ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2026Справа № 910/12337/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Самошиній І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Київської обласної прокуратури Лук'яненка Віктора Володимировича
(07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Київська 137; ідентифікаційний код 02909996)
В інтересах держави в особі позивача 1 Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області
(07443, Київська обл., Броварський р-н, селище Калинівка, вул. Чернігівська, будинок 20; ідентифікаційний код 43459903),
Позивача 2 Північного офісу Держаудитслужби
(04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 18; ідентифікаційний код 40479560)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"
(03186, місто Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5, літера А, офіс 320; ідентифікаційний код 39568531)
Про визнання додаткових угод недійсними та стягнення вартості непоставленої електричної енергії на суму 256 184,83 грн.
Керівник Броварської окружної прокуратури Київської області Київської обласної прокуратури Лук'яненко Віктор Володимирович звернувся в інтересах держави в особі виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та Північного офісу Держаудитслужби до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про визнання недійсними додаткових угод: від 21 серпня 2023 року № 4, від 21 вересня 2023 року № 5, від 14 листопада 2023 року № 6, - до укладеного між Комітетом та Товариством договору про закупівлю електричної енергії від 2 січня 2023 року № 1. У цьому ж позові Прокурор просив стягнути з відповідача на користь Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області 256 184,83 грн грошових коштів за непоставлену електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12337/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2025.
10.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/12337/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 зупинено провадження у справі №910/12337/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
27.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Київської обласної прокуратури Лук'яненка Віктора Володимировича надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/12337/25 у зв'язку із усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 25.02.2026.
23.02.2026 від Броварської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.
10.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" подано до суду письмові пояснення по справі, в яких проти задоволення позову Товариство заперечує.
Протокольною ухвалою суду від 11.03.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2026.
01.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" подано до суду письмові пояснення по справі.
У судове засідання, призначене на 01.04.2026 з'явились представники учасників справи. Представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 01.04.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
Таким чином зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У такому випадку до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.
Відповідно до вимог ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Також, відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до Положення про виконавчий комітет Калинівської селищної ради затвердженого рішенням Калинівської селищної ради № 244/05-УІІІ від 26.02.2021 - виконавчий комітет Калинівської селищної ради є виконавчим органом Калинівської селищної ради.
Пунктом 1.1. Положення Затверджений радою Виконавчий комітет підконтрольний та підзвітний Калинівській селищній раді.
Пунктом 1.10. Виконавчий комітет має відповідні печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штампи, бланки із своїм найменуванням, самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства та інші атрибути юридичної особи.
На запит окружної прокуратури від 20.05.2025 № 52-4020вих-25 Броварське Управління Державної казначейської служби України Київської області надано відповідь від 30.05.2025 № 02-12-06/544 про те, що виконавчий комітет Калинівської селищної ради є головним розпорядником бюджетних коштів.
Фінансування вищевказаного розпорядника, в тому числі видатків на виконання зазначеного в запиті договору постачання електричної енергії, здійснювалось в межах кошторисних призначень розпорядника, встановлених на відповідний бюджетний рік відповідно до рішення Калинівської селищної ради «Про селищний бюджет Калинівської територіальної громади Броварського району Київської області».
Враховуючи, що виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області є замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі, розпорядником коштів та стороною договору від 02.01.2023 № 1 про закупівлю електричної енергії, фінансування якого здійснювалося за рахунок місцевого бюджету, отже є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері публічних закупівель є Північний офіс Держаудитслужби.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 5 вказаного Закону контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому на підставі п.п. 8, 10 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
За п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю та здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п.п. 1, 3 п. 3 указаного Положення). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме - звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз.абз. 1, 3 п.п. 9 п. 4 цього Положення).
Згідно з п.п. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Північний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської, Чернігівської областей та в м. Києві.
Зокрема, у місті Києві та на території Київської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу.
Таким чином, у даному випадку, саме Північний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, у тому числі й у сфері здійснення публічних закупівель.
Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за електричну енергію після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.
Як наслідок, укладення спірних додаткових угод з порушенням вимог законодавства призводить до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
Укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод Калинівська селищна рада Броварського району Київської області отримала менше електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
З матеріалів справи вбачається, що Броварська окружна прокуратура Київської області на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 вказаного Закону, листом від 02.06.2025 № 52- 4364вих-25 повідомлено виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення спірних додатковий угод до договору від 02.01.2023 № 1, і про наявність підстав для визнання їх недійсним та застосування наслідків їх недійсності та запропоновано вжити самостійно цивільно-правових заходів та звернутися до суду з позовною заявою про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення вартості непоставленої електричної енергії Відповідачем.
З листа виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 26.06.2025 № 1668 встановлено, що Калинівська селищна рада Броварського району Київської області та виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області не планує вживати самостійно заходів цивільно-правового характеру у зв'язку із недостатністю коштів сплати судового збору.
Крім того, про прийняте рішення щодо звернення прокурора з цією позовною заявою в особі виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області окружна прокуратура Київської області повідомила Позивача 1 листом від 06.08.2025 № 52-5980вих-25.
Також окружна прокуратура відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 02.06.2025 № 52-4361вих-25 повідомляла Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення додаткових угод до договору №1 від 02.01.2023, який був укладено за наслідками проведеного Позивачем 1 тендеру згідно оголошення, і про наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності. Та просили повідомити про причини не вжиття заходів.
Листом Північного офісу Держаудитслужби від 12.06.2025 № 262627-17/4054-2025 повідомлено прокуратуру про те, що контролюючим органом з урахуванням Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено можливості звернення Офісом до суду з відповідним позовом. Вищевказане свідчить про те, що контролюючим органом досліджувалися взаємовідносини, що виникли між Позивачем 1 та Відповідачем за спірними додатковими угодами, проте, вказаним територіальним органом Держаудитслужби не вжито заходів із захисту порушених інтересів держави, не повідомлено про намір щодо звернення до суду з відповідним позовом, а також не проінформовано про заплановані заходи задля усунення порушень вказаних інтересів та конкретні строки їх вжиття.
Таким чином, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Калинівська селищна рада Броварського району Київської області, ані її структурні підрозділи, а також Північний офіс Держаудитслужби не вживали заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні та виконанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету. Вказане свідчить про нездійснення Калинівською селищною радою захисту та Північним офісом Держаудитслужби інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах Держави, а саме - в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та Північного офісу Держаудитслужби є правомірним, оскільки як вже зазналось вище, вказаними органами самостійно не вживались заходи для захисту інтересів Держави.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду із позовом прокуратура вказує, що виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області у грудні 2022 року проведено відкриті торги по закупівлі товару: «ДК 021:2015 - 09310000-5 - «Електрична енергія», очікувана вартість 4 560 000,00 грн, оголошення UA-2022-11- 30-011845-а. Опис окремої частини або частин предмета закупівлі: товари, об'єм електричної енергії - 760 000 кВт*год.
Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 31.12.2023.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 07.12.2022 встановлено, що документи ТОВ «ЕНЕРГУМ» відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.
В подальшому виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та ТОВ «ЕНЕРГУМ» (код ЕДРПОУ 39568531) укладено договір про закупівлю електричної енергії від 02.01.2023 № 1 (далі Договір), у якому п. 1.2. Договору визначено, що до умов цього Договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії.
Так, п. 2.1. визначає, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія)» Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору зазначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2023 рік становить 760 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Споживача.
Пунктом 2.3. визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 5.1 Договору ціна цього Договору становить 3 321 200,00 грн з ПДВ. Ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 1 до Договору «Комерційна пропозиція Постачальника» (п. 5.2 Договору).
Пунктом 5.3. Договору визначено, що ціна за одиницю товару за Договором включає вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Постачальником умов цього Договору.
Пункт 5.5. визначає, що Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Ціна товару та цього Договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються Споживачем самостійно.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31.12.2023 року, а в частині взятих на себе зобов'язань Сторонами - до їх повного виконання (п. 14.1 Договору).
Відповідно п. 14.8 Договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю на момент його укладення. Зміна ціни за одиницю Товару допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку.
