Справа № 214/1236/26
2/214/2844/26
Іменем України
17 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №214/1236/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд,-
11.02.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.03.2023 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса), актовий запис №320; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не меншому ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 жовтня 2023 року між нею та ОСОБА_2 , укладений шлюб, який зареєстрований Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за актовим записом № 320, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 28 жовтня 2023 року. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19 квітня 2024 року. Дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає з нею за адресою: АДРЕСА_2 . З листопада місяця 2025 року вони з чоловіком не проживають разом. Тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, що може підтвердити сам відповідач. Фактично сім'я припинила своє існування, а шлюб розпався та має лише формальний характер. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, зокрема через різні характери та погляди на життя, на права та обов'язки подружжя, між ними відсутнє взаєморозуміння. Все вищезазначене призвело до втрати почуттів один до одного. Шлюбно-сімейні стосунки з відповідачем не підтримують, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету та коштів не мають .При таких обставинах спільне життя і збереження шлюбу є неможливим. Вважає, що є всі підстави для розірвання шлюбу в судовому порядку, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Частини 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачають, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини на особисту свободу. Відповідно до частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Згідно з положенням статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Діючим законодавством України передбачене право подружжя на припинення шлюбу шляхом його розірвання у будь-який момент існування шлюбу. Відсутність вільної згоди на розірвання шлюбу іншим з подружжя не є перепоною. Відповідно до статті 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Беручи до уваги вищевикладені обставини, вважаю за необхідне звернутися до суду з цією позовною заявою, посилаючись на норми діючого законодавства. Примирення між ними неможливе, оскільки їх сімейне життя не налагоджується вже тривалий час, прошу не надавати часу для примирення. Шлюб розривають вперше. Спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя у нас немає. Після розірвання шлюбу дитина буде проживати з нею. При визначенні розміру аліментів суд, на підставі статті 182 Сімейного кодексу України, враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, до обставин, які надають суду повноваження визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, належать випадки, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Згідно з вимогами частини 2 статті 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини, до досягнення дитиною трьох років. Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Сімейного кодексу України, за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Згідно з вимогами частини 1 статті 79 Сімейного кодексу України, аліменти на одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Відповідно до норм частин 1, 2 статті 80 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого подружжя з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Наскільки їй відомо, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина немає.
Ухвалою суду від 05.03.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій просить справу розглядати а її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання, не з'явився, подав до суду заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову за таких підстав.
Судом встановлено, що 28.10.2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса), актовий запис №320, серія НОМЕР_1 .
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зіст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
При таких обставинах справи суд вважає, що сім'я сторін розпалася остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно ч. 2 ст.114, абз. 2 ч. 3 ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За таких обставин суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому позов підлягає повному задоволенню, оскільки це суперечить їх інтересам .
Крім того сторони мають дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 102, серія НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стаття 183 Сімейного кодексу передбачає можливість стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 Сімейного кодексу України).
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідач є працюючою людиною, не має на утриманні інших осіб і має об'єктивну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини.
В теперішній час дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, тому з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища сторін, з відповідача необхідно стягнути аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.2026 року і до повноліття дитини.
Пунктом 3 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням позову про стягнення аліментів та в зв'язку із тим, що за даною категорією справи позивач була звільнена від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання шлюбу в сумі 1331,20 грн., понесені позивачем та документально підтверджені, стягнути з відповідача на користь позивача.
Інші процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст.12,13,18,81,89,263 - 265 ЦПК України, ст..ст.110,112,180,182та183 СК України,-, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.10.2023 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса), актовий запис №320- розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 - залишити без змін
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.2026 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 1331,20 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , 1331,20 грн. витрат по сплаті судового збору на користь держави.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК країни).
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу (ч. 3 ст. 115 СК країни).
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб відповідно до ч.2 ст.115 СК України.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в розмірі суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.В. Чернова