20 квітня 2026 року Справа № 915/371/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 31.03.2026 (вх. №4490/26 від 31.03.2026) про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
Заявниця, посилаючись на п. 2 та 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможним, прийняти запропонований план реструктуризації та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви боржниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість в розмірі 458053,335 грн перед 1 банком та 21 мікрофінансовою установою, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/371/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Частиною 1 ст. 117 КУзПБ визначено, що у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
При перевірці підстав для звернення фізичної особи ОСОБА_1 до суду відповідно вказаних норм судом було встановлено недоліки, у зв'язку з чим ухвалою суду від 06.04.2026 заяву залишено без руху та встановлено заявнику 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху на їх усунення. Також в ухвалі суд роз'яснив заявнику наслідки невиконання вимог даної ухвали.
Заявником 13.04.2026 у системі Електронний суд сформовано заяву про усунення недоліків, до якої долучено додатки.
Разом з цим, дослідивши заяву про усунення недоліків та додані до неї додатки, суд встановив, що заявником не в повному обсязі усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 06.04.2026.
Так, зокрема в ухвалі від 06.04.2026 суд зазначив на необхідність заявнику повідомити суд про конкретні обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами; навести належні обставини, що ускладнюють виконання грошових зобов'язань та унеможливлять виконання цих зобов'язань протягом наступних 12 місяців та вказав на необхідність заявнику додати докази загрози неплатоспроможності. Заявнику необхідно було надати суду аргументовані пояснення з відповідними доказами.
У заяві про усунення недоліків заявниця посилається на нестабільність доходу від підприємницької діяльності, затримку оплат від контрагентів, загальне погіршення економічної ситуації внаслідок воєнних дій, зростання вартості життя, нестабільність та зменшення доходів, зростання витрат на проживання, необхідність користування кредитними коштами для забезпечення базових потреб та наявність значного кредитного навантаження та перекредитування. Також зазначає, що отримані кредитні кошти використовувались виключно на оплату оренди житла та комунальних послуг, харчування, транспорт, оплату навчання, часткове фінансування початку підприємницької діяльності, погашення попередніх кредитних зобов'язань. Заявниця вважає, що наявні обставини свідчать про існування реальної загрози неплатоспроможності, оскільки найближчим часом (протягом наступних 12 місяців) вона об'єктивно не матиме можливості виконувати свої грошові зобов'язання у повному обсязі.
Суд зауважує, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
Проте, усупереч наведеному, в заяві так і не обґрунтовані підстави, з яких її подано.
Також заявником в заяві про усунення недоліків не зазначені конкретні обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності та не надано інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, з підтверджуючими доказами.
Крім того, зважаючи на наявність доходу, заявницею так і не наведено належних обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов'язань та унеможливлять виконання цих зобов'язань протягом наступних 12 місяців.
Матеріали заяви не містять належних доказів на підтвердження наявності ознак неплатоспроможності фізичної особи щодо підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Із пояснень боржниці, викладених у заяві про усунення недоліків, вбачається лише пасивна позиція нарощування боргу без пошуку способів зменшення боргу, зменшення витрат чи збільшення її доходу. На переконання суду така позиція свідчить про намагання боржниці списати заборгованість у повному обсязі.
Суд зауважує, що передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань та на шкоду іншим особам.
Крім того, в ухвалі від 06.04.2026 суд зазначав, що очевидним є штучне накладення печатки та підпису арбітражного керуючого Белінської Н.О. на Договорі про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 01.03.2026, що укладений між арбітражним керуючим Белінською Н.О. та ОСОБА_1 , що унеможливлює прийняття цього документу судом. Суд зауважив, що долучений до заяви ОСОБА_1 . Договір із арбітражним керуючим Белінською Н.О. не може братися судом до уваги як належний доказ виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
Заявником до заяви про усунення недоліків надано копію Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 01.03.2026.
Судом при досліджені матеріалів доданих до заяви про усунення недоліків, встановлено, що вказаний Договір від 01.03.2026 є тотожним поданому до заяви про неплатоспроможність Договору, який не був прийнятий судом як належний доказ.
Отже, зазначений недолік заявницею не усунуто.
Також в ухвалі від 06.04.2026 суд зауважував, що долучені виписки з рахунків ОСОБА_1 (понад 150 сторінок) без жодного обґрунтування та посилання на ці виписки у заяві про неплатоспроможність боржника.
Крім того, суд зазначав, що в заяві боржниця ВЗАГАЛІ НЕ ПОСИЛАЄТЬСЯ на конкретні докази, що також унеможливлює встановлення судом обставин справи.
При усуненні недоліків зазначене заявником не виправлено.
Отже, з урахуванням висновків суду, зазначених у даній ухвалі, суд встановив, що заявницею протягом встановленого процесуального строку не у повному обсязі усунуто вказаних судом в ухвалі від 06.04.2026 недоліків заяви про неплатоспроможність боржника.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявнику, оскільки останній не усунув усі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах “Осман проти Сполученого Королівства», “Креуз проти Польщі», “Пелевін проти України», “Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. У зв'язку з чим право боржника на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Суд вважає необхідним зазначити, що в попередніх ухвалах суду за аналогічними заявами ОСОБА_1 (у справах № 915/1729/25, № 915/203/26) суд неодноразово звертав увагу заявниці на вказані в даній ухвалі недоліки (більшість із них), проте при новому зверненні заявницею недоліки заяви так і не усунуті в повному обсязі, вказане суд розцінює як зловживання процесуальними правами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи, що заява фізичної особи ОСОБА_1 від 31.03.2026 (вх. № 4490/26 від 31.03.2026) про неплатоспроможність з додатками та заява про усунення недоліків від 13.04.2026 з додатками сформовано в системі “Електронний суд» та надані до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаних заяв з додатками не повертаються боржнику (заявнику) у зв'язку з їх відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
Повернути фізичній особі ОСОБА_1 заяву про неплатоспроможність, сформовану в системі “Електронний суд» 31.03.2026 (вх. №4490/26 від 31.03.2026).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Давченко