16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 482/2554/24
провадження № 61-2099св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про захист прав споживача банківських послуг, покладення обов'язку вчинити певні дії та стягнення пені
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Тищук Н. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у Акціонерному товаристві «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк», банк) та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , видану банком на її ім'я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком); зобов'язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні поточним рахунком у доларах США, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , видану АТ «Акцент-Банк» на її ім'я, шляхом розблокування поточного рахунка (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком); стягнути з відповідача на її користь 3 % пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов'язань АТ «Акцент-Банк» перед позивачем від суми 66 527,00 грн, яка безпідставно заблокована на поточному рахунку та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , з листопада 2024 року до дня ухвалення рішення у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона уклала з АТ «Акцент-Банк» договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого відкрила поточні рахунки, які обслуговувалися платіжними банківськими картками № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 .
Банківська установа в односторонньому порядку зупинила фінансові операції з картковими рахунками, заблокувавши їх на підставі частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв'язку із встановленням неприйнятного високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.
Банк заблокував карткові рахунки позивачки без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Неодноразові звернення позивачки до АТ «Акцент-Банк» позитивного результату не дали. Відповідач належним чином не обґрунтував правомірність блокування поточних рахунків, відкритих на ім'я позивачки, у зв'язку з чим вона вимушена звертатися до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новоодеський районний суд Миколаївської області заочним рішенням від 29 грудня 2025 року позов задовольнив частково. Зобов'язав АТ «Акцент-Банк» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , видану банком на її ім'я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком). Зобов'язав АТ «Акцент-Банк» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , видану АТ «Акцент-Банк» на її ім'я, шляхом розблокування поточного рахунка (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком). Стягнув із АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 3 % пені у розмірі 202 459,87 грн за невиконання (прострочення виконання, неналежне виконання) зобов'язань від сум, які були заблоковані на рахунках. В іншій частині вимог позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що АТ «Акцент-Банк» не зверталося до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, а суд, у свою чергу, не приймав ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Оскільки цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку заочного рішення відповідачем без попереднього розгляду його заяви про перегляд заочного рішення судом, який ухвалив рішення, у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2026 року АТ «Акцент-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не врахував, що рішення місцевого суду не є заочним, а в назві рішення є описка.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 березня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Новоодеський районний суд Миколаївської області заочним рішенням від 29 грудня 2025 року позов задовольнив частково.
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд (стаття 2 ЦПК України).
Суд першої інстанції у своєму рішенні від 29 грудня 2025 року зазначив, що справа розглядалась у відкритому судовому засідання з викликом сторін, які не з'явилися в судове засідання. В резолютивній частині судового рішення суд вказав, що загальний строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження передбачені статтями 354, 355 ЦПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Рішень щодо проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд першої інстанції у цій справі не приймав, ухвали про заочний розгляд справи не постановляв.
Виходячи з аналізу частини першої статті 280 ЦПК України, у разі розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, ухвалення заочного рішення неможливе, оскільки судове засідання не проводиться.
Постановляючи ухвалу від 03 лютого 2026 року про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд на вказане уваги не звернув та помилково визначив рішення від 29 грудня 2025 року як заочне.
Сама по собі вказівка в рішенні суду від 29 грудня 2025 року про те, що воно заочне, за умови проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та за відсутності ухвали про заочний розгляд справи, не дає підстав уважати таке рішення суду заочним.
Більше того, ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2026 року виправлено описку, із зазначенням, що рішення не є заочним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми передбачені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, § 47).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За викладених обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов