14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 307/1839/24
провадження № 61-4228ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про позбавлення батьківських прав,
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
2. Позов мотивував тим, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Від шлюбу у сторін є дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджував, що ОСОБА_3 перестала брати участь в утриманні та вихованні дитини. Позивач, працюючи у м. Києві, був позбавлений можливості регулярно навідувати дітей, але зрозумівши, що відповідач перестала доглядати дітей, був змушений забрати доньку до себе у м. Київ. На час подання цього позову дочка проживає з батьком, а мати не цікавиться життям та розвитком дитини. Також між дитиною та матір'ю втрачений психоемоційний зв'язок.
3. Враховуючи наведене, позивач просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
4. Тячівський районний суд Закарпатської області рішенням від 04 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, відмовив у задоволенні позову.
5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач не довів у чому полягає захист інтересів дитини ОСОБА_5 шляхом позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , не надав належних та допустимих доказів винної та свідомої поведінки ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні дитини, умисного та свідомого нехтування обов'язками матері.
6. 30 березня 2026 року представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
7. Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції, застосувавши норми права, не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, від 17 липня 2024 року у справі № 755/8647/23.
8. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
9. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 серпня 2012 року виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10. Заочним рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленим 20 травня 2021 року у цивільній справі № 307/743/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 шлюб між сторонами розірвано.
11. З довідки № 1 та № 2 від 13 січня 2024 року, виданої спілкою Садівницьких товариств масиву «Богданівський», вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дійсно є членами ОК СТ «Медик» та постійно проживають в СТ «Богданівський» на АДРЕСА_1 .
12. З довідки № 01/24 від 15 січня 2024 року, виданої ОСОБА_5 , вбачається, що дитина на прийомі у лікаря була з батьком ОСОБА_1 .
13. З відповіді на запит № 02-35/31 від 04 березня 2024 року начальника служби у справах дітей Дубівської селищної ради М. Ребар вбачається, що за результатами з'ясування обставин та вжиття заходів щодо проведення бесіди з ОСОБА_3 встановлено, що остання перебуває за кордоном на заробітках, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідала.
14. З повідомлення голови Броварської районної військової адміністрації Київської області № 1785/01-12 від 05 березня 2024 року вбачається, що до Служби у справах дітей та сім'ї Броварської РДА не надходило звернень ОСОБА_3 з приводу перешкоджання їй у вихованні батьківських обов'язків стосовно її доньки ОСОБА_5 .
15. 26 червня 2024 року спеціалістом Служби було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина охоче йшла на контакт та відверто відповідала на питання. У ході бесіди дівчинка повідомила, що її звати ОСОБА_5 . Розповіла, що раніше проживала з мамою в АДРЕСА_2 . Тато проживав окремо. Мама не цікавилася її навчанням, друзями, життям, вони не спілкувалися, кожен був сам по собі. Мама їй не готувала їсти, не купувала одяг. До школи вона ходила брудна, в брудному одязі. Потім тато приїхав та забрав її. З татом жити їм добре. Він її не ображає, дбає про неї, забезпечує необхідними речами, харчуванням, возить до школи. Перед війною вона їздила до бабусі, ходила відвідувати старшу сестру, яка проживала з мамою. Мама запитала в неї, чому вона приїхала, та сказала, щоб вона жила з татом. Мама їй не дзвонить, не приїжджає, щоб побачитись, та вона й не має бажання з нею бачитися. Надалі бажає проживати з татом. Знає, що тато вирішує питання позбавлення батьківських прав мами і вона це підтримує. Спеціалістом Служби було роз'яснено малолітній про наслідки позбавлення батьківських прав її матері ОСОБА_3 .
16. Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 16 липня 2024 № 374, орган опіки та піклування прийшов до висновку про надання згоди на позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_5 .
17. Зі змісту вказаного висновку випливає, що 26 червня 2024 спеціалістом Служби було проведено бесіду з ОСОБА_1 , в ході якої останній повідомив, що він є батьком малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Донька проживала разом з матір'ю в АДРЕСА_2 , в будинку який він побудував. Він проживав окремо, оскільки працював у Київській області. Згодом від сусідів почали надходити скарги, що дружина не приділяє уваги доньці, не забезпечує її харчуванням, одягом. Донька до школи ходила голодна, в брудному одязі. Тому близько трьох років тому він забрав ОСОБА_5 до себе. Дружина проти цього не заперечувала. Він влаштував доньку до школи, забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, необхідними речами. У травні 2021 року вони з дружиною розлучилися. Вона на даний час проживає в Чехії. ОСОБА_5 , її здоров'ям, навчанням не цікавиться, не телефонує щоб просто поспілкуватися, не надає матеріальної допомоги. Вона ухиляється від виконання батьківських обов'язків, тому він звернувся до суду з позовом про позбавлення матері батьківських прав.
18. З листа Служби у справах дітей Дубівської селищної ради від 01 липня 2024 року № 02-35/134 вбачається, що працівники служби у справах дітей Дубівської селищної ради та фахівець центру надання соціальних послуг Дубівської селищної ради виїхали за місцем проживання матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , а також за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_3 , для з'ясування обставин та вжиття відповідних заходів. При обстеженні умов проживання з'ясовано, що мати дитини ОСОБА_3 знаходиться за кордоном на заробітках.
19. Зі слів сусідів та бабусі ОСОБА_9 її дочка змушена була виїхати за кордон на заробітки, так як в селищі немає роботи, яка могла б достатньо забезпечити її потреби та дітей. Стверджує, що дочка дуже любить дитину, яка їй приходиться онучкою, намагається дбати про неї, в телефонному режимі постійно з нею спілкується. Вітає дитину з днем народження та іншими святами, по мірі можливості надсилає подарунки. Влітку на канікули онучка ОСОБА_5 приїжджала до них на відпочинок, протягом трьох місяців вони дбали про неї. 15 липня 2024 року спеціалістом Служби, за допомогою застосунку «VIBER», проведено бесіду з матір'ю ОСОБА_3 . Остання повідомила, що на даний час проживає та працює в Чехії. Повертатись в Україну не планує, оскільки там війна. Не знає чому ОСОБА_1 вирішив позбавити і батьківських прав, оскільки доньку ОСОБА_5 вона любить, телефонує їй, цікавиться її життям. Дитина щороку приїздить до бабусі, де гостює тривалий час. Вважає, що дитині потрібні і мати і батько, а тому заперечує проти позбавлення її батьківських прав. На запитання спеціаліста, про можливість забрати дитину на виховання до себе, відповіла, що в Києві триває війна, тому вона не може приїхати. Грошей дитині не перераховує, оскільки заробляє мало.
20. Враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів дитини, відповідно до протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 16 липня 2024 року № 16, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв?язку з ухиленням матері від виконання своїх батьківських обов'язків.
21. З матеріалів, наданих третьою особою виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 16 липня 2024 року № 374, вбачається наступне.
22. З довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів № 4429 від 24 червня 2024 року, виданої лікарем Мовчан С. А. , вбачається, що за результатами огляду ОСОБА_1 , психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання опіки та піклування відсутні.
23. З характеристик, виданих директором Броварського ліцею № 8 Холодним А. В. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 постійно займається вихованням, завжди цікавиться навчанням доньки, а ОСОБА_5 за роки навчання зарекомендувала себе старанною, дисциплінованою ученицею, врівноважена, наполеглива, працездатна.
24. З характеристики та довідки № ПБК00000001 від 20 червня 2024 року, виданої ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Про100» ОСОБА_1 , вбачається, що з 22 липня 2022 року працює в ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Про100» на посаді майстра будівельних та монтажних робіт будівельної дільниці, за час роботи зарекомендував себе як надійний, сумлінний та кваліфікований спеціаліст та отримав дохід у період з 01 грудня 2023 року до 31 травня 2024 року в розмірі 40 026,71 грн.
25. З довідки № 1 та № 2 від 13 січня 2024 року виданої спілкою Садівницьких товариств масиву «Богданівський» вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дійсно є членами ОК СТ «Медик» та постійно проживають в АДРЕСА_1 .
26. З довідки № 01/24 від 15 січня 2024 року, виданої ОСОБА_5 , вбачається, що дитина на прийомі у лікаря була з батьком ОСОБА_1 .
27. З довідки № 403 від 27 червня 2024 року виданої директором Броварського ліцею № 8 А. Холодним вбачається, що ОСОБА_5 навчається в 7-Є класі Броварського ліцею № 8.
28. З акта обстеження умов проживання № 175 від 26 червня 2024 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської сільської ради, вбачається, що умови проживання задовільні, в будинку чисто та просторо. ОСОБА_1 пояснив, що колишня дружина ОСОБА_3 не приймала участі у вихованні доньки, тому близько 3-х років забрав доньку до себе, мати з того часу донькою не цікавиться, не забезпечує матеріально, ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
29. У довідці № 377 від 27 червня 2024 року та висновку оцінки потреб сім'ї, виданих начальником управлінням соціального захисту населення Великодимерської селищної ради М. Рогова вказано, що ОСОБА_1 під соціальним супроводом не перебуває.
30. Згідно з довідкою № 02-35/15 від 26 червня 2024 року, виданою в. о. директора Центру надання соціальних послуг Дубівської селищної ради? вбачається, що за результатом візиту за місцем проживання ОСОБА_3 , така була відсутня, і за словами сусідів не проживає за вказаною адресою.
31. З листа № 02-35/134 від 01 липня 2024 року начальника служби у справах дітей Дубівської селищної ради М. Ребар вбачається, що працівниками служби у справах дітей Дубівської селищної ради при обстеженні умов проживання ОСОБА_3 з'ясовано, що така знаходиться за кордоном на заробітках. Зі слів сусідів та бабусі ОСОБА_9 ОСОБА_3 змушена була виїхати за кордон на заробітки, так як в селищі немає роботи, яка б могла достатньо забезпечити її та дітей потреби.
32. З акта обстеження умов проживання, складеного начальником служби у справах дітей М. М. Ребар та головним спеціалістом служби у справах дітей М. В. Лиспух, вбачається, що з ОСОБА_3 не вдалося поспілкуватися в телефонному режимі, так як на зв'язок з працівниками служби не виходила, на телефонні дзвінки не відповідала, тому з'ясувати її думку щодо позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 не вдалося.
33. З довідки № 1568 від 01 липня 2024 року виданої виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області вбачається, що ОСОБА_3 має такий склад сім'ї: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
34. Згідно з характеристикою від 01 липня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області, ОСОБА_3 є сезонною робітницею, в громадських місцях дисциплінована, до правопорушень не схильна, шкідливих звичок немає, за час проживання в селищі зарекомендувала себе з позитивної сторони, скарг на її поведінку не надходило.
35. У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
36. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
37. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
38. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
39. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
40. У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
41. Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
42. У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
43. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
44. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
45. Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зробив висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
46. У статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
47. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
48. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
49. Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
50. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
51. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14, від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22.
52. Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави -учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
53. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
54. У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
55. У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
56. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
57. У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
58. Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
59. У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
60. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21).
61. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 182/3090/22, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 та інші).
62. Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
63. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
64. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
65. У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
66. Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 та інших наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
67. Обставин, які б характеризували ОСОБА_3 як таку, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, а доводи касаційної скарги не містять посилань на те, що суди не дослідили докази на підтвердження таких обставин. Тобто у справі не встановлено ні винної поведінки матері, ні свідомого нехтування нею своїми обов'язками, тобто тих обставин, які саме в найкращих інтересах дитини мають свідчити про доцільність позбавлення батьківських прав одного з батьків, що свідчить про відсутність підстав для позбавлення матері батьківських прав щодо неповнолітньої доньки.
68. Верховний Суд наголошує на підходах, якими керуються суди у справах подібної категорії, а саме: у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю (кровними батьками), крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
69. Установивши, що тимчасова обмежена участь матері у спілкуванні з дитиною та її вихованні не пов'язана з винними та свідомими діями відповідачки, спрямованими на фізичне дистанціювання та емоційне відсторонення від дитини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.
70. Подібні висновки неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, у постанові від 05 лютого 2026 року у справі № 333/6512/24 тощо.
71. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать правовим висновкам, на які посилається у скарзі заявник, в частині узагальненого тлумачення щодо правозастосування у подібних правовідносинах. Натомість, результати розгляду позовних вимог у зазначених правових висновках не можуть слугувати безумовним та безапеляційним орієнтиром для вирішення спірних правовідносин з огляду на особливість правовідносин та потребу в ухваленні рішення виключно на підставі повного та всебічного аналізу доказів, які є особливими у кожній окремо взятій справі.
72. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки заявник не довів потребу у відкритті касаційного провадження у справі, а саме що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать чинній правозастосовчій практиці.
73. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
74. З огляду на те, що колегія суддів визнала касаційну скаргу необґрунтованою, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають чинному правозастосуванню, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про позбавлення батьківських прав.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк