17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 751/2220/25
провадження № 61-5015ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Склярець Наталії Валеріївни, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») щодо відключення від газопостачання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
відновити становище, що існувало до порушення, шляхом зобов'язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власний рахунок поновити газопостачання до вказаного будинковолодіння, власником якого є ОСОБА_1 ;
стягнути з відповідача 54 203 грн на відшкодування моральної та моральної шкоди.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власний рахунок поновити газопостачання до домоволодіння, власником якого є ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнено з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 7 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, викладено п'ятий абзац резолютивної частини у такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України": - на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.; - на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн., в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.»
В іншій частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року залишено без змін.
У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» - Склярець Н. В., на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: визнання неправомірними дії відповідача щодо відключення від газопостачання житлового будинку; відновлення становища, що існувало до порушення; стягнення 54 203 грн на відшкодування моральної та моральної шкоди.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімнадцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб
(54 203 / 3 328,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Отже, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 13 березня2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справах незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімнадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявниці.
Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, заявником не обґрунтовано.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подак касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімнадцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Склярець Наталії Валеріївни, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк