?
15 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7537/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (колегія суддів: Розізнана І. В., Павлюк І. Ю., Тимошенко О. М.) у справі
за позовом 1) Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, 2) Рівненської гімназії № 10 Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання договору та звільнення нежитлових приміщень,
за участю:
представника позивача-1 - Костючок С.Ю.,
представника позивача-2 - Стецюк В. В.,
представника відповідача - Ганін С. А.,
представника третьої особи - Морозова К. Б,
Короткий зміст позовних вимог
1. Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління комунальною власністю) та Рівненська гімназія № 10 Рівненської міської ради (далі - Рівненська гімназія № 10) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" (далі - ТОВ "Рамедас Україна") про розірвання договору та звільнення нежитлових приміщень.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 26.11.2021 № 616-Б в частині невикористання об'єкту оренди за цільовим призначенням є підставою для дострокового розірвання договору, враховуючи приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 постановлено справу № 910/7537/25 передати за виключною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 03.11.2021 в електронній торговій системі був проведений повторний електронний аукціон № LLE001-UA-20211011-29473 (розміщений на веб-сайті системи публічних закупівель Прозорро (https://prozorro.sale/auction/№ аукціону) з передачі в оренду нерухоме майно Рівненської міської територіальної громади.
5. З інформації, яка розміщена в ETC, вбачається, що на аукціон з передачі нерухомого майна в оренду Управлінням комунальною власністю було виставлено нежитлові приміщення їдальні у школі за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26.
6. У інформації про об'єкт оренди було зазначено спосіб обмеження цільового призначення такого об'єкта - для надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (пункт 9 додатку 3 до порядку "Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи").
7. Переможцем аукціону став ТОВ "Рамедас Україна".
8. 26.11.2024 між Управлінням комунальною власністю (орендодавець), Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (балансоутримувач) та ТОВ "Рамедас Україна" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 616-Б, що належить територіальній громаді міста Рівного, за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передали, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення їдальні загальною площею 16,9 кв. м, до складу яких входять приміщення: № 28 площею 4,1 кв. м, № 29 площею 6,6 кв. м, № 30 площею 1,2 кв. м, № 31 площею 2,0 кв. м та частина приміщення № 27 площею 3,00 кв. м, що знаходяться на першому поверсі будівлі школи за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26 (пункт 4.1 Змінюваних умов договору оренди).
9. Згідно з додатковим договором від 15.05.2024 до договору оренди балансоутримувачем за договором стала Рівненська гімназія № 10.
10. Судами встановлено, що Рівненська гімназія № 10 є комунальним закладом освіти.
11. Відповідно до пункту 1.8 Статуту Рівненської гімназії № 10, затвердженого наказом управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 17.05.20255 № 129-осн, головним завданням гімназії є забезпечення реалізації права громадян на здобуття початкової та базової загальної середньої освіти.
12. Відповідно до пункту 6.1 договору орендар зо6ов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7.1 умов договору оренди.
13. У пункті 7.1.1 Умов договору оренди закріплено, що майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку передачі майна в оренду, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу. Розміщення закладу харчування, їдальні, буфету, кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
14. Договір оренди укладено строком на 5 років з дати набрання чинності. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (пункт 11.1 Умов та пункт 11.1 договору оренди). Отже, термін дії договору встановлений до 25.11.2026.
15. Судами також встановлено, що в рамках цільового призначення орендованого майна 14.01.2025 між Рівненською гімназією № 10 (замовником) та ТОВ "Рамедас Україна" (виконавцем) були укладені договори № 1 та № 2 про закупівлю послуг, за умовами яких виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій учнів початкових класів в Рівненській гімназії № 10, а замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.
16. Згідно з пунктом 2.9 вказаних договорів про закупівлю послуг від 14.01.2025 виконавець забезпечує неухильне дотримання примірного чотирьох тижневого меню приготування готових страв високої якості в тому числі дотримання затверджених технологічних карт. Надання послуг повинно здійснюватись за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26 відповідно до сформованих та узгоджених заявок щодо кількості здобувачів освіти/дітей на харчування (пункт 5.1 договорів). Харчування здобувачів освіти/дітей, постачання продуктів харчування та інші процеси, пов'язані з організацією харчування мають відбуватися тільки в робочі дні (пункт 5.3 договорів). Виконавець зобов'язаний забезпечити приміщення, де буде здійснюватися безпосереднє харчування здобувачів освіти/дітей, належним кухонним інвентарем у достатній кількості, миючими засобами тощо, а власних працівників відповідним спецодягом відповідно до вимог законодавства (пункт 6.3.5 договорів).
17. Однак 31.01.2025 між Рівненською гімназією № 10 та ТОВ "Рамедас Україна" були укладені додаткова угода № 3 до договору про закупівлю послуг від 14.01.2025 № 1 та додаткова угода № 1 до договору про закупівлю послуг від 14.01.2025 № 2, згідно з якими сторони дійшли взаємної згоди достроково припинити дію договорів про закупівлю послуг № 1 та № 2 від 14.01.2025 з 31.01.2025, але не раніше повної оплати замовником наданих виконавцем послуг під час дії договорів.
18. Повну оплату наданих послуг за договором про закупівлю послуг № 1 позивач-2 здійснив 14.02.2025, що підтверджується платіжними інструкціями від 13.02.2025 № 11 та від 13.02.2025 № 12.
19. Таким чином, як встановлено судами, з 15.02.2025 договори, за якими відповідач надавав послуги з організації шкільного харчування, припинили свою дію, а відповідач перестав надавати послуги із організації шкільного харчування.
20. Позивач-2 зазначає, що намагався врегулювати спір з відповідачем (про невикористання орендарем майна за цільовим призначенням із організації харчування) шляхом надсилання претензії-вимоги (від 11.02.2025 № 40) з вимогою усунути порушення нецільового використання орендованого майна, визначеного в пункті 7.1 Умов протягом 20 робочих днів з дати надіслання такого листа. Проте спір залишився неврегульованим.
21. 09.04.2025 представниками позивачів в присутності юрисконсульта відповідача складено акт № 767 обстеження нежитлового приміщення на вул. Видумка, 26, м. Рівне, яким зафіксовано, що станом на дату обстеження орендовані приміщення відповідачем не використовуються, ТОВ "Рамедас Україна" не проводить харчування дітей; директором гімназії № 10 засвідчено, що ТОВ "Рамедас Україна" не використовує приміщення харчоблоку із 01.02.2025.
22. Матеріали справи містять лист-запит ТОВ "Рамедас Україна" від 08.09.2025 № 03/03-518, адресований позивачам та третій особі на стороні позивачів, згідно з яким директор відповідача пропонував погодити здійснення організації харчування учнів Рівненської гімназії № 10 інакшим шляхом зокрема, розміщення буфету та/або продуктового торгового (вендінгового) автомату в орендованих приміщеннях.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
23. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.10.2025 позов задоволено.
24. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність орендаря у вигляді невикористання майна є істотним порушенням умов договору оренди, адже така бездіяльність призвела до того, що орендодавці фактично позбавлені можливості реалізовувати мету укладеного договору - забезпечення функціонування шкільної їдальні та організації харчування дітей у закладі освіти, зокрема, пільгових категорій учнів початкових класів
25. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 рішення Господарського суду Рівненської області від 28.10.2025 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
26. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- умовами спірного договору не встановлено таких підстав для його розірвання як невикористання приміщення за цільовим призначенням;
- матеріали справи не містять доказів того, що відповідач використовує майно за іншим цільовим призначенням, аніж встановлено договором оренди нерухомого майна, що згідно з пунктом 11.7.2 договору може бути підставою для розірвання договору;
- позивачами не доведено істотних порушень відповідачем умов договору оренди;
- дії відповідача (зокрема лист від 08.09.2025 № 03/03-518) свідчать про намагання останнього провадити подальшу співпрацю з позивачами, що не може трактуватись як його бездіяльність.
Короткий зміст касаційної скарги
27. Управління комунальною власністю звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
28. Підставою касаційного оскарження Управління комунальною власністю визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, частини другої статті 651 ЦК України, частини шостої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини четвертої статті 80 Закону "Про освіту".
29. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поняття "невикористання майна за призначенням" та "використання майна не за цільовим призначенням" є різними за правовою природою. Скаржник наголошує, що ці поняття є тотожними у своїй суті, оскільки невикористання об'єкта є одним із проявів (шляхом пасивної поведінки) порушення його цільового використання.
30. Крім того, скаржник вказує, що відсутність у договорі чи Законі України "Про оренду державного та комунального майна" прямої вказівки на невикористання майна як підставу для розірвання договору не позбавляє позивачів права вимагати його дострокового розірвання на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Невикористання відповідачем єдиного шкільного приміщення їдальні (харчоблоку) за цільовим призначенням є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавило позивачів того, на що вони розраховували при його укладенні - досягнення мети організації належного харчування школярів.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
31. У відзиві на касаційну скаргу Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління освіти) погоджується з доводами касаційної скарги та зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Управління освіти стверджує, що відмова орендаря здійснювати діяльність з організації харчування призводить до того, що орендодавець позбавлений можливості виконати обов'язок по забезпеченню дітей харчуванням та відповідно досягти мети укладеного договору оренди. Розірвання договору оренди є єдиним способом захисту порушених прав позивачів.
32. У відзиві на касаційну скаргу Рівненська гімназія № 10 просить її задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що апеляційний суд не врахував, що нездійснення орендарем організації гарячого харчування учнів є істотним порушенням умов договору оренди, оскільки гімназія позбавлена можливості провести процедуру закупівлі послуг харчування для учнів від іншого суб'єкта господарювання.
33. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рамедас Україна" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на правильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права.
34. При цьому відповідач вказує, що Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі № 910/7394/25 вже висловив правову позицію щодо застосування частини другої статті 651 ЦК України, частини шостої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту".
Підстави для передачі справи на розгляд палати
35. Предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання ТОВ "Рамедас Україна" звільнити нежитлові приміщення їдальні шляхом виселення.
36. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Рамедас Україна" з 31.01.2025 не надає послуги з організації шкільного харчування учнів початкових класів Рівненському ліцеї № 10 (згідно з договором № 1 про закупівлю послуг від 14.01.2025) та послуги з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій в Рівненській гімназії № 10 (згідно з договором № 2 про закупівлю послуг від 14.01.2025), а тому його дії кваліфікуються як невикористання приміщення за цільовим призначенням.
37. У цій справі суди дійшли протилежних висновків про те, чи є невикористання відповідачем орендованого майна відповідно до призначення, визначеного у пункті 7.1 Змінюваних умов договору оренди, тобто пасивні дії орендаря, істотним порушенням умов договору оренди у розумінні частини другої статті 651 ЦК України, яке може бути підставою для його розірвання.
38. Під час касаційного перегляду справи колегія суддів з'ясувала, що 17.03.2026 колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 910/7394/25 (за аналогічних правовідносин із справою, що переглядається), у якій зазначила, що питання щодо розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, та, як наслідок, Управління комунальною власністю має право вимагати розірвання договору оренди від 26.11.2021 лише з підстав, передбачених цим Законом або самим договором оренди. Зважаючи на те, що ані стаття 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чи норми Закону України "Про освіту", ані умови договору оренди від 26.11.2021 не містять таких підстав для дострокового припинення договору оренди, як невикористання майна за цільовим призначенням, визначеним договором оренди (тобто пасивна поведінка орендаря), висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Управління комунальною власністю з цих мотивів є правильним.
39. Отже, за висновком зазначеної колегії суддів, зважаючи на достовірне встановлення судами попередніх інстанцій та неспростування позивачем недоведеності використання товариством орендованого майна не за цільовим призначенням, наведене вище виключає можливість дострокового припинення договору оренди.
40. Однак колегія суддів не погоджується з наведеним висновком з огляду на таке.
Щодо можливості застосування частини другої статті 651 ЦК України в якості підстави для розірвання договору оренди
41. Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 вже звертала увагу на те, що зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
43. Конституційний Суд України у рішенні від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу (ЦК України) не може бути усунута шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.
44. Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів - підтримується Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012) та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
45. Колегія суддів зауважує, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є нормативно-правовим актом спеціальної дії, оскільки він детально регулює відносини найму (оренди) державного і комунального майна. Натомість ЦК України передбачає загальні правила укладання, зміни та розірвання договору.
46. Отже, оскільки предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна Рівненської міської територіальної громади, то переваги для застосування до спірних правовідносин мають норми спеціального нормативно-правового акта - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у тій частині, що не суперечать положенням ЦК України, а норми ЦК України застосовуються до спірних правовідносин у тій частині, яка не врегульована спеціальним законом у сфері оренди державного і комунального майна.
47. Стаття 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає загальні умови припинення договору оренди: закінчення строку, на який його укладено; укладення концесійного договору з орендарем державного майна відповідно до закону; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
48. Відповідно до частини другої статті 24 вказаного закону договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
49. Колегія суддів зазначає, що ця норма не містить імперативних вказівок щодо неодмінного та безумовного розірвання договору оренди державного та комунального майна виключно з підстав, передбачених цим законом або договором.
50. Отже, норма права, зазначена у частині другій статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має загальний характер та, відповідно, рішення про розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням стороною своїх зобов'язань за договором та його істотним порушенням має прийматися судом відповідно до загальних норм ЦК України, зокрема, статті 651 ЦК України.
51. З огляду на викладене норми частини другої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і статті 651 ЦК України не містять жодної конкуренції, а є взаємодоповнюючими.
52. Отже, у разі встановлення судом такого порушення договору оренди, яке входить до переліку умов, визначених частиною другою статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або самим договором оренди, договір підлягає розірванню без встановлення обставин істотності такого порушення на підставі критеріїв, передбачених статтею 651 ЦК України.
53. В інших випадках підставою для розірвання договору оренди державного та комунального майна може бути його істотне порушення другою стороною (частина друга статті 651 ЦК України), що, крім того, вимагає встановлення у судовому порядку істотності такого порушення.
54. Колегія суддів вважає, що спеціальний Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не може застосовуватися ізольовано. Цей Закон та ЦК України мають діяти у комплексі, де загальні норми цивільного законодавства застосовуються субсидіарно.
55. На підтвердження цього підходу свідчить практика застосування частини другої статті 651 ЦК України у поєднанні з положеннями спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
56. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/17012/15 (про розірвання договору оренди приміщення закладу дошкільної освіти та зобов'язання звільнити приміщення) залишив у силі рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди державного майна, прямо вказавши, що встановлені порушення умов договору та вимог чинного законодавства (відсутність необхідної ліцензії) є підставою для розірвання договору сукупно відповідно до частини другої статті 651 ЦК України та статті спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
57. В іншій справі Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 925/421/21 (про стягнення, розірвання договору оренди комунального майна та повернення приміщень) вказав, що така обставина як погашення заборгованості лише після відкриття провадження у цій справі, а також систематична несплата орендної плати у визначені строки, є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди комунального майна. Оскільки договір оренди є оплатним, систематичне неодноразове прострочення позбавляє орендодавця того, на що він розраховував, тобто становить істотне порушення в розумінні статті 651 ЦК України та є достатньою підставою для дострокового розірвання договору в судовому порядку.
58. У постанові від 18.07.2023 у справі № 914/3143/21 (про розірвання договору оренди комунального майна) Верховний Суд, аналізуючи умови застосування частини другої статті 651 ЦК України до спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що доводи скаржника про недоведення позивачем істотності порушення відповідачем умов договору оренди (частина друга статті 651 ЦК України), як необхідної підстави для можливості його розірвання у цьому випадку не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки апеляційним судом встановлено обставину, наявність якої погоджена сторонами у договорі оренди як самостійна (безумовна) підстава для його дострокового розірвання.
59. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з цієї палати, викладеного у постанові від 17.03.2026 у справі № 910/7394/25, про те, що норми частини другої статті 651 ЦК України взагалі не регулюють спірних правовідносин дострокового припинення (розірвання) договору оренди комунального майна.
Щодо пасивної поведінки орендаря
60. Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
61. Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
62. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
63. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.
64. Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про освіту" та Законом України "Про повну загальну середню освіту".
65. Частиною четвертою статті 80 Закону "Про освіту" передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
66. Отже, частина четверта статті 80 Закону України "Про освіту" встановлює сувору заборону на використання майна закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами. Передача такого майна в оренду є винятком, який допускається виключно з конкретною метою - надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, але є невід'ємними для забезпечення освітнього процесу (у даному випадку - організація харчування учнів).
67. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачається лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.
68. Таким чином, цільове призначення "розміщення закладу харчування", закріплене у пункті 7.1.1 договору, у контексті оренди шкільного харчоблоку нерозривно пов'язане з обов'язком орендаря здійснювати активну діяльність - фактично та безперервно надавати послуги харчування дітям.
69. Здійснене колегією суддів у справі № 910/7394/25 розмежування активної та пасивної поведінки орендаря, а саме, "невикористання майна" та "використання майна не за цільовим призначенням" суперечить суті та меті орендних правовідносин щодо майна закладів освіти.
70. Оскільки як у справі, що переглядається, так і у справі № 910/7394/25, майно передавалося в оренду відповідачу з чітко визначеною метою - надання послуг з організації харчування учнів, ця мета є імперативною вимогою частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту".
71. Колегія суддів зазначає, що пасивна поведінка орендаря, який самовільно припиняє надавати послуги з харчування (тобто не використовує об'єкт оренди за цільовим призначенням), призводить до того, що заклад освіти фактично позбавляється можливості виконати свій обов'язок щодо організації харчування учнів, оскільки фізично не може залучити на ці ж площі іншого суб'єкта господарювання до моменту розірвання договору та звільнення приміщення.
72. Отже, така пасивна поведінка орендаря є безумовним і істотним порушенням умов договору.
73. Тривале невикористання майна за цільовим призначенням є істотним порушенням умов договору, оскільки не відповідає меті його укладання та позбавляє позивачів того, на що вони розраховували при його укладенні - досягнення мети організації належного харчування школярів.
74. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з цієї палати, викладеного у постанові від 17.03.2026 у справі № 910/7394/25, про те, що невикористання майна за цільовим призначенням, визначеним договором оренди, не є підставою для дострокового припинення договору оренди.
75. За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом.
76. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
77. Положеннями частин першої, третьої і четвертої статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
78. Наведена норма процесуального права зобов'язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати, передати справу на розгляд палати, до якої входить колегія суддів. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
79. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
80. Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
81. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
82. З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 910/7537/25 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 910/7537/25 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач