Справа № 2-9697/2010
Провадження № 4-с/201/25/2026
13 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Начальник відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкова Катерина, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з всього майна заявника, -
Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Начальник відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкова Катерина, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з всього майна заявника, в якій просив суд:
-Визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Астапенкової щодо не зняття арешту з всього майна що належить заявнику, зобов'язати начальника відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерину Астапенкову провести виконавчі дії по скасуванню (зняття) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПІ НОМЕР_1 , а саме: з частина земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:136:0009, площа 0,0743, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка); 3 частина домоволодіння за адресую: АДРЕСА_1 : згідно Актуальної інформації зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів, номер запису про обтяження: 13134244, дата реєстрації 05.02.2016 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП №50034840 від 05.02.2016, державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, здійснено обтяження: арешт на все нерухоме майно, що належить Позивачу у відповідному державному реєстрі.
-Визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Астапенкової щодо не зняття арешту з всього майна що належить заявнику, зобов'язати начальника відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерину Астапенкову провести виконавчі дії по скасуванню (зняття) арешту з рухомого майна ОСОБА_1 РНОКП НОМЕР_1 : заборону на відчуження, арешт від 03.03.2016 автомобіля CITROEN C2 державний номер НОМЕР_2 державного виконавця від 05.02.2016 по виконавчому провадженню ВП №50034840 у відповідних державних реєстрах.
В обгрунтування скарги зазначив що відповідно до постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 50034840 12 лютого 2016 року, на виконання виконавчого листа № 2-969/2010 виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПриватБанк заборгованості в розмірі 1 875 072,77 грн., накладено арешт на все його майно та оголошено заборону на відчуження.
08 квітня 2025 року представник заявника звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про скасування арешту, проте листом від 23 квітня 2025 року № 129049 начальником відмовлено в скасуванні арешту з майна ОСОБА_1 з посиланням на знищення виконавчого провадження.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області 04 серпня 2020 року відкрито ВП № 62723802 про примусове виконання виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1875 072,77 грн. заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 2007-096-М боржник ОСОБА_1 , стягувач ПАТ КБ «ПриватБанк»
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області 05 жовтня 2021 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ,40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 62723802 закінчено.
Отже наразі зобов'язання заявника виконано проте арешт з майна не знято.
10 червня 2025 року Начальником відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенковою Катериною подано відзив на скаргу в якій просила відмовити в її задоволенні, оскільки повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов'язку зняття арешту з майна боржника, а отже відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 окрім того зазначила, що наразі боржником не було надано до суду належних і допустимих доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Зважаючи на недоведеність заявником наявності підстав для зобов'язання державного виконавця зняти арешти, накладені в рамках виконавчого провадження по виконанню судового рішення, у зв'язку із поверненням виконавчого документу стягувачу, обґрунтованим, на думку відділу ДВС, є висновок про відсутність підстав до задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 01 травня 2025 року указана скарга передана для розгляду судді Демидовій С.О.
Ухвалою судді від 05 травня 2025 скарга залишено без руху.
Після усунення виявлених недоліків 13 травня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Начальник відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкова Катерина, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з всього майна заявника.
10 червня 2025 року Начальником відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенковою Катериною подано відзив на скаргу.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року скаргу Левітіна було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року скасовано справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
27 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду матеріали скарги Левітіна було витребувано із Соборного районного суду міста Дніпра у зв'язку з відкриття касаційного провадження у справі.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року залишена без змін.
Заявник в судове засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд скарги за їх відсутності, вимоги скарги підтримав.
Ураховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснити розгляд справи без фіксування судового розгляду цивільної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини встановленні судом
Так, в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-9697/2010 за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк» 1.875.072,77 грн. заборгованості за кредитним договором від 05.09.2007 р. № 2007-096-М. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк» 3.687,99 грн. заборгованості за кредитним договором від 11.03.2005 р. № SAMDN03000002078659. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в доход держави 1.700, 00 грн. (одну тисячу сімсот гривень) судового збору. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в доход держави 120, 00 грн. (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На виконання рішення суду видано виконавчі листи № 2-9697/2010.
Відповідно до наданої відповіді начальником відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенковою Катериною встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало ВП 50034840 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697 від 24 березня 2011 року виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення на користь ПАТ КБ «Приват Банк» з ОСОБА_1 боргу в розмір 1 8750723,77 грн. 05 червня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 12 червня 2014 року постанова про звернення стягнення на майно боржника на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис про обтяження. 25 лютого 2016 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Матеріали ВП передано до архіву, а згодом знищено.
04 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. відкрито виконавче провадження № 62723802 на виконання виконавчого листа № № 2-9697 (дублікат) від 23 березня 2019 року виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення на користь ПАТ КБ «Приват Банк» з ОСОБА_1 боргу в розмір 1 8750723,77 грн.
05 жовтня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. ВП № 62723802 закінчено на підставі п. 5 чт. 1 ст 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» , припинено чинність арешту майна та коштів боржника.
Згідно довідки наданої АТ КБ «Приват Банк» від 02 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.09.2007 р. № 2007-096-М немає. Дата закриття 27 листопада 2021 року.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Пунктом 9 частини 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній день винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП № 50034840) виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Разом з цим, як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 13.07.2022р. у справі № 2/0301/806/11 застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відтак скарга в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця не підлягає задоволенню.
Разом із цим суд зауважує наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Так, з відповіді Начальника відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало ВП 50034840 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697 від 24 березня 2011 року виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення на користь ПАТ КБ «Приват Банк» з ОСОБА_1 боргу в розмір 1 8750723,77 грн. 05 червня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 12 червня 2014 року постанова про звернення стягнення на майно боржника на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис про обтяження. 25 лютого 2016 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.
04 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. відкрито виконавче провадження № 62723802 на виконання виконавчого листа № № 2-9697 (дублікат) від 23 березня 2019 року виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення на користь ПАТ КБ «Приват Банк» з ОСОБА_1 боргу в розмір 1 8750723,77 грн.
05 жовтня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. ВП № 62723802 закінчено на підставі п. 5 чт. 1 ст 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» , припинено чинність арешту майна та коштів боржника.
Згідно довідки наданої АТ КБ «Приват Банк» від 02 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.09.2007 р. № 2007-096-М немає. Дата закриття 27 листопада 2021 року.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 не має заборгованості перед кредитором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року, стягнення якої було предметом вищевказаних виконавчих проваджень, з примусового виконання виконавчого листа№ 2-9697/2010у даній цивільній справі.
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Зокрема, як зазначено у відзиві на скаргу та не спростовано скаржником, виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження не були сплачені боржником, а відтак, державний виконавець не мав законних підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 .
Отже дії державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника були вчинені в межах його повноважень, відповідали вимогам Закону. Наведене спростовує доводи Левіті. щодо неправомірності дій державного виконавця.
Відтак скарга в частині визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу не підлягає задоволенню.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 не має заборгованості перед кредитором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року, стягнення якої було предметом вищевказаних виконавчих проваджень, з примусового виконання виконавчого листа№ 2-9697/2010у даній цивільній справі.
Відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010 щодо ОСОБА_1 відсутнє, матеріали виконавчого провадження № 50034840 знищені, що підтверджується відповіддю Начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)жодних виконавчих дій, зокрема, щодо стягнення виконавчого збору, не здійснюється.
Наявність арешту майна позбавляє можливості заявника реалізувати свої права, встановлені законодавством.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним зобов'язати Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 НОМЕР_3 , накладеного у виконавчому провадженні № 50034840 в провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010,виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 260, 353, 447, 451, 452 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Начальник відділу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкова Катерина, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з всього майна заявника - задовольнити частково.
Зобов'язати Другий Правобережнний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 50034840 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.
В решті скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 16 квітня 2026 року
Суддя С.О. Демидова