20 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/726/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026
та розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни
про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026
у справі за позовом Одеської міської ради
до фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни
про скасування реєстрації та рішень, зобов'язання звільнити земельну ділянку,
Одеська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни (далі - відповідач, скаржниця, ФОП Лихач Н. А.), в якому просила суд:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 06.02.2023 року № ОД101230203244 "Реконструкція рибальського будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега « Зелении ? мис » причал № 133", здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;
- скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Тетяни Миколаївни від 08.08.2017 № 36520842 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Лихач Н. А. на рибальський будинок за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № 133, із одночасним закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цей об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1321675051101);
- зобов'язати Лихач Н. А. за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № 133 шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - рибальського будинку, загальною площею 138,6 м2.
Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням на земельній ділянці комунальної форми власності самочинного будівництва рибальського будинку, який фактично використовується як апарт-готель, тоді як Радою не приймалося жодних рішень щодо надання у власність чи користування земельної ділянки, вона ніколи не відводилась для цієї мети, що свідчить про порушення прав територіальної громади міста Одеси на вільне володіння, користування та розпорядження землею комунальної власності.
ФОП Лихач Н. А., заперечуючи проти задоволення позову, зазначала, що вона здійснила лише реконструкцію рибальського будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, а сама реконструкція об'єкта нерухомості відбувалась на підставі відповідних дозвільних документів. Також відповідачка вказувала, що при здійсненні за нею реєстрації права власності на рибальський будинок, державний реєстратор виходив з того, що об'єкт нерухомого майна побудовано до 05.08.1992. Крім того, як вказує скаржниця, вона набула право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку - шляхом вступу у члени Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", а Громадська організація отримала право користування земельною ділянкою на підставі рішення Ради від 18.06.1992 № 219 "Про відвід земельних ділянок в тимчасове довгострокове користування Одеською водно-моторною пристанню".
Господарський суд Одеської області рішенням від 15.07.2025 у задоволенні позову Ради відмовив.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.03.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі скасував частково, виклав резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Позовні вимоги Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування реєстрації та рішень та зобов'язання звільнити земельну ділянку - задовольнити частково.
Зобов'язати ФОП Лихач Наталю Антонівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № 133 шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - рибальського будинку, загальною площею 138,6 м2.
В іншій частині позовних вимог Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни на користь Одеської міської ради 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви".
До Верховного Суду від ФОП Лихач Н. А. через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій скаржниця просить, зокрема, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 року залишити без змін.
Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, передбачених цією частиною статті.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі частини другої статті 287 ГПК України, зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 4 цієї частини статті, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
У касаційній скарзі скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень у випадках, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Лихач Н. А. вказує, серед іншого, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) та апеляційний господарський суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Як зазначено у касаційній скарзі, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржниця вказує, зокрема, що суд апеляційної інстанції не досліджував і не встановив час будівництва спірного об'єкта, обмежившись загальною констатацією про самочинне будівництво та самовільно зайняту ділянку.
Водночас, на переконання Верховного Суду, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржниця не зазначає та не конкретизує, які саме зібрані у справі докази не дослідив суд апеляційної інстанції, які могли б бути підставою для застосування наведених у касаційній скарзі норм права.
Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287, частини другої статті 290, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржниці необхідно уточнити доводи касаційної скарги, зазначивши, які саме зібрані у справі докази не дослідив суд апеляційної інстанції, з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
Водночас від ФОП Лихач Н. А. до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови Суд буде розглядати у разі усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 916/726/25 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 916/726/25 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач