65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі
про неплатоспроможність
"30" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5342/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Ліщук С.О.
дослідивши матеріали заяви (вх. №5486/25 від 30.12.2025) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
боржник: ОСОБА_1 /особисто/;
від боржника: ОСОБА_2 (приймав участь поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
Підготовче засідання 30.03.2026 проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.п. 2, 4 ч.2 ст. 115 КУзПБ.
Заяву обґрунтовано наступним. Згідно кредитної історії ТОВ УБКІ, боржниця починаючи з 2021 року перебувала в кредитних відносинах з банківськими установами та фінансовими компаніями, та сумлінно виплачувала заборгованість перед кредиторами до 2024 року. Протягом останніх років боржниця змушена була звертатися до кредитних установ з метою отримання фінансування.
Основними причинами оформлення кредитів було покращення власного фінансового становища, забезпечення повсякденних побутових потреб сім'ї, оплата житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, ліків та інших необхідних речей.
У подальшому, через значне фінансове навантаження та відсутність стабільного офіційного доходу, боржниця була змушена брати нові кредити з метою погашення попередніх боргових зобов'язань.
Це унеможливило їх належне та своєчасне виконання, попри добросовісні наміри боржника розраховуватися перед усіма кредиторами він повністю припинив виплати заборгованості перед кредиторами та повис в “борговій ямі».
Вказує, що сума заборгованості по всіх взятих на себе зобов'язаннях становить 788959,65 грн, тоді як на сьогодні дохід боржника формується від виконання індивідуальних замовлень для клієнтів, а саме від створення та зйомки відеороликів і контенту, проте ця діяльність не є офіційною та не має постійного характеру: замовлення є нерегулярними, а доходи нестабільними, саме тому сума кредитних зобов'язань у співставленні із доходами боржника являється йому явно “фінансово не підсила» та іншим способом захистити свої права боржнику за можливе не вбачається, як через застосування процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства. та в свою чергу відповідає підставі за п. 4 ч.2 ст. 115 КУзПБ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, вказану заяву передано на розгляд судді Грабован Л.І.
Рух справи
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2026 залишено без руху заяву (вх. №5486/25 від 30.12.2025) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та зобов'язано ОСОБА_1 надати у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху, заяву про усунення недоліків, в якій має бути вказано та до якої має бути додано:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, докази припинення обов'язкових платежів тощо;
- оформлений відповідно до ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства проєкт плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, з відображенням інформації, визначеної приписами чинного законодавства та у відповідності до форми плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 24.10.2019 р. №3258/5;
- докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
20.01.2026 до господарського суду надійшла заява (вх. №2087/26) про усунення недоліків заяви (вх. №5486/25 від 30.12.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
До заяви про усунення недоліків додано: додаткові письмові пояснення ОСОБА_1 на виконання ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху від 09.01.2026; проєкт плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 прийнято та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду заяву (вх. №5486/25 від 30.12.2025) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на "09" лютого 2026 р. о 15:30 год., про що повідомлено заявника/представника.
Підготовче засідання призначене на 09.02.2026 о 15:30 год. не відбулося, через оголошення системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, у зв'язку з чим ухвалою суду від 09.02.2026 призначено заяву (вх. №5486/25 від 30.12.2025) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду у підготовчому засіданні на "09" березня 2026 р. о 14:00 год.
Надалі у підготовчому засіданні судом оголошувалась перерва до 18.03.2026, до 30.03.2026, про що судом постановлені протокольні ухвали.
18.03.2026 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№ 9642/26) про долучення додаткових письмових пояснень.
30.30.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№10908/26) про долучення доказів.
У судовому засіданні 30.03.2026 за участі боржника та його представника судом проголошено скорочену (вступна та резолютивна частини) ухвалу суду.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на зазначене, враховуючи перебування судді Грабован Л.І. у відпустці, поведінку боржника, долучення додаткових документів, суд розглянув заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши у підготовчому засіданні суду заяву боржника з доданими доказами, заслухавши пояснення боржника та його представника, суд встановив.
Фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади.
Відповідно до довідки переселенця № 5105-5002722611, ОСОБА_1 з 21.04.2023 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У заяві вказано, що сім'я боржника складається із: батька - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України); матері - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України).
Станом на день подання цієї заяви ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована.
Відповідно до Конкретизованого списку кредиторів та боржників - загальна сума заборгованості перед кредиторами становить 788 959,65 грн.
На виконання вимог ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надано суду документи, а саме:
- опис/перелік майна, в якому вказано, що ОСОБА_1 не має у власності будь-яких нематеріальних активів, в тому числі корпоративних прав, прав інтелектуальної власності, цінних паперів, тощо; щодо Боржника не видавались дозвільні документи, що дають право на виконання будівельних робіт, а також документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання; за місцем проживання Боржника відсутнє йому рухоме майно; у боржника відсутня дебіторська заборгованість;
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), відповідно до якого, у ОСОБА_1 заборгованість перед ТОВ "ФК "ТОП1", ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ", ТОВ "СОС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС", ТОВ "ФК "БІКСБІТ", АТ "ЮНЕКС БАНК", ТОВ "АВІРА ГРУП", ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "ФК"АБЕКОР", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА, ТОВ "МІЛОАН», ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА"ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ, ТОВ "ІННОВА ФІНАНС", ТОВ "КІФ", ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", АТ "ТАСКОМБАНК", АТ "ПУМБ", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ТОВ "ФК "ГВАДІАНА", АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ", ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", загальна сума заборгованості складає 788 959,65 грн.
- відомості щодо відсутності у боржника копій документів про вчинені ним (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного їй нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
- декларації про майновий стан за 2022-2025 роки та план реструктуризації боргів (проєкт);
- витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", відповідно до якого ОСОБА_1 на території України, станом на 18.11.2025, до кримінальної відповідальності не притягується, незанятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 18.11.2025, з якого вбачається відсутність у ОСОБА_1 зареєстрованого статусу фізичної-особи підприємця.
-копія витягу з Українського Бюро кредитних історій;
- виписки з банківських рахунків.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказує про наявність наступних рахунків в банках, які відкриті на її ім'я, а саме:
- в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;
- в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- в АТ «ПУМБ» - НОМЕР_12 , НОМЕР_13
- в АТ «ІДЕЯ БАНК» - НОМЕР_14 ;
- в АТ «ТАСКОМБАНК» - НОМЕР_15 ;
- в ТОВ «НОВА ПЕЙ» - НОМЕР_16
Відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ОСОБА_1 не має відкритих виконавчих проваджень.
Керуючись положення ч. 2-1 розділу " Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, фізична особа ОСОБА_1 просить суд призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мельникову Антоніну Валеріївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора №2126 від 30.04.2024), з яким укладено договір № 28-03/10/2025 про виконання арбітражною керуючою повноважень у справі про неплатоспроможність від 03.10.2025. Відповідно до пп. 3.1,3.2. укладеного правочину ціна Договору складається із суми основної грошової нагороди Арбітражній керуючій в розмірі 45 420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять гривень) 00 коп. Виплата основної грошової винагороди Арбітражній керуючій за виконання повноважень керуючої реструктуризацією в розмірі 45 420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять гривень) 00 коп. за цим Договором здійснюється Боржницею безготівковим платежем на банківський рахунок Арбітражної керуючої: Одержувач: Мельникова Антоніна Валеріївна, РНОКПП: НОМЕР_17 , поточний рахунок: Номер рахунку IBAN: № НОМЕР_18 , Банк одержувача: АТ "ПУМБ" у строк до 03.04.2026 (включно).
Норми права, що застосовуються судом, висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Боржник у відповідності до ст. 1 КУзПБ - це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Згідно з ч. 1 ст. 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 КУзПБ).
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності (ч. 2 ст. 115 КУзПБ).
Для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).
Грошове зобов'язання (борг) у відповідності до ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Неплатоспроможність згідно з ст. 1 КУзПБ - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями (ч. 1 ст. 1 КУзПБ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у cправі № 909/937/21).
За змістом положень статті 113, частини першої та другої статті 116 КУзПБ про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність по даної заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 909/1028/2045). У підготовчому засіданні у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 922/1426/2146).
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених частиною четвертою статті 119 КУзПБ.
Частиною четвертою статті 119 КУзПБ установлено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах 24.01.2024 у справі № 902/1014/23 (пункт 21), від 12.11.2024 у справі № 922/2623/21 (пункт 7.14).
Отже на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статтям 115, 116 КУзПБ та наявності / відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 924/622/23).
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником, як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.11.2022 у справі № 909/937/21, від 13.08.2025 у справі № 903/901/24 та від 08.10.2025 у справі № 910/13473/22.
Поряд з викладеним суд зазначає, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тому, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
У цьому висновку суд звертається до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведена в постанові від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
У зв'язку з цим суд, звертаючись також до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, зазначає, що у спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22.
Таким чином, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов'язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23)).
Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України).
За ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Заявником підтверджено в додаткових письмових поясненнях, доданих до зазви про усунення недоліків від 20.01.2026, доказів щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами (витрачання коштів), доказів припинення обов'язкових платежів, тощо, не має можливості надати, оскільки вони не зберіглись і відновити їх не має можливості.
Суд зазначає, що копії кредитних договорів, які надані заявником, не підтверджують самого факту отримання останнім грошових коштів від кредиторів, а відтак і наявності заборгованості заявника перед такими кредиторами.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та у заяві про усунення недоліків, представником ОСОБА_1 вказано про відсутність всіх договорів.
Надані заявником копії виписок за картковими рахунками заявника, не є належним доказом, оскільки вони не підтверджують отримання заявником грошових коштів від зазначених ним кредиторів та наявної заборгованості у боржника, а лише відображають рух коштів у певний період.
Суд зазначає, що у разі посилання на п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник повинен надати: перелік осіб, перед якими у боржника наявні прострочені грошові зобов'язання; підстави виникнення зобов'язання (договори, заяви, листи тощо); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов'язанням та строк його сплати (договори, додатки до договорів тощо); дата останнього платежу, здійсненого заявником та/або дата прострочення зобов'язання (банківські виписки, квитанції, платіжні доручення тощо). Таке прострочення існує на момент звернення до суду з відповідною заявою
Отже заявник не надав суду відомостей та не вказав чітко в заяві щодо розміру невиконаних грошових зобов'язань перед кредиторами станом на день звернення до суду, відтак не вбачається за можливе встановити чи перевищує сума заборгованості поріг у 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців. Зміст заяви зведений до загальних положень без конкретизації вказаних обставин та фактів та вказівки на долази, якими це може бути підтверджено.
Таким чином, відсутність обґрунтування в заяві та доказів наявності всієї первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суд надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку п.2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1 КУзПБ, загроза неплатоспроможності - це фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями. Отже, при посиланні на п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник повинен вказати конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Отже, боржник не може бути одночасно таким, що припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, і таким, що не зможе виконати свої грошові зобов'язання у майбутньому.
ОСОБА_1 у своїй заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на приписи п.п. 2, 4 ч. 2. ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Як вже було зазначено судом, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем у ч. 3 ст. 116 КУзПБ шляхом наведення переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Виходячи з наведеного, саме боржник визначає обсяг доказів, якими він доводить, зокрема, наявність передбачених ст. 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Проте, ОСОБА_1 у своїй заяві, посилаючись на п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, не зазначила інших обставини, які підтверджують, що найближчим часом вона не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності) та не надала належних доказів в обґрунтування цих інших обставин.
Суд зауважує, що приписами ч.2, ч.3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз ст. 113, ч.1,ч.2 ст. 116 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Суд звертає увагу на суттєву відмінність понять неплатоспроможність фізичної особи та загрози неплатоспроможності фізичної особи.
Неплатоспроможність фізичної особи це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, що підпадає під приписи п. 2 ч.2. ст.115 КУзПБ, в разі коли боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; приписи п.3) ч.2. ст.115 КУзПБ, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Натомість, загроза неплатоспроможності фізичної особи є тимчасовою нездатністю боржника задовольнити вимоги кредиторів за допомогою наявних у боржника активів, яких недостатньо, в зв'язку з чим боржник найближчим часом не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі п.4 ч.2 ст.115 КУзПБ.
Отже умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна наявність, таких юридичних фактів:
1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, що очевидно створює нездатність боржника забезпечити найближчим часом виконання зобов'язань перед кредиторами чи здійснювати звичайні поточні платежі кредиторам у добровільному порядку.
Близькими до вищенаведеного є висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, у справі № 910/2971/20 від 15.06.2021, у справі № 902/1023/19 від 14.09.2021.
Суд зауважує, що реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20 висловлено правову позицію про те, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Крім цього суд звертає увагу, що КУзПБ містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме: звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов'язаний мати достатньо май на для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі (ч. 5 ст. 34 та ч. 1 ст. 113 КУзПБ)
Отже, нормами КУзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних зі здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат необхідно враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому в мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; від шкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно з переліком кредиторів, який визнає боржник, та їхньої правової допомоги, тощо. Враховуючи наведене законодавець звільнив фізичну особу лише від обов'язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, КУзПБ не містить.
Тому, подаючи заяву про власну неплатоспроможність та обираючи керуючого реструктуризацією, боржник повинен мати майно, до якого, згідно зі ст. 177 ЦК України, відносяться гроші для оплати послуг керуючого реструктуризацією та покриття усіх його витрат, пов'язаних зі справою, яку порушено за ініціативою боржника. Авансування коштів на оплату послуг керуючого реструктуризацією за три місяці роботи не звільняє боржника від по дальшого відшкодування основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією чи керуючого реалізацією та його витрат у справі у разі, якщо процедура реструктуризації / реалізації боргів буде тривати більше трьох місяців. Наявність у заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних зі здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність є гарантією законних очікувань кредиторів і арбітражного керуючого на від шкодування витрат пов'язаних із розглядом справи про неплатоспроможність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі за п.2,п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство та недоведеності заявником наявності вказаних обставин.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили 30 березня 2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 20.04.2026, у зв'язку з перебуванням судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І. у відпустці з 06.04.2026.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представника ОСОБА_1 адвоката Котькорло Олександру Анатолійовичу; арбітражного керуючого Мельникової А.В.
Суддя Л.І. Грабован