ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2026Справа № 910/4328/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київнафтотрейд»
до: 1) Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест»
про визнання недійсною додаткової угоди та визнання права на збудовані площі,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київнафтотрейд» з позовом до 1) Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» у якому просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду до договору № 10/04-2018 від 10.04.2018 про будівництво житлового комплексу за адресою: вул. Архітектора Вербицького, 1 у Дарницькому районі м. Києва від 11.09.2020;
- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київнафтотрейд» право на визначення чіткого розміру частини об'єкту, яку за виконання частини функцій замовника отримує у власність Товариство з обмеженою відповідальністю «Київнафтотрейд» від загальної площі всіх житлових та нежитлових приміщень в об'єкті та право на отримання у власність частини об'єкту від загальної площі всіх житлових та нежитлових приміщень в об'єкті, яка розраховується за наступною формулою:
Sж помножено на 12 % + Sн помножено на 12 % = S м.кв. сторони 1 де,
Sж-загальна площа житлових приміщень в об'єкті;
Sн -загальна площа нежитлових приміщень в об'єктів;
частка сторони 1 в паркінгу розраховується наступним чином: 12%*на загальну кількість парко місць = частка сторони 1 в паркінгу, -
відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору від 10.04.2018 № 10/04-2018 про будівництво житлового комплексу за адресою: вул. Архітектора Вербицького, 1 у Дарницькому районі м. Києва від 10.04.2018.
Згідно приписів ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами є будь-які відомості, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 173 та пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
У даному випадку, як убачається із матеріалів позовної заяви позивачем заявлено, зокрема, вимоги про визнання недійсною додаткову угоду до договору та визнання права на збудовані площі.
Отже, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, оскільки, вимога про визнання правочину недійсним ґрунтується на положеннях ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та передбачає встановлення обставин, пов'язаних із дійсністю волевиявлення сторін, формою та змістом правочину, у свою чергу вимога про визнання права на збудовані площі ґрунтується на положеннях ст. 16 Цивільного кодексу України та передбачає встановлення наявності у позивача відповідного суб'єктивного права, факту його порушення або невизнання.
Разом із цим, заявлені вимоги не пов'язані між собою ані «підставою виникнення», ані «поданими доказами», та не є «основними та похідними» позовними вимогами.
Так, із самого змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує першу вимогу про визнання недійсною додаткової угоди від 11.09.2020 обставинами відсутності волевиявлення на її укладення, можливим підробленням підпису, фіктивністю правочину, а також необхідністю проведення почеркознавчої та технічної експертизи документа.
Натомість друга вимога про визнання за позивачем права на частку в об'єкті будівництва обґрунтовується зовсім іншими обставинами, а саме: виконанням позивачем умов договору № 10/04-2018 від 10.04.2018 про будівництво житлового комплексу за адресою: вул. Архітектора Вербицького, 1, передачею земельної ділянки, наявністю у нього майнового інтересу, а також застосуванням способу захисту у вигляді визнання права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Відтак, «підстави виникнення» позовних вимог, які позивач об'єднав у одному позові, є різними.
Більше того, заявлені вимоги не є пов'язаними і за доказовою базою, оскільки їх доведення потребує дослідження різних, не пов'язаних між собою доказів: для вирішення питання щодо недійсності угоди - доказів щодо підписання, волевиявлення сторін, справжності документа, а для вирішення питання щодо права на частку - доказів виконання договору, обсягу зобов'язань, розрахунку часток та фактичних дій сторін.
Також ці вимоги не перебувають у співвідношенні «основна - похідна», оскільки задоволення або відмова у задоволенні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 11.09.2020 саме по собі не вирішує питання про наявність чи відсутність у позивача права на частку в об'єкті будівництва та не є юридичною передумовою для автоматичного вирішення другої вимоги.
Навпаки, кожна із зазначених вимог має самостійний предмет доказування, самостійний склад юридично значимих обставин та може бути предметом окремого судового розгляду.
Отже, об'єднання в одній позовній заяві вимог, які ґрунтуються на різних фактичних обставинах, різних правових підставах та підтверджуються різними доказами, свідчить про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не навів обґрунтування взаємозв'язку між заявленими вимогами, не зазначив, у чому полягає їх залежність або похідний характер та не обґрунтував неможливість окремого розгляду кожної з вимог.
Суд зазначає, що сам по собі факт виникнення правовідносин між тими самими сторонами не свідчить про наявність процесуального зв'язку між вимогами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не є взаємопов'язаними у розумінні ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та їх спільний розгляд є необґрунтованим.
При цьому, суд акцентує увагу, що навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Позивач жодним чином не позбавлений права звернутись з окремими позовами до відповідача про визнання поруки припиненою.
Отже, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем позовних вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи стосуються різних юридичних осіб, з різним порядком створення.
Приписами статті 173 Господарського процесуального кодексу України вказано, що господарському суду не надано права роз'єднати поєднані в одне провадження позовні вимоги.
Отже, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, у разі встановлення судом, що порушено правила поєднання вимог чи об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 2. ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Відповідно до п. 2. ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
З огляду на викладене та зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 174 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене вище та керуючись п. 2. ч. 5 ст. 174 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київнафтотрейд» з позовом до 1) Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» про визнання недійсною додаткової угоди та визнання права на збудовані площі повернути без розгляду.
2. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку, після усунення допущеного порушення.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань