ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2026Справа № 910/1447/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич»
про стягнення 87 315,00 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» про стягнення 87 315,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1447/26, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, а також заяв/клопотань.
19.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивачем зазначено про допущення ним технічних помилок у тексті позовної заяви, у зв'язку з чим уточнено, що до стягнення з відповідача заявлено штраф у розмірі 87 315,00 грн за невірно зазначені дані в перевізному документі № 42424424.
02.03.2026 до суду від відповідача надійшли:
- відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву;
- клопотання про об'єднання справ № 910/1447/26 та № 910/1071/26 в одне провадження, передачу справи № 910/1447/26 на розгляд судді Господарського суду міста Києва Ващенко Т.М.
06.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.03.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
12.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
16.03.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та про об'єднання справ № 910/1447/26 та № 910/1071/26 в одне провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Відповідно до повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-001 від 13.03.2020, АТ «Укрзалізниця» (перевізник) засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» (замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Заява та Договір, відповідно), присвоєно замовнику (відповідачу) коди відправника/одержувача: 1671; платника 8134600 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. Визначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.
Згідно з п. 1.1. Договору предметом цього Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (надалі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно (п. 1.3 Договору).
Надання послуг за Договором може підтверджуватись, зокрема, накладною (п. 1.4. Договору).
Обов'язками замовника, зокрема, є: надання або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезення вантажів (надалі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності; сплата послуг перевізника та інших платежів, належних перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодування перевізнику витрат, пов'язаних із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з причини неправильного оформлення відправника перевізних документів. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5. Договору).
Водночас, згідно з п. 2.1.9. Договору обов'язком замовника є забезпечення належного оформлення перевізних та платіжних документів із зазначенням коду платника замовника.
Відповідно до п. 3.1. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (п. 4.1. Договору).
Згідно з п. 12.1 Договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що у липні 2025 року відповідач відправив порожній вагон № 56545726 зі станції Помічна Одеської залізниці на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 42424424, у якій в графі 4 «Одержувач» було вказано ТОВ «МЕГАПОЛІС», гілка «ТФК «АЛГІРА», адреса одержувача: «м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 20-А». По прибуттю вагону на станцію призначення було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не вірна, у зв'язку з чим вагон було затримано до з'ясування обставин. Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна № 537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», а відповідно до телеграми № 573 від 28.07.2025 уточнено поштову адресу одержувача. З урахуванням зазначеного, станцією Кам'янське Придніпровської залізниці у накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача, про що складено акт загальної форми № 196 від 28.07.2025.
Таким чином, наведене стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду, у якому заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 87 315,00 грн відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 та ст. 118 Статуту залізниць України (з урахуванням уточнень, визначених у заяві від 19.02.2026).
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про їх необґрунтованість, а також неправильний розрахунок суми заявленого штрафу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут залізниць) він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У ст. 23 Статуту залізниць визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (надалі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".
Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів).
У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів).
Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
У відповідності п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Як встановлено ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст. 118 Статуту залізниць за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць.
Так, суд встановив, що 24.07.2025 відповідачем оформлено залізничну накладну № 42424424, згідно з якою відправлено порожній вагон № 56545726 зі станції Помічна Одеської залізниці на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці. Правильність внесених відомостей до вказаної накладної у графі 55 підтвердив своїм підписом представник відправника - директор Кочіш Михайло Михайлович.
По прибуттю вагона на станцію призначення було виявлено, що зазначені відправником у накладній № 42424424 найменування та адреса одержувача не вірні, вагон затримано до з'ясування обставин, про що складено Акт загальної форми № 195 від 25.07.2025.
У зв'язку із зазначеним, станцією призначення Кам'янське Придніпровської залізниці на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграми № 51 від 26.07.2025 та № 52 від 27.07.2025 для термінового уточнення даних одержувача.
Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна № 537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача та, відповідно, телеграмою № 573 від 28.07.2025 уточнено поштову адресу одержувача.
Станцією Кам'янське Придніпровської залізниці у накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача, що засвідчено Актом загальної форми № 196 від 28.07.2025.
Отже, складеними актами загальної форми № 195 від 25.07.2025 та № 196 від 28.07.2025 підтверджуються обставини неправильного зазначення відправником (відповідачем) даних щодо одержувача, що є підставою для нарахування штрафу в силу положень статей 118, 122 Статуту залізниць.
Суд встановив, що розмір штрафу позивач розрахував виходячи із провізної плати у розмірі 17463,00 грн, а відтак визначив суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн. Відповідач же заперечував щодо такого розрахунку, вказуючи, що провізна плата по накладній № 42424424 склала 4503,82 грн, а відтак штраф може бути застосований лише у розмірі 22 519,10 грн (4503,82*5).
Статтею 61 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги від 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів або Тарифне керівництво).
Згідно з пп. 14.1. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів, плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
Так, пп. 14.7 п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".
Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів у порожньому стані з обов'язковим зазначенням у графі «Найменування вантажу» мети направлення рухомого складу.
Так, у графі 20 накладної № 42424424 «Найменування вантажу» відправником було зазначено «Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт».
Відповідно до п. 14.1. Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
Зі змісту графи 30 накладної вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2006 (схема 14.1), який був оплачений відправником, що відображено у графах 31, 34 накладної відповідно, а саме в сумі 4503,80 грн.
Статтею 62 Статуту залізниць визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Відповідно до п. 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 864/5085 (надалі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів).
Як зазначив позивач, при оформленні перевізного документу вантажовідправником у графі 20 накладної було невірно зазначено призначення та ціль використання вагону, у зв'язку з чим проводився добір провізної плати, на яку, відповідно здійснено розрахунок штрафу за неправильно вказані дані про одержувача.
Так, вказані обставини щодо неправильно зазначених призначення та цілі використання вагонів засвідчено у Акті загальної форми № 111 від 28.07.2025, у якому також вказано, що у накладній необхідно було вказати наступне: «Вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт. Провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.».
Листом від 28.07.2025 № 041/2025, адресованим Начальнику станції Кам'янське Придніпровської залізниці, відповідач просив перерахувати тариф в т.ч. за вагон № 56545726, який був відправлений для «підготовки вагонів під навантаження» на «вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт», гарантувавши оплату.
Відповідно до п. 14.4. Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона.
В результаті зазначеного, як вказує позивач та підтверджує відповідач, АТ «Укразалізниця» донарахувало провізну плату в сумі 12 959,20 грн за тарифною схемою № 1. Так, відповідачем було надано в матеріали справи витяги з особового рахунку, із яких вбачається, що ним спочатку сплачено за перевезення спірного вагону 4503,80 грн, а потім доплачено 12 959,20 грн (4503,80 + 12959,20 грн = 17 463,00 грн).
При цьому, посилання відповідача на неправильність розрахунку позивача, з тих підстав, що накладною № 42424424 визначено провізну плату саме у розмірі 4503,82 грн, суд оцінює критично, оскільки накладна № 42424424, яка додана до позовної заяви, була роздрукована та дані про розмір провізної плати внесено до неї до здійснення виправлень та остаточних розрахунків. При цьому, Актом загальної форми № 111 від 28.07.2025 було засвідчено неправильність визначення відправником призначення та цілі використання вагону.
При цьому, суд зауважує, що предметом даного спору є застосування відповідальності до відповідача за неправильно зазначені дані про вантажоодержувача, а не за неправильно зазначені масу чи ціль використання вагону. До того ж, обставина стосовно того, що спірний вагон спрямовувався на утилізацію, відповідачем не заперечувалась, як і не оспорювалось списання з його особового рахунку провізної плати у розмірі більшому, аніж зазначено у накладній.
Таким чином, суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача щодо порядку розрахунку штрафу та вважає правильною визначену позивачем суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн, яка розрахована виходячи із розміру провізної плати 17463,00 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3328,00 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 2662,40 грн тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» (вул. Миколи Грінченка, буд. 4, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 41725307) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 87 315,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 20.04.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко