Справа № 214/9445/25
2/214/306/26
Іменем України
20 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/9445/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (далі - ТОВ «ВВС-Факторинг») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 9181009 від 17.09.2021 в сумі 8 302,50 грн. та 3% річних в сумі 3,41 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором. В обґрунтування вимог зазначено про укладення 17 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Арагон»» та ОСОБА_1 кредитного договору № 9181009 у формі електронного договору та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача, шляхом перерахування відповідачу кредиту в суму 2 050,00 грн. на банківську картку, що належить відповідачу. 19 січня 2022 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19/01.2022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Оскільки відповідач ОСОБА_1 умови договору виконував неналежним чином, що призвело до виникнення кредитної заборгованості, метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача Юхименко Ю.Ю. не з'явився, згідно поданої до суду заяви просить розглянути справу без участі представника позивача.
Представник відповідача адвокат Вершиніна О.М. в судове засідання не з'явилась, про дату, час а місце розгляду справи була повідомлена належним чином., подала відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву на позов представником відповідача зазначено, що відповідач не підписував жодного кредитного договору, в тому числі не ставив електронно-цифровий підпис на договорі та ніяких документів не отримував, особистого кабінету не реєстрував, на рахунки відповідача не надходили кошти в сумах, вказаних у позовній заяві. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать про належність електронного підпису саме відповідачу, не додано доказів належним чином ідентифікації особи під час реєстрації в системі фінансової установи, доказів надсилання одноразового ідентифікатору саме на фінансовий номер телефону відповідача. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту видачі відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитних договорів, відсутні виписки за картковими чи банківськими рахунками на підтвердження факту зарахування кредитних коштів. Заявлено про застосування строків позовної давності та відсутність доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 19/01.2022 від 19 січня 2022 року. що ставить під сумнів правовий статус позивача, як кредитора у спірних правовідосинах. У період укладення кредитного договору відповідач перебував за межами України, що ставить під сумнів здійснення дій ним через мережу Інтернет, спрямованих на уклдення спірного кредитного договору, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні вимог повністю.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 17 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір № 9181009 надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, (далі Договір), який директор кредитодавця підписав за допомогою електронного підпису, а позичальник - за допомогою одноразового ідентифікатора, заповнивши перед цим анкету позичальника із зазначенням особистих відомостей та підписавши її аналогом власноручного (електронного) підпису, відтвореного шляхом використання свого логіну та паролю.
Пунктом 2.1. договору передбачає, що кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі 2 050,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до умов договору, кредит надано на 17 днів (до 04 жовтня 2021 року включно) зі сплатою відсотків від суми кредиту. Кредит надавався шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Відповідно до п. 3.2. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк, визначений п.3.1 цього договору.
Датою отримання кредиту позичальником вважається дата зарахування відповідної суми на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником у особистому кабінеті на сайті кредитодавця (п. 3.4. Договору).
Згідно із пунктом 4.1. Договору знижена процентна ставка в розмірі 1,9% від суми кредиту за кожен день користування кредитом є фіксованою і становить 693,5% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом застосовується на період строку надання кредиту, зазначеного в п 3.1 даного Договору, якщо позичальник здійсніть повне погашення кредиту в цей строк надання кредиту або протягом трьох робочих днів, що слідують за датою, визначеною в п. 3.1 даного Договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його крім випадку, передбаченого пунктом 4.6 цього Договору. Знижена процентна ставка скасовується з дати її застосування у разі, якщо до відносин між сторонами застосовується стандартна процентна ставка.
Відповідно до пункту 4.2. Договору стандартна процентна ставка 2,3% від суми кредиту за кожен день користування кредитом від суми залишку кредиту є фіксованою і становить 839,50% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. цього Договору, якщо позичальник не виконав умови, передбачені в п. 4.1 даного Договору. Проценти нараховують за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредитом та включи дату його повернення. У випадку застосування стандартної процентної ставки кредитодавець надає позичальнику інформацію щодо визначення сукупної вартості кредиту та графіку погашення заборгованості у вигляді оновленого графіку платежів.
Якщо кредит надавався на акційних умовах по ставці 1,9% в день, то у разі пролонгації цього договору позичальник сплачує 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50% річних), починаючи з другого дня пролонгації, та 1,90% за перший день продовженого строку кредиту (пункт 4.3. Договору).
Пунктом 4.6. договору передбачено, що у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом трьох календарних днів після закінчення визначеного пункту 3.1 цього Договору строку проценти за користування кредитом не нараховуються протягом вказаних трьох календарних днів, в іншому випадку проценти за користування кредитом нараховуються відповідно до умов п. 4.2. цього Договору з першого дня прострочення. В будь-якому випадку проценти нараховуються до повного виконання позичальником своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за цим Договором, проте не більше ніж 100 (сто) календарних днів з першого дня прострочення, після чого нарахування процентів може бути припинено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Стосовно доводів сторони відповідача щодо неукладеності кредитного договору, то суд звертає увагу, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Крім того, згідно з пунктом 2 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Положення № 705), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов'язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).
Однак відомостей про те, що відповідачем було повідомлено фінансову установу про незаконність (помилковість) здійсненої фінансової операції (схвалення кредиту), матеріали справи не містять, хоча чинним законодавство передбачено обов'язок відповідача здійснити відповідні дії.
За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.
Разом з тим, пунктами 3.3-3.4 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Датою отримання кредиту позичальником вважається дата зарахування відповідної суми на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Крім того, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, в тому числі й копії платіжного доручення, виписки з банківського рахунку, тощо, який би засвідчив, що саме відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі.
Посилання на доведеність факту успішного проведення транзакції щодо надання коштів згідно інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» на висновки суду не впливають, оскільки сам по собі факт надсилання коштів на конкретну банківську карту, не доводить належність даної картки відповідачу: жодних доказів того, що зазначений в інформаційній довідці номер картки належить саме ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутнє, клопотань про витребування таких відомостей з банку-емітенту, позивачем не заявлено.
Розрахунок заборгованості, який позивач долучив до позовної заяви, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Позивач, подаючи позовну заяву не був позбавлений можливості надати всі необхідні докази, добросовісного виконання своїх процесуальних прав, як і подати до суду відповідь на відзив з обґрунтуванням доводів та доказів на його підтвердження, ураховуючи принципи змагальності в судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Суд звертає увагу, що виникненню у позичальника обов'язку повернути позику має передувати виконання позикодавцем своїх зобов'язань щодо надання такої позики, а за відсутності доказів належного виконання своїх зобов'язань позикодавцем суд не може стверджувати про виникнення у позичальника зобов'язання щодо повернення позики.
Крім того, 19 січня 2022 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19/01.2022, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
На підтвердження прав вимоги за вказаним договором, позивачем надано також акту приймання-передачі від 19 січня 2022 року та реєстр боржників за договором.
Разом з тим, пунктом 1.1 договору факторингу №19.01.2022 від 19.01.2022 визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли та існують на дату укладення цього договору та визначені в додатку №1 до даного договору.
Пунктом 4.2 договору факторингу №19.01.2022 від 19.01.2022 визначено, що фактор зобов'язується протягом 265 днів після набуття чинності договором перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму визначену у пункті 1.1. цього договору.
Проте, матеріали справи не містять доказів проведення фінансування за договором факторингу №19.01.2022 від 19.01.2022, а отже позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «ФК «Арагон», у зв'язку з чим суд погоджується з доводами сторони відповідача в цій частині.
Враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за недоведеністю.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).
Згідно частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи відмову у задоволенні вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 10, 12,13, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», код ЄДРПОУ 37686875, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пров. Бутишів, буд. 12.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.В. Чернова