16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 752/22884/25
провадження № 61-3015ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: законний представник неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідачів не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; встановити порядок спілкування без присутності відповідачів.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Направлено матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Судові рішення мотивовані тим, що у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні існує рішення Голосіївського районного суду міста Києва, залишене у силі постановою Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 752/24353/20, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Рішення суду набрало законної сили. Предметом позову в обох справах є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Підставами позовних вимог є факт порушення прав діда батьками, які перешкоджають спілкуванню та вихованню онуків. Зважаючи на співпадіння в обох справах сторін, предмета і підстав та беручи до уваги, що на час подачі позивачем даного позову набрало законної сили рішення у справі №752/24353/20, є підстави для відмови у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
Враховуючи те, що місце реєстрації ОСОБА_3 територіально не належить до Голосіївського району м. Києва, суд не вбачає передбачених законом підстав для слухання даної справи Голосіївським районним судом м. Києва та приходить до висновку про направлення матеріалів позовної заяви в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_3 .
08 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що в рішенні від 23 березня 2023 року Голосіївський районний суд міста Києва у справі і № 752/24353/20, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 05 червня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 , а саме не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками, визначив та зобов'язав ОСОБА_4 щодо способу нечинення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками. В той же час суд в рішенні не визначився щодо способу та шляху нечинення перешкод ОСОБА_1 у його спілкуванні з онуками його сином ОСОБА_2 . Саме зазначена невизначеність дозволяє його сину ОСОБА_2 в ті дні та години, які встановлені Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/24353/20, відвозити онуків до своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживає сумісно з його мачухою ОСОБА_12 після смерті його вітчима ОСОБА_13 .
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Проте касаційна скарга не містить доводів, в чому полягає порушення норм процесуального права судами, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі за позовом до батьків - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, а в іншій частині - за вимогами до ОСОБА_3 - про направлення справи за підсудністю.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 752/22884/25 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков