20 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 130/1235/24
провадження № 61-4790ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання факту укладення та розірвання договору,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати беззаперечний факт укладення договору між сторонами;
визнати, що згідно 5-ї сторінки постанови апеляційного суду від 14 грудня 2021 року відповідач не має права вимагати оплати за електричну енергію, що не зазначена в пропозиції, а умови договору починають виконуватися з дати, зазначеної споживачем;
визнати, що згідно пояснень відповідача від 20 грудня 2021 року пропозицію та заяву приєднання надіслав споживачу у додатку до свого позову;
визнати, що у позові (позовній заяві) відповідача зазначена дата 15 квітня 2020 року;
визнати, у своєму позові на 5-й сторінці відповідач займається обманом (брехнею), що договір між сторонами набрав чинності, а його умови почали виконуватися з 01 січня 2019 року;
на підставі частини другої статті 651 ЦК України розірвати цей договір з дати його укладення.
Позов обґрунтовано тим, що між сторонами укладений договір від 02 червня 2019 року, у якому зазначено, що він набирає чинності та його умови починають виконуватись після отримання споживачем заяви-приєднання.
Вважає, що до 15 квітня 2020 року відповідач не виконував умови цього договору.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Верховного Суду від 26 листопада 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а саме апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року - без змін.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі - ТОВ «Енера Вінниця»), питання виконання умов договору між сторонами і питання умов надання послуг відповідачем позивачеві на підставі договору про постачання електричної енергії були предметом судового розгляду у справах: № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21 та № 130/2539/21, і саме у цих справах сторони були повноважні надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Вінницький апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду врахував, що ОСОБА_1 звернувся з позовом та просив дослідити існування договірних відносин з приводу споживання електроенергії та умови такого споживання, встановлення факту невиконання (не належного виконання) умов договору постачання електричної енергії, протиправність дій чи бездіяльності відповідача ТОВ «Енера Вінниця».
Водночас, суд першої інстанції, належно дослідивши предмет та вимоги позовів в справах № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21 та № 130/2539/21, встановив, що питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця», питання виконання умов договору між сторонами, і питання умов надання послуг відповідачем позивачеві на підставі договору про постачання електричної енергії вже були предметом судового розгляду у цих справах і саме у цих справах сторони були вправі надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, у зв'язку з чим апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що поданий ОСОБА_1 позов спрямований на створення штучних підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, у справі № 130/2166/21.
Додатково апеляційний суд вказав, що вказане також безумовно підтверджується і самою позицією позивача, який у апеляційній скарзі зазначив, що поданий позов являється копією позову у справі № 130/2166/21 в якій постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року вказано на його недоліки.
Серед іншого Вінницький апеляційний суд зауважив, що відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що ці питання мав вирішити суд в межах справ № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, які були розглянуті як у суді першої інстанції, так і в апеляційному порядку, рішення в яких набрали законної сили.
У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір в цій справі стосується договору від 02 січня 2019 року, укладеного з відповідачем, копія якого додана до скарги, з іншими умовами надання послуг з електричної енергії споживачу, підписання якого відбулося з іншими посадовими особами.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності постанови апеляційного суду.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для відкриття провадження в справі, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За змістом пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) вказано, що: «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладено, зокрема, у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд є повноважним розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, повинні переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) (пункт 42 постанови).
Предметом спору в цій справі № 130/1235/24, тобто відповідно до прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 є:
визнання беззаперечним факт укладення договору між сторонами;
визнання, що згідно 5-ї сторінки постанови апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в справі 130/2166/21 відповідач не має права вимагати оплати за електричну енергію, що не зазначена в пропозиції, а умови договору починають виконуватися з дати, зазначеної споживачем;
визнання, що згідно пояснень відповідача від 20 грудня 2021 року пропозицію та заяву приєднання надіслав споживачу у додатку до свого позову;
визнання, що у позові (позовній заяві) відповідача зазначена дата 15 квітня 2020 року;
визнати, у своєму позові на 5-й сторінці відповідач займається обманом (брехнею), що договір між сторонами набрав чинності, а його умови почали виконуватися з 01 січня 2019 року;
на підставі частини другої статті 651 ЦК України розірвати цей договір з дати його укладення.
Відповідно до змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , виклад якої наведено в постановах Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року та від 13 січня 2026 року, на думку заявника, суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що поданий позов являється точною копією позову у справі № 130/2166/21, в якій постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року вказано на його недоліки. З метою усунення недоліків, належного обґрунтування та подання доказів подано вказаний позов. Вважає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про штучність підстав для перегляду судового рішення, яке вже набрало законної сили. Поряд з цим покликається на ті ж самі обставини, які викладені ним в позовній заяві.
В справі № 130/2166/21 Вінницький апеляційний суд, залишаючи 14 грудня 2021 року без змін рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , встановив фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 01 січня 2019 року та наявність відкритого на його ім'я особового рахунку, що свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Енера Вінниця», як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку тощо.
Отже, обставини щодо викладу позовних вимог та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 130/1235/24 не спростовано змістом касаційної скарги, а Верховний Суд, скасовуючи постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року, не вказував про невідповідність викладу вказаних вимог судами першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись з позовом в цій справі № 130/1235/24, має на меті створення штучних підстав для перегляду судових рішень, які набрали законної сили, ухвалених в інших справах, тобто позивач намагається отримати іншу, ніж в судових рішеннях, які набрали законної сили, правову оцінку правовідносин, що склалися між ним і відповідачем ТОВ «Енера Вінниця».
Відповідно до пункту 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом.
З урахуванням встановлених обставин, наведених норм матеріального та процесуального права та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цивільній справі з тих підстав, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, та усталеній судовій практиці.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання факту укладення та розірвання договору.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк