16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 711/8969/18
провадження № 61-5406св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Другий відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (назву змінено на Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України),
стягувач - Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради
за касаційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2024 року у складі судді Булгакової Г. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною відмову Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС у м. Черкаси) щодо невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та нескасування арешту коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5; зобов'язати уповноважених осіб Другого ВДВС у м. Черкаси виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасувати арешт коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого ВДВС у м. Черкаси на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2018 року у справі № 711/8969/18 з нього на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (далі - КП «Черкасиводоканал») стягнуто 6 546,65 грн заборгованості та 176,20 грн судового збору.
На виконанні у Другому ВДВС у м. Черкаси перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного наказу, яке в подальшому було завершено на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову від 26 лютого 2020 року (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2024 року у справі № 711/8969/18 зазначений судовий наказ скасовано.
18 жовтня 2024 року представник боржника звернувся до Другого ВДВС у м. Черкаси із заявою про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», скасування всіх обтяжень, накладених на ОСОБА_1 , та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо вказаних виконавчих проваджень, в тому числі щодо закритого виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Листом від 06 листопада 2024 року Другий ВДВС у м. Черкаси частково задовольнив заяву від 18 жовтня 2024 року, а саме: закінчив виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, але відмовив у знятті арешту з коштів боржника та виключенні відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Підставою для такого рішення стала несплата ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у вказаних провадженнях з посиланням на пункт 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція), згідно з якою за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена).
Однак така бездіяльність виконавчої служби є неправомірною, оскільки виконавчий документ повторно не пред'являвся. Крім того, у разі закінчення виконавчих проваджень у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, виконавчі витрати не підлягають стягненню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалою від 18 грудня 2024 року скаргу задовольнив. Визнав протиправною відмову Другого ВДВС у м. Черкаси щодо невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та нескасування арешту коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5. Зобов'язав уповноважених осіб Другого ВДВС у м. Черкаси виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасувати арешт коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Другого ВДВС у м. Черкаси на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що, за обставинами цієї справи, незняття арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання виконавчої служби зняти арешт з майна боржника та виключити відомості щодо нього з Єдиного реєстру боржників.
Стягуючи витрати на правничу допомогу, суд виходив з того, що до скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання та до відповіді на відзив надано усі належні докази, які підтверджують розмір понесених витрат, у тому числі й акт наданих послуг.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Черкаський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу Другого ВДВС у м. Черкаси залишив без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2024 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеної скарги є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2025 року Другий ВДВС у м. Черкаси подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що згідно з частинами другою і третьою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є витратами виконавчого провадження. Ці витрати включають поштові витрати, друк документів, організацію виконавчих дій тощо. Несплата витрат виконавчого провадження робить неможливим закриття виконавчого провадження в частині зняття арешту з майна або виключення боржника з Єдиного реєстру боржників. Таким чином, ці витрати підлягають стягненню з боржника, а їх несплата унеможливлює закриття виконавчого провадження в частині зняття арешту та виключення з реєстру відомостей про боржника.
На момент розгляду справи судом першої інстанції, боржник не сплатив у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 мінімальні витрати виконавчого провадження, які були визначені постановою державного виконавця від 25 грудня 2019 року, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Також скарга містить доводи про безпідставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У червні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Драченко В. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними й обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 червня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 18 жовтня 2024 року адвокат Драченко В. В., діючи в інтересах боржника ОСОБА_1 , звернувся до Другого ВДВС у м. Черкаси із заявою, в якій просив закінчити виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із скасуванням рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо вищевказаних виконавчих проваджень, в тому числі щодо закритих виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, та скасувати всі обтяження, накладені на ОСОБА_1 в ході виконання зазначених виконавчих проваджень.
Листом від 06 листопада 2024 року № 21360/26.21-43/152657 Другий ВДВС у м. Черкаси повідомив, що на виконанні у відділі перебували такі виконавчі провадження:
№ НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2020 року № 711/2625/20 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» боргу в сумі 8 389,98 грн та судового збору в сумі 210,20 грн. На підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2024 року № 711/2625/20 це виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову від 04 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження;
№ НОМЕР_3 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2021 року № 711/1997/21 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості за водопостачання та водовідведення, що утворилась на період з 01 січня 2020 року до 01 травня 2021 року, у сумі 10 691,42 грн та судового збору в розмірі 227,00 грн. На підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2024 року № 711/1997/21 це виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 04 листопада 2024 року;
№ НОМЕР_4 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м Черкаси від 13 грудня 2018 року № 711/8969/18 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості у розмірі 6 722,85 грн. Відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2024 року № 711/8969/18 це виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову від 04 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження;
№ НОМЕР_5 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2022 № 711/1879/22 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» в сумі 13 978,69 грн, та судового збору в сумі 248,10 грн. На підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2024 року № 711/1879/22 це виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову від 04 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження;
№ НОМЕР_6 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2023 року № 711/2598/23 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості за період з 01 лютого 2022 року до 01 квітня 2023 року за надані послуги водопостачання та водовідведення в сумі 24 545,68 грн та судового збору в сумі 268,40 грн, всього 24 814,08 грн. На підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2024 року № 711/2598/23 це виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» про що винесено постанову від 04 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження;
№ НОМЕР_7 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2024 року № 711/3501/24 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості за водопостачання та водовідведення станом на 01 квітня 2024 року у сумі 21 612,15 грн та судового збору у сумі 302,80 грн, тобто по 100,93 грн з кожного. На підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2024 року № 711/3501/24 це виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову від 04 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження.
У вказаних виконавчих провадженнях постанови про зняття арештів з коштів боржника не винесено у зв'язку з тим, що боржник не сплатив виконавчого збору.
Крім цього, Другий ВДВС у м. Черкаси повідомив, що на виконанні у відділі також перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2020 року № 711/8969/21 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості у розмірі 6 722,85 грн. Це виконавче провадження було завершено відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову від 26 лютого 2020 року про завершення виконавчого провадження. Постанова про виключення боржника з Єдиного реєстру боржників може бути винесена лише за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 447 ЦПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Абзацами третім-шостим пункту 23 розділу III Інструкції визначено підстави для винесення постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Так, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувана, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягненню не підлягає);
відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
Пунктом 16 розділу VIII Інструкції визначено, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;
при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувана, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягненню не підлягає);
арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
У цій справі суди встановили, що після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ухвалою суду від 27 вересня 2024 року скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості.
Тобто скасовано судове рішення, на підставі якого ОСОБА_1 було внесено до Єдиного реєстру боржників. Отже, ОСОБА_1 не є боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні.
Враховуючи частину сьому статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», норми Інструкції, витрати виконавчого провадження не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Встановивши зазначені обставини, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що незняття арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання зняти арешт з майна боржника та виключити відомості щодо нього з Єдиного реєстру боржників.
Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судами рішень і фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення на користь заявника.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення місцевим судом витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд встановив, що до скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання та до відповіді на відзив надано усі належні докази, які підтверджують розмір витрат ОСОБА_1 , у тому числі й акт наданих послуг.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов