Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження строку звернення до суду
20 квітня 2026 року Справа №200/2478/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення та виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2025 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 01.01.2021 року, без застосування найбільш вигідного варіанту обчислення та без виконання рішення Конституційного Суду України, є протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відновити з 01 вересня 2025 року нарахування і виплату ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 , у розмірі, визначеному, виходячи із заробітної плати, одержаної її годувальником ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року та частиною третьою статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману нею з 01 вересня 2025 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням виплачених сум та відповідної індексації за вказаний період.
Згідно квитанції № B745-2M09-KBKP-7ME6 від 02.04.2026 року Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами, на підтвердження викладених обставин.
13.04.2026 року на виконання вимог ухвали суду від 08 квітня 2026 року представником позивача було надано заяву, в якій представник просив:
долучити до матеріалів справи дану заяву із листом ГУ ПФУ в Донецькій області № 43473-39690/Б-02/8-0500/25 від 16.10.2025 р на первинне звернення гр. ОСОБА_1 до пенсійного органу з приводу предмету спору у цій справі;
відкрити провадження у адміністративній справі № 200/2478/26 за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування вказаної заяви представником зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа), листа - роз'яснення на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, приймаючи до уваги, що відповідач не повідомляв позивачку про зміну її розміру пенсії з 01.09.2025 р, позивачка , як було зазначено у позові, почала сама з'ясовувати причину такої суттєвої недоплати. 19.10.2025 року позивачка на свої звернення до пенсійного органу, у тому числі і через його гарячі лінії в рамках Закону України «Про звернення громадян», отримала від відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області письмову відповідь за № 43473-39690/Б-02/8-0500/25 від відповідь була без 16.10.2025 р, але така розрахунків, самого обґрунтування доцільності обраного рішення, без відповідачем варіанту обчислення її пенсії у зв'язку із втратою годувальника шляхом зниження її розміру, тобто, незрозуміла для позивачки, тому позивачка шукала фахівця, який би зміг допомогти відновити свої права. Декілька таких позивачка знаходила, але вони забирали її документи і зникали.
Отже, з урахуванням вищенаведеної позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а, приймаючи до уваги, що позивачка одразу практично почала вчиняти дії щодо реалізації її права на отримання її пенсії в повному розмірі, перебіг процесуального строку, з якого починається облік шестимісячного строку для звернення позивачкою ОСОБА_1 до суду починається з наступного дня після надання відповіді відповідачем, тобто з 17.10.2025 року, бо саме з цього строку позивачка ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав і безпідставне зниження відповідачем розміру її пенсії з 01.09.2025 р.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачене з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постанові від 01.06.2022 у справі № 640/4086/20, від 21.02.2020 у справі№340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Пенсійні виплати є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення страхової виплати чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена така виплата вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору у даній справі є виплата пенсії з 01.09.2025 року.
При цьому, суд зазначає, що отримуючи щомісячно пенсію (в т.ч. починаючи з вересня 2025 року) позивач не міг бути необізнаним про те, що пенсія їй виплачується у неналежному розмірі. Тобто з дати отримання пенсії у вересні 2025 року Позивачу стало відомо про розмір пенсії який їй було нараховано та виплачено відповідачем.
При цьому суд звертає увагу на те, що як вбачається із відповіді Відповідача від 16.10.2026 року № 43473-39690/Б-02/8-0500/25, Позивач через вебпортал електронних послуг звернувся із заявою до Відповідача 19.09.2026 року, тобто щонайменше з дати звернення Позивача був обізнаний про порушення своїх прав в частини виплати їй пенсії в неналежному розмірі на її думку.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 у котре наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Так, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
В силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В свою чергу, юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.
Разом з цим, жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Позивач звернувся до суду із цим позовом 03.04.2026 року.
Відтак, позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, в частині позовних вимог за період з 01.09.2025 року по 02.10.2025 року.
Щодо посилань представника Позивача на постанову Великої Палата Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а щодо моменту обізнаності особи про порушення своїх прав, суд зазначає наступне.
Представник Позивача, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, стверджує, що строк звернення до суду слід обчислювати виключно з моменту отримання листа-відповіді від органу ПФУ. Проте таке тлумачення є помилковим, вживаючи слово «зокрема», Велика Палата ВС вказала лише на один із можливих варіантів встановлення моменту обізнаності. Це не встановлює абсолютного правила, що строк завжди починається з дати отримання листа. Використання цього терміна підтверджує, що суд має оцінювати й інші обставини, які свідчать про те, коли особа повинна була дізнатися про порушення.
Станом на 20.04.2026 року ухвала суду від 08 квітня 2026 року, якою позовну заяву було залишено без руху Позивачем не виконана.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За наведених обставин, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня вручення даної ухвали.
Керуючись статтями 121, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
Процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №200/2478/26 продовжити.
Надати позивачу строк 5 днів, які відліковуються з моменту отримання даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 08 квітня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 ст. 256 КАСУ набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя А.Б. Христофоров