Справа № 408/2991/19-ц
Провадження № 2-в/0186/61/26
20 квітня 2026 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи Біловодського районного суду Луганської області №408/2991/19-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23 серпня 2013 року,
17 березня 2026 року ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи Біловодського районного суду Луганської області №408/2991/19-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23 серпня 2013 року, оскільки судове провадження було втрачено.
Ухвалою суду від 20 березня 2026 року було відкрито провадження по вищевказаній справі, зобов'язано учасників судового провадження направити до суду в строк до 19 квітня 2026 року належним чином завірені копії всіх наявних у них письмових доказів, процесуальних документів, що були предметом розгляду вказаної цивільної справи №408/2991/19-ц.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на офіційну юридичну адресу через електронну пошту та через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".
Представник ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" надав заяву, в якій зазначив, що в даній справі ТОВ "Брайт Інвестсент" є новим кредитором у зобов'язанні на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 14 січня 2026 року, тому просить залучити останнє до участі в розгляді справи.
Вивчивши клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в даному судовому провадженні суд вирішує питання про відновлення втраченого судового провадження, яке перебувало в провадженні Біловодського районного суду Луганської області, в даній справі було ухвалено рішення, справа вважається втраченою, тому вирішується питання про відновлення втраченого судового провадження в тому вигляді та в тому складі учасників процесів, в якому воно перебувало у Біловодському районному суді Луганської області, тобто з участю позивача - ПАТ АБ "Укргазбанк" та відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Договір відступлення права вимоги укладено між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Брайт Інвестмент" 14 січня 2026 року, тобто вже після того, як в даній справі було ухвалено рішення суду. Останнє може приймати участь, як сторона судового провадження, лише стосовно питань, які вирішуються під час виконання рішення Біловодського районного суду Луганської області №408/2991/19-ц.
З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.488 Цивільного процесуального кодексу України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як зазначено у ст.490 Цивільного процесуального кодексу України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, справи, які підсудні Біловодському районному суду Луганської області розглядаються Першотравенським міським судом Дніпропетровської області.
При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження (ст.493 Цивільного процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що Біловодським районним судом Луганської області 08 вересня 2020 року ухвалено рішення в цивільній справі №408/2991/19-ц.
Матеріали цивільної справи №408/2991/19-ц перебували в Біловодському районному суді Луганської області, будівля якого знаходиться в смт.Біловодськ, Луганської області, яке на теперішній час не контролюється органами державної влади України та є тимчасово окупованою територією України.
Станом на 20 квітня 2026 року Біловодський районний суд Луганської області цивільну справу №408/2991/19-ц Шахтарському міському суду Дніпропетровської області не передавав.
Зазначена обставина дає підстави вважати про втрату матеріалів вказаної цивільної справи.
Шахтарському міському суду Дніпропетровської області надано доступ до АСДС КП "Д-3" Біловодського районного суду Луганської області, в якій міститься ОСК на вказану цивільну справу №408/2991/19-ц (провадження №2/408/342/20) та додані до неї процесуальні документи.
Сторонам по справі запропоновано в строк до 19 квітня 2026 року надати суду всі наявні у них письмові докази та процесуальні документи, які були підставою для ухвалення рішення по справі №408/2991/19-ц, однак сторони наданим правом не скористалися.
З метою відновлення втраченого судового провадження судом були досліджені відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, виявлено процесуальні документи, що містилися у втраченому судовому провадженні №408/2991/19-ц Біловодського районного суду Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.494 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що досліджені документи, на думку суду, є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши зібрані матеріали, вважає за необхідне частково відновити втрачене судове провадження №408/2991/19-ц.
Керуючись ст. 488, 490, 494 ЦПК України, -суд
Відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі за єдиним унікальним номером №408/2991/19-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23 серпня 2013 року.
Відновити та долучити до справи наступні документи цивільної справи №408/2991/19-ц:
- копію ухвали Біловодського районного суду Луганської області від 03 січня 2020 року про відкриття провадження в справі,
- копію ухвали Луганського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху,
- копію ухвали Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги,
- копію ухвали Луганського апеляційного суду від 11 січня 2021 року про відкриття апеляційного провадження,
- копію ухвали Луганського апеляційного суду від 26 січня 2021 року про призначення справи до апеляційного розгляду.
Відновити текст процесуального документу:
- рішення Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року, наступного змісту:
" Державний герб України
Справа № 408/2991/19-ц
2/408/342/20
08 вересня 2020 року смт Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.,
при секретареві Савенко Т.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», представник позивача - Мартинюк Євген Володимирович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 та стягнути понесені витрати на сплату судового збору,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому зазначив таке.
23 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі за текстом Позивач) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 042/08/2013/364, згідно якого позивач надав відповідачу споживчий кредит в сумі 146421,00 грн. зі сплатою 16,7 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором - 21,7% річних. Цей кредит разом зі сплатою процентів ОСОБА_1 зобов'язувався повертати щомісячними платежами шляхом їх внесення згідно графіку погашення.
В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, цього ж дня, між Позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язувалася солідарно відповідати перед Позивачем у повному обсязі за невиконання усіх зобов'язань позичальником за кредитним договором.
Посилаючись на те, що відповідачі, незважаючи на неодноразові повідомлення про необхідність виконання умов договорів, не виконують взяті на себе зобов'язання, позивач просить стягнути з них в солідарному порядку борг за кредитним договором станом на 01.03.2019 в загальній сумі 136496,67 грн., яка складається із:
-заборгованості за кредитом в розмірі - 119495,52 грн.;
-нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 - 17001,15 грн.
Ухвалою суду від 03 січня 2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачам надати суду та позивачу відзив на позовну заяву, а позивачеві протягом трьох днів після отримання відзиву надати відповідь на відзив.
Протягом встановленого строку відповідачі відзивів на позовну заяву до суду не надавали, про відкриття провадження були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином в строки встановлені договором або законом. У разі невиконання, або неналежного виконання зобов'язань в односторонньому порядку, сторона винна в порушенні зобов'язання, крім обов'язку виконати взяті зобов'язання, повинна нести цивільну відповідальність відповідно умов договору або закону.
Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 23.08.2013 було укладено кредитний договір № 042/08/2013/364, за яким відповідач отримав грошові кошти у загальній сумі 146421,00 грн. під 16,7 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором - 21,7% річних, з кінцевим строком погашення до 22 серпня 2018 року включно.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору відповідач зобов'язувався погашати отриманий кредит в розмірі 1/60 від суми отриманого кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами шляхом сплати відповідних платежів щомісячно - з 1-ого (першого) по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту.
Розрахунок заборгованості за договором № 042/08/2013/364 свідчить, що станом на 01.03.2019 у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем була наявна заборгованість на загальну суму 136496,67 грн., яка складається із:
-заборгованості за кредитом в розмірі - 119495,52 грн.;
-нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 - 17001,15 грн.
Наявність простроченої заборгованості перед позивачем свідчить про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, тому позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Ст. 543 ЦК України вказує, що у разі солідарного обов'язку боржників (відповідачів) кредитор (позивач) має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі від усіх боржників (відповідачів) разом.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Частинами першою і третьою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
На підставі частини першої статті 252 та частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом встановлено, що того ж дня, коли було укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 042/08/2013/364/П, згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язувалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за невиконання усіх зобов'язань позичальником за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23 серпня 2013 року, зокрема, за повернення кредиту у розмірі 146421,00 грн., та сплати процентів за користування кредитом та інших платежів зазначених у договорі.
Згідно з пунктом 5.2. договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо Кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього Договору.
Отже, сторони у договорі поруки встановили строк дії поруки - три роки від дня настання строку виконання зобов'язання.
Пунктами 3.1 та 3.2 кредитного договору № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 встановлено, що погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно шляхом сплати платежів з 1-ого (першого) по 10-е число кожного місяця з останнім строком погашення 22 серпня 2018 року.
Тобто, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних ануїтетних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число робочого дня кожного звітного місяця.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
З наданих позивачем виписок з особистих рахунків відповідача ОСОБА_3 вбачається, що до серпня 2014 року відповідач не мав прострочення погашення кредиту. Віднесення заборгованості на прострочену відбулось 29.10.2014. Таким чином, перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом обраховується з 11 серпня 2014 року (наступного дня після невнесення чергового платежу), відповідно подовжений договором трирічний строк дії поруки по кредиту сплинув 11.08.2017. До серпня 2014 року відповідач не мав прострочення по процентам, а остання дата нарахування процентів 30.04.2015. Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення процентів почався з 11 серпня 2014 року (наступного дня після невнесення чергового платежу). Відповідно подовжений договором трирічний строк дії поруки по процентах сплинув 11 серпня 2017 року.
