20 квітня 2026 рокуСправа №160/2162/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень за період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026, в розрахунку на місяць, пропорційно часу забезпечення здійснення у цьому періоді заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між додатковою винагородою у розмірі 100 000 гривень та фактично виплаченими сумами за період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; 3 05.12.2025 по 22.01.2026 в розрахунку на місяць, за участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач приймав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населенння, інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення. Проте, за спірний період нарахування та виплата додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснювалась не завжди у розмірах 100000 гривень на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити. В обрунтування власної правової позиції зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 08.04.2023 по цей час. Позивачу 22.01.2026 була видана довідка №4698/88 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої майор юстиції ОСОБА_1 дійсно в період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Куп?янський район, Курилівська сільська територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада. Проте перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на місяць, передбаченої Постановою №168, а ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів. За спірний період ОСОБА_1 , було нарахована додаткова винагорода в розмірі, який відповідає пропорційності часу виконання позивачем спеціальних бойових завдань та заходів, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована доводами, аналогічні тим, які виклалдено в позові.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що майор юстиції ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 08.04.2023.
Позивачу 22.01.2026 видана довідка №4698/88 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої майор юстиції ОСОБА_1 дійсно в період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Куп?янський район, Курилівська сільська територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада.
Позивач вважає, що за період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026 йому сплачено додаткову винагороду у неналежному розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині 2 статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168, якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально- виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди, згідно абз. 4 п. 1 Постанови № 168 здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 виплачується, зокрема, у розмірі 100000 гривень тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій (або іншого передбаченого документа) та рапорту (донесення) командира підрозділу про участь військовослужбовця у бойових діях.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях наявна довідка №4698/88 від 22.01.2026 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка видана на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частини) 07.07.2023 №161 та Журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №1 т від 01.01.2024, відповідно до якої в період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Куп?янський район, Курилівська сільська територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі №560/12539/22, від 28.05.2024 у справі №560/1200/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23, від 19.09.2024 у справі №120/4953/23, від 04.03.2025 у справі №200/5401/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №560/3141/23 за зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах. Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.
Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі №460/6992/23 дійшов висновку, що підтвердженням безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах є довідка від керівника органу військового управління, штабу угруповання чи тактичної групи; відсутність прямого посилання на рапорт не ставить під сумнів дійсність документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки.
Військова частина НОМЕР_1 є суб'єктом владних повноважень, на яку покладено функції щодо грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі тих, які проходили службу у військових частинах, що були розформовані, а тому саме на неї покладається обов'язок з нарахування та виплати належних позивачу сум.
Відповідач не надав доказів на спростування факту безпосередньої участі позивача у бойових діях у спірний період, а також доказів на користь відсутності у нього обов'язку щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за наявності відповідних підтверджуючих документів, що суперечить покладеному на суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності своєї бездіяльності згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що позивач у спірний період виконував завдання безпосередньо у районі ведення бойових дій, однак, додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн йому не нарахована та не виплачена у належному розмірі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач як військовослужбовець Збройних Сил України набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень на місяць пропорційно дням участі у бойових діях за спірний період.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як військовослужбовець у справі, пов'язаній з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв'язку з чим, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень за період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026, в розрахунку на місяць, пропорційно часу забезпечення здійснення у цьому періоді заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень за період з 07.07.2023 по 19.05.2024; з 06.06.2024 по 07.01.2025; з 22.01.2025 по 09.11.2025; з 05.12.2025 по 22.01.2026 в розрахунку на місяць на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно з врахуванням проведених виплат за цей період.
Розподіл судових витрат - не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська