13.04.2026м. СумиСправа № 920/1754/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1754/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код за ЄДРПОУ 42399676),
до відповідача: Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, буд. 39А, м.Конотоп, Сумська обл., 41615; код за ЄДРПОУ 32325215),
про стягнення 95431563,73 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Єгоров В.С. (адвокат, довіреність від 30.12.2025 №146),
від відповідача: Коханівська А.М. (довіреність від 08.01.2026 №19),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
29.12.2025 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 95931563,73 грн основного боргу, а також 847840,00 грн судового збору.
29.12.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1754/25 призначено до розгляду судді Короленко В.Л.
30.12.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Комунальне підприємство «Теплогарант», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 32325215 та місцезнаходженням: вул. Садова, буд. 39А, м. Конотоп, Сумська обл., 41615.
Ухвалою від 31.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1754/25 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 16.02.2026, 11:30; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
22.01.2026 відповідач подав відзив на позов (вх №373), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
26.01.2026 позивач надав відповідь на відзив (вх №427), в якій позивач позов підтримав та просить задовольнити.
27.01.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вх №373), в якій позивач зазначив про часткову сплату відповідачем заборгованості та зауважив, що станом на 25.01.2026 борг відповідача склав 95431563,73 грн, з огляду на зазначене позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 95431563,73 грн заборгованості.
Ухвалою від 06.02.2026 у справі №920/1754/25 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №520 від 04.02.2026); постановлено провести судове засідання у справі, призначене на 16.02.2026, 11:30, та усі наступні судові засідання за участі представника позивача - адвоката Єгорова Валерія Сергійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 13.02.2026 у справі №920/1754/25 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №646 від 13.02.2026); постановлено провести судове засідання у справі, призначене на 16.02.2026, 11:30, за участі представника Комунального підприємства "Теплогарант" - Коханівської Анни Миколаївни (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 16.02.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позов (вх №373 від 22.01.2026) та відповідь на відзив (вх №427 від 26.01.2026).
У підготовчому судовому засіданні 16.02.2026 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали:
-про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх №373 від 27.01.2026);
-про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 17.03.2026, 10:00, в режимі відеоконференції за участі представників сторін поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
16.03.2026 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №1308).
У судовому засіданні 17.03.2026 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх №1308 від 16.03.2026).
У судовому засіданні 17.03.2026 розпочато розгляд справи по суті та відповідно до протокольної ухвали, постановленої в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 13.04.2026, 12:30, в режимі відеоконференції за участі представників сторін поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 18.03.2026 у справі №920/1754/25 постановлено повідомити відповідача про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 13.04.2026, 12:30.
08.04.2026 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи документів (вх №1807, 1629), в якому відповідач зауважив, що за період з 11.03.2026 по 06.04.2026 сума боргу перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за договором № 8901-ТКЕ(24)-17 від 29.09.2024 зменшилась на загальну суму 1913869,10 грн, внаслідок самостійної оплати заборгованості на суму 500000,00 грн, та здійснюваного відповідно до пп. 10 п. 3-1 постанови КМУ №812 від 19.07.2022 (зі змінами і доповненнями внесеними постановою КМУ від 08.10.2025 №1267) органом казначейського обслуговування щоденного перерахування коштів з рахунку КП «Теплогарант» на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в розмірі 65% (від суми, що надійшла на рахунок протягом поточного операційного дня) на погашення існуючої заборгованості за договором №8901-ТКЕ(24)-17 від 29.09.2024. Відповідач наголошує, що станом на 07.04.2026 заборгованість КП «Теплогарант» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за договором постачання природного газу №8901-ТКЕ(24)-17 від 29.09.2024 становить 93517694,63 грн. Таким чином, у поданому клопотанні відповідач просить:
-долучити до матеріалів справи довідку про розрахунки за спожитий природний газ у період з 11 березня 2026 року по 06 квітня 2026 року (включно) за договором № 8901-ТКЕ(24)-17 від 29.09.2024, копії виписок по рахунку за період з 11 березня 2026 року по 06 квітня 2026 року включно, що підтверджують зменшення суми боргу на 1913869,10 грн;
-розглянути можливість врегулювання спору за даним предметом позову за участі судді у порядку ст. 187-190 ГПК України.
У судовому засіданні 13.04.2026 встановлено:
Представники сторін у судове засідання в режимі відеоконференції прибули.
Представник відповідача підтримав подане клопотання про приєднання до матеріалів справи документів (вх №1807, 1629 від 08.04.2026).
Представник позивача у судовому засіданні не заперечував щодо долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати відповідачем заборгованості та підтвердив часткову оплату боргу.
У судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали про:
-задоволення клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи документів (вх №1807 від 08.04.2026) та долучення до матеріалів справи додаткових доказів;
-відмову в задоволенні клопотанні відповідача про врегулювання спору за участю судді (вх №1629 від 08.04.2026) на підставі ч. 1 ст. 186 ГПК України.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
23.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Теплогарант» (далі - споживач, відповідач) укладено договір №8901-ТКЕ(24)-17 постачання природного газу (далі - договір) (а.с. 8-15).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується поставити відповідачу, який є виробником теплової енергії, природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору.
Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами п. 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
-70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
-остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до абз. 1 п. 5.4 договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 30 квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. (п. 13.1 договору).
У період жовтень 2024 року - квітень 2025 року на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ вартістю 95931563,73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від: 31.10.2024, 30.11.2024, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, копії яких додані до позову (а.с. 16-36).
Вартість поставленого природного газу у розмірі 95931563,73 грн за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року відповідачем сплачена не була. Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зауважує, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо повної оплати природного газу, чим порушив умови п. 5.1 договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 95931563,73 грн.
Під час розгляду справи, відповідно до заяви (вх №373 від 27.01.2026), у зв'язку із частковою сплатою боргу відповідачем у розмірі 500000,00 грн, позивачем зменшені позовні вимоги та позивач просить стягнути з відповідача 95431563,73 грн.
Частиною 1 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 202 ЦК України визначено, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд встановив, що факт передачі позивачем відповідачу природного газу вартістю 95931563,73 грн у період жовтень 2024 - квітень 2025 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками підприємств.
Відповідно до матеріалів справи на дату звернення позивача з позовом до суду (29.12.2025) заборгованість відповідача за спожитий природний газ складала 95931563,73 грн. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (вх №373 від 27.01.2026) станом на 25.01.2026 борг, що є предметом спору, склав 95431563,73 грн.
Разом з тим, відповідно до клопотання (вх №1807 від 08.04.2026) відповідачем подані та позивачем підтверджені докази часткової сплати боргу у розмірі 1913869,10 грн, з огляду на що, борг відповідача за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, що є предметом спору, станом на 07.04.2026 складає 93517694,63 грн.
Щодо обставин на які вказує відповідач в обґрунтування заперечень проти позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі Закон № 1730), його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію.
За приписами ст. 4 Закону № 1730 взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
Договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону (ст. 1 Закону № 1730).
Отже, законодавець визначив, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції.
Водночас, для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Докази наявності такого договору щодо спірної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 1730 взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Дія абзацу дев'ятого частини першої статті 4 зупинена на 2025 рік згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024 "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Ані договір постачання природного газу, ані положення закону не передбачають звільнення від обов'язку оплатити спожитий природний газ через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання.
Також положення Закону не встановлюють можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
Доводи відповідача про те, що наявність заборгованості держави перед відповідачем спричинила неврегулювання питання погашення заборгованості перед позивачем, як підставу для відмови у задоволенні позову, суд відхиляє, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 07.05.2025 у справі № 920/481/23, у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23.
За викладених обставин, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати природного газу, суд, враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, вважає правомірними, обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 95431563,73 грн заборгованості за поставлений у період жовтень 2024 - квітень 2025 року природний газ.
Разом з тим, враховуючи часткову сплату відповідачем боргу станом на 07.04.2026 у розмірі 1913869,10 грн, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в частині сплати заборгованості в розмірі 1913869,10 грн за відсутністю предмету спору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 95431563,73 грн заборгованості за поставлений у період жовтень 2024 - квітень 2025 року природний газ. Разом з тим, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 1913869,10 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані в частині стягнення 93517694,63 грн.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 847840,00 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією від 26.12.2025 №0000029943.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 847840,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1913869,10 грн (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн 10 коп.) основного боргу.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, буд. 39А, м.Конотоп, Сумська обл., 41615; код за ЄДРПОУ 32325215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код за ЄДРПОУ 42399676) 93517694,63 грн (дев'яносто три мільйони п'ятсот сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири грн 63 коп.) основного боргу, а також 847840,00 грн (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок грн 00 коп.) судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 20.04.2026.
СуддяВ.Л. Короленко