65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/487/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 02766367, 73003, м. Херсон, вул. Європейська (Суворова), буд. 26)
до відповідача-1: Фермерського господарства "Гагауз Єрі" (код ЄДРПОУ 34088308, 75023, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Музиківка (з), вул. 40 Років Перемоги, буд. 33А)
до відповідача-2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, 01008, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127)
про стягнення 32263,30 грн.
Позивач Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів Фермерського господарства "Гагауз Єрі" та ОСОБА_1 про стягнення 32263,30 грн.
Ухвалою суду від 18.02.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено Міністерство фінансів України та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи; вирішено інші процесуальні питання.
27.02.2026 до суду від Міністерства фінансів України надійшло пояснення, в яких міністерство зазначило, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, суд зазначає наступне.
Ухвала про відкриття провадження у цій справі отримана відповідачем-1 24.02.2026, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Направлена на адресу відповідача-2, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, ухвала суду від 18.02.2026 повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд враховує, що відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідачів не надходили.
Отже, відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 23.10.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі-банк) та Фермерським господарством "Гагауз Єрі" (далі-позичальник) було укладено договір кредитної лінії №119.10-10/464.
Відповідно до п.2.1. договору, банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору, та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.3.1. договору, сума та валюта максимального ліміту кредитування становить - 1000000,00 грн.
За умовами п.3.2. договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 22 жовтня 2024 року.
Пунктом 3.3. договору передбачений графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.
Відповідно до п. 3.4. договору, виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується порукою поручителя.
Згідно з п.3.5., договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням такої формули: БПС = Індекс UIRD (3m) + Маржа, де:
- БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
- індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного Банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет (на дату укладання цього договору за посиланням: http://www.bank.gov.ua/files/UIRD.xls), а також в системі Thomson Reuters. У випадку розходження значень ставки UIRD між різними джерелами інформації, перевага надається значенню ставки UIRD, що оприлюднена в системі Thomson Reuters:
- Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7% (п.3.5.1.).
На момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.5.1. цього договору, розмір базової процентної ставки становить 14,27% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до пп. 3.5.3. цього договору (п. 3.5.2.).
Перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої пп. 3.5.1. цього договору) здійснюється банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. При цьому застосовується індекс UIRD (3m), який визначається для відповідної дати, а саме станом на: 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня відповідного року (далі - дата перегляду процентної ставки).
Базова процентна ставка у розмірі, розрахованому за наслідком такого її перегляду банком (в тому числі у збільшеному або зменшеному її розмірі, якщо така зміна є наслідком відповідного перегляду базової процентної ставки) застосовується для цілей сплати процентів з дати перегляду процентної ставки включно по останній календарний день останнього місяця календарного кварталу, у якому відбувся такий перегляд банком розміру базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD (3m) станом на дату перегляду процентної ставки, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей визначення розміру базової процентної ставки на новий період (календарний квартал) застосовується індекс UIRD (3m), який буде можливо визначити на найбільш ранню дату визначеного цим підпунктом періоду перегляду та зміни розміру Базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD (3m) у відповідності до зазначених вище у цьому підпункті правил, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей сплати процентів у відповідному новому періоді дії договору (календарному кварталі) застосовується розмір базової процентної ставки, який був визначений за правилами, встановленими договором та застосовувався у попередньому періоді дії договору (календарному кварталі).
Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в пп. 3.5.1. договору формули розмір базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% річних, базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30% річних (далі - максимальна процентна ставка).
За умовами п. 3.5.4. договору, підписанням цього договору сторони свідчать, що при визначенні формули розрахунку базової процентної ставки, зазначеної в пп. 3.5.1. цього договору, сторони виходили з того, що позичальник буде мати право на отримання компенсації та у зв'язку з цим максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути встановлений за договором, обмежений умовами програми. У разі внесення змін до програми щодо збільшення максимального розміру відповідної процентної ставки або у випадках позбавлення позичальника протягом строку дії договору права на отримання компенсації чи закінчення строку дії програми на вимогу банку сторони зобов'язуються встановити іншу формулу розрахунку розміру базової процентної ставки, зазначену в пп. 3.5.1. цього договору. З цією метою банк направляє позичальнику та/або поручителю, та/або майновому поручителю відповідне повідомлення (в порядку, визначеному п. 8.4. цього договору) із зазначенням іншої формули розрахунку базової процентної ставки, яку необхідно встановити, та пропозицію укласти щодо цього додатковий договір до цього договору та документів забезпечення. На підставі направленого банком повідомлення та у відповідності до зазначених у ньому умов сторони укладають та підписують додатковий договір до цього договору про встановлення іншої формули розрахунку розміру базової процентної ставки за користування кредитом.
За умовами п.3.6. договору кредитної лінії, приймаючи до уваги умови програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись частиною 2 статті 526 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності програмі, позичальнику встановлюється особливий порядок виконанням зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:
- 3.6.1.1. Протягом періоду повної компенсації процентів сплата процентів за договором в розмірі базової процентної ставки здійснюється фондом в повному обсязі у зв'язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього договору.
- 3.6.1.2. Протягом періоду часткової компенсації процентів позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов програми становить 3 процента річних.
- 3.6.1.3. Решта нарахованих процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується фондом у зв'язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього договору, або позичальником у випадках та у строки, визначені цим договором.
Відповідно до п. 3.7. договору, позичальник сплачує банку: комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору; комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,485% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору.
Згідно з п.3.9. договору, кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.
За умовами п. 3.10. договору, надання кредиту (траншу) на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з умов надання кредиту (траншу) в рамках цього договору, в т.ч. при відсутності підстав для призупинення або відмови у наданні кредиту (траншу), передбачених п. 3.13. цього договору.
Згідно з п. 3.11. договору, з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Позичальник зобов'язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3. цього договору.
Відповідно до п.п. 3.16., 3.16.1. договору, позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договору строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом.
За умовами п.3.18. договору, з урахуванням умов програми призупиняється надання компенсації позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 календарних днів виконання зобов'язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами програми. Надання компенсації позичальнику відновлюється у разі погашення ним заборгованості зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини) або у разі здійснення банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості.
За умовами п.4.3 договору кредитної лінії, позичальник, зокрема, зобов'язаний: належним чином виконувати всі умови договору кредитної лінії та взяті на себе за договором кредитної лінії зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з банком; відповідати вимогам програми протягом усього строку дії цього договору для подальшої участі у програмі; регулярно надавати до банку завірені належним чином визначені цим договором документи/інформацію, на підставі яких банк здійснює, зокрема, але не виключно, перевірку на відповідність позичальника/групи пов'язаних контрагентів умовами програми, перевірку його фінансового стану тощо.
Пунктом 8.6. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
Додатком №1 договору передбачена заява на отримання кредиту (траншу); додатком №2 до договору - довідка про розшифровку графи 2000 форми №2 "Звіт про фінансові результати" форми №-2м (№-2мс) "Звіту про фінансові результати" у розрізі видів економічної діяльності; додатком №3 - довідка про суми отриманої ММСП державної допомоги; додатком №4 - довідка про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах
23.10.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" та Фермерським господарством "Гагауз Єрі" було укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії №119.10-10/464 (далі - додатковий договір), в якому сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.
Так, відповідно до п.1.1 додаткового договору, терміни та скорочення використовуються в цьому додатковому договорі у такому значенні, зокрема:
- агент - AT "Укрексімбанк", якому гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, пов'язані з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі;
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави;
- гарантія - безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов'язань за кредитним договором, надане гарантом за участі агента на користь банку у формі і гарантії відповідно до умов Порядку, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником, яка забезпечує повернення позичальником банку кредиту за умови відповідності позичальника та кредиту критеріям прийнятності, що визначені порядком на момент першого включення кредиту до портфелю;
- договір про надання гарантії - договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31 грудня 2020 року між гарантом та банком на виконання норм Порядку;
- портфель - сукупність кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, яка надається на умовах, визначених Порядком;
- прострочена заборгованість позичальника перед державою - заборгованість позичальника перед державою, що виникає в разі здійснення гарантом виплат за кредитним правочином у відповідності до Порядку та договору про надання гарантії. Визначається як сума всіх сплат гарантом за гарантією за кредитним правочином за мінусом сум, перерахованих на користь гаранта в рахунок погашення такої простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом;
- Порядок - Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151, зі змінами та доповненнями;
- ставка індивідуальної гарантії - ставка у відсотковому визначенні, що відповідає частині кредиту, що покрита гарантією.
Згідно з п. 2.1. додаткового договору, позичальник укладенням цього додаткового договору надає банку наступні додаткові запевнення та гарантії:
- позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією у випадку включення кредиту до портфелю (п. 2.2.1.1);
- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (п. 2.2.1.2);
- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком № 1151 та договором про надання гарантії (п. 2.2.1.3);
- позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості позичальника перед державою нараховується (за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої заборгованості) пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України, діючої на кожен день прострочення (п. 2.2.1.4);
- позичальник визначає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку №1151 та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державною заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені (п. 2.2.1.5);
- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі, в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум (у співвідношенні, визначеному згідно порядку №1151 та договору про надання гарантії) та нарахованої пені, до моменту повного повернення (відшкодування) сплачених за гарантією сум та до моменту повної сплати нарахованої пені (п. 2.2.1.6);
- на момент укладення цього додаткового договору позичальник повністю відповідає критеріям прийнятності (п. 2.2.1.7);
- позичальник запевняє, що кредит буде використано з цільовим призначенням, визначеним договором кредитної лінії, та з дотриманням критерії прийнятності (п. 2.2.1.8);
- позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що протягом строку дії договору кредитної лінії гарант може прийняти рішення виключити з будь-яких причин та на свій власний розсуд кредит з портфелю (зокрема, але не виключно у випадках невиконання зобов'язання чи порушення позичальником умов або наданих ним гарантій, які визначені цим додатковим договором), що призведе до припинення дії гарантії в частині забезпечення нею виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, про що позичальник буде невідкладно проінформований банком (п. 2.2.1.9).
Положеннями п.2.3.1 додаткового договору сторони, керуючись принципом свободи договору та враховуючи норми статті 628 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що з моменту укладення цього додаткового договору кредитний договір стає змішаним та доповнюється також наступним договірними елементами.
У пункті 2.3.2. додаткового договору сторони передбачили, що відповідно до норм статті 528 Цивільного кодексу України, позичальник надає банку, як третій особі, право у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державною бюджету, здійснити виконання перед гарантом зобов'язання позичальника із погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, які будуть надані позичальнику згідно з договором кредитної лінії (резервної) в сумі, яка пропорційна частці кредиту, погашеній за рахунок виплати за гарантією. Позичальник цим зобов'язується повернути (компенсувати) банку всі кошти, які будуть сплачені банком, як третьою особою, в погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, наданих відповідно до договору кредитної лінії (резервної). Банк повідомляє позичальника про факт виконання ним, як третьою особою, зобов'язання позичальника зі сплати простроченої заборгованості позичальника перед державою в день виконання такого зобов'язання в порядку, передбаченому в п.10.4. кредитного договору.
Пунктом 2.6. додаткового договору сторони визначили, що додатково для забезпечення, передбаченого розділом 4 договору кредитної лінії, на період (та у випадку) включення кредиту до портфелю виконання позичальником зобов'язання за договором кредитної лінії (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується гарантією. При цьому банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право змінювати її розмір в порядку, передбаченому договором про надання гарантії.
Відповідно до п.3.3. додаткового договору, цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також зобов'язань, визначених в цьому додатковому договорі.
Додатковий договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
Позивачем до матеріалів справи долучено заяву на отримання забезпечення кредитної операції державною гарантією на портфельній основі від 02.09.2021.
23.10.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - кредитор, банк) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № П-996.
Відповідно до п.2.1. договору поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Згідно з п.2.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:
- повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором;
- не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.
За умовами п. 2.3. договору поруки, порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов'язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору). Поручитель безумовно погоджується, що відповідно до умов цього пункту договору змінами умов зобов'язання вважаються, у тому числі, але не виключно: будь-яке збільшення розміру кредиту; зміна строку виконання зобов'язання повністю або частково, збільшення заборгованості за кредитним договором на суму нарахованих та несплачених процентів/комісійних винагород; відстрочення виконання зобов'язання/будь-якої його частини; будь-яке збільшення/зменшення розміру процентів за кредитним договором; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки, зокрема, зміна будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом; зміна будь-яким чином графіку погашення заборгованості за кредитним договором; доповнення/зміна комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті кредитору, та/або збільшення/зменшення їх видів та розмірів; будь-які інші зміни кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.4.-2.5. договору поруки, обсяг зобов'язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов'язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов'язання. Поручитель також відповідає перед кредитором за повернення боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами).
За умовами пункту 2.6. договору поруки, поручитель погоджується та зобов'язується солідарно відповідати за виконання зобов'язання правонаступниками (спадкоємцями) боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов'язанням відповідно до законодавства України.
Згідно з п.3.1.3. договору поруки, на підставах та з наслідками, що визначені статтею 528 Цивільного кодексу України, поручитель має право за власною ініціативою здійснювати повне або часткове виконання зобов'язання боржника, у тому числі до настання або до закінчення строків його виконання за кредитним договором. Кредитор приймає таке виконання при дотриманні кожної з наступних умов: умови кредитного договору не містять прямої заборони на дострокове виконання зобов'язання або на виконання зобов'язання третіми особами; боржник або поручитель виконав умови кредитного договору щодо порядку здійснення повного дострокового виконання зобов'язання (зокрема, направлення попереднього повідомлення та/або сплата комісій за повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором); кредитор отримав письмову згоду боржника на виконання поручителем зобов'язання в повному обсязі/його частини із зазначенням його виду та розміру до настання або до закінчення строку виконання зобов'язання.
Поручитель усвідомлює та звільняє кредитора від будь-якої відповідальності, пов'язаної з виконанням поручителем зобов'язання до настання або до закінчення строку його виконання.
Відповідно до п. 3.2.1.-3.2.4. договору поруки, поручитель зобов'язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов'язання перед кредитором та у разі виникнення зобов'язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов'язання. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього договору та законодавства.
За умовами п. 3.2.7.-.3.2.8. договору поруки, у випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні кредитором поручителю зазначеної вище вимоги листом з повідомленням про вручення або дата, зазначена поручителем (представником поручителя) на другому примірнику вказаної вище вимоги кредитора, при особистому отриманні першого примірника поручителем (представником поручителя) від кредитора. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором.
Згідно з п.4.2.1. договору поруки, поручитель зобов'язаний, незалежно від зміни фінансового стану, безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором, виконати в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором та за цим договором.
Пунктом 10.1. договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами.
До всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов'язань поручителя - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, відшкодування кредитору всіх сум грошових коштів, сплачених кредитором за рахунок власних коштів за кредитом, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) відповідно до умов кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 років. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце при виконанні договору.
Договір поруки підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченком С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (гарант) та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31 грудня 2020 року.
Вказаним вище договором було визначено обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
Так, за умовами п. 2.1. договору про надання гарантії, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Пункт 2.7 договору про надання гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V "Сплата за гарантією" цього договору про надання гарантії.
Відповідно до п.п. 5.1-5.4. договору про надання гарантії, у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок. Агент перевіряє вимогу (щодо правильності розрахунку сум, що належать до сплати гарантом бенефіціару) та за результатами перевірки інформує гаранта щодо ССГ впродовж 10 календарних днів з дати отримання копії вимоги. Бенефіціар зобов'язаний протягом 2 банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту. Не пізніше наступного робочого дня після отримання виплати від гаранта бенефіціар письмово надає інформацію про це агенту із зазначенням суми та дати виплати з посиланням на відповідну вимогу.
Відповідно до п. 5.5 договору про надання гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених бенефіціару ССГ, з урахуванням ССГ, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є ССГ, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам чинного законодавства на момент здійснення такої виплати.
Згідно з п. 6.1 договору про надання гарантії, у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом, бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2 договору про надання гарантії, з метою реалізації зворотної вимога (регресу) гаранта до принципала і на виконання статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Згідно з п.6.3. договору про надання гарантії, кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
За умовами п. 6.6. договору про надання гарантії, робота зі стягнення з принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться бенефіціаром на підставі Порядку, статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур бенефіціара та чинного законодавства України щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до того моменту, поки бенефіціар не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення бенефіціара повинно бути перевірене агентом та погоджене з гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (термін погодження гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу гаранта або агента).
Згідно п.6.7 договору про надання гарантії, витрати, пов'язані зі стягненням простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб'єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок принципала або за рахунок бенефіціара з подальшим їх стягненням з принципала. Такі витрати, що були понесені бенефіціаром, стягуються на їх відшкодування бенефіціаром насамперед при отриманні коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між бенефіціаром та гарантом відповідно до пункту 6.3 цього договору.
26.11.2021, 03.02.2022, 16.02.2022 та 23.02.2022 позивачем було перераховано відповідачу-1 кредитні кошти у загальному розмірі 645266,00 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи виписка по рахунку.
Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.
30.05.2024 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та AT "Укрексімбанк" (агента) вимога № 126 на сплату за гарантією на суму 32263,30 грн.
Вказана сума - 32263,30 грн. 04.07.2024 була перерахована на рахунок позивача, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція.
11.09.2025 позивач направив відповідачам повідомлення про перехід до держави прав кредитора за договором кредитної лінії, у яких, зокрема, наголосив про наявну прострочену заборгованість перед державою у розмірі 32263,30 грн.
Цього ж дня, 11.09.2025, позивач направив відповідачу-2 вимогу про виконання забезпеченого порукою зобов'язання.
Враховуючи невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідачів на свою користь 32263,30 грн. заборгованості перед державою за договором кредитної лінії №119.10-10/464 від 23.10.2021.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов'язувався надати, а відповідач - отримати, належним чином використати та повернути кредит у розмірі, визначеному в статті 3 договору, забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов кредитного договору перераховано кредитні кошти.
Разом з тим, відповідач-1, всупереч умов договору та приписів чинного законодавства, порушив взяті на себе договірні зобов'язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, що свідчить про виникнення гарантійного випадку.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
Згідно з ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
На підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Порядок №1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Постанова №1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році були: агент - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором; банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі; гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів; позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов'язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченком С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (гарант) та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31 грудня 2020 року.
Вказаним вище договором було визначено обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
Зокрема, пунктом 5.1. договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Відповідно до п. 5.5 договору про надання гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених бенефіціару ССГ, з урахуванням ССГ, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; гарант отримав підтвердження від агента що сума, зазначена у вимозі, є ССГ, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам чинного законодавства на момент здійснення такої виплати.
Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Так, кредит ФГ "Гагаузі Єрі" був включений Акціонерним товариством "Ощадбанк" до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог договору про надання гарантії позивач 23.10.2021 уклав з відповідачем-1 додатковий договір до договору кредитної лінії.
В подальшому, у зв'язку з настанням гарантійного випадку кредитор АТ "Державний ощадний банк України" в порядку, передбаченому договором гарантії, направив гаранту Міністерству фінансів України (з копією агенту - АТ "Укрексімбанк") вимогу на сплату за гарантією на суму 32263,30 грн.
Вказана сума - 32263,30 грн. 04.07.2024 була перерахована на рахунок позивача, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція.
Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед державою за договором №119.10-10/464 (з урахуванням додаткового договору) виникла внаслідок сплати гарантом суми за гарантією у розмірі 32263,30 грн.
Згідно з частиною 1 статті 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
У пункті 2.3.2. додаткового договору сторони передбачили, що відповідно до норм статті 528 Цивільного кодексу України позичальник надає банку, як третій особі, право у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державною бюджету, здійснити виконання перед гарантом зобов'язання позичальника із погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, які будуть надані позичальнику згідно з договором кредитної лінії (резервної) в сумі, яка пропорційна частці кредиту, погашеній за рахунок виплати за гарантією. Позичальник цим зобов'язується повернути (компенсувати) банку всі кошти, які будуть сплачені банком, як третьою особою, в погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, наданих відповідно до договору кредитної лінії (резервної). Банк повідомляє позичальника про факт виконання ним, як третьою особою, зобов'язання позичальника зі сплати простроченої заборгованості позичальника перед державою в день виконання такого зобов'язання в порядку, передбаченому в п.10.4. кредитного договору.
Відповідно до п. 6.2 договору про надання гарантії, з метою реалізації зворотної вимога (регресу) гаранта до принципала, на виконання статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
З огляду на вказані вище положення законодавства та договору, суд констатує, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм: 1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов'язань за кредитним договором, надане гарантом на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником; 2) в результаті здійснення гарантом виплати суми за гарантією в обліку банку відображено виникнення простроченої заборгованості позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов'язку, що була виконана гарантом) перейшли права кредитора та остання як гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми; 3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми гарант реалізував шляхом наділення банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між гарантом та банком пропорційно ставці гарантії.
За таких обставин, повноваження АТ "Ощадбанк" щодо стягнення з відповідача-1 простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії відповідають законодавству, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ "Ощадбанк".
Враховуючи доведеність факту отримання кредитних коштів, наявність чинних договірних зобов'язань, а також факт їх порушення відповідачем-1, розмір заборгованості є підтверджений належними та допустимими доказами.
При цьому, відповідач-1 не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості та не висловив жодної позиції проти заявлених позовних вимог.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 простроченої заборгованості перед державою у розмірі 32263,30 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача-2, суд зазначає наступне.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, враховуючи положення наведеного вище договору поруки, суд зазначає про наявність у відповідача-2 зобов'язань щодо виконання зобов'язання Фермерського господарства "Гагауз Єрі".
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідачів.
У п. 4.1. постанови від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З урахуванням викладеного, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Гагауз Єрі" (код ЄДРПОУ 34088308, 75023, Херсонська обл., Білозерський р-н, с.Музиківка (з), вул.40 Років Перемоги, буд.33А) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 02766367, 73003, м. Херсон, вул. Європейська (Суворова), буд. 26) - прострочену заборгованість перед державою за Договором кредитної лінії № 119.10-10/464 від 23.10.2021, укладеним між Фермерським господарством "Гагауз Єрі" та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління AT "Ощадбанк", у розмірі 32263 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 30 коп.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Гагауз Єрі" (код ЄДРПОУ 34088308, 75023, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Музиківка (з), вул. 40 Років Перемоги, буд. 33А) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 02766367, 73003, м. Херсон, вул. Європейська (Суворова), буд. 26) - 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 02766367, 73003, м. Херсон, вул. Європейська (Суворова), буд. 26) - 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 20 квітня 2026 р.