20 квітня 2026 року Справа №160/32511/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/32511/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 в адміністративній справі №160/32511/24 скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 третя особа: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви матері зниклого безвісті військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату їй грошового забезпечення сина - ОСОБА_2 , який має статус зниклого безвісти, та прийняти по ній обґрунтоване рішення з дотриманням пунктів 5-7 Порядку №884 та з урахуванням правових висновків, викладених у даному судовому рішенні.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24 набрала законної сили 12.06.2025 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 року по справі №160/32511/24 заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року в адміністративній справі № 160/32511/24 задоволено.
Виправлено в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №160/32511/24 допущену технічну описку, вказавши вірно в мотивувальній частині постанови “ВЧ НОМЕР_1 » замість “ВЧ НОМЕР_3 », “Порядок №884» замість “Порядок №844» та в резолютивній частині постанови вказавши вірно “ВЧ НОМЕР_1 » замість “ВЧ НОМЕР_2 ».
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24, яка обґрунтована тим, що після прийняття постанови Третій апеляційним адміністративним судом військовою частиною НОМЕР_1 , так і не розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 та не прийняти по ній обґрунтоване рішення в формі акту згідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-IX, з дотриманням пунктів 5-7 Порядку №884 та з урахуванням правових висновків, викладених у даному судовому рішенні. Позивачка є літньою людиною, пенсіонеркою, яка має мінімальний розмір пенсії та вікові хвороби такі як гіпертонія, захворювання опорно - рухового апарату, у зв'язку із чим більшість пенсійних виплат витрачається на ліки. Військова частина НОМЕР_1 починаючи з дня зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , тобто з 19 травня 2022року (майже чотири роки), жодним чином не допомагає члену сім'ї військовослужбовця. Такі обставини змушують позивачку просити суду здійснити судовий контроль судового рішення.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року призначено заяву до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).Ухвалою суду від 20.03.2026 року призначено заяву до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24.
Так, Військовою частиною НОМЕР_1 надіслані заперечення, в яких відповідач наголошує, що ознайомившись із доводами представника позивача, викладеними у заяві, відповідач вважає її безпідставною та необґрунтованою. На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі № 160/32511/24 відповідачем 03.07.2025 о 13:55 год засобами фельд'єгерсько-поштового зв'язку направлено на поштову адресу позивача службовий лист від 03.07.2025 “Про повторний розгляд заяви щодо виплати грошового забезпечення, належного ОСОБА_2 »(додатки 3, 4). Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що на виконання рішення суду, що набрало законної сили, у відповідності до пунктів 5, 6 Порядку № 884 (у редакції, чинній на момент надходження заяви про виплату коштів) командиром військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду заяви від 18.03.2024 (вх. № 1246 від 08.04.2024) прийнято рішення щодо виплати позивачу щомісячно 50% належного грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, належних синові ОСОБА_2 , починаючи із дня його зникнення безвісти - 19.05.2022. Позивача також було поінформовано, що починаючи з 01.02.2025 виплата грошового забезпечення здійснюється за нормами, встановленими Законом України від 08.10.2024 № 3995-ІХ “Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (50 % - військовослужбовцю, 50 % - рівними частками розподіляється між позивачем та батьком військовослужбовця). Пунктом 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (який був чинним на момент подання заяви від 18.03.2024) встановлено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. Аналогічні за змістом положення викладені у пункті 4 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449). Таким чином, відповідачем дотримано вимогу щодо повідомлення про прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача у письмовій формі. Безпідставними є викладені у заяві про встановлення судового контролю доводи представника позивача щодо необхідності прийняття відповідачем рішення в формі акту відповідно до Закону № 2073-IX. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 1 Закону № 2073-IX дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби. Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням, встановлює Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами) (далі - Інструкція № 40). Відповідно до пункту 2.8.3 Інструкції № 40 з метою обміну інформацією складаються службові листи, а саме: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях (резолюціях) вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення народних депутатів України, а також кореспонденцію Верховної Ради України; відповіді на виконання доручень органів військового управління, військових частин, установ вищого рівня; відповіді на запити інших військових частин (установ); відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи. Службовий лист має такі реквізити: дата, реєстраційний індекс, посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дається відповідь, адресат, заголовок до тексту, текст, відмітка про наявність додатків (за потреби), підпис, відмітка про виконавця. Основним реквізитом службового листа є текст, що, як правило, складається з двох частин. У першій частині зазначається причина, підстава або обґрунтування підготовки листа чи наводяться посилання на документи, що були підставою для його складення. Друга частина включає висновки, пропозиції, прохання, рішення тощо, які розміщуються з абзацу. Враховуючи наведене, доводи представника позивача про виконання постанови суду у формі акта ґрунтуються виключно на суб'єктивному тлумаченні способу оформлення результатів розгляду заяви (у формі “акта»), що не передбачено чинним законодавством та не випливає зі змісту судового рішення. Представник позивача вводить суд в оману, вказуючи, що військова частина НОМЕР_1 починаючи з дня зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , тобто з 19 травня 2022 року (майже чотири роки), жодним чином не допомагає члену сім'ї військовослужбовця. Факт нарахування позивачу відповідних коштів підтверджується, зокрема, відомістю для зарахування заробітної плати співробітників військової частини НОМЕР_4 від 08.01.2025 (копія наявна в матеріалах справи). Отже, наведені обставини об'єктивно спростовують твердження представника позивача про нібито повну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо надання допомоги члену сім'ї військовослужбовця. В свою чергу доводи представника позивача у цій частині є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на введення суду в оману. Заявником не надано доказів на підтвердження обставин щодо невиконання військовою частиною НОМЕР_1 постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі № 160/32511/24. Саме по собі незадоволення позивача змістом прийнятого рішення або обраною відповідачем формою його документального оформлення не свідчить про невиконання судового рішення та не може бути підставою для застосування механізмів судового контролю, передбачених статтею 382 КАС України.
Ухвалою суду від 02.04.2026 року витребувано від ОСОБА_1 або від її представника ОСОБА_3 пояснення щодо обставин, викладених у запереченнях на клопотання (заяву) Військової частини НОМЕР_1 про встановлення судового контролю.
До суду від представника ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідач, надаючи свої заперечення на заяву про встановлення судового контролю, посилається на пункт 3 частини другої статті 1 Закону № 2073-IX, відповідно до якого, дія цього Закону не поширюється на відносини що виникають під час державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби. Такі висновки Відповідача, протирічить висновкам зробленим судом апеляційної інстанції, про тещо спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом № 2073-IX з урахуванням, положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII. Судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права не тільки позивачки як матері, але й батька, на отримання грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх за їх сина, ОСОБА_2 , військовослужбовця, який зник безвісті під час виконання ним обов'язку, пов'язаного із захистом Батьківщини, колегією суддів було зазначено, що єдиним доказом, щодо визначення права позивачки на належне грошове забезпечення було б рішення Військової частини НОМЕР_1 . Інформаційний лист відповідача від 03 липня 2025 року №7/4381, то відповідно до статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Наданий відповідачем лист від 03 липня 2025 року №7/4381 не відповідає критеріям обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року. Щодо тверджень відповідача про введення суд в оману представником позивача, щодо відсутності допомоги члену сім'ї військовослужбовця зазначає, що з дня зникнення безвісті ОСОБА_2 , а саме з 19 травня 2022 року до червня 2024 року, військовою частиною НОМЕР_1 не надавалося сповіщення членам сім'ї безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 , що в свою чергу позбавляло матір військовослужбовця належним чином скористатися своїми правами на установлені законодавством пільги та на подання заяв щодо виплат членам сім'ї військовослужбовця. Реалізація зазначених прав стала можливою лише через 2 роки після отримання ОСОБА_1 сповіщення, після ряду скарг які було подано на Міністерство Оборони України. У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_5 направляв заяву позивачки щодо для вирішення питання виплати нарахованого, але не виплаченого її сином грошового забезпечення, вказаному листі військову частину НОМЕР_1 повідомлялося що для вирішення питання видачі посвідчення членам сім'ї зниклого безвісті в період проходження військової служби потрібні наступні документи: витяг з наказу командира ВЧ про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісті; та копію акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті (копія супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_6 було долучено Відповідачем до матеріалів судової справи). Означені документи так і не надходили ні до ІНФОРМАЦІЯ_6 ні до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що свідчить про неможливість вирішити питання щодо видачі їй посвідчення як члену сім'ї зниклого безвісті. Зазначене, є одним із прикладів, як Позивачка - мати (особа похилого віку) військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який зник безвісті зіштовхується не зі сприянням військової частини НОМЕР_1 . Якщо б суб'єкт владних повноважень, в даному випадку військова частина НОМЕР_1 діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, судом апеляційної інстанції не визнавалася протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 в зазначеній адміністративній справі.
Розглянувши заяву та заперечення, суд зазначає наступне.
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, тобто виконуючи судове рішення відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні у ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення до суду першої інстанції, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Крім того, згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Приписами Закону України “Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі "Soering vs UK" Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р. вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Так, у справі “Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату їй грошового забезпечення сина - ОСОБА_2 , який має статус зниклого безвісти, та прийняти по ній обґрунтоване рішення з дотриманням пунктів 5-7 Порядку №884 та з урахуванням правових висновків, викладених у даному судовому рішенні.
Доказів прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 обґрунтованого рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення сина - ОСОБА_2 , який має статус зниклого безвісти з дотриманням пунктів 5-7 Порядку №884 та з урахуванням правових висновків, викладених у даному судовому рішенні разом із запереченнями до суду не надано.
Суд наголошує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Судове рішення є обов'язковим до виконання для всіх, в тому числі для Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому частиною 2 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч.3 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 248, 381-1, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24,- задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк - три місяці з дня отримання цієї ухвали для подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати докази виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №160/32511/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 направити звіт про виконання разом із відповідними доказами ОСОБА_1 та її представнику, а докази такого направлення надати до суду разом із звітом.
Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 , що відповідно до ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.04.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса