20 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/1375/26
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у виконавчому провадженні, виражену у невжитті всіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання рішення суду у справі №240/11065/22 щодо не здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2026 нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у виконавчому провадженні ВП № 70573569 вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" і чинним законодавством заходів забезпечення примусового виконання рішення суду у справі №240/11065/22 на забезпечення їх процесуальних гарантій, як стягувана, спрямованих на повне та фактичне виконання судового рішення про "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік", зокрема на 01.01.2026 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат (2 х 8647 грн мінімальна заробітна плата).
Заявлені позовні вимоги позивачка обґрунтовує протиправною бездіяльністю органу примусового виконання рішень щодо вчинення дій з метою виконання судового рішення прийнятого Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 240/11065/22. Наголошує, що головним доказом невжиття державним виконавцем усіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання вказаного судового є дані з пенсійної справи, які станом на 11.01.2026 свідчать про відсутність таких складових пенсії, як "Доплата по суду згідно з ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII). При цьому зазначає, що жоден Закон України " Про Державний бюджет України" та боржник не можуть призупинити дію судового рішення, яким визначено таке право особи.
Ухвалою суду від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23.02.2026 від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшло до суду клопотання, в якому просив позовну заяву залишити без розгляду, з підстав звернення позовної заяви до неналежного відповідача.
Ухвалою суду від 05.03.2026 у задоволенні клопотання представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, замінено відповідача у справі № 240/1375/26 - відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - на його правонаступника - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України. Встановлено відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України строк для подачі відзиву на позовну заяву впродовж п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
17.03.2026 від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ) надійшов до суду відзив на позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Наголошує, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП № 70573569 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду виданого у справі № 240/11065/22, усі необхідні дії з метою його виконання вчинено. При цьому, одночасно пояснює, що з 01.01.2025 та з 01.01.2026 змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону № 796-XII, так як ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" врегульовано питання встановлення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, що у свою чергу свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами.
Розгляд справи судом відкладався у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді О.Єфіменко у періоди: з 02.02.2026 по 04.03.2026, з 16.03.2026 по 25.03.2026 та 06.04.2026 по 12.04.2026.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч.4 ст.287 КАС України).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
19.12.2022 державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70573569 з примусового виконання виконавчого листа виданого Житомирським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 240/11065/22.
У межах ВП № 70573569 державним виконавцем винесено вимогу від 11.08.2023, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також Пенсійний фонд, боржник) виконати рішення суду, на виконання якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області роз'яснено порядок виконання судового рішення.
З настанням нового бюджетного року та з метою перевірки виконанням рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 10.01.2024, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду, у відповідь на яку отримав лист Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області згідно з яким роз'яснено порядок виконання судового рішення.
У подальшому, з метою перевірки виконанням рішення суду державним виконавцем винесено вимоги від 17.02.2025 та від 24.12.2025, якими зобов'язано боржника виконати рішення суду, у відповідь на яку отримав листи Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області згідно з яким роз'яснено порядок виконання судового рішення.
Крім того, 23.02.2026 державним виконавцем прийнято вимогу від 23.02.2026, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду, у відповідь на яку отримав лист Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області згідно з яким роз'яснено порядок виконання судового рішення.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо вчинення дій у межах ВП № 70573569, зокрема в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат (2 х 8647 грн мінімальна заробітна плата), що у свою чергу слугувало зверненню до суду із даними вимогами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 1 ч.1-2 ст. 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 ч.1-3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.1-2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частинами 5-6 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.1-2 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Тобто надаючи оцінку діям державного виконавця, вчиненим у межах ВП № 70573569, слід з'ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону № 1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону № 1404-VIII підлягали примусовому виконанню.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України"
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.
Велика Палата Верховного Суду у межах зразкової справи № 240/4937/18, розглядаючи заяву пенсійного органу про роз'яснення питання можливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для забезпечення розміру підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону № 796-XII з постановлених питань: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік; відмовила заявнику у роз'ясненні судового рішення.
Задовольняючи позовні вимоги у справі №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз'яснення немає.
При цьому, ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" № 4695-IX від 03.12.2025 (далі - Закон № 4095-ІХ) врегульовано питання встановлення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Положеннями ст. 29 Закону № 4095-ІХ установлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів, а також у разі працевлаштування (зайнятості) особи за межами зони безумовного (обов'язкового) відселення та зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2026 Законом №4695-ІХ змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2026 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 29 Закону №4695-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2026 році доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Тому обставини щодо виплати (припинення виплати) позивачці з 01.01.2026 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 29 Закону № 4695-ІХ свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами.
Аналіз встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не допущено протиправних дій у межах ВП № 70573569 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі № 240/11065/22, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання, в тому числі приймалися вимоги виконавця.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність державного виконавця у межах ВП № 70573569
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову та відсутністю документально підтверджених судових витрат, розгляд питання про їх розподіл в порядку ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м-н Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область,10014. ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 20 квітня 2026 р.
20.04.26