З позовом банк звернувся до суду 29 березня 2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті. Отже, з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом, що виникла за період з серпня 2014 по лютий 2016 року позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п.5.2. договору строку дії поруки, а стосовно вимоги стягнення заборгованості за процентами - за весь період, оскільки останнє нарахування відбулось 30.04.2015, то строк пред'явлення вимоги до поручителя щодо останнього платежу по процентах сплинув 01 травня 2018 року.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя після спливу строку її дії з вимогою щодо відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.
Разом з тим правовідносини з поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу строку дії поруки з моменту виникнення права вимоги за договором поруки. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі за № 6-272 цс16.
Отже, вимоги позивача, щодо стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за договором поруки підлягають задоволенню лише в межах трирічного строку пред'явлення вимоги встановленої п.5.2 договору поруки. Враховуючи, що строком погашення чергового платежу є десяте число місяця наступного за звітним, то задоволенню підлягають вимоги позивача, щодо стягнення з другого відповідача заборгованості зі сплати простроченого боргу, за яким виникнув обов'язок до сплати, починаючи з 11.03.2016 року, а саме: сума простроченого боргу - 73191,00 грн. (2441,00 грн. х 29 міс. (з 11.03.2016 по 11.08.2018) + 2402,00 грн (останній платіж). Саме така сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_2 в порядку солідарного стягнення, як з боржника та поручителя.
Заборгованість зі сплати простроченої суми кредиту в розмірі 46304,52? грн., строк сплати якої настав до 10.03.2016 року, а також заборгованість по відсотках в сумі 17001,15 грн., стягненню з ОСОБА_2 не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження якого: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, заборгованість за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23.08.2013, яка утворилась за період з березня 2016 року по 22 серпня 2018 року у сумі 73191,00 грн., яка складається із:
-боргу за кредитом в розмірі - 73191,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження якого: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, заборгованість за кредитним договором 042/08/2013/364 від 23.08.2013, строк сплати якої настав за період до березня 2016 року у сумі 63305,67? грн., яка складається із:
-боргу за кредитом в розмірі - 46304,52? грн.;
-відсотків за користування кредитом - 17001,15 грн.
В частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року - відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження якого: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2047,45 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України, та може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання та підписання повного його тексту.
Повний текст рішення складений та підписаний 14 вересня 2020 року.
Головуючий: Є.О. Соболєв".
- постанови Луганського апеляційного суду від 02 березня 2021 року наступного змісту:
"Державний герб України
Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.
Доповідач -Луганська В.М.
Справа № 408/2991/19-ц
Провадження № 22-ц/810/867/20
02 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Луганської В.М.
суддів: Гаврилюка В.К., Кострицького В.В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»
на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Соболєва Є.О. в смт Біловодськ Луганської області,
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначило, що між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 146421,00 грн з процентною ставкою за користування кредитом 16,7 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором, зі сплатою 21,7 % річних.
Строк повернення кредитних коштів до 22.08.2018 року (п. 1.3.1 Кредитного договору).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.08.2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 042/08/2013/364/П, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язалась солідарно відповідати перед ПАТ АБ «Укргазбанк» у повному обсязі за невиконання усіх зобов'язань позичальником за вказаним кредитним договором.
Позичальник зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим станом на 01.03.2019 року утворилась заборгованість у сумі 136496,67 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 119495,52 грн, нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року у сумі 17001,15 грн.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 136496,67 грн та судові витрати.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, яка утворилась за період з березня 2016 року по 22 серпня 2018 року у сумі 73191,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, строк сплати якої настав за період до березня 2016 року у сумі 63305,67? грн, яка складається із боргу за кредитом в розмірі - 46304,52? грн; відсотків за користування кредитом - 17001,15 грн.
В частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року відмовлено за необґрунтованістю.
Судом вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року до ОСОБА_2 та в цій частині ухвалити нове судове рішення про за задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до положень договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за договором. Оскільки зобов'язання позичальника за кредитним договором не виконано, то станом на момент звернення до суду із позовом, зобов'язання поручителя за договором поруки з урахуванням умов пунктів 5.1. та 5.2. договору поруки продовжують існувати.
Крім того, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень кредитного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлялися про апеляційне провадження у справі в порядку передбаченому ч. 2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 11 січня 2021 року відповідачам роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від відповідачів не надійшло відзиву на апеляційну скаргу.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 136496,67 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 * 100 = 192100 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року.
Рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, яка утворилась за період з березня 2016 року по 22 серпня 2018 року у сумі 73191,00 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, строк сплати якої настав за період до березня 2016 року у сумі 63305,67? грн, яка складається із боргу за кредитом в розмірі - 46304,52? грн; відсотків за користування кредитом - 17001,15 грн не оскаржується учасниками справи, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом, що виникла за період з серпня 2014 по лютий 2016 року позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п.5.2 договору строку дії поруки, а стосовно вимоги стягнення заборгованості за процентами - за весь період, оскільки останнє нарахування відбулось 30.04.2015 року, то строк пред'явлення вимоги до поручителя щодо останнього платежу по процентах сплинув 01 травня 2018 року.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 строк сплати яких настав до березня 2016 року, відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено та ніким із сторін не оспорюється, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти, а він зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором.
Кредит надавався у сумі 146421,00 грн (п. 1.1 Кредитного договору) з процентною ставкою за користування кредитом 16,7 % річних (п. 1.4.1 Кредитного договору), а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором, зі сплатою 21,7 % річних.
Строк повернення кредитних коштів до 22.08.2018 року (п. 1.3.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 3.1 договору позичальник здійснює повернення суми кредиту щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/60 від суми отриманого кредиту, що становить 2402,00грн, не пізніше 22.08. 2018 року.
В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 01.03.2019 року утворилася заборгованість у сумі 136496,67 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 119495,52 грн, нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року у сумі 17001,15 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником 23.08.2013 року між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 042/08/2013/364/П, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язалась солідарно відповідати перед ПАТ АБ «Укргазбанк» у повному обсязі за невиконання усіх зобов'язань позичальником за вказаним кредитним договором.
Частини першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Пунктами 1.1 та 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року та несе солідарну відповідальність за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно з пунктом 5.2. договору поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього договору.
Отже сторони під час укладення зазначеного договору поруки встановили строк припинення поруки, який становить три роки з дня настання строку виконання зобов'язання.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції на час укладення договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання невстановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В частині першій статті 251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Оскільки право кредитора і обов'язок поручителя по закінченню договору поруки припиняються, тому жодних дій щодо реалізації права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року за № 1411/3467/12, постанові від 27 березня 2019 року за № 200/15135/14-ц, постанові від 03 липня 2019 року за № 1519/2-3165/11.
Умови укладеного між сторонами договору поруки про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого договором поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ураховуючи положення кредитного договору № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року та договору поруки № 042/08/2013/364/П від 23.08.2013 року дійшов правильного висновку про те, що сторони встановили не лише строк дії кредитного договору і договору поруки, який становить три роки від дня настання виконання зобов'язання, а й строки виконання боржником й поручителем окремих зобов'язань (внесення щомісячних ануїтетних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Як зазначалося вище умовами кредитного договору № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року передбачено повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами щомісячними платежами в розмірі не менше 1/60 від суми отриманого кредиту, що становить 2402 грн з останнім строком погашення 22.08.2018 року.
Судом встановлено, що до серпня 2014 року відповідач не мав прострочення погашення кредиту та процентам. Віднесення заборгованості на прострочену відбулось 29 серпня 2014 року, остання дата нарахування процентів 30 квітня 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом банк звернувся до суду 29 березня 2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк сплати якої настав до березня 2016 року позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п. 5.2. договору поруки строку дії поруки (три роки), тому за правилами частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука щодо вказаних щомісячних платежів припинилась, оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу частинами (щомісячними платежами).
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до березня 2016 року відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Посилання в апеляційній скарзі на те, оскільки зобов'язання позичальника за кредитним договором не виконано, то станом на момент звернення до суду із позовом, зобов'язання поручителя за договором поруки з урахуванням пунктів 5.1 та 5.2 договору поруки продовжують існувати, не заслуговують на увагу з огляду на викладені вище обставини.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до цитування позивачем пунктів як кредитного договору № 042/08/2013/364 від 23.08.2013 року, так і договору поруки № 042/08/2013/364/П від 23.08.2013 року без взаємозв'язку зі встановленими судом обставинами, та без викладення в апеляційній скарзі обставин щодо неповноти та (або) неправильності встановлених судом обставин, які мають значення для справи, і в чому полягають неправильні висновки суду.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, строк сплати якої настав до березня 2016 року, оскільки з вимогою про стягнення позивач звернувся до суду 29 лютого 2019 року, тобто після спливу вказаного у п.5.2 договору строку дії поруки.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови 02 березня 2021 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді В.К. Гаврилюк
В.В. Кострицький".
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.А.Янжула.