20 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/3216/25
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про визнання дій протиправними та скасування наказу в частині,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Житомирського апеляційного суду, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Житомирського апеляційного суду від 27.09.2024 № 233-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту відділу судової статистики та взаємодії зі ЗМІ управління організаційно-аналітичної та статистичної роботи Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 на 2025 рік, а саме у період з 27 вересня 2024 року на рівні 26 % місячного посадового окладу;
- зобов'язати Житомирський апеляційний суд здійснити перерахунок та виплатити головному спеціалісту відділу судової статистики та взаємодії зі ЗМІ управління організаційно-аналітичної та статистичної роботи Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 27 вересня 2024 року відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто 39 % посадового окладу.
Аргументуючи заявлені позовні вимоги до Житомирського апеляційного суду (далі - відповідач) позивачка зазначила, що надбавка за стаж роботи понад 13 років в розмірі 36% встановлена їй наказом керівника апарату суду, а тому встановлення надбавки в іншому розмірі (зменшеному) оскаржуваним наказом, на виконання положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", звужує обсяг її прав, пільг, компенсацій і гарантій державного службовця, що прямо суперечить нормам закріпленим в Конституції України, Бюджетному кодексі України.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ухвали суду від 04.03.2025 зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у зразковій справі № 240/7215/24.
Після набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/7215/24 ухвалою суду від 26.03.2026 провадження у справі поновлено, постановлено розгляд справи продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не використав своє право на подання до суду відзиву на позов.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивачка є працівником Житомирського апеляційного суду з 15.03.2018 та перебуває на державній службі, відповідно до записів трудової книжки їй присвоєно 7 ранг.
Наказом керівника апарату Житомирського апеляційного суду "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 " від 27.09.2023 № 273-к позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 36 % посадового окладу, як такій, стаж на державній службі якої станом на 27.09.2023 становить 12 років.
На виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" наказом Житомирського апеляційного суду від 27.09.2024 № 233-к "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 " зокрема на підставі пункту 12 розділу "Прикінцевих положення" Закону України" Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-ІХ від 09.11.2023 позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 26% посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 27.09.2024 становить 13 років.
Вважаючи, свої права порушеними на належний рівень оплати праці державних службовців, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Організацію судової влади, зокрема загальні питання організаційного забезпечення діяльності судів, визначено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
У контексті зазначеного визначальним є те, які саме норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.
Спірні правовідносини, які підлягають розгляду у даній справі були предметом розгляду зразкової справи № 240/7215/24, до набрання законної сили судовим рішенням якої було зупинено розгляд даної справи.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Ураховуючи, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов'язковими для суду при ухваленні рішення у цій справі.
Внаслідок викладеного, слід врахувати, що за результатами розгляду зразкової справи № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.".
Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з врахуванням вимог пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Вказане положення неконституційним у встановленому законом порядку не визнавалося, а отже підлягало застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки.
За наведених обставин суд не встановив порушення у порядку нарахування та виплати позивачці надбавки за вислугу років на державній службі у 2024 році.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши зібрані у справі докази та надавши правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наведеного вище правового регулювання, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення основних позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу і дій відповідача, інші заявлені позовні вимоги, зокрема похідні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату відповідних сум, є пов'язаними з основними та залежать від їх задоволення, а відтак також не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирського апеляційного суду (вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42261525) про визнання дій протиправними та скасування наказу в частині, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 20 квітня 2026 р.
20.04.26