Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
20 квітня 2026 року Справа №200/2834/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов'язаного;
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 21.11.1989;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 21.11.1989.
Представник позивача до відкриття провадження у справі, тобто одночасно з пред'явленням позову, подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, будь-яким іншим особам вчиняти дії, що стосуються призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язанням вчинити певні дії.
Заява обґрунтована тим, що 31.12.2011 ОСОБА_1 , є особою, яка відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ (редакція 15.06.2011) виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , як громадянин України, який досяг граничного віку перебування в запасі. Дані електронного застосунку «Резерв+» станом на 2024-2025 роки також підтверджують статус «невійськовозобов'язаний». Водночас 16.03.2026 позивач згенерував військово-обліковий документ у застосунку Резерв+, де було зазначено, що він знаходиться на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає дійсності та даним у його військовому квитку у паперовій формі.
У зв'язку з чим позивач звернувся до ТЦК з заявою про виключення його з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та електронному реєстрі військовозобов'язаних «Оберіг». Проте у задоволенні заяви відмовлено.
Також зазначає, що є єдиним сином ОСОБА_2 , яка є особою, яка потребує постійного догляду, проживає разом з матір'ю та за станом свого здоров'я надає постійний сторонні догляд, що підтверджується відповідними документами. Можлива мобілізація позивача порушить права ОСОБА_2 на утримання і догляд її сином, завдасть їй сильну психологічну травму та відсутність особи, яка її доглядає, дані обставини можуть погіршити її стан здоров'я.
Зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця і це унеможливить реалізацію права на виключення з військового обліку, а також виконання рішення суду. У разі задоволення позову, а також призову позивача на військового службу, у нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця. Тож навіть у разі відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , він не зможе реалізувати право на надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
Оцінивши доводи та аргументи заявника, суд вважає, що вони не свідчать про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, визначених статтями 150-151 КАС України.
Суд зазначає, що 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктами 81, 82, 88, 89 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).
На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
У свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного документального підтвердження щодо здійснення відповідачем дій щодо мобілізації заявника.
В заяві наведені лише припущення щодо того, що внесення запису у застосунку «Резерв+» про набуття позивачем статусу військовозобов'язаного може мати наслідком його подальший призов на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, сам по собі факт зміни облікової категорії не свідчить про безпосереднє прийняття рішення про призов позивача на військову службу та його відправлення до військової частини, що є завершальними етапами процедури мобілізації.
Отже, суду не надано докази, що відповідачем вчиняються активні заходи по відношенню до позивача, які полягають у документальному оформленні призову позивача на військову службу під час мобілізації, та факту існування реальної загрози вжиття заходів, спрямованих на проходження заявником військової служби під час мобілізації, позивачем також не надано.
Інші обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, підлягають з'ясуванню під час розгляду справи за поданою позивачем позовною заявою.
Водночас, суд зазначає, що на цій стадії судового процесу, суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення позову.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави стверджувати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, тому заява про забезпечення позову є такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та відмови протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.В.Загацька