номер провадження справи 34/13/12
16.04.2026 Справа № 5009/761/12
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі у складі колегії суддів:
головуючого судді: Науменка Артура Олеговича, суддів: Зінченко Наталі Григорівни, Мірошниченка Михайла Володимировича,
за участю секретаря судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про виконання судового рішення у справі № 5009/761/12
за позовом: Державного підприємства «Енергоринок», ідентифікаційний код юридичної особи 21515381 (вул. Симона Петлюри, буд. 27 м. Київ, 01032)
до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035)
за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622 (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)
за участю уповноважених представників сторін:
від заявника (стягувача): Калінін М.В, адвокат, свідоцтво ЖТ№000838 від 14.06.2017, довіреність № 116 від 31.03.2026, виписка ЄДР (в режимі відеоконференції);
від боржника: Седляров В.С., довіреність № 502 від 09.12.2025, паспорт;
від органу виконання: не з'явився
20.06.2012 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 5009/761/12 (головуючий суддя: Науменко А.О., судді: Кричмаржевський В.А., Топчій О.А.) затверджено мирову угоду між сторонами та припинено провадження у справі.
07.04.2016 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50759564. 20.03.2024 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №50759564, а 06.01.2026 постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
23.01.2026 від Державного підприємства «Енергоринок» надійшла заява про зобов'язання подати звіт про виконання рішення у даній справі.
Відповідно до авторозподілу від 23.01.2026 заяву передано до розгляду: головуючому судді Науменку А.О., суддям: Зінченко Н.Г., Мірошниченку М.В.
26.01.2026 колегія суддів прийняла до розгляду заяву в судовому засіданні на 02.02.2026 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні представник заявника просив суд задовольнити заяву та зобов'язати Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12. Згідно із п.п.1.1, 1.2 Статуту АТ «Запоріжжяобленерго» АТ «Запоріжжяобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ «Запоріжжяобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства». В свою чергу ПАТ «Запоріжжяобленерго» було новим найменуванням ВАТ «Запоріжжяобленерго». Станом на теперішній час, ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12 не виконана, прострочений залишок заборгованості складає 119 883 751,87 грн. Звертає увагу суду, що єдиним джерелом для погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед його кредиторами - виробниками електроенергії та ПрАТ «НЕК «Укренерго», є своєчасні розрахунки операторів системи розподілу, в тому числі АТ «Запоріжжяобленерго», за куповану електричну енергію. Вказує, що АТ «Запоріжжяобленерго» є суб'єктом господарювання державного сектору економіки щодо якого підтверджено факт відкриття виконавчого провадження (ВП №50759564) та не виконання судового рішення у даній справі, що надає ДП «Енергоринок» право звернутися до суду з даною заявою, в порядку ст. 345-1 ГПК України. З моменту відкриття виконавчого провадження пройшло більше 9 років, а заборгованість боржником не погашена, свідчить, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Представник боржника заперечень проти заяви не висловив.
За наслідками судового засідання 02.02.2026 судом постановлено ухвалу: заяву Державного підприємства «Енергоринок» про зобов'язання подати звіт про виконання ухвали суду у справі № 5009/761/12 задовольнити. Зобов'язати Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 02.04.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.
01.04.2026 до суду від боржника надійшов звіт про виконання ухвали суду у даній справі.
У звіті боржник зазначає наступне. Станом на 01.04.2026 року заборгованість по справі №5009/761/12 від 20.06.2012 складає 118 585 575,49 грн, з якої: 112 254 828,04 грн основний борг за червень, липень та листопад 2011 року; 2 865 585,33 грн інфляційні нарахування; 3 465 162,12 грн 3% річних. Погашення заборгованості підтверджується тим, що станом на 14.01.2026 року заборгованість по справі №5009/761/12 від 20.06.2012 складала 119 883 751,87 грн, з якої: 113 553 004,42 грн основний борг за червень, липень та листопад 2011 року; 2 865 585,33 грн інфляційні нарахування; 3 465 162,12 грн 3% річних. В 2026 році погашена заборгованість з основного боргу на суму 1 298 176,38 грн, в тому числі сплачено в лютому - березні 1 260 000,00 грн, та розподілено державним виконавцем в січні - березні 38 176,38 грн. Виконавче провадження ВП № 50759564 з виконння ухвали суду у даній справі було зупинено у періоди 23.06.2018 - 02.01.2019, 18.03.2019 - 04.07.2023, 20.03.2024 - 06.01.2026 та на сьогоднішній день зупинено з 12.03.2026. Зупинення виконавчого провадження відбувається на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження" через наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Отже, на законодавчому рівні визначаються певні обставини, наявність яких є підставою для зупинення виконання судового рішення виконавцем, що по суті є відстроченням виконання рішення суду. І ці обставини, за умови їх існування, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим незалежно від того примусове це стягнення чи добровільне виконання. Зазначає, що у зв'язку із війною на сьогодні існують надзвичайні обставині, які об'єктивно ускладнюють виконання рішення. Головний пріоритет АТ "Запоріжжяобленерго" на сьогодні - підтримка безперебійного живлення об'єктів критичної інфраструктури, підприємств, будинків мешканців області. АТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, його стабільна та безперебійна робота є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Для належного здійснення розподілу електричної енергії в реаліях сьогодення необхідне постійне обслуговування електричних мереж Зазначені події потребують не тільки самовідданості працівників підприємства працювати з ризиком для життя, а й вкладення значних коштів на аварійно - відновлювальні роботи. При всій важкості ситуації, АТ "Запоріжжяобленерго" підтверджує намір виконання рішення суду в повному обсязі та намагається акумулювати кошти і виконувати свої зобов'язання, у тому числі на користь ДП "Енергоринок" за судовим рішенням. Основним джерелом коштів для виконання зобов'язань перед ДП "Енергоринок" є погашення дебіторської заборгованості найкрупнішими споживачами - боржниками - ТОВ "ЗТМК" та ЗДП "Кремнійполімер". Заборгованість цих дебіторів (загальна сума боргу ТОВ "ЗТМК" складає 2 203,6 млн.грн, ЗДП "Кремнійполімер" - 308,6 млн. грн.) в рази перевищує заборгованість АТ "Запоріжжяобленерго" перед ДП "Енергоринок". Однак, примусове виконання судових рішень щодо стягнення дебіторської заборгованості з цих боржників унеможливлюється внаслідок знаходження їх в Переліку приватизації (виконавчі провадження призупинені на час включення підприємств до Переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2026, звіт передано до розгляду: головуючому судді Науменку А.О., суддям: Зінченко Н.Г., Мірошниченку М.В.
Згідно з ч. 1 ст. 345-3 ГПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
З метою об'єктивного розгляду звіту, на підставі ст. 345-3, ст. 342 ГПК України, суд призначив судове засідання з розгляду звіту про виконання ухвали суду у даній справі на 16.04.2026 о 10 год. 00 хв., про що всі учасники були повідомлені належним чином.
Державне підприємство «Енергоринок» у письмових запереченнях щодо прийняття звіту боржника просить відмовити у прийнятті звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12 та застосувати до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу. Зазначає, що наданий боржником Звіт: не містить обґрунтування строків виконання рішення суду; не містить належного обґрунтування (з наданням допустимих доказів) обставин, які нібито ускладнюють виконання рішення суду; не містить переліку заходів, що вжиті та вживаються боржником для виконання рішення суду у даній справі. Акцентує увагу, що обставини проведених Боржником платежів, наднизька динаміка погашення простроченої заборгованості та її залишок у понад 118 млн. грн дають підстави вважати стан виконання АТ «Запоріжжяобленерго» рішення суду в даній справі неприйнятним та недопустимим. Зупинення виконавчих дій не зупиняє саму дію судового рішення, не скасовує обов'язку сторони добровільно виконати рішення суду, якщо воно набрало законної сили. Вважає, що не зазначення Боржником орієнтовних строків виконання рішення суду та їх обґрунтування є прямою вказівкою та обов'язковою підставою для відмови у прийнятті звіту судом. ДП «Енергоринок» також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Вказує, що не може вважатись добросовісною поведінка Боржника у разі невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціально значущих функцій та на його статус критично важливого підприємства. Боржник до Звіту не додав належних і допустимих доказів (наприклад, фінансової звітності та ін.), що підтверджували б обставини, які на його думку перешкоджають виконати рішення суду. Посилається на те, що у 2020 році в Боржника була реальна фінансова можливість погасити весь залишок суми основного боргу за куповану електричну енергію перед ДП «Енергоринок» згідно з рішенням суду у даній справі. Однак, з липня 2019 року до листопада 2023 року АТ «Запоріжжяобленерго» не здійснило жодного платежу для погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок», а рішення суду лишається не виконаним до теперішнього часу. Поданий Боржником Звіт, всупереч вимог п.6 ч.2 ст.345-3 ГПК України, взагалі не містить відомостей про заходи, які вжито та вживаються АТ «Запоріжжяобленерго» для усунення обставин, які нібито (якщо вони дійсно є) ускладнюють виконання рішення суду. Не зазначення, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства України, про вжиття Боржником певних заходів для усунення перешкод у виконанні рішення суду, є прямою підставою, згідно ч.2 ст.345-4 ГПК України, для відмови у прийнятті Звіту судом. Беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених вище заперечень щодо прийняття звіту Боржника, вважає, що поданий АТ «Запоріжжяобленерго» Звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом. Зауважує, що відповідно до норм ч.3 ст.345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.
В судовому засіданні 16.04.2026 здійснювалась відеоконференція.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник боржника підтримав