Таким документальним підтвердженням визнаються наступні документи: а) довідка (довідки) або експертний висновок (експертні висновки) Торгово-промислової палати України (ТПП) або регіональних ТПП. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату або місяць укладання договору (попередньої додаткової угоди про зміну ціни за одиницю Товару) та ринкову (середньоринкову) ціну на Товар станом на дату отримання документу, що підтверджує коливання ціни товару на ринку (такий документ, повинен бути виданим не більше 10 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Застосування зміненої ціни за одиницю електричної енергії для виставлення рахунку за спожиту електричну енергію здійснюється з дати підписання Сторонами додаткової угоди. Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо Постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом. 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. а) Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), які застосовуються в договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який встановлюється НКРЕКП та врахований в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачається за Договором. Підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін (тарифів).
Невід'ємними частинами зазначеного Договору є додатки: Додаток 1 до Договору від 02.01.2023 № 1 визначає комерційну пропозицію в якій зазначено:
Найменування товару - ДК 021:2015 - 09310000-5 «Електрична енергія» в кількості 760 000 кВт*год загальною вартістю 3 321 200,00 грн (ціна за одиницю 4,37 грн з ПДВ, в т.ч. 3,641666666666667 грн без ПДВ (ціна електричної енергії), в т.ч. тариф передачі 0,34564 грн без ПДВ). Додатком № 2 до Договору від 02.01.2023 № 1 визначено Перелік точок комерційного обліку за об'єктами Споживача. Додатком № 3 до Договору від 02.01.2023 № 1 зазначено Договірні величини споживання електричної енергії за місяцями 2023 року
Отже, виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області розраховується з ТОВ «ЕНЕРГУМ» за електричну енергію за період з 02.01.2023 по 31.12.2023, за обсяг 760 000 кВт.год. у строки визначені п.5.5. Договору, за ціною, що на дату укладання цього Договору становить 3 321 200, 00 грн з ПДВ.
В подальшому, додатковою угодою від 16.01.2023 № 1 до Договору сторони внесли зміни до п. 1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція» - де очікуваний обсяг постачання електроенергії на 2023 рік став становити 753 106 кВт*год., ціна за 1 кВт*год стала становити 4,41 грн з ПДВ. Сторони погодили застосування умови цієї Додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.01.2023.
Додатковою угодою від 10.04.2023 № 2 до Договору сторони внесли зміни до п. 1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція» - де очікуваний обсяг постачання електроенергії на 2023 рік став становити 742 997 кВт*год., ціна за 1 кВт*год стала становити 4,47 грн з ПДВ. Сторони погодили застосування умови цієї Додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.04.2023.
Додатковою угодою від 19.07.2023 № 3 до Договору сторони внесли зміни до п. 1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція» - де очікуваний обсяг постачання електроенергії на 2023 рік став становити 737, 7 кВт*год., ціна за 1 кВт*год стала становити 4,53 грн з ПДВ. Сторони погодили застосування умови цієї Додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.07.2023.
Додатковою угодою від 21.08.2023 № 4 до Договору сторони внесли зміни до п. 1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція» - де очікуваний обсяг постачання електроенергії на 2023 рік став становити 715, 1 кВт*год., ціна за 1 кВт*год стала становити 4,76 грн з ПДВ. Сторони погодили застосування умови цієї Додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.08.2023.
Додатковою угодою від 21.09.2023 № 5 до Договору сторони внесли зміни до п. 1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція» - де очікуваний обсяг постачання електроенергії на 2023 рік став становити 671, 1 кВт*год., ціна за 1 кВт*год стала становити 5,32 грн з ПДВ. Сторони погодили застосування умови цієї Додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.09.2023.
Додатковою угодою від 14.11.2023 № 6 до Договору сторони внесли зміни до п. 1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція» - де очікуваний обсяг постачання електроенергії на 2023 рік став становити 671, 1 кВт*год., ціна за 1 кВт*год стала становити 5,51 грн з ПДВ. Сторони погодили застосування умови цієї Додаткової угоди до відносин, які виникли між ними до її укладання, а саме - з 01.11.2023.
За таких обставин збільшили ціну за 1 кВт/год з « 4, 37 грн - з ПДВ» до « 5, 51 грн з ПДВ» та зменшили обсяги з 760 000 до 671, 1 кВт*год.
Таким чином, на переконання прокуратури, внесення змін до істотних умов договору від 02.01.2023 № 1 додатковими угодами від 21.08.2023 № 4, від 21.09.2023 № 5, від 14.11.2023 № 6 здійснено з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області на суму 256 184,83 грн.
Отже, спір у даній справі виник з приводу правомірності/неправомірності укладення додаткових угод від 21.08.2023 № 4, від 21.09.2023 № 5, від 14.11.2023 № 6 до Договору про закупівлю електричної енергії від 02.01.2023 № 1.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені у Законі України "Про публічні закупівлі", а тому до спірних правовідносин застосовуються норми зазначеного закону у редакціях, чинних на момент укладення спірних додаткових угод.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону. У цьому Законі (у редакції до 19.04.2020) норма пункту 2 частини 5 статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону (в редакції до 19.04.2020) не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону №922-VIII урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).
Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство наголошувало, що ним документально було підтверджено коливання ціни товару на ринку, що зумовило укладення додаткових угод.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Параграфом 1 глави 5 розділу 1 ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Отже, під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (зокрема Державної служби статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислової палати України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо) так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 ГПК України.
Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, ДП "Держзовнішінформ", тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судами у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №918/308/23.
За доводами прокуратури, оскільки попередня додаткова угода № 3 укладена в липні (19.07.2023), то експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 01.08.2023 № Ц - 772/2 містить інформацію, яка не підтверджує коливання ціни товару на ринку у відповідності до п. 14.8. Договору, тобто станом на дату або місяць укладання попередньої додаткової угоди про зміну ціни за одиницю Товару, так як містить інформацію про коливання ціни з січня по липень, а не з липня по серпень.
Окрім того, експертний висновок виданий 01.08.2023, а зміни до Договору внесені Додатковою угодою 21.08.2023 року, тобто більше ніж за 10 календарних днів відносно дати укладання Додаткової угоди від 21.08.2023 № 4.
За висновками суду, довідки Київської торгово-промислової палати, на які у своїх листах посилається Відповідач не містять інформації щодо коливання ціни на товар на ринку станом на попередні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладання спірних угод, не наводять динаміки зміни ціни у бік збільшення.
Зокрема, у довідках не зазначаються розрахунки вартості товару електричної енергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладання договору, а лише констатується рівень цін на товар згідно даних АТ «Оператор ринку», а також порівняння з попереднім періодом, датою укладання договору та початком проведення закупівлі.
Отже, такі довідки за своїм змістом відображають лише вартість товару - електричної енергії, відтак інформація, яка надається у такій довідці, має довідковий характер і не відображає відомостей щодо коливання ціни товару на ринку в сторону його збільшення після укладання договорів та не може бути підставою для підвищення вартості за одиницю товару.
Таким чином, збільшення ціни на Товар додатковою угодою від 21.08.2023 № 4 здійснено без документального підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку, а виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області укладено додаткову угоду від 21.08.2023 № 4 з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Тобто, укладання додаткової угоди № 4 від 21.08.2023 до Договору №1 від 02.01.2023 щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору про закупівлю, що суперечить наведеним вище нормам ЦК України, Закону № 922-VIII та Постанові № 1178, тому така додаткова угода підлягає визнанню недійсною.
У подальшому Сторонами було підписано ще 2 додаткових угоди, а саме: від 21.09.2023 № 5 та від 14.11.2023 № 6 якими було змінено ціну електричної енергії в бік збільшення, а загальний обсяг зменшено, при цьому укладаючи наступні додаткові угоди Відповідач керувався попередньою додатковою угодою, які підлягають визнанню недійсними, оскільки істотна умова угоди - ціна ґрунтується на попередній безпідставній угоді, а тому вище вказані додаткові угоди до Договору про закупівлю електричної енергії від 02.01.2023 № 1 суперечать наведеним вище нормам ЦК України, Закону № 922-VIII та Постанові № 1178, тому підлягають визнанню недійсними.
Останньою правомірною угодою є додаткова угода №3 від 19.07.2023, яка встановлювала ціну на рівні 4,52 грн/кВт·год з ПДВ, що відповідало структурі тарифу, чинного з 01.07.2023, та формулі в договорі. Ця угода почала діяти з 01.07.2023 і фактично була обґрунтована зміною тарифу на передачу згідно з постановою НКРЕКП №1788 від 21.12.2022.
Водночас 21.08.2023 була укладена додаткова угода №4, яка передбачала нову ціну - 4,79 грн/кВт·год. Збільшення ціни склало +5,74 % від попередньої чинної ціни (4,53 грн).
Додаткова угода №4 укладена з порушенням, а отже, не може бути легітимною підставою для подальших змін.
Таким чином, за висновками суду, остання обґрунтована зміна ціни - додаткова угода № 3 від 19.07.2023, яка діє з 01.07.2023 за ціною 4,53 грн/кВт*год з ПДВ), можливість подальшої зміни ціни (угоди № 4, № 5, № 6) мала би відповідати чітко визначеним критеріям: «..період порівняння ціни - з моменту останнього внесення змін договору до моменту необхідності у внесенні відповідних змін».
Отже, постачальник мав орієнтуватися на ціну 4,53 грн за угодою № 3 (19.07.2023) як нову базову, яка відповідала ситуації на ринку станом на кінець липня.
Проте, з додатку до листа АТ «Оператор ринку» подекадно встановлено: Липень - 1 декада (01.07.-10.07) - 3 371,00; 2 декада (11.07-20.07) - 3 681, 96; 3 декада (21.07.-30.07) - 3926,59; серпень - 1 декада (01.08-10.08) - 4 113, 82; 2 декада - 3 984,53; 3 декада - 4 367,59; вересень 1 декада (01.09.-10.09) - 3 835,56; 2 декада (11.09.- 20.09.) - 3 799,83; 3 декада (21.09.-30.09) - 4 067,85. У липні 2023 року ціни на ринку «на добу наперед» (РДН) дійсно демонстрували тенденцію до зростання: з 3 371,00 грн/МВт·год (1 декада) до 3 926,59 грн (3 декада).
Проте вже у серпні динаміка була нестійкою: 1 декада - 4 113,82 грн, 2 декада - 3 984,53 грн, 3 декада - 4 367,59 грн (пік усього періоду). У вересні ринок увійшов у фазу зниження, що чітко спостерігається: 1 декада - 3 835,56 грн, 2 декада - 3 799,83 грн, 3 декада - 4 067,85 грн, що вже нижче пікових серпневих значень. Незважаючи на наявність флуктуацій (коливань) та ознак стабілізації або зниження, постачальник при укладенні додаткової угоди № 4 не врахував загальну динаміку ринку.
Таким чином, формально посилаючись на висновок ТПП від 01.08.2023 №Ц-772/1, постачальник свідомо проігнорував реальні тенденції ринку та обрав хибний період, що суперечить вимогам п. 14.8 договору, пп. 2 п. 19 Постанови КМУ №1178 та принципу пропорційності, об'єктивності, економічної доцільності.
Як встановлено судом, додаткова угода № 5, укладена 21.09.2023, яка почала діяти з 01.09.2023 також, базується на неправомірному підвищенні попередньої ціни.
Ціна підвищена з 4,76 (додаткова угода № 4 ) до 5,32 грн, тобто «+11,76%». Вказана додаткова угода ґрунтується на висновку ТПП № Ц-958/2 від 04.09.2023, який порівнює липень та серпень 2023 року і фіксує зростання середньозваженої ціни на РДН на +13,42%.
Проте, 21.09.2023 укладено спірну угоду №5, яка передбачала ціну 5,32 грн/ кВт·год, що становить +17,43% від ціни за угодою №3. Тоді як правильною ціною, за якою постачальник мав постачати електроенергію після 01.07.2023, є ціна, визначена Додатковою угодою №3, зокрема 4,53 грн/кВт·год з ПДВ, яка включає: внутрішню ціну товару - 3,29 грн; тариф на передачу - 0,48510 грн (відповідно до Постанови НКРЕКП №1788); ПДВ - 20%. Тобто за цією спірною угодою ціна більша ніж у півтора рази, ніж передбачено начебто обґрунтованим ринковим коливанням (+13,42%); жодного пропорційного підходу не дотримано. Таким чином, навіть якщо допустити, що період порівняння у висновку № Ц-958/2 обрано правильно, угода №5 не відповідає принципу пропорційності підвищення, встановленому законом, особливостями та договором.
Також, станом на 01.09.2023 ціна вже знижувалася (3 835, 56) і почала діяти угода № 5 з ціною 5,32 грн/кВт*год з ПДВ, яку укладено 21.09.2023 коли ринок знизився. Для обґрунтування цієї угоди був використаний висновок ТПП від 04.09.2023, де порівнювався липень і серпень з начебто коливанням «+13,42%», фактично постачальник підняв ціну на 17,43 % (з 4,53 грн до 5,32 грн).
Отже, спірна угода 5 не зменшила ціну відповідно до зниження РДН у вересні; жодної пропорційності або перегляду немає; угода ґрунтується на вже неправомірно збільшеній ціні угоди № 4.
Вищевказане є підтвердженням порушення принципу пропорційності (п. 14.8 Договору, пп. 2 п. 19 Постанови № 1178) оскільки висновки ТПП були вибірковими, не релевантними і в них не враховано, що динаміка ринку у вересні є спадна, а угода 5 ще більше підняла ціну, порушуючи пропорційність, періодичність, не перевищення загальної суми договору.
При цьому ціна зросла на 17,43% сукупно, хоча реальна динаміка ринку вже знизилася, а отже це є непропорційне та економічно невиправдане підвищення ціни у якому не було реальної потреби. Таким чином порушено принцип пропорційності (пп. 2 п. 19 Особливостей), прямо вказує: «…зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку…відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни на ринку…».
Крім того, Сторони порушили п. 14.8 Договору «… порівняння має здійснюватися з моменту останнього внесення змін до ціни до моменту необхідності змін…».
Враховуючи порушення вимоги пропорційності згідно з Постановою №1178, ринкове коливання було разове, короткострокове і не з моменту останньої зміни договору, що є порушенням п. 14.8 Договору, зокрема неправильний період порівняння, порушення принципу економії, ефективності і незбільшення вартості договору, а отже факт зростання ринку не є автоматичною підставою для підвищення ціни. Постачальник повинен був дотриматися вимог пропорційності, належного періоду порівняння та обмеження щодо загальної вартості договору.
Додаткова угода № 6, укладена 14.11.2023, яка почала діяти з 01.11.2023 також, базується на неправомірному підвищенні попередньої ціни. Ціна підвищена з 5,32 (додаткова угода № 5 ) до 5,51 грн, тобто «+3,57%». Вказана додаткова угода ґрунтується на висновку ТПП № Ц-1208/1 від 01.11.2023, який порівнює вересень та жовтень 2023 року і фіксує зростання середньозваженої ціни на РДН на +4,06%.
Проте, 14.11.2023 укладено спірну угоду №6, яка передбачала ціну 5,51 грн/ кВт·год, що становить +21,63% від ціни за угодою №3.
Тобто за цією спірною угодою жодного пропорційного підходу не дотримано. Вказані висновки ТПП містять застереження, що вони мають інформаційний характер. Це означає, що вони: не є аналітичними або експертно обґрунтованими доказами законності підвищення ціни; не містять розрахунків пропорційного зв'язку між ринковим коливанням і новою договірною ціною; не дають підстав для застосування саме таких нових цін, які були закріплені в угодах.
З огляду на викладене, виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області не підтверджено необхідність внесення змін до умов договору від 02.01.2023 № 1, при цьому жодна довідка надана Відповідачем не містить інформації - саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не підтверджують коливання ціни на електричну енергію упродовж періоду з 02.01.2023 (укладення договору) так і до 14.11.2023 (підписання останньої додаткової угоди № 6, якою підвищено ціну).
Необґрунтоване підвищення ціни призвело до необґрунтованого, неефективного витрачання коштів виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону № 922, оскільки додаткові угоди від 21.08.2023 № 4, від 21.09.2023 № 5 та від 14.11.2025 № 6 укладені без належного обґрунтування, встановленого нормами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, стосовно додаткових угод №4 від 21.08.2023, №5 від 21.9.2023, №6 від 14.11.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №1 від 02.01.2023 суд зазначає, що за результатами їх укладення ціна на товар зросла на 98, 8 % від ціни, визначеній в комерційній пропозиції, що є прямим порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, оскільки за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, яка є релевантною до спірних правовідносин, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що додаткові угоди: №4 від 21.08.2023, №5 від 21.9.2023, №6 від 14.11.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №1 від 02.01.2023 були укладена з порушенням приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вищевикладене, додаткові угоди: №4 від 21.08.2023, №5 від 21.9.2023, №6 від 14.11.2023 до Договору про закупівлю електричної енергії №1 від 02.01.2023 є недійсними, оскільки укладені з порушенням приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону.
Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Згідно Акта приймання-передачі електричної енергії від 11.09.2023 № 6079 за серпень 2023, за об'єктами Споживача отримано електричної енергії в кількості 28 102 кВт*год за ціною 4,76 грн на загальну суму 133 765,52 грн з ПДВ. Кошти, які виконавчий комітет Калинівської селищної ради Броварського району Київської області мав сплатити не враховуючи безпідставні зміни до договору № 1 додатковою угодою від 21.08.2023 № 4 (28 102 кВт*год ? ціну за одиницю товару (4,53 грн) з ПДВ), складають 127 302,06 грн з ПДВ.
Отже, за результатами укладання додаткової угоди від 21.08.2023 № 4 до договору № 1, безпідставно збільшено ціну за одиницю Товару, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) виконавчий комітет Калинівської селищної ради за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету на суму 6 463,46 грн з ПДВ (133 765,52 грн -127 302,06 грн).
Згідно Актів приймання-передачі електричної енергії від 09.10.2023 № 6457, від 08.11.2023 № 7409 за вересень, жовтень 2023, за об'єктами Споживача отримано електричної енергії в кількості 111 123 кВт*год по ціні 5,32 грн на загальну суму 591 174,36 грн з ПДВ. Кошти, які виконавчий комітет Калинівської селищної ради мав сплатити не враховуючи безпідставні зміни до договору № 1 додатковою угодою від 21.09.2023 № 5 (111 123 кВт*год ? ціну за одиницю товару (4,53 грн) з ПДВ), складають 503 387,19 грн з ПДВ.
Отже, за результатами укладання додаткової угоди від 21.09.2023 № 5 до договору № 1, безпідставно збільшено ціну за одиницю Товару, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) ВК Калинівської селищної ради за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету на суму 87 787,17 грн з ПДВ (591 174,36 грн - 503 387,19 грн).
Згідно Актів приймання-передачі електричної енергії від 08.12.2023 № 8332, від 22.12.2023 № 9098 за листопад, грудень 2023, наданих до дослідження, за об'єктами Споживача отримано електричної енергії в кількості 164 467 кВт*год по ціні 5,51 грн на загальну суму 906 969,71 грн з ПДВ.
Кошти, які виконавчий комітет Калинівської селищної ради мав сплатити не враховуючи безпідставні зміни до договору № 1 додатковою угодою 14.11.2023 № 6 (164 467 кВт*год ціну за одиницю товару (4,53 грн) з ПДВ), складають 745 035,51 грн з ПДВ.
Отже, за результатами укладання додаткової угоди від 14.11.2023 № 6 до договору № 1, безпідставно збільшено ціну за одиницю Товару, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) виконавчому комітету Калинівської селищної ради за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету на суму 161 934,20 грн з ПДВ (906 969,71 грн - 745 035,51 грн).
Сума безпідставно одержаних коштів є різницею між загальною вартістю поставленої електроенергії за цінами, вказаних у додаткових угодах, та первісною ціною, визначеною в комерційній пропозиції.
За розрахунком суду сума безпідставно одержаних коштів становить 256 184,83 гривень з ПДВ.
Таким чином, грошові кошти в сумі 256 184,83 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством, оскільки підстава їх набуття відпала, а тому постачальник зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Прокуратури підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Аргументи та заперечення проти задоволення позовних вимог відповідача, що наведені у письмових поясненнях, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 4 від 21.08.2023, № 5 від 21.09.2023, № 6 від 14.11.2023 до Договору № 1 від 02.01.2023, укладені між Виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» (03186, місто Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5, літера А, офіс 320; ідентифікаційний код 39568531) на користь виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області (07443, Київська обл., Броварський р-н, селище Калинівка, вул. Чернігівська, будинок 20; ідентифікаційний код 43459903) кошти в сумі 256 184,83 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, офіс 320, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 39568531) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, 01601) судовий збір у сумі 12 926,77 грн.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.04.2026
Суддя М.О. Лиськов