08 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № Б26-Б15/52/02
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю: прокурора Офісу Генерального прокурора Гудименко Ю. В.; ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори В. П.; представника Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" Яцишина О. Й.; представника Міністерства енергетики України Гулия Т. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025
у справі № Б26-Б15/52/02
за заявою Малого державного підприємства "Твел"
до боржника Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій"
про визнання банкрутом, -
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №Б26-Б15/52/02 про банкрутство Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" (далі - ДНВП "Цирконій", боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою цього суду від 21.01.2019.
Ухвалою від 21.02.2024 Господарський суд Дніпропетровської області призначив ліквідатором ДНВП "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича (далі - Вернигора В. П., ліквідатор банкрута).
Короткий зміст заявлених вимог
16.12.2024 ліквідатор банкрута подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності на орган управління боржника, в якій арбітражний керуючий просив:
- прийняти заяву про покладення субсидіарної відповідальності на орган управління банкрута - Міністерство енергетики України (далі - Міненерго);
- стягнути з Міненерго на користь ДНВП "Цирконій" 163 671 103,71 грн, що дорівнює сумі усіх визнаних судом та непогашених кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність органу управління боржника.
Вимоги заяви обґрунтовано в цілому тим, що жодне з управлінських рішень органу управління боржника не лише не привело до зменшення величини реєстрової кредиторської заборгованості ДНВП "Цирконій" чи до відновлення його платоспроможності, а зумовило лише значне погіршення стану, що є підставою для покладення на Міністерство енергетики України субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № Б26-Б15/52/02, у задоволенні заяви ліквідатора ДНВП "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори В. П. про покладення субсидіарної відповідальності на Міненерго відмовлено.
Судові рішення мотивовані відсутністю доказів на підтвердження неправомірних дій чи бездіяльності Міненерго щодо доведення боржника до банкрутства, як і причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю та настанням для боржника негативних наслідків.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями у цій справі, ліквідатор ДНВП "Цирконій" арбітражний керуючий Вернигора В. П. та кредитор у справі - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (разом - скаржники) подали до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду касаційні скарги, у яких просили скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № Б26-Б15/52/02, ухвалити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора банкрута про притягнення Міненерго до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ДНВП «Цирконій».
Доводи скаржників зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, а також невідповідності висновків цих судів у оскаржених судових рішеннях правовим позиціям Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) щодо застосування інституту субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство.
У цьому зв'язку касаційні скарги мотивовані підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21); від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 04.09.2018 у справі №5023/4388/12, від 29.10.2019 у справі № 927/1124/16, від 03.11.2022 у справі № 908/2694/20, від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 03.11.2022 у справі № 908/2694/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та ін.
Щодо допущених судами процесуальних порушень скаржники стверджують про неналежне дослідження таких обставин:
- величини кредиторських вимог, яка слугувала підставою для порушення 13.02.2002 провадження у справі про банкрутство ДНВП "Цирконій" (49 100 854,05 грн), у порівнянні з розміром таких вимог, що став підставою задля визнання 21.01.2019 боржника банкрутом (163 671 103,71 грн);
- чиїми діями чи бездіяльністю було збільшено реєстрову кредиторську заборгованість боржника за 17 років з 49 100 854,05 грн до 163 671 103,71 грн, що, власне, і стало підставою для визнання 21.01.2019 ДНВП "Цирконій" банкрутом;
- заходи, вчиненні засновником боржника щодо оптимізації виробничо-господарської діяльності та відновлення платоспроможності ДНВП "Цирконій", є такими, що ввели боржника ще в більш скрутний стан відносно того, що існував станом на дату порушення справи про банкрутство та введення процедури санації;
- щодо наявних у справі висновків Міністерства юстиції України від 26.09.2022 за №87888/108767-32-22/21.2 (складених на виконання вимог ухвали господарського суду), відповідно до яких має місце виявлення (встановлення) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій відносно боржника, що передували порушенню справи про банкрутство № Б26-Б15/52/02 за останні три роки (з 1999 по 2001 роки);
- невжиття органом управління боржника (Міненерго) заходів, направлених на ліквідацію та реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) ДНВП "Цирконій" при наявності у нього багатомільйонної кредиторської заборгованості, тобто тим сам свідомо не вжито належних своєчасних заходів (дій) направлених на не допущення збільшення кредиторської заборгованості боржника або своєчасної його ліквідації.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Міненерго подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційних скарг Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") та ліквідатора банкрута з викладених у відзиві підстав, оскаржені судові рішення у цій справі - залишити без змін.
За змістом викладених у відзиві доводів Міненерго спростовує аргументи скаржників про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів та обставин справи. На противагу таких доводів стверджує, що судами вірно встановлено та враховано, що: усі рішення щодо відновлення платоспроможності боржника приймалися з дотримання чинного законодавства, зокрема, згідно рішень комітету кредиторів та затверджених судом планів санації; наявними у матеріалах справи доказами не доведено, що погіршення фінансового стану є результатом дій чи бездіяльності саме органу управління боржника Міненерго.
Також стверджує, що на час створення та провадження діяльності ДНВП «Цирконій» Міненерго діяло на підставах погоджених планів фінансування щодо створення ядерно-паливного циклу, затвердженого Кабінетом Міністрів України та на виконання Указів Президента України, зокрема, за період 1999-2001 років, а тому, відсутні підстави вважати, що саме окремі, непогоджені дії Міненерго були націлені на доведення до банкрутства ДНВП «Цирконій». При цьому вважає, що зміни в законодавстві, які погіршували ведення господарської діяльності, через яку виникла заборгованість боржника, не можуть бути підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновника, оскільки ці зміни відбувалися не з дій чи бездіяльності Міненерго.
Касаційне провадження
29.12.2025 та 30.12.2025 до суду касаційної інстанції надійшли касаційні скарги ліквідатора банкрута та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" відповідно.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2024 для розгляду касаційних скарг у справі № Б26-Б15/52/02 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалами від 27.01.2026 Верховний Суд залишив касаційні скарги без руху та надав скаржникам строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвал Верховного Суду від 27.01.2026 до касаційного суду від ліквідатора банкрута та від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшли відповідні заяви про усунення недоліків касаційних скарг.
Ухвалою від 23.02.2026 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ДНВП "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори В. П. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № Б26-Б15/52/02; призначив касаційну скаргу до розгляду на 18.03.2026 о 11:30.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № Б26-Б15/52/02; призначено касаційну скаргу до розгляду на 18.03.2026 о 11:30; об'єднано в одне касаційні провадження за касаційними скаргами ліквідатора ДНВП "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори В. П. та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".
Ухвалами від 09.03.2026 та від 16.03.2026 Верховний Суд задовольнив заяви АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ДНВП "Цирконій" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 18.03.2026 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 08.04.2026 о 10:30.
Судове засідання 08.04.2026 відбулось у режимі відеоконференції за участю прокурора Офісу Генерального прокурора; ліквідатора банкрута, представників АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Міненерго. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників цієї справи про банкрутство чи їх повноважних представників.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Провадження у справі про банкрутство ДНВП "Цирконій" відкрито 13.06.2002 за заявою кредитора.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2005 введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією керівника боржника.
21.01.2019 припинено процедуру санації боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора арбітражного керуючого Чикільдіна О.М., яким реалізоване все наявне майно банкрута, подано на затвердження звіт ліквідатора.
24.01.2023 ухвалою місцевого господарського суду припинено повноваження ліквідатора банкрута Чикильдіна О. М., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зибіна А. О. Ухвалою від 21.02.2024 припинено повноваження арбітражного керуючого Зибіна А. О. як ліквідатора банкрута та признчено ліквідатором ДНВП "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигору В. П.
16.12.2024 ліквідатором банкрута подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ДНВП "Цирконій" на орган управління боржника - Міненерго та стягнення з останнього на користь банкрута 163 671 103,71 грн непогашених грошових вимог у цій справі про банкрутство.
Дослідивши наявні у справі докази на підтвердження/спростування наведених у заяві ліквідатора обставин, суди першої та апеляційної інстанцій встановили таке.
Матеріалами справи про банкрутство підтверджується, що боржник діяв і фінансувався у тому числі і з державного бюджету на виконання Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу України, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.1995 № 267, органом управління боржника було Міністерство палива та енергетики України, правонаступником якого внаслідок реорганізацій цього державного органу стало Міненерго.
З наведеного слідує, що Міненерго може розглядатись як суб'єкт субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута.
Згідно з поданим із заявою ліквідатора висновком Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 02.12.2022 (складеним на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 у справі № Б26-Б15/52/02 та відповідно до вимог законодавства) (далі - Висновок від 02.12.2022) аналіз фінансового становища боржника проведено за документами фінансової звітності за період 1999-2001 років, документів фінансової звітності за 5 місяців 2002 року не було надано для аналізу відповідного стану.
Більшість показників фінансово-господарської діяльності ДНВП "Цирконій" за цей період погіршилися, однак за підсумками 2001 року підприємство отримало валовий прибуток, а сума чистого збитку скоротилась на 42,6 %.
Фінансовим результатом господарської діяльності ДНВП "Цирконій" у період з 1999 по 2001 рік був збиток: станом на 31.12.1999 чистий збиток склав 12 307 тис. грн., за 2000 рік чистий збиток збільшився до 16 134 тис. грн., за підсумками роботи підприємства у 2001 році чистий збиток скоротився до 9 259 тис. грн.
За період, що аналізувався, визначено, що ДНВП "Цирконій" стабільно перебувало в стані неплатоспроможності; показники, які характеризують рівень забезпечення зобов'язань перед кредиторами (забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами, забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами, розмір чистих активів) погіршилися.
Таким чином, суди з'ясували, що показники фінансово-господарської діяльності ДНВП "Цирконій" свідчили про незадовільний фінансовий стан боржника напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому до державного органу з питань банкрутства, яким здійснювався аналіз, не було надано доказів відносно заходів, які вживались керівництвом підприємства щодо стягнення заборгованості (повноту та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності і ефективності розв'язання проблем у виробничому процесі ДНВП "Цирконій".
Також судами встановлено, що наявними у справі доказами не доведено, що зазначений фінансовий стан є результатом дій чи бездіяльності саме органу управління боржника - Міненерго та його правопопередників напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, тоді як зміни економічної ситуації в державі, зокрема і на такого роду державних підприємствах, погіршення їх фінансового стану у період 1999-2001 років, не є діями саме органу управління боржника, що були націлені на доведення його до стану банкрутства.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій з'ясували, що боржник є специфічним унікальним підприємством, технологічна діяльність якого по випуску цирконію фактично розпочиналась в перші роки становлення економіки держави у 1995-2001 роках, напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство. Через об'єктивні причини підприємство працювало неритмічно та збитково, при чому зростала сума кредиторської заборгованості.
Незважаючи на те, що відносно боржника була відкрита процедура санації та затверджено план санації, заходи такої процедури не призвели до відновлення платоспроможності боржника, поточна кредиторська заборгованість зростала, боржник перебував у стані неоплатності, що і стало причиною переходу до ліквідаційної процедури у цій справі.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг з таких підстав.
Предметом судового розгляду є заява ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ДНВП "Цирконій" на винну в доведенні його до банкрутства особу - орган управління боржника.
Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Одним із юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України, втратив чинність 28.08.2025), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), КУзПБ.
Частиною першою статті 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України (втратив чинність 28.08.2025 та був чинний на момент розгляду цієї заяви у суді першої інстанції) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).
Колегія суддів також враховує, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Своєю чергою, визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
Поряд з цим відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 №911/101/21 (911/3174/21)), від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22).
У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи власні доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на Міненерго (орган управління банкрута) як винну в доведенні боржника до банкрутства особу, ліквідатор зазначав, що жодне з управлінських рішень такої особи не лише не привело до зменшення величини реєстрової кредиторської заборгованості ДНВП "Цирконій" чи до відновлення його платоспроможності, а зумовило лише значне погіршення фінансового стану.
Також ліквідатор банкрута покликався на Висновок від 02.12.2022, у якому, за твердженням заявника, було зазначено про виявлення (встановлення) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій відносно боржника, що передували порушенню справи про банкрутство № Б26-Б15/52/02 за останні три роки (з 1999 по 2001).
Надавши оцінку доводам та доказам (у тому числі Висновку від 02.12.2022), поданим ліквідатором в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності, суди першої та апеляційної інстанцій встановили недоведеність обставин того, що незадовільний фінансовий стан боржника напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство є результатом дій чи бездіяльності саме органу управління боржника - Міненерго та його правопопередників.
У цьому зв'язку попередні судові інстанції обґрунтовано керувались тим, що ліквідатором банкрута не доведено наявність об'єктивної сторони складу правопорушення, зокрема й причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства).
Отже, оскільки ліквідатором не доведено належними доказами наведених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності обставин, зокрема щодо доведення боржника до банкрутства саме внаслідок невжиття органом управління боржника (Міненерго) необхідних заходів з метою не допущення збільшення кредиторської заборгованості боржника або своєчасної його ліквідації, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про відсутність підстав для покладення на орган управління боржника субсидіарної відповідальності у порядку вимог частини другої статті 61 КУзПБ.
Аргументи касаційних скарг наведеного не спростовують, натомість такі доводи фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, зокрема й Висновку від 02.12.2022, всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Матеріали цієї ж справи свідчать, що оцінка аргументів учасників та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням приписів процесуального закону.
У зв'язку з викладеним, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому апеляційним судом було обґрунтовано зазначено про те, що Висновок від 02.12.2022 не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій відсутність доказів, які підтверджують неправомірні дії чи бездіяльність Міненерго щодо доведення боржника до банкрутства, а також причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю та настанням для боржника негативних наслідків, цілком обґрунтованим є висновок про необхідність відмови ліквідатору у задоволенні його заяви про покладення на Міненерго субсидіарної відповідальності у цій справі через відсутність складу правопорушення.
Колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи скаржників про неправильне застосування судами положень частини другої статті 61 КУзПБ, адже здійснене попередніми судовими інстанціями застосування цих норм у повній мірі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Решта аргументів скаржників про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у наведеній у скаргах низці постанов, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки відмінність результату застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ у вказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято зазначені судові рішення.
З наведеного слідує, що оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржників про невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційних скарг оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилалися скаржники.
Ураховуючи наведені вище мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, судові витрати у вигляді судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги ліквідатора Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № Б26-Б15/52/02 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере