17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 759/1576/22
провадження № 61-6475ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , правонаступниками прав та обов'язків якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
19 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявникам строк для усунення зазначених недоліків.
23 січня 2026 року заявники засобами поштового зв'язку подали до суду заяву про усунення недоліків та касаційну скаргу у новій редакції та її копії для позивача.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
На виконання вимог ухвали від 4 червня 2025 року заявники надали доказ отримання оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції - 12 травня 2025 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року, касаційний суд дійшов висновку, що вказана причина пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Частиною дев'ятою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через двадцять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції визначено порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, судом апеляційної інстанції не застосовано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 липня 2023 року
у справі № 201/5907/22.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції визначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Судувід 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16.
Також підставою касаційного оскарження заявники вказують порушення судом норм процесуального права, зазначаючи, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження визначено пункт 2 частини другої
статті 389 ЦПК України, проте не зазначає постанови Верховного Суду, від якої необхідно відступити та висновок якої щодо застосування норм права у подібних правовідносинах апеляційним судом застосовано.
Також підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України, проте в касаційній скарзі у новій редакції не конкретизовано норм права, щодо якихвідсутній висновок, та відсутнє обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо таких норм для правильного вирішення справи.
Отже, при вирішенні питання про відкриття касаційного оскарження пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційний суд не враховує.
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України.
Крім того, касаційна скарга поданау справі з ціною позову, що не , що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак касаційний суд дійшоввисновку про наявність випадку, передбаченого
підпунктом «в» пункту 2частини третьоїстатті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки справа має виняткове значення для учасниківсправи, які подають касаційну скаргу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
В касаційній скарзі у новій редакції заявниками порушено клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, яке не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Так,рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 лютого 2024 року апеляційну скаргу
ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» визнано неподаною та повернено особі, яка подала скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року залучено ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , до участі у справі як правонаступників відповідача ОСОБА_3 .
Постановою Верховного Суду від 4 грудня 2024 року апеляційну скаргу
ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 8 лютого 2024 року та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 21 340,70 грн, з яких: 15 779,95 грн - сума основного боргу,
3 987,16 грн - інфляційні втрати, 1 544, 56 грн - 3% річних та 28,98 грн - розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 798,73 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року заяву ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» про виправлення описок задоволено.
Виправлено описки, допущені в постанові Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та у вступній частині ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року про призначення справи до розгляду, а саме замість неправильно зазначеного відповідача « ОСОБА_6 або ОСОБА_3 » вважати правильним « ОСОБА_3 , правонаступниками прав та обов'язків якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 ».
Виправлено описки, допущені в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року, а саме замість неправильно зазначеного «Стягнути з ОСОБА_6 …» вважати правильним «Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , як правонаступників відповідачки ОСОБА_3 …».
Виправлено описки, допущені в постанові Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року в частині зазначення реквізитів сторін, а саме замість неправильно зазначених реквізитів сторони «Відповідач: ОСОБА_6 , адреса: ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )» вважати правильними «Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса: АДРЕСА_1 ».
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Так, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає примусовому виконанню, тому підстав для зупинення її дії немає. Доказів виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не надано.
Крім того, заявниками не обґрунтовано правових підстав для зупинення дії оскаржуваної ухвали, водночас безпідставне зупинення дії судового рішення, яке набрало законної сили, є недопустимим.
Отже,касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 389, 390 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Витребувати зі Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної
справи № 759/1576/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , правонаступниками прав та обов'язків якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська