ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/189/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/189/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення 29 313,17 грн
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення 29 313,17 грн, з яких: 17 713,26 грн - основний борг, 9081,23 грн - пеня, 921,05 грн - три проценти річних, 1597,63 грн - інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 08-8437/24-БО-Т постачання природного газу від 10 січня 2025 року.
За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості поставленого газу, позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2026 для розгляду справи № 909/189/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/189/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали від 18.02.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача 18.02.2026 о 17:05; представника позивача 18.02.2026 о 17:10.
У зв'язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 18.02.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Копія ухвали суду ухвали суду від 18.02.2026 вручена відповідачу - 27.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№ відправлення R06 8065242978).
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
10 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник, позивач) та Івано-Франківською обласною дитячо-юнацькою спортивною школою (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 08-8437/24-БО-Т (далі також - договір) (а.с.26-30).
Споживач згідно з умовами договору ідентифікується на ринку природного газу за ЕІС-кодом: 56XS0000M589S00V.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з січня 2025 по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 15,00000 тис. куб. метрів з розбивкою замовленого обсягу по місяцях з січня 2025 по квітень 2025.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.1.).
За умовами пункту 2.4. договору, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 3.5.1. договору, споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно з пунктом 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
За умовами пункту 3.5.3. договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ -13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ -16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Згідно з пунктом 4.3 договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 206 923,62 грн, крім того ПДВ - 41 384,73 грн, разом з ПДВ - 248 308,35 грн.
Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 5.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь - якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
За умовами пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з пунктом 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін, обставина укладення договору сторонами визнається.
10.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Івано-Франківською обласною дитячо-юнацькою спортивною школою підписано додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу №08-8437/24-БО-Т від 10.01.2025 (а.с.31), за змістом якої сторони вирішили викласти пункт 2.1 Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" в наступній редакції: постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 14.56131 тис. куб. метрів.
Також погодили викласти пункт 4.1 Розділу 4 "Ціна та вартість природного газу" Договору в наступній редакції: "Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн, крім того ПДВ 20% 110,433 грн, всього з ПДВ 662,60 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн".
Між тим, згідно означеної Додаткової угоди, також погодили викласти пункт 4.3 Розділу 4 "Ціна та вартість природного газу" Договору в наступній редакції: "Загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 206 923,49 грн, крім того ПДВ 41 384,70 грн, разом з ПДВ 248 308,19 грн".
На виконання умов Договору, постачальник у період з січня 2025 по квітень 2025 здійснив постачання природного газу споживачу на загальну вартість 155 936,09 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу відповідачу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 12.02.2025 за січень 2025 на загальну суму 29 821,24 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.03.2025 за лютий 2025 на загальну суму 57 678,53 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.04.2025 за березень 2025 на загальну суму 40 276,86 грн; актом приймання-передачі природного газу від 12.05.2025 за квітень 2025 на загальну суму 28 159,46 грн.
На виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 Договору, позивачем направлялися відповідачу примірники актів приймання-передачі природного газу за період січень 2025 - квітень 2025, Позивач зазначає, що Акти за період січень-березень 2025 року були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печаткою підприємства. Водночас, за період - квітень 2025 року відповідач не повернув позивачу підписаний акт приймання-передачі природного газу, письмової відмови від їх підписання, передбаченої п.3.3.3 Договору на адресу позивача також не надходило. Відповідач факту споживання вказаних об'ємів природного газу, не заперечував правильності відомостей, вказаних в актах приймання-передачі природного газу.
Також, на підтвердження факту постачання відповідачу природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надано суду відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за період з 12.01.2025 по 30.04.2025, надані листом ТОВ "Оператор ГТС України" від 12.01.2026 у відповідь на адвокатський запит представника позивача (а.с 21-22).
Отже, загальна вартість поставленого відповідачу за умовами Договору природного газу складає 155 936,09 грн, а об'єм - 9,144 42 тис. куб. м.
За спожитий природний газ оплата відповідачем в період з 12.01.2025 по 30.04.2025 здійснена шляхом зарахування переплат по інших договорах (по договору № 08-5437/24-БО-Т від 26.12.2023 та по договору № 08-7437/24-БО-Т від 21.11.2024) в загальній сумі 138 222,83 грн, що відображено в розрахунку позивача (а.с. 35).
Зазначене зарахування коштів позивач здійснив на підставі листа відповідача № 119/01-15 від 16.06.2025 (а.с. 33).
Отже, на час подання позовної заяви вартість оплаченого природного газу становила 138 222,83 грн, відповідно сума боргу 17 713,26 грн.
Враховуючи неповну оплату відповідач порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
У зв'язку з порушенням строку оплати поставленого газу позивач додатково нарахував відповідачу 9081,23 грн - пені, 921,05 грн - три проценти річних, 1597,63 грн - інфляційних втрат.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Оскільки, спірні правовідносини сторін виникли із договору постачання природного газу №08-8437/24-БО-Т від 10.01.2025, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов'язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Також перебувають у сфері регулювання Закону України “Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС), Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП України № 2496 від 30.09.2015 (далі-Правила).
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За ч. 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").
Предметом спору є вимога про стягнення 17 713,26 грн основного боргу за договором постачання природного газу.
Судом установлено, що позивачем за період дії договору постачання природного газу здійснено на користь відповідача поставку газу на суму 155 936,09 гривень з ПДВ, який відповідачем оплачено у спосіб зарахування в частині 138 222,83 грн..
Здійснення позивачем поставки на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу підтверджують акти приймання-передачі природного газу за період січень-квітень 2025.
Обсяг та вартість фактично спожитого відповідачем газу за вказаний період також підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, обставини щодо поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу за період січень-квітень 2025, які входять до предмета доказування у цій справі підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи та визнаються відповідачем.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за договором постачання природного газу №08-88437/24-БО-Т від 10.01.2025 в частині сплати заборгованості за поставлений природний газ у сумі 17 713,26 грн є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем газ матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом враховано таке.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 081,23 грн - пені, 921,05 грн - три проценти річних, 1597,63 грн - інфляційних втрат.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, на підставі п. 7.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 921,05 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 597,63 грн.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам договору, чинного законодавства та заявлені правомірно.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити свій майновий інтерес, позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 23.11.2023 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22.
У постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (пункти 117-118).
Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (пункт 125).
Враховуючи, що 3 % річних та інфляційні втрати передбачені статтею 625 ЦК України не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання, носять компенсаційний характер та відсутні правові підстави для відмови у їх стягненні.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахована вірно, отже позовні вимоги про 921,05 грн - 3% річних та 1597,63 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом враховано, що проценти річних позивач нарахував на заборгованість січня 2025 року за період з 18.03.2025 по 15.06.2025; на заборгованість лютого 2025 року за період з 16.04.2025 по 15.06.2025; на заборгованість березня 2025 року за період з 16.05.2025 по 15.06.2025 та заборгованість квітня 2025 року період з 17.06.2025 по 14.01.2026, тобто після визначеного договором строку оплати за розрахункові періоди, а інфляційні втрати за період квітень-грудень 2025 року виходячи з фактичної заборгованості за договором у визначені періоди, з врахуванням дефляції. Відповідно, за вказані періоди заборгованості правомірно нараховані три проценти річних та інфляційні втрати.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.
За умовами п. 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина друга статті 549 ЦК України).
Згідно зі статтею 230 ГК України (втратив чинність, однак діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов'язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування та стягнення означеної штрафної санкції.
Перевіривши розрахунок пені у розмірі 9081,23 грн нарахованої на: борг за зобов'язаннями січня 2025 року у сумі 29821,24 грн за період з 18.03.2025 по 15.06.2025; борг за зобов'язаннями лютого 2025 року у сумі 57 678,53 грн за період з 16.04.2025 по 15.06.2025; борг за зобов'язаннями березня 2025 року у сумі 40 276,86 грн за період з 16.05.2025 по 15.06.2025; борг за зобов'язаннями квітня 2025 року у сумі 17713,26 грн за період з 17.06.2025 по 16.12.2025, суд дійшов висновку що він є методологічно та арифметично вірним.
Частина 3 ст. 551 ЦК України, містить правило в відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов'язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.
У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).
У зв'язку з наведеним, суд враховує таке:
а) ступінь виконання зобов'язань відповідача. Відповідачем сплачено 81,20 % обсягу спожитого природного газу, заборгованість, що залишилась не оплаченою, не є значною порівняно з виконаним за договором зобов'язанням. Крім того інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
б) позивач просить суд стягнути пеню, нараховану не лише на ту заборгованість, яка залишається не сплаченою на час розгляду справи, а і на заборгованість за природний газ, спожитий в період січня-квітня 2025 року загальною вартістю 138 222,83 грн, погашену 16.06.2025 шляхом зарахування передоплати за раніше діючими договорами. Суд враховує, що зазначені кошти в розмірі 138 222,83 грн увесь період часу, протягом якого позивач нараховував пеню на заборгованість у такій же сумі, знаходились у фактичному володінні та розпорядженні позивача, так як були здійсненою відповідачем переплатою по раніше діючих між сторонами договорах (№ 08-5437/24-БО-Т від 26.12.2023 та № 08-7437/24-БО-Т від 21.11.2024). Таким чином пеню в сумі 6328,15 на частину заборгованості в сумі 138 222,83 грн за січень-квітень 2025 року нараховано у зв'язку з тим, що лист про зарахування переплати по раніше діючих договорах в оплату за заборгованості за спірним договором, відповідач подав позивачу лише 16.06.2025, однак грошові кошти в сумі 138 222,83 грн фактично знаходились у позивача. Нарахування пені на таку заборгованість має наслідком отримання позивачем додаткових необґрунтованих доходів за рахунок боржника;
в) позивач не зазнав збитків, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав.
Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 70% до 2 724,37 грн.
Зменшення судом розміру пені на переконання суду є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.
Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені, з урахуванням зменшення судом розміру пені на 70%, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 2724,37 грн, у задоволенні решти вимог про стягнення пені в сумі 6356,86 грн слід відмовити з підстав її зменшення судом.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 17 713,26 грн основного боргу, 2724,37 грн пені (з врахуванням висновку суду про зменшення пені), 921,05 грн 3% річних, 1597,63 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06 лютого 2026 р. № 0000032186, (а.с.32), тобто у передбаченому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 22 956,31 грн, при цьому в частині позовних вимог суд відмовив лише у зв'язку зі зменшенням нарахованої пені, то суд стягує з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення 29 313,17 грн задовольнити частково.
Стягнути з Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи (76014, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н., м. Івано-Франківськ, вул. Шухевичів, буд. 21; ідентифікаційний код юридичної особи: 22188352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 42399676) 17 713 (сімнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн 26 коп. - основного боргу, 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн 37 коп. - пені, 921 (дев'ятсот двадцять одну) грн 05 коп. - трьох процентів річних, 1597 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто сім) грн 63 коп. - інфляційних втрат та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи в частині стягнення пені в розмірі 6356,86 грн
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк