ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2026Справа № 910/14305/25
За позовом Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС»
до ОСОБА_1
про стягнення 449 719, 86 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 449 719, 86 грн, з яких: 254 446,40 грн основний борг, 27 282, 93 грн 3% річних, 113 320,27 грн інфляційні втрати та 54 670, 26 грн пеня.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 51-52, 526, 530, 549, 598-609, 625, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №ДНП-2019-09/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 30.09.2019, у частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
01.12.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/14305/25. Справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02138, місто Київ, вулиця Цвєтаєвої, будинок 3, квартира 135.
Однак, конверт із ухвалою про відкриття провадження в справі від 08.12.2025 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/14305/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.09.2019 між позивачем (надалі - сторона-1) та відповідачем (надалі - сторона-2) укладено договір № ДНП-2019-09/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля буд. 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Згідно з п. 2.2.6. договору, сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Відповідно до п. 3.3. договору, майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.13. У випадку не підписання стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим стороні-1.
Пунктом 3.4. договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Згідно з п. 4.2. договору, вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 25, 01 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 4, 17 грн. Загальна ціна договору становить 128 115, 00 грн, у т. ч. ПДВ 21 352, 50 грн (п. 4.1. та п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору, загальна ціна договору становить 1 206 082, 24 грн, у тому числі ПДВ 201 013, 71 грн.
Пунктом 4.5. договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, у якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа наступного місяця.
Умовами п. 4.6. та п. 4.7. договору визначено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену п.4.5. цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Згідно з п. 4.9. договору визначено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.
Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги в сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.1. та п. 7.2. договору).
Пунктами 7.7. та 7.7.2 договору визначено, що сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - у будь який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2.
Згідно з п. 7.9. договору, у випадку дострокового розірвання договору в порядку п. 7.7.2 сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні.
Відповідно до п. 7.10. договору, закінчення строку, або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
30.09.2019 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 45 машиномісць за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля буд. 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва (а.с.39).
Отже з урахуванням положень п. 7.1. договору, строк дії договору спливає 30.09.2022 (30.09.2019 + 1096 календарних днів).
30.03.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 4551/4592, яким було звільнено власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», тобто було встановлено безкоштовне паркування у м. Києві.
14.05.2022 рішенням № 4577/4618 Київської міської ради було виключено п. 1.3.1. та 1.3.2. зазначеного вище рішення та відновлено платне паркування.
Позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за експлуатацію платних міць паркування за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року у розмірі 254 446, 40 грн, яку останній в порядку визначеному договором не сплатив, при тому, що з 01.04.2022 по 16.05.2022 оплата за договором відповідачу не нараховувалась.
На виконання умов договору, за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року, позивач надав послуги, а відповідач прийняв їх на загальну суму 258 103, 20 грн, що підтверджується:
- рахунками на оплату: № 6906 від 01.12.2021 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 651 від 01.01.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, №521 від 01.02.2022 на загальну суму з ПДВ 28 011, 20 грн, № 1450 від 01.03.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 1955 від 16.05.2022 на загальну суму з ПДВ 16 006, 40 грн, № 2288 від 01.06.2022 на загальну суму з ПДВ 30 012, 00 грн, №2764 від 01.07.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 3308 від 01.08.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 3965 від 01.09.2022 на загальну суму з ПДВ 29 011, 60 грн (а.с.55-59);
- актами надання послуг: № 1663 від 31.03.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 2530 від 30.06.2022 на загальну суму з ПДВ 30 012, 00 грн, № 3045 від 31.07.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, актом надання послуг № 3701 від 31.08.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, актом надання послуг № 4179 від 30.09.2022 на загальну суму з ПДВ 29 011, 60 грн (а.с. 59 на звороті-61).
Вказані акти надання послуг за період з березня по вересень 2022 року не підписані представником відповідача.
Як зазначає позивач, відповідачем за надання послуг у грудні 2021 року було здійснено часткову оплату в розмірі 3 656, 80 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3614 від 06.11.2025 (а.с.40 на звороті), у зв'язку з чим заборгованість відповідача за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року складає 254 446, 40 грн (258 103, 20 грн (сума боргу з урахуванням рахунків на оплату) - 3 656, 80 грн (оплата)).
30.08.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 053/05-2061 від 29.08.2022 про сплату заборгованості за надані послуги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0505095824506, списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 30.08.2022 та фіскальним чеком від 30.08.2022 (а.с. 43-46).
03.10.2022 позивачем листом № 053/05-2434 від 30.09.2022 повідомлено відповідача про припинення договору з 30.09.2022, у зв'язку невиконанням його умов відповідачем та про наявність заборгованості за надані послуги у розмірі 254 446, 40 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0504504374244, списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 03.10.2022 та фіскальним чеком від 03.10.2022 (а.с. 46 на звороті - 48).
27.10.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 053/05-2630 від 26.10.2025, у якому позивач просить сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 254 446, 40 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 26.10.2022 та фіскальним чеком від 27.10.2022 (а.с. 49-50).
06.02.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 053/05-420 від 06.02.2023, у якому позивач просить сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 254 446, 40 грн, а також зазначає про одностороннє підписання акту про повернення майданчику у порядку п. 3.3. договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0504535425394, списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 06.02.2023 та фіскальним чеком від 06.02.2023 (а.с. 50 на звороті-52).
08.01.2025 позивачем на адресу відповідача листом № 053/05-2061 від 08.01.2025 направлено акти звірки взаємних розрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0505231515229, списком згрупованих відправлень від 08.01.2025 та фіскальним чеком від 08.01.2025 (а.с. 53-54).
Відповіді на зазначені вище листи матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором у частині своєчасної та повної оплати за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 254 446, 40 грн основного боргу, 27 282, 93 грн 3% річних, 113 320, 27 грн інфляційних втрат та 54 670, 26 грн пені.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що договір є договором найму майнових прав, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)., ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на закріплену в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність жодних доказів оспорення дійсності договору, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки правомірності укладеного сторонами правочину.
Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 (надалі - Правила) передбачено, зокрема, що:
- відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852);
- спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
- місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 5 Правил, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.
Податковий кодекс України (п. 14.1.104 ст. 14) під терміном «майданчики для платного паркування» розуміє його як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.
Об'єктом оподаткування майданчику для платного паркування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (п. 268-1.2.1 ст. 268-1 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
30.09.2019 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 45 машиномісць за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля буд. 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва.
За приписами частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)).
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано послуги на загальну суму 258 103, 20 грн, а відповідачем їх прийнято, що підтверджується:
- рахунками на оплату: № 6906 від 01.12.2021 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 651 від 01.01.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, №521 від 01.02.2022 на загальну суму з ПДВ 28 011, 20 грн, № 1450 від 01.03.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 1955 від 16.05.2022 на загальну суму з ПДВ 16 006, 40 грн, № 2288 від 01.06.2022 на загальну суму з ПДВ 30 012, 00 грн, №2764 від 01.07.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 3308 від 01.08.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 3965 від 01.09.2022 на загальну суму з ПДВ 29 011, 60 грн;
- актами надання послуг: № 1663 від 31.03.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 2530 від 30.06.2022 на загальну суму з ПДВ 30 012, 00 грн, № 3045 від 31.07.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, актом надання послуг № 3701 від 31.08.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, актом надання послуг № 4179 від 30.09.2022 на загальну суму з ПДВ 29 011, 60 грн.
Як вже зазначалось судом вище, акти надання послуг за період з березня по вересень 2022 року не підписані представником відповідача.
У той же час, умовами пункту 3.4 договору визначено, що у випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Отже, акти надання послуг № 1663 від 31.03.2022, № 2530 від 30.06.2022, № 3045 від 31.07.2022, № 3701 від 31.08.2022, № 4179 від 30.09.2022 в силу приписів п. 3.4. договору вважаються такими, що підписані відповідачем без зауважень.
Умовами п. 4.6. та п. 4.7. договору визначено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.5. цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Водночас суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов?язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов?язку сплатити грошові кошти за надані послуги.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти у якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Така правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача обов'язку оплатити за користування в період з грудня 2021 року по вересень 2022 року орендованим згідно договору майданчиком у загальному розмірі 254 446, 40 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що підпунктом 1.3.2. пункту 1.3. рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва вирішено звільнити власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільнити від оплати суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
Однак, вказаний вище пункт рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 був виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 14 травня 2022 року № 4577/4618 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16 травня 2022 року.
Як убачається з матеріалів справи, у період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року позивач не здійснював нарахування відповідачеві плати за експлуатацію фіксованих місць паркування за спірним договором.
Згідно з п. 4.5. договору, оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, у якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування у даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа наступного місяця.
Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, сторонами в п. 4.5. договору погоджено термін виконання зобов'язання із оплат не пізніше 15 числа поточного місяця.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та пункту 4.5. договору відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за користування місцем протягом спірного періоду наступним чином:
- за грудень 2021 року до 15.12.2021 включно;
- за січень 2022 року до 17.01.2022 включно;
- за лютий 2022 року до 15.02.2022 включно;
- за березень 2022 року до 15.03.2022 включно;
- за квітень 2022 року до 15.04.2022 включно;
- за травень 2022 року до 16.05.2022 включно;
- за червень 2022 року до 15.06.2022 включно;
- за липень 2022 року до 15.07.2022 включно;
- за серпень 2022 року до 15.08.2022 включно;
- за вересень 2022 року до 15.09.2022 включно;
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи визначений в пункті 4.5. договору строк внесення плати за користування місцем, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором.
Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано, що в період з грудня 2021 року по вересень 2022 позивач надав відповідачу в користування паркувальний майданчик на 45 машиномісць за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля буд. 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва на загальну суму 254 446, 40 грн. Доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 254 446, 40 грн підлягає задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 27 282, 93 грн за загальний період з 16.07.2021 по 05.11.2025 та інфляційних втрат у розмірі 113 320, 27 грн за загальний період з липня 2021 року по листопад 2025 року.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 16.07.2021 по 05.11.2025 у розмірі 27 282, 93 грн, суд встановив, що позивачем було здійснено нарахування 3% річних за надані послуги з липня по листопад 2021 року на суми заборгованості, які не відносяться до спірного періоду (грудень 2021 року - вересень 2022 року), а саме за період з 16.07.2021 по 01.12.2021 у розмірі 497, 81 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за надані послуги з грудня 2021 року по вересень 2022 року, які нараховані позивачем за загальний період з 16.12.2021 по 05.11.2025 у розмірі 26 785, 12 грн суд встановив що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 26 785, 12 грн (27 282, 93 грн - 497, 81 грн).
Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з липня 2021 року по листопад 2025 року в розмірі 113 320, 27 грн, суд встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат за надані послуги з липня по листопад 2021 року на суми заборгованості, які не відносяться до спірного періоду (грудень 2021 року - вересень 2022 року), а саме за період з липня по листопад 2021 року у розмірі 643, 32 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за надані послуги з грудня 2021 року по листопад 2025 року, які нараховані позивачем за загальний період з грудня 2021 по листопад 2025 у розмірі 112 676, 95 грн суд встановив що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 112 676, 95 грн (113 320, 27 грн - 643, 32 грн).
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача 54 670, 26 грн пені за загальний період з 16.07.2021 по 16.03.2023.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 16.07.2021 по 16.03.2023 у розмірі 54 670, 26 грн, суд встановив, що позивачем було здійснено нарахування пені за надані послуги з липня 2021 року по березень 2023 року на суми заборгованості, які не відносяться до спірного періоду (грудень 2021 року - вересень 2022 року), а саме за період з 16.07.2021 по 01.12.2021 у розмірі 2 758, 89 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за надані послуги з грудня 2021 року по вересень 2022 року, які нараховані позивачем за загальний період з 16.12.2021 по 16.03.2023 у розмірі 51 911, 37 грн суд встановив що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 51 911, 37 грн (54 670, 26 грн - 2 758, 89 грн).
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 254 446, 40 грн основного боргу, 26 785, 12 грн 3% річних, 112 676, 95 грн інфляційних втрат та 51 911, 37 грн пені.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) 254 446 (двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок шість) грн 40 коп. основного боргу, 26 785 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн 12 коп. 3% річних, 112 676 (сто дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 95 коп. інфляційних втрат, 51 911 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот одинадцять) грн 37 коп. пені та 5 349 (п'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн 84 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань