20 квітня 2026 рокуСправа №160/2624/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
05 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідач що полягають у невиплаті Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. №153, оскільки позивач проходив військову службу у період дії воєнного стану у віці до 25 років; проходить військову службу у Збройних Силах України; брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій; звертався через свого представника - адвоката - із заявами та адвокатськими запитами до відповідача щодо здійснення виплати, однак відповідач не вжив належних заходів для реалізації права позивача на отримання одноразової грошової винагороди.
Ухвалою від 09 лютого 2026 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
27.02.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що матеріалів справи, зокрема з витягу з послужного списку видно, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом 05.09.2020 року, тобто до введення воєнного стану 24.02.2022 року.
Ця обставина є юридично значущою, оскільки Постанова № 153 встановлює спеціальний правовий режим виплати винагороди у межах експериментального проекту та чітко визначає суб'єктний склад осіб, які мають право на її отримання.
Системний аналіз пункту 3 та пункту 4 Постанови № 153 свідчить, що виплата передбачена для осіб, які були прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану з числа тих, хто проходив строкову службу. Відповідна правова позиція викладена у письмовій відповіді військової частини. Позивач не відповідає зазначеним критеріям, оскільки контракт укладено до введення воєнного стану.
Надання додаткової одноразової винагороди саме тим особам, які уклали контракт у період воєнного стану, перебуває у прямому причинному зв'язку з метою заохочення нових контрактів у цей період та є пропорційним інструментом її досягнення. Такий підхід не є довільним і не створює необґрунтованих привілеїв, а відображає диференціацію, засновану на об'єктивному часовому критерії.
Таким чином, встановлена Постановою № 153 різниця у правовому режимі отримання винагороди відповідає критеріям легітимної мети, об'єктивного виправдання та пропорційності. Вона не може розглядатися як дискримінація у розумінні статті 14 Конвенції чи як порушення принципу рівності, закріпленого у статті 24 Конституції України.
Відтак відсутні правові підстави для визнання дій військової частини НОМЕР_2 протиправними або для покладення на неї обов'язку здійснити спірну виплату.
Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до вимог статей 257, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем за контрактом та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 .
Представник позивача засобами електронного зв'язку звернувся через Міністерство оборони України до Військової частини НОМЕР_2 15.12.2025 року із адвокатським запитом та заявою, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Відповідно до відповіді на адвокатський від 30.12.2025 року слідує, що рішення щодо виплати старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 не ухвалювалось. Старший солдат ОСОБА_1 не відповідає вимогам викладеним в абз.7 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, а саме: одноразова виплата здійснюється військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Аналогічні вимоги містить Окреме Доручення Міністра оборони України 05601/уд від 26.09.2025. Старший солдат ОСОБА_1 уклав контракт щодо проходження військової служби до введення військового стану.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом з 05.09.2020 року.
Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі підрозділу Збройних Сил України , а саме: з 24.02.2022 по 05.04.2022 року, з 20.04.2022 по 24.05.2022 року, з 05.07.2022 по 09.07.2022 року, з 21.11.2022 по 31.12.2022 року, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 2265, виданою 28 серпня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_4 .
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України та ч. 2ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 (далі Постанова №153) у п.1 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Абзац 2 пункту 4 постанови КМУ №153 установив, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абз. 4 п.4 постанови КМУ №153 установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 942 від 30.07.2025 доповнено абз. 6 та 7 у п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153, які визначають, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.
ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом 05.09.2020 року.
Тобто, позивач прийнятий на військову служу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, а отже позивач належить до переліку осіб, визначених у абз. 6 та 7 п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153.
Матеріалами справи також підтверджено перебування у районі бойових дій та виконання бойових дій не менше шести місяців відповідно до довідки №2265, виданою 28 серпня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_4 .
За таких обставин наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що станом на дату подання представником позивача заяви щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, позивач проходить військову службу та є діючим військовослужбовцем у розумінні приписів Постанови №153, що підтверджується довідкою від 09.01.2026 року № 12, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 на час проходження військової служби за контрактам відповідав основним умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 153 задля отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно, за висновком суду, Україна, як правова держава, має виконати взяті на себе зобов'язання, встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
Враховуючи наведене, керуючись принципом верховенства права, суд робить висновок, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно, розподіл судових витрат згідно положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук