20 квітня 2026 рокуСправа №160/3605/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/3605/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 28.11.2025 року № 046350021282 протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.11.2025 року № 046350021282; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання з 01.09.2006 року по 30.06.2010 року, з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву від 24.11.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 24.11.2025 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.11.2025 року № 046350021282 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Ознайомившись з розрахунком стажу позивачем встановлено, що до пільгового стажу не зараховано періоди навчання. Вказує, що після завершення навчання позивач був працевлаштований за професією, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому періоди навчання підлягають зарахуванню до пільгового стажу. З метою відновлення свого права на отримання належної пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3605/26. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем 02.03.2026 року подано відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди начання після 01 січня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплачені страхові внески на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування. Також вказує, що перерва між днем закінчення навчання, у періоди з 01.09.2006 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 31.05.2012 та днем зарахування на роботу (02.09.2013 день прийняття учнем гірника підземного у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перевищує три місяці.
10.03.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , 24.11.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення від 28.11.2025 року № 046350021282 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено, вік заявника 34 роки 02 місяці ( в т.ч. додаткові роки за список №1 - 12 років), пільговий стаж особи становить 12 років 02 місяці 19 днів, з них: роботи підземні провідні професії 202 (20) - 6 років 11 місяців 05 днів, роботи підземні за постановою 202 (25) - 5 років 03 місяці 11 днів, навчання за фахом - 03 дні, за наданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.02.2026 року позивача серед іншого повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди навчання після 01 січня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплачені страхові внески на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування. Зазначено, що навчальні заклади не належать до професійно-технічних навчальних закладів, визначених статею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту», а тому для зарахуваннядо стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, як працівнику безспосередньо зайнятому повний робочий день на підземних роботах, підстави відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.11.2025 року № 046350021282 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування періодів навчання до пільгового стажу, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 114 цього Закону передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є належність професії, посади до пільгової та наявність необхідного пільгового стажу.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за пунктом 1 частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.09.2006 року ОСОБА_1 вбачається, що позивач безперервно навчався у періоди: з 01.09.2006 року по 30.06.2010 року навчання в Марганецькому коледжі Національного гірничого університету, з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року навчання Національному гірничому університеті та з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року навчання Національному гірничому університеті.
З 02.09.2013 року по закінченню навчання, у строк в межах трьох місяців, почав працювати на посадах передбачених постановою КМУ №202, пільговий стаж за якою зараховано відповідачем до пільгового стажу згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розрахунком стаду позивача РС-право.
Як вбачається з розрахунку стажу форми РС - право до пільгового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії, відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зараховано періоди навчання з 01.09.2006 року по 30.06.2010 року, з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не зараховано періоди навчання після 01 січня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплачені страхові внески на загальнообов??язкове державне пенсійне страхування. А також те, що навчальні заклади не належать до професійно-технічних навчальних закладів, визначених статею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту», а тому для зарахування до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, як працівнику безспосередньо зайнятому повний робочий день на підземних роботах, підстави відсутні.
Періоди навчання позивача підтверджуються записами трудової книжки та копіями дипломів: Марганецького коледжу Національного гірничого університету серії НР №39516920 від 30.06.2010 року (за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», кваліфікація гірничий технік-технолог, молодший спеціаліст), Національного гірничого університету серії В25 №177312 від 30.12.2025 року (дублікат, за спеціальністю гірництво, кваліфікація фахівець в галузі гірництва, бакалавр), Національного гірничого університету серії НР №45518014 від 30.06.2013 року (за спеціальністю розробка родовищ та видобування корисних копалин, кваліфікація гірничого інженера, спеціаліст).
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.
Так, в періоди навчання позивача в Марганецькому коледжі Національного гірничого університету та Національному гірничому університеті з 01.09.2006 року по 30.06.2010 року, з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Згідно статті 41 Закону України «Про освіту» професійними технічними навчальними закладами є: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.
Водночас, відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України «Про освіту», вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Аналогічна правова позиція виснувана Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.
Марганецький коледж Національного гірничого університету та Національний гірничий університет на момент навчання позивача не відносились до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належали до вищих навчальних закладів. Тобто, після закінчення таких закладів освіти позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра та спеціаліста.
Оскільки позивач навчався у вищому закладі освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), проте Марганецький коледж Національного гірничого університету та Національний гірничий університет не були закладами професійної (професійно-технічної) освіти, відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його навчання у Марганецькому коледжі Національного гірничого університету та Національному гірничому університеті з 01.09.2006 року по 30.06.2010 року, з 01.09.2010 року по 30.06.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року.
Враховуючи зазначене, судом не встановлено протиправності дій та рішення відповідача за результатом розгляду його заяви про призначення пенсії.
Посилання позивача на постанови апеляційних адміністративних судів та окружних адміністративних судів є безпідставними, оскільки судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховуються висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, а не в рішеннях, постановах суду першої та апеляційної інстанції.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська