20 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3103/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у справі за позовом фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича
до Ірпінської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк реконструкції та розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест-10",
про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування,
Фізична особа - підприємець Іванов Павло Сергійович (далі - ФОП Іванов П. С., позивач, скаржник) звернувся до суду з позовною заявою до Ірпінської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради № 778-14-VII від 19.05.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача усуне юридичну невизначеність у відносинах власності, а разом з нею також умови і підстави для оскарження набуття позивачем права власності і витребування майна з його володіння за віндикаційним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест-10" (розпочате провадження у справі № 367/116/17), а відтак поверне легітимність набутому Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк реконструкції та розвитку" (далі - ПАТ "Чорноморський банк реконструкції та розвитку") праву власності, а відповідно, підтвердить законність наступного продажу і набуття позивачем такого права від ПАТ "Чорноморський банк реконструкції та розвитку", що, в підсумку, сприятиме збереженню цього права за позивачем, а тому вважає, що є належним та ефективним засобом правового захисту, що убезпечить позивача від необхідності повторного звернення до суду з метою захисту свого права.
Господарський суд Київської області рішенням від 30.05.2025 позовні вимоги задовольнив повністю та визнав недійсним рішення Ірпінської міської ради № 778-14-VII від 19.05.2016, а ухвалою від 11.06.2025 заяву ФОП Іванова П. С. про прийняття додаткового рішення задовольнив повністю, ухвалив додаткове рішення у справі та стягнув з Ірпінської міської ради на користь позивача 52 500 грн витрат на правову допомогу.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2025 рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі скасував.
Від ФОП Іванова П. С. 01.01.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просив, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 і залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2025, поновити строк на оскарження рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 11.02.2026 повернув касаційну скаргу ФОП Іванова П. С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 911/3103/24 скаржнику на підставі пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з огляду на те, що скаржник не обґрунтував належним чином підстав для оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, а його доводи фактично зводилися до спонукання Суду переоцінити докази та фактичні обставини справи.
ФОП Іванов П. С. через підсистему "Електронний суд" 01.04.2026 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, у якій просить оскаржувану постанову скасувати і залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду від 11.06.2025, поновити строк на касаційне оскарження постанови.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на касаційне оскарження скаржник вказує, що ухвала про повернення первісної касаційної скарги від 11.02.2026 отримана скаржником 16.02.2026, але з 18.02.2026 по 30.03.2026 скаржник перебував на стаціонарному лікуванні, що об'єктивно перешкоджало зверненню з повторною касаційної скаргою у найкоротший строк.
Також скаржник вказує, що оскільки він вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту отримання постанови Північного апеляційного господарського суду, та в межах розумного строку після її повернення скаржник без невиправданих затримок, одразу після припинення лікування, звернувся з повторною касаційною скаргою, є підстави для поновлення строку на подання повторної касаційної скарги, оскільки строк пропущено з поважних причин. При цьому подання касаційної скарги 01.04.2026 викликано перебуванням скаржника на лікування, що об'єктивно обґрунтовувало неможливість подання повторної касаційної скарги одразу в найкоротший строк після повернення первісної.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд дослідив доводи повторно поданої касаційної скарги та зазначає таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Щодо строку на касаційне оскарження
Верховний Суд перевірив дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
За частиною першою статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 складена 11.12.2025, та відповідно до пункту 9 її резолютивної частини вона набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287, 288, 289 ГПК України., а тому строк на її оскарження, передбачений частиною першою статті 288 ГПК України, закінчився 31.12.2025.
Згідно з частинами другою та третьою статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повна оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 09.12.2025 в електронному вигляді доставлена в Електронний кабінет ФОП Іванова П. С. 11.12.2025 о 19:52, а суд отримав повідомлення про доставлення 11.12.2025 о 21:11, що підтверджується довідкою з автоматизованої системи документообігу суду про доставку документа в кабінет Електронного суду, останнім днем для подання касаційної скарги є 05.01.2026. Від ФОП Іванова П. С. до Верховного Суду вперше касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 надійшла в межах двадцяти днів із дня вручення йому повного судового рішення.
Вдруге касаційна скарга до Верховного Суду від ФОП Іванова П. С. надійшла 01.04.2026, тобто поза межами, встановленого ГПК строку на касаційне скарження.
Водночас скаржник вказує, зокрема, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а подання касаційної скарги 01.04.2026 викликало перебуванням скаржника на лікуванні з 18.02.2026 по 30.03.2026, що підтверджується доданою до касаційної скарги довідкою Медичного центру ТОВ "Лекар" від 30.03.2026.
Відповідно до інформації комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали Верховного Суду від 11.02.2026 про повернення касаційної скарги ФОП Іванова П. С. постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 доставлена в його Електронний кабінет 16.02.2026 о 14:54.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Посилання скаржника на те, що його перебування на стаціонарному лікуванні об'єктивно перешкоджало зверненню з повторною касаційною скаргою у найкоротший строк не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки для добросовісного користування своїми процесуальними правами він мав би подати первісну касаційну скаргу із дотриманням всіх вимог, встановлених статтями 287 та 290 ГПК України.
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності/неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (частини третя, четверта статті 13 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Істинність твердження про те, що перебування скаржника на стаціонарному лікуванні об'єктивно перешкоджало зверненню з касаційною скаргою у найкоротший строк, з огляду на отримання ухвали Верховного Суду від 11.02.2026 про повернення вперше поданої касаційної скарги у Електронному кабінеті 16.02.2026, має бути доведена суду доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, зазначенням інших обставин, які могли бути непереборними для звернення до Верховного Суду особисто або через представника, в тому числі безпосередньо після отримання копії ухвали Верховного Суду від 11.02.2026 у цій справі.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Щодо доказів сплати судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 911/3103/24) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позову у цій справі є одна вимога немайнового характеру.
З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги у справі скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3028 грн х 200 % х 0,8).
Однак, ФОП Іванов П. С. до касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, не додав.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги ФОП Іванову П. С. необхідно:
- навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, ніж наведені у касаційній скарзі, поданій повторно, та додати відповідні докази;
- надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007,
код класифікації доходів бюджету: 22030102
найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 911/3103/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, а у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський