79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.04.2026 Справа № 914/220/26
Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Стайл"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубік"
про розірвання договору підряду та стягнення 765083,69 грн
за участю представників:
від позивача Легуцький І.Б.
від відповідача Довженко Д.С.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Стайл" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубік" про розірвання договору підряду та стягнення 765083,69 грн
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.
24.02.2026 позивачем подано заяву (вх.№813/26) про зміну предмета позову.
У підготовчому засіданні 07.04.2026 представник позивача подану заяву підтримав.
Представник відповідача проти заяви (вх.№813/26) про зміну предмета позову не заперечив та залишив розгляд даного питання на розсуд суду.
Суд, розглянувши заяву позивача (вх.№813/26 від 24.02.2026) про зміну предмета позову, зазначає таке.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон Стайл" заявило позовні вимоги про:
- розірвання договору підряду №01-11/02-25АС-ДК від 11.02.2025, укладеного між ТзОВ «Дубік» та ТзОВ «Авалон Стайл»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Стайл» грошових коштів в сумі 765083,69 грн.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, порушення відповідачем умов договору щодо виконання підрядних робіт зумовило подання позивачем позовної заяви про розірвання договору та стягнення грошових коштів в розмірі 765083,69 грн.
У заяві (вх.№813/26 від 24.02.2026) про зміну предмета позову позивач просить:
- розірвати договір підряду №01-11/02-25АС-ДК від 11.02.2025, укладений між ТзОВ «Дубік» та ТзОВ «Авалон Стайл»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Стайл» грошові кошти в розмірі 765083,69 грн, штраф в розмірі 329943,83 грн та суму сплаченого відповідачу авансу в розмірі 238084,05 грн.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що у позовній заяві ТзОВ «Авалон Стайл» як на підставу заявленого позову посилається на те, що відповідачем допущені істотні порушення умов договору, які спричинили також виконання робіт неналежної якості та позбавили замовника результату, на який він розраховував, а саме належно виконаних робіт, передбачених умовами укладеного між сторонами договору.
До того ж позивач зазначив, що оскільки ним було сплачено відповідачу аванс, частину якого останній не використав, враховуючи те, що строк передбачений для виконання відповідачем його обов'язків підрядника сплив і при цьому роботи ним не були виконані, тому відповідач повинен повернути суму невикористаного авансу та сплатити штраф, передбачений договором.
Отже з наведеного вбачається, що у порівнянні із заявленими у позовній заяві вимогами про розірвання договору та стягнення грошових коштів, позивач у заяві про зміну предмету позову, крім зазначених вимог фактично доповнив позов новими вимогами про стягнення штрафу та стягнення частини сплаченого відповідачу авансу, що не був використаний підрядником (відповідачем).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/19210/15, від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 27.01.2025 у справі № 903/968/23.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20).
Як встановлено судом, подавши заяву про зміну предмету позову, позивач фактично доповнив позовні вимоги новими вимогами про стягнення штрафу в розмірі 329943,83 грн та суму сплаченого відповідачу авансу в розмірі 238084,05 грн, які заявлено позивачем також у зв'язку з невиконанням відповідачем підрядних робіт.
Вимоги про повернення авансу та сплату штрафу є додатковими та стосуються підстав позову пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору щодо строку та належного виконання робіт.
Так, у позовній заяві позивач зазначив, що на виконання Договору підряду та Додатку №1 до договору, замовник (позивач) 21.02.2025 оплатив аванс в розмірі передбаченому пункту 5.1. Додатку №1 до Договору підряду в сумі 415671,35 грн відповідно до платіжної інструкції ASТ00171 від 21.02.2025.
Як вказано у позовній заяві, відповідно до підписаного Додатку №1 від 11.02.2025р. вартість виконання робіт з влаштування вентильованого фасаду секції 7.3 будинку №7 на генплані становило 885278,15 грн.
Проте сторонами 25.07.2025р. викладено Додаток № 1 до Договору підряду у новій редакції відповідно до якого вартість виконання робіт складає 942670,99 грн.
Поряд з цим у позовній заяві позивач зазначив, що для усунення недоліків (завершення виконання робіт) було залучено іншого підрядника. В зв'язку з чим позивачем було понесено додаткові витрати для усунення недоліків спричинених неналежним виконанням робіт відповідачем в сумі 765083,69 грн.
У заяві про зміну предмета позову позивач при розрахунку повернення частини авансу виходить з того, що вартість виконання робіт, яка погоджена сторонами складала 942670,99 грн, а позивачем для завершення прострочених робіт понесено витрати в розмірі 765083,69 грн, а відтак реальний обсяг виконаних відповідачем робіт складає 177587,30 грн. Отже оскільки позивачем сплачено аванс в розмірі 415671,35 грн, а фактичний обсяг виконаних відповідачем робіт складає 177587,30 грн, а відтак відповідач зобов'язаний повернути позивачу невикористаний аванс в розмірі 238084,05 грн.
При цьому позивач покликається на практику Верховного Суду де зазначено, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що позивач доповнив позов новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, що не вважається зміною підстав позову. При цьому вимогу про стягнення частини авансу заявлено у зв'язку з понесенням додаткових витрат, спричинених неналежним виконанням зобов'язань, що є однією з основних підстав позову.
При цьому судом береться до уваги посилання позивача у позовній заяві на статтю 852 Цивільного кодексу України, в частині 2 якої зазначено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Разом з цим відповідно до частини 1 вказаної статті, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Отже не змінними залишились також юридичні підстави позову пов'язані з вимогою про стягнення авансу, враховуючи посилання позивача у позовній заяві на положення статті 852 Цивільного кодексу України та інші норми матеріального права, котрі визначають загальні умови виконання зобов'язання та наслідки порушення зобов'язання.
Окрім цього, як зазначено у позовній заяві, в зв'язку з тривалою та затяжною відсутністю працівників позивача на об'єкті (з травня 2025р. по вересень 2025р.) та протермінуванням виконання робіт позивачем на електронну адресу відповідача 24.07.2025р. було направлено претензію від 23.07.2025р. про порушення строків виконання робіт якою було повідомлено відповідача про застосування штрафних санкцій та попереджено ТОВ «Дубік», що у разі відсутності належного реагування на надіслану претензію ТОВ «Авалон Стайл» вимушено буде звертатися до суду.
Разом з цим, у заяві про зміну предмету позову позивач посилається на Додаток №1 від 25.07.2025р. в новій редакції, який покладено у підстави позову, що зазначені у позовній заяві, та зазначає, що відповідно до пункту 9 цього додатку, за прострочення строків виконання робіт до 15 календарних днів відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 15% від загальної вартості робіт, а у випадку неякісного виконання робіт з підрядника додатково стягується штраф у розмірі 20%. Отже, оскільки, за твердженням позивача, відповідач порушив умови договору та не виконав роботи в обумовлені строки позивачем нараховано також штраф.
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що у даному випадку позивач також доповнив позов новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, що не вважається зміною підстав позову. При цьому штраф заявлено за прострочення виконання робіт, що є основною підставою позову.
При цьому судом береться до уваги посилання позивача у позовній заяві на статтю 611 Цивільного кодексу України, в частині 1 якої зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Також позивач зазначає у позовній заяві, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Отже не змінними також залишились юридичні підстави позову пов'язані з вимогою про стягнення штрафу, враховуючи посилання позивача у позовній заяві на положення статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо:
1) в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно
2) на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і
3) норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (п. 62 Постанови ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц).
Зміна позивачем юридичної підстави сама по собі не може бути самостійною підставою для залишення такої заяви без розгляду, оскільки Великою Палатою Верховного Суду сформовано застосування суд принципу jura novit curia («суд знає закони») (Постанова ВП ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus) (Постанова КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі № 278/2111/23).
З огляду на зміст первісних позовних вимог та заяви про зміну предмету позову, суд зазначає, що фактичні підстави позову залишилися незмінними, тоді як змінився предмет позову (шляхом доповнення нових позовних вимог), що свідчить про реалізацію позивачем процесуального права на зміну предмета позову у порядку, визначеному статтею 46 ГПК України.
Суд додатково зауважує, що положеннями статті 173 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено можливість об'єднання в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, процесуальний закон сприяє одночасному вирішенню у межах одного судового провадження декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, з метою запобігання неодноразовому зверненню до суду.
Додатково слід зазначити, що вимога про стягнення авансу перебуває у зв'язку з вимогою про стягнення суми у розмірі 765083,69 грн, яка обгрунтована позивачем як додаткові витрати для усунення недоліків спричинених неналежним виконанням робіт відповідачем, а отже зокрема розцінюється, як похідна вимога, задоволення якої залежить від задоволення основної вимоги про стягнення суми у розмірі 765083,69 грн.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Необґрунтоване залишення судом без розгляду заяви по суті справи нівелює саму суть доступу учасника до суду та ускладнює йому цей доступ настільки, що може завдати шкоди самій суті цього права з огляду на норми статей 177-179, 182, 184 Господарського процесуального кодексу України.
Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Деклараційне існування права доступу до суду в законі не є достатнім (Постанова КГС ВС від 26 листопада 2021 року у справі №916/697/21).
В даному випадку прийняття судом до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову відповідає вищенаведеним вимогам та засадам доступу до суду.
Таким чином, враховуючи те, що заява про зміну предмета позову подана до закінчення підготовчого провадження у справі, а її форма і зміст відповідають вимогам процесуального закону, а також враховуючи те, що підстави позову залишаються незмінними, суд вважає за доцільне прийняти таку заяву до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з її врахуванням.
Керуючись статтями 2, 46, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх.№813/26 від 24.02.2026) про зміну предмета позову прийняти до розгляду.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.