20 квітня 2026 рокуСправа №160/25515/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Дніпро) Міністерства оборони України, третя особа: Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Дніпро) Міністерства оборони України, третя особа: Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність 20 Регіональна військово-лікарська комісія (м. Дніпро) Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 26637746, щодо порядку прийняття постанови на засіданні штатної ВЛК за результатами розгляду постановами позаштатної ВЛК;
-визнати протиправною та скасувати постанову 20 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Дніпро) Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 26637746, оформлену Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії Nє2025-0725-1221-3415-7 від 25.07.2025 року;
- зобов?язати 20 Регіональну військово-лікарську комісію (м. Дніпро) Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 26637746, повторно розглянути на засіданні штатної військово-лікарської комісії Свідоцтво про хворобу №2025-0618-1006-3257-0 від 18.06.2025 по огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для перевірки та затвердження.
Позовна заява обґрунтована тим, що Позаштатною військово-лікарською комісіэю при ІНФОРМАЦІЯ_3 в період червня 2025 року, здійснювалось обстеження та медичний огляд позивача з метою визначення придатності на військову службу під час загальної мобілізації. По закінченню медичного огляду, позивача було визнано непридатним до військової служби, про що видано Свідоцтво про хворобу Nє2025-0618-1006-3257-0 від 18.06.2025 року. Однак, Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії Nє2025-0725-1221-3415-7 від 25.07.2025 року відповідача вказане Свідоцтво не затверджено. Підставою такої постанови стало те, що відповідач вважає, що «результати наданих досліджень - помірні порушення, підпадає під дію ст. 386. Переогляд ВЛК.». Позивач вважає, що рішення відповідача, у формі Протоколу, не має конкретизації, висновку лікаря-експерта, які б вказували на підставу необгрунтованості прийняття позаштатною ВЛК висновку про непридатність позивача до військової служби. При цьому він не ставить питання про надання оцінки діагнозу та перевірки законності висновків військово-лікарської комісії, а лише оскаржує ці висновки з підстав недотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття відповідного висновку. Зокрема, відповідачі не врахували його стан здоров'я та прийняли рішення про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, необґрунтовано, тобто без урахувань усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Окрім того, відповідачі проігнорували медичну документацію та не застосували пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності його до військової служби. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому зазначив, що відповідно до пункту 3.3 Глави 3 Розділу І Положення № 402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Також зазначено, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Крім того, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття. Підставою для винесення постанови слугувала медична документація, після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. З урахуванням зазначеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
Позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 в період червня 2025 року, здійснювалось обстеження та медичний огляд позивача з метою визначення придатності на військову службу під час загальної мобілізації. По закінченню медичного огляду, позивача було визнано непридатним до військової служби, про що видано Свідоцтво про хворобу №2025-0618-1006-3257-0 від 18.06.2025.
Згідно Свідоцтва позивачу поставлено діагноз: «Постміокардичний (міокардіофіброз) міокардіосклероз. Помірна недостатність стулок мітрального клапану 3 (третього) ступеню. Помірна недостатність стулок тристулкового клапану 3 (третього) ступеню. Ознаки легеневої гіпертензії СТЛА 40,0 мм.рт.ст. Порушення провідності по типу: повної блокади правої ніжки пучка Гіса. Серцева недостатність І (першого) ступеню (зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка) (ФВ - 63%) та порушенням діастолічної функції лівого шлуночка. Функціональний клас II (два). Висновок позаштатної ВЛК: «на підставі статті 38а графи II розкладу хвороб - непридатний до військової служби».
Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0725-1221-3415-7 від 25.07.2025 відповідача вказане Свідоцтво не затверджено.
Підставою такої постанови стало те, що відповідач вважає, що «результати наданих досліджень - помірні порушення, підпадає під дію ст. 386. Переогляд ВЛК».
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закону №3543-ХІІ).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (абзац 3 частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402).
Згідно із пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункти 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (пп.2.6.1 п.2.6 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до пп.2.6.7 п.2.6 розділу І Положення №402, на підставі затвердженого переліку начальник ВМКЦ регіону своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи. Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, найбільш підготовлений з питань військово-лікарської експертизи, який має досвід роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах та пройшов підготовку (удосконалення) з військово-лікарської експертизи.
Документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені (п.п.2.6.11 п.2.6 розділ І Положення №402).
За правилами пункту 2.7 розділу І Положення №402, госпітальна ВЛК створюється у військовому госпіталі, на госпітальному судні, у цивільному лікувально-профілактичному закладі, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. На особливий період госпітальна ВЛК створюється в усіх військових санаторіях.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:
проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;
ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;
проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;
проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.
Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до підпункту "б" пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402, направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Так, позивача визнано придатним до військової служби, при цьому обґрунтовуючи протиправність дій ВЛК, він вказує, що сукупність у нього таких діагнозів та недослідженням медичної документації, що фактично унеможливлює його проходження військової служби.
Оцінюючи аргументи позивача, суд має врахувати відповідно до ч.5 ст.242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у цій категорії справ сформував сталу практику, суть якої полягає у тому, що суди при розгляді справ, пов'язаних з медичною оцінкою стану здоров'я особи, вправі оцінювати процедури прийняття тих чи інших індивідуальних актів спеціалізованими медичними установами, але суди не вправі здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК і ці повноваження базуються на спеціальних знаннях, якими суд не володіє і володіти не може, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як вище зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
У обставинах цієї справи суд так само, як описано правові висновки вище, має право оцінити дотримання процедури надання висновку та винесення постанови ВЛК. У той же час суд не вправі оцінювати обґрунтованість встановлення і врахування чи неврахування діагнозів стану здоров'я позивача.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що обласною військово-лікарською комісією згідно із Положенням № 402, було отримано свідоцтво про хворобу позивача №2025-0618-1006-3257-0 від 18.06.2025 разом з медичною документацією та, перевіривши лікарями експертами, було прийнято колегіальне рішення про його незатвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зі скаргою на протиправність дій / бездіяльності членів обласної військово-лікарської комісії, до ЦВЛК, з проханням провести повторний медичний огляд із дотриманням вимог Положення № 402, не звертався, тобто позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.
В будь-якому випадку, доказів протилежного позивач суду не надав, а матеріали справи не містять.
Беручи до уваги те, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду особи належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд також зауважує, що позивач, по суті, оскаржує правильність застосування статті Розкладу хвороб, наполягаючи на діагнозі, що відповідає ст.38а (непридатний), тоді як ВЛК застосувала ст.38б (придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони).
Отже, позивач посилається на те, що його стан здоров'я проігноровано, але підтвердженням цього є лише його незгода з кваліфікацією за ст.38б Розкладу хвороб.
Суд також наголошує на тому, що позивач у позовній заяві посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень та жодних доказів, які б підтверджували такі обставини, суду не надано.
Оскільки спір зводиться до медичної кваліфікації стану здоров'я позивача, а не до очевидних процедурних порушень (відсутність оглядів, аналізів), суд не може втручатися в дискреційні повноваження відповідачів щодо визначення ступеня придатності.
Також, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, врахування тих чи інших медичних документів при формуванні висновку та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому, суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Відповідна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а.
Крім того, пункт 22.5 глави 22 розділу II Порядку №402 визначає, що постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, та надсилаються у військову частину та/або до ТЦК та СП в електронній та/або паперовій формі. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, яка підлягає затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляється на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) із затвердженою постановою надсилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд та/або до ТЦК та СП, в електронній та/або паперовій формі, в установленому законодавством порядку, а також видається на руки особі, що пройшла медичний огляд. Зазначені документи можуть видаватися на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Порядок передачі медичних та інших документів військовослужбовців, які перебували (перебувають) на лікуванні в закладах охорони здоров'я державної та комунальної форми власності та державних установах Національної академії медичних наук, до військових частин та/або ТЦК та СП встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Під час дії воєнного стану строк опрацювання ВЛК свідоцтв про хворобу (довідок ВЛК) становить до п'яти календарних днів після закінчення медичного огляду.
Пункти 22.11 та 22.12 глави 22 розділу II Порядку №402 передбачають, що під час дії особливого періоду свідоцтво про хворобу на військовозобов'язаних складається у трьох примірниках, на військовослужбовців - згідно з вимогами пункту 22.8 розділу II цього Положення. Довідка ВЛК складається у трьох примірниках.
Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з незатвердженою штатною ВЛК постановою повертається до госпітальної (гарнізонної) ВЛК, яка склала його, з викладенням у постанові штатної ВЛК причин незатвердження та необхідними рекомендаціями.
Суд зауважує, що не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Таким чином, судом не було встановлено допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів, а тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Дніпро) Міністерства оборони України, третя особа: Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська