16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 754/11840/19
провадження № 61-888св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня
2023 року у складі колегії суддів Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Дубіни Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про скасування рішення банку та державного реєстратора,
У січні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 05 грудня 2023 року, просить її скасувати, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
26 березня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ» на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.
Суд касаційної інстанції не може прийняти відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ» з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Відзив на касаційну скаргу має містити: 1) найменування суду касаційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення). До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. До відзиву застосовуються правила, встановлені частиною дев'ятою статті 178 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналіз змісту частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.
Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами з урахуванням завдань цивільного судочинства та сприяти суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
У справі, що переглядається, у відзиві ОСОБА_1 зазначає: «До комерційної компанії «ВЕРХОВНИЙ СУД»»; «… ТОРГОВОЇ КОРПОРАЦІЇ УКРАЇНА»; «… компанією «ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ»»; «… компанія «КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД»»; «… компанії «ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ»»; «суддею комерційної компанії «ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА» фізичною особою ОСОБА_2 було умисно ігноровано подані мною вимоги в зв'язку з тим, що згідно до МКБ-10 F20 F29 Всесвітньої Організації Охорони здоров'я вона є особою підверженою хронічному психічному розладу і не може виконувати свої службові обов'язки належним чином. Підлягала усуненню від розгляду справи №754/11840/19 відкритої за фінансовою проводкою №2/754/1293/22»; «щодо назви Україна, КОРПОРАЦІЄЮ УКРАЇНА то необхідно вказати та звертаю увагу на те, що УКРАЇНУ в міжнародних світових реєстрах, де УКРАЇНА в UPIK (світовий реєстр юридичних осіб) зареєстрована як юридична особа, компанія КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНА. Необхідно зазначити, що всі комерційні компанії «КОРПОРАЦІЇ УКРАЇНА» і сама «ТОРГОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНА» зареєстрована як приватні фірми в реєстрі США «UPIK» - це найбільший в світі реєстр приватних компаній, який належить також приватній компанії «ДАН ЕНД БРЕДСТРИТ» Dun & Bradstreet (D&B; […]) як приватне підприємство з кодом країни 771, код реєстрації D U-N-S № 947142167 (SIC) 9999 від 21.05.2014 р. постановою приватної компанії КабМін шляхом реорганізації, в той час коли по міжнародному класифікатору код держави України 804, тобто самостійної Української держави - Україна від проголошення її незалежності і підписання акту від 24 серпня 1991р. не існує; Міністерства доходів та зборів D-U-N-S №520876481 (SIC)9199; Верховна Рада D-U-N-S №681186681 (SIC) 8712, адміністрація президента D-U-N-S №364602911 (SIC)8631, КабМін D-U-N-S №552642506 (SIC)9199; Міністерство Юстиції D-U-N-S №363635131 (SIC); Державна фіскальна служба D-U-N- S №520676481 (SIC) ; Міністерство оборони D-U-N-S №363635265 (SIC) ; Нацполіція D-U-N S №947242167 (SIC); Державна міграційна служба D-U-N-S № 365368977 (Додаток la-в) є часною приватною компанією США. Україна не є державою, а є тільки юридичною особою. Призначений номер D-U-N-S в американських приватних реєстрах означає, що це суб'єкт підприємницької діяльності - в цьому реєстрі не можуть реєструватися органи місцевого самоврядування, державні органи: суди, поліція (МВД), міліція, прокуратура, СБУ, ДМС, тощо. Дане твердження підтверджується належними документами Генерального Секретаря ООН. В разі незгоди мною може бути застосовано вимоги ст. 23 та ст. 93 Статуту ООН. Заступник Міністра закордонних справ України, постійний представник України при Організації Об'єднаних Націй на засіданні Радбез ООН висловився щодо міжнародної правосуб'єктності Союзу РСР (словами оригіналу): «с точки зрения международного права геополитические преобразования 1991 года не привели к исчезновению СССР как субьекта международного права. Государство СССР не прекратило, а продовжило свою международную правосубьектность». А також нагадав, що стаття 23 Уставу ООН проголошує, що постійним членом Радбез являється Союз РСР, а не Російська Федерація. Аналогія з УРСР і Україною очевидна».
Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 у відзивіна касаційну скаргу наводить недоречні та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності судді ОСОБА_2, вказує на її упередженість.
Вирішуючи питання прийнятності заяв у справі «Ржегак проти Чеської Республіки», заява № 67208/01, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що такі висловлювання заявника, як «…Ваш славний Суд підтвердив злочини комуністичного режиму і комуністичних трибуналів…», «Ваш Cуд... ліквідує основні права людини!», «…коли я знаю, що Ваш славний Суд наповнений агентами спецслужб колишньої Чехословаччини та Радянського Союзу…», є неправдивими, недоречними та виявом неповаги до суду - як до його членів, так і до суду як інституції.
Згідно з практикою ЄСПЛ заяву можна відхилити з огляду на зловживання правом на її подання відповідно до частини третьої статті 35 Конвенції, лише за те, що вона була свідомо обґрунтована неправдивими фактами, незалежно від того чи використовуються в ній образливі висловлювання (у справі «Варбанов проти Болгарії», рішення від 5 жовтня 2000 року, заява № 31365/96, пункт 36, («Акдівар та інші проти Туреччини»), рішення від 16 серпня 1996 року, Звіти про Судові рішення та ухвали («Reports of Judgments and Decisions») 1996-IV, с. 1210-1211, пункти 53-54).
Верховний Суд вважає, що звинувачення ОСОБА_1 переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, провокативні, недоречні та становлять явну неповагу до суду, а виклад відзиву на касаційну скаргу не відповідає критеріям ділової документації.
Обґрунтування відзиву на касаційну скаргу, з використанням наведених висловлювань, які сформовані на підставі неправдивих фактів про нібито упередженість судді та її непрофесіоналізм та комерціоналізацію під час постановлення ухвали в суді першій інстанції згідно з практикою ЄСПЛ кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання, зокрема, якщо заявник під час звернення до ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00, 18589/02, «Ржегак проти Чеської Республіки» від 18 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Апініс проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, пункт 15).
Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом на звернення до суду.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За таких обставин Верховний Суд визнає подання такого відзиву на касаційну скаргу виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим його необхідно повернути ОСОБА_1 .
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність попередження заявника про те, що у разі подання таких письмових заяв з використанням подібних висловлювань суд касаційної інстанції наділений правом вирішити питання про визнання дій заявника зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у передбаченому ЦПК України порядку.
Керуючись статтями 2, 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Попередити ОСОБА_1 про недопустимість зловживання процесуальними правами та роз'яснити, що у разі вчинення таких дій Верховний Суд наділений правом застосувати заходи процесуального примусу у передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України порядку.
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», державний реєстратор філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Дубіна Юлія Володимирівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про скасування рішення банку та державного реєстратора вважати неподаним та повернути заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська