Справа № 212/5173/26
1-кс/212/371/26
15 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Кривому Розі заяву ОСОБА_3 про відвід дізнавача СД ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026046730000041 від 03.02.2026 року,-
13.04.2026 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із заявою про відвід СД ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026046730000041 від 03.02.2026 року.
ОСОБА_3 вважає, що у діяльності дізнавача ОСОБА_4 наявна сукупність дій, рішень і бездіяльності, які виключають довіру до його здатності неупереджено здійснювати дізнання в кримінальному провадженні. КПК прямо передбачає можливість відводу за наявності обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості, а під час досудового розслідування такий відвід розглядає слідчий суддя. Заява ґрунтується не на простій незгоді з окремими процесуальними рішеннями дізнавача, а на повторюваній моделі його поведінки, яка в сукупності утворює об'єктивний і обґрунтований сумнів у його неупередженості та здатності надалі здійснювати дізнання в цьому кримінальному провадженні.
Заявник у своїй заяві повідомляє суд про те, що Європейський суд з прав людини послідовно виходить із того, що для оцінки безсторонності вирішальне значення мають не лише прямі докази упередженості, а й зовнішні ознаки, тобто чи можуть обставини справи об'єктивно породжувати обґрунтовані сумніви у неупередженості посадової особи. Правосуддя має не лише здійснюватися, а й бути видимим як таке. ЄСПЛ також наголошує, що ефективне розслідування вимагає вжиття всіх розумних і доступних заходів для збирання та перевірки доказів, а будь-який істотний дефіцит у збиранні доказів, який унеможливлює встановлення обставин події або причетних осіб, підриває саму ефективність розслідування.
Отже, коли дізнавач системно відмовляється від очевидних напрямів перевірки, формально виконує судові рішення, вибірково використовує лише зручні для себе джерела інформації та блокує потерпілому можливість перевірити ці джерела, це утворює об'єктивний сумнів у його неупередженості.
ОСОБА_3 вказує:
1. Системна серія відмовних або формально-часткових постанов. У провадженні сформувалася повторювана практика: змістовні клопотання потерпілого або відхилялися, або “частково задовольнялися » лише в технічній частині без реального процесуального результату. 06.02.2026 дізнавачем уже були прийняті відмовні рішення за клопотаннями ОСОБА_3 . За клопотанням № Г-3871/ез від 19.02.2026 про допит свідків 23.02.2026 винесено постанову про відмову. За заявою № Г-3691/ез від 17.02.2026 щодо процесуальної оцінки дій ОСОБА_5 та мешканця кв. АДРЕСА_1 дізнавач повідомив лише про долучення заяви до матеріалів. За заявами № Г-3795/ез, Г-4803/ез, Г-5107/ез, Г-5109/ез йому не надали запитані копії матеріалів, протоколів чи відеозаписів, а щоразу обмежувалися запрошенням на особисте ознайомлення. За клопотанням № Г-5908/ез про долучення відеозапису 14.03.2026 винесено відмову. За клопотанням № Г-6885/ез від 23.03.2026 щодо встановлення осіб на відео та надання їм правової оцінки 24.03.2026 винесено постанову про часткову відмову.
За ст. 220 КПК клопотання потерпілого мають бути розглянуті не більше ніж за три дні, а у разі повної чи часткової відмови має бути винесена вмотивована постанова. За ст. 221 КПК потерпілому на клопотання мають надаватися матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за винятком прямо визначених законом випадків. Отже, систематичні відмови, формальні “часткові задоволення» та затягування строків розгляду клопотань є не нейтральною процесуальною практикою, а доказом стійкого однобічного підходу до реалізації моїх прав як потерпілого.
2. Безпідставне відсікання ключового доказового напряму - матеріалів лінії 102. У постанові від 06.02.2026 за клопотанням ОСОБА_3 № Г-2427/ез останній просив здійснити запит до полку патрульної поліції або розпорядника лінії 102 для підтвердження виїзду екіпажу поліції, а також просив провести інші слідчі дії, пов'язані з відео, свідками, оглядом квартири та замків. Дізнавач відмовив і прямо зазначив, що витребування інформації про виклики на лінії 102 є “недоцільним». Ця відмова є особливо показовою, оскільки матеріали 102 запитувалися не як другорядний доказ, а як джерело відомостей про фактичне користування квартирою, перебування її під наглядом, наявність довіреної особи, первинну реакцію поліції на конфлікт щодо доступу до житла, а також про попередні звернення щодо недопущення протиправних дій. За КПК предметом доказування є не лише подія кримінального правопорушення, а й час, спосіб, мотив, форма вини та інші обставини, що мають значення для провадження. Ігнорування такого очевидного напряму перевірки суперечить і внутрішньому праву, і стандартам ЄСПЛ щодо обов'язку розслідування, вживати всіх розумних доступних заходів для збирання доказів.
3. Невиконання по суті ухвали щодо відеозапису та подальше закриття провадження. Після судового втручання щодо клопотання № Г-5908/ез дізнавач письмово повідомив, що це клопотання “підлягає задоволенню». Однак вже 24.03.2026, замість повного відпрацювання відеозапису, встановлення осіб на ньому, надання правової оцінки їхнім діям та перевірки питання співучасті, він виніс постанову про часткову відмову за клопотанням № Г-6885/ез, а того ж дня закрив кримінальне провадження. Отже, ухвала суду була виконана лише формально: відео приєднали, але його зміст по суті не відпрацювали. Верховний Суд наголошує, що після закриття кримінального провадження подальше розслідування неможливе до моменту скасування постанови про закриття, а скасування такої постанови як незаконної та необґрунтованої має самостійне процесуальне значення. Це означає, що закриття провадження одразу після формального “виконання» ухвали по відео є сильним індикатором не випадкової помилки, а однобічного процесуального курсу. Верховний Суд виходить із того, що закриття кримінального провадження не може підміняти собою повноцінне досудове розслідування, а скасування постанови про закриття як незаконної чи необґрунтованої має самостійне процесуальне значення. Тому винесення постанови про закриття одразу після формального “виконання» ухвали слідчого судді щодо відеозапису, без реального дослідження цього доказу, перевірки осіб, зафіксованих на ньому, та оцінки доводів потерпілого, свідчить про передчасність такого закриття і додатково підтверджує однобічний процесуальний підхід дізнавача.
4. Використання свідка ОСОБА_6 без реальної перевірки достовірності. У постанові про закриття від 24.03.2026 дізнавач послався на свідка ОСОБА_6 і використав її відомості як один з аргументів на користь закриття. Разом з тим, із самої постанови випливає, що значна частина її інформації була отримана “зі слів сусідів», а не з особистого безпосереднього сприйняття. Коли ж ОСОБА_3 подав клопотання про повторний допит ОСОБА_6 із конкретними уточнюючими питаннями, просив надати копію протоколу її допиту та доступ до відеозапису, дізнавач відмовив і в повторному допиті, і в доступі до матеріалів. Більше того, у постанові від 23.02.2026 дізнавач посилався на 10.02.2026 як на дату огляду місця події, а в постанові про закриття - як на дату допиту ОСОБА_6 . Таким чином, дізнавач одночасно використав цього свідка як доказ, але заблокував можливість перевірити його достовірність, джерело обізнаності та можливу заінтересованість. У сукупності це також підтверджує не нейтральний процесуальний підхід, а однобічну модель оцінки доказів, що підсилює обґрунтовані сумніви в неупередженості дізнавача.
5. Звуження предмета розслідування після заяви від 15.07.2025. Після судового втручання щодо заяви від 15.07.2025 орган дізнання мав відобразити в ЄРДР усю наявну інформацію, а не звужувати її зміст до окремих зручних фрагментів. За ст. 214 КПК слідчий, дізнавач або прокурор зобов'язані невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання заяви чи повідомлення внести до ЄРДР відповідні відомості; відмова у прийнятті та реєстрації заяви не допускається. Верховний Суд також роз'яснював, що підставою для внесення є саме наявність у заяві обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не попередня оцінка їх доведеності. За позицією ОСОБА_3 , надалі предмет розслідування був штучно звужений: не була повноцінно відображена інформація щодо зміни замків, недопуску, участі інших осіб, наявності відеозапису, довіреної особи, попередніх звернень до поліції та інших істотних даних. У сукупності з іншими порушеннями це також підтверджує системний упереджений підхід дізнавача.
6. Постанова про закриття від 24.03.2026 сама по собі є додатковим доказом упередженості. Постанова про закриття від 24.03.2026 є не лише окремим процесуальним рішенням, а й важливим доказом упередженості. У ній дізнавач послався на обмежений огляд сходової площадки й тамбуру, на Шаповал, відомості якої частково походять “зі слів сусідів», а також на показання осіб, які, не були безпосередніми очевидцями події. При цьому він не дав належної оцінки питанню зміни замків, фактичного недопуску, контролю над ключами, ролі інших осіб, відеозапису, матеріалам 102 і доводам про фактичне користування квартирою. Після такого вибіркового підходу він дійшов загального висновку про відсутність складу кримінального правопорушення і закрив провадження. При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої потерпілим від порушення недоторканності житла чи іншого володіння може бути не лише юридичний власник, а й особа, яка фактично користується цим житлом чи іншим володінням. Отже, для цього провадження вирішальне значення мали не лише формальні документи, а й перевірка фактичного користування квартирою, фактичного контролю доступу до неї, наявності довіреної особи, попередніх звернень до поліції та інших даних, які підтверджують реальний зв'язок потерпілого з цим житлом. Ігнорування саме цього напряму доказування свідчить про викривлення предмета розслідування.
7. Закриття від 24.03.2026 було використано для блокування судового контролю. Після винесення постанови про закриття від 24.03.2026 саме це закриття почало використовуватися як формальна перепона для розгляду по суті скарг на постанови та бездіяльність дізнавача. У справі № 212/4249/26 є прямий документальний слід: 26.03.2026 до суду надійшли письмові заперечення Уткіна щодо задоволення скарги, в яких він прямо послався на вже винесене 24.03.2026 закриття провадження. Тобто дізнавач не лише виніс постанову про закриття, а й особисто використовував її як аргумент проти подальшого судового контролю. Це додатково підсилює висновок, що йдеться не про нейтральну оцінку доказів, а про стійкий однобічний процесуальний курс.
8. Додаткове підтвердження небажання дізнавача забезпечувати належну взаємодію з потерпілим. Після отримання ухвали про відновлення кримінального провадження та скасування постанови про його закриття, ОСОБА_7 невідкладно зв'язався з дізнавачем ОСОБА_4 через месенджер Viber, про що наявна відповідна переписка. Із її змісту вбачається, що дізнавач не лише не виявив готовності до подальшої належної комунікації щодо відновленого кримінального провадження, а навпаки прямо висловив відмову від подальшого спілкування, зазначивши, що не бажає спілкуватися, що це його особистий номер телефону, що робочого номера не має, а також повідомив про намір заблокувати. Надалі частина цієї переписки була видалена, однак до її видалення вона була зафіксована шляхом створення скріншотів. Отже, наявні матеріали відображають зміст комунікації до моменту її видалення та підтверджують сам факт відмови дізнавача від подальшої взаємодії після відновлення кримінального провадження. Сама по собі така переписка не підміняє процесуального порядку взаємодії, однак у сукупності з уже наведеними обставинами вона має істотне значення. Йдеться про ситуацію, коли після відновлення кримінального провадження, за наявності необхідності виконання ухвали суду, продовження досудового розслідування, вирішення питань щодо матеріалів провадження та реалізації моїх прав як потерпілого, дізнавач фактично продемонстрував небажання підтримувати будь-яку комунікацію навіть з метою належного процесуального виконання відновленого розслідування. Така поведінка узгоджується із загальною моделлю, наведеною в цій заяві: формальний розгляд клопотань, відмова у наданні матеріалів, вибірковий підхід до доказів, передчасне закриття провадження та подальше використання процесуальних рішень для уникнення реального судового контролю. Тому вказана переписка є додатковим підтвердженням стійкого небажання дізнавача належно взаємодіяти з потерпілим і забезпечувати реальну реалізацію його процесуальних прав, що додатково підсилює обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
9. Повторне скасування закриття також підсилює підстави для відводу. Постанову про закриття кримінального провадження від 24.03.2026 скасовано, що саме по собі підтверджує передчасність або необґрунтованість висновку дізнавача про відсутність підстав для подальшого розслідування. У сукупності з наведеними вище обставинами це додатково свідчить про стійкий однобічний процесуальний підхід дізнавача та підсилює обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
У зв'язку з чим, ОСОБА_3 просив суд заяву про відвід дізнавача задовольнити у кримінальному провадженні №№ 12026046730000041. Визнати наведені обставини такими, що об'єктивно викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості дізнавача ОСОБА_4 . Після задоволення відводу направити матеріали для невідкладного визначення іншого дізнавача керівником органу дізнання, який уповноважений відсторонити дізнавача і призначити іншого за наявності підстав для відводу або неефективного дізнання.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 14.04.2026 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_3 про відвід дізнавача.
Згідно ч.3 ст.81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подану ним заяву про відвід і просив заяву задовольнити, наполягаючи на тому, що він як потерпілий має здійснювати судовий контроль за ходом кримінального провадження, усіма процесуальними діями.
Дізнавач ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що ним дійсно здійснюється згадане ОСОБА_3 досудове розслідування, також ним здійснювався процесуальний нагляд і виконувались вказівки, що надавались прокурором. Повідомив, що ОСОБА_3 направлялись клопотання, які розглядались у встановленому законом порядку і, на думку дізнавача, відповіді, що надавались ОСОБА_3 були обґрунтовані. Також, ОСОБА_4 вважає, що досудове розслідування здійснює ефективно, встановлюються усі обставини. Дізнавач повідомляє, що ОСОБА_3 зазначалось, що під час досудового розслідування допитувались особи, які не мають ніякого значення для кримінального провадження, проте дізнавач вважає, що дане твердження є недоцільним і необґрунтованим. Наразі кримінальне провадження було відновлено на підставі ухвали слідчого судді, а тому здійснюються всі необхідні запити та доручення для встановлення обставин справи.
На думку дізнавача, ст.. 77 КПК України передбачені підстави для відводу дізнавача, а тому аналізуючи оголошену заяву слідчим суддею та позицією ОСОБА_3 , дізнавач вважає, що відсутні підстави для його відводу.
Щодо того, що ОСОБА_3 стверджує, що дізнавач систематично відмовляє у його клопотаннях, то ОСОБА_4 повідомляє, що у ОСОБА_3 є право на оскарження таких рішень і останній правом на оскарження скористався, проте ухвалами слідчих суддей йому було неодноразово відмовлено. Тому, на думку дізнавача, права ОСОБА_3 на оскарження були реалізовані.
Дослідивши заяву про відвід, додані до заяви документи, заслухавши доводи ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов висновку про те, що у заяві ОСОБА_3 про відвід дізнавача слід відмовити, враховуючи наступне.
Слідчим суддею було досліджено надані ОСОБА_3 додатки, а саме: копії відповідей дізнавача СД ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , згідно яких останнім повідомлялись результати розгляду направлених дізнавачу клопотань (а.с.5-14).
Згідно копії листа від заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_9 надавалась інформація про те, що ОСОБА_3 має процесуальний статус потерпілого, прокурором з метою активізації досудового розслідування 13.02.2026 року було надано письмові вказівки дізнавачу СД ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області. Також, прокурором було роз'яснення право ОСОБА_3 про право звернутись зі скаргою про призначення службового розслідування (а.с.15). Крім того, наявні листи від першого заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_10 щодо запитів ОСОБА_11 та прийнятих рішень щодо кримінального провадження, а також роз'яснено право на оскарження прийнятий рішень (а.с.16,20), пояснення дізнавача (а.с.17), постанова про закриття кримінального провадження (а.с.17, зворот-19,21--23).
ОСОБА_3 до суду надав ухвали слідчих суддів Покровського районного суду міста Кривого Рогу, якими неодноразово відмовлялось у задоволенні скарг щодо бездіяльності дізнавача СД ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.28-35).
У матеріалах справи наявна ухвала від 19.03.226 року слідчого судді щодо задоволення скарги ОСОБА_3 на рішення дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій (а.с.42-43).
Крім того, заявником надано скріншоти листування з дізнавачем (а.с.36-39) та заява про незгоду з відповіддю прокуратури, системні порушення та необхідність зміни слідчого (а.с.40-41).
Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з ч.2 ст.80 КПК України, за цими ж підставами може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Положеннями ст.77 КПК України визначено підстави для відводу дізнавача. Згідно вимог вказаної статті дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Отже, для відводу дізнавача необхідно обґрунтувати наявність обставин, які передбачені вказаною вище статтею. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості дізнавача, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об'єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями дізнавача і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.
Незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи бездіяльністю дізнавача за умови відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про його упередженість до будь-якого зі сторін провадження, чи зацікавленість в результатах розгляду кримінального провадження, не є підставою для їх відводу.
Згідно п.п.49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого посадовця, тобто чи виявляв він упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечувала особа відсутність будь-яких сумнівів у її безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність особи (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Слідчий суддя звертає увагу на те, що заявник скористувався правом на оскарження рішень дізнавача, проте ухвалами суду у справах 212/4250/26, 212/3984/26, 212/4249/26, ОСОБА_3 було відмовлено у скаргах на постанову дізнавача, на бездіяльність дізнавача тощо.
Також, дізнавач у судовому засіданні повідомив, що кримінальне провадження на підставі ухвали слідчого судді було поновлено та відповідно здійснюються необхідні дії для встановлення всіх обставин справи.
Таким чином, слідчий суддя приходить висновку, що законні підстав для задоволення заяви про відвід відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.40-1 КПК України дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.2 ст.56 КПК України під час досудового розслідування потерпілий має право:
1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі; 5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
Стаття 57 КПК України визначає обов'язки потерпілого. Потерпілий зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
Судовий контроль у кримінальному провадженні являє собою окремий напрямок діяльності суду, яка здійснюється під час досудового розслідування слідчим суддею. Його сутність полягає у здійсненні слідчим суддею контролю за законністю та обґрунтованістю рішень та дій (бездіяльності) слідчого і прокурора; обмеження при проведенні досудового розслідування конституційних прав людини шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення окремих слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій і рішень органів досудового розслідування. Значення судового контролю полягає у тому, що завдяки діяльності слідчого судді забезпечуються невідкладним судовим захистом права, свободи та інтереси учасників кримінального провадження, а також створюються належні умови для реалізації засади змагальності під час досудового розслідування. (Судовий контроль у кримінальному провадженні: навч. посіб. для підготовки до заліку / О.? ОСОБА_12 , М.? ОСОБА_13 , В.? ОСОБА_14 та ін. - Х. : Право, 2015).
ОСОБА_3 у кримінальному провадженні має статус потерпілого та має використовувати свої права згідно ст.55, 56 КПК України. Слідчий суддя звертає увагу на те, що запитання чи повідомлення потерпілого у месенджерах VIBER чи інших до дізнавача, що залишаються без відповіді, як "додаткове підтвердження стійкого небажання останнього належно взаємодіяти з потерпілим і забезпечувати реальну реалізацію його процесуальних прав", на що вказує заявник, не є додатковим підсиленням обґрунтованого сумніву в неупередженості дізнавача, а є припущенням у такому неупередженні.
Ураховуючи відсутність підстав для задоволення відводу дізнавача ОСОБА_4 , слідчий суддя відмовляє в задоволенні відводу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 81, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У заяві ОСОБА_3 про відвід дізнавача СД ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026046730000041 від 03.02.2026 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20.04.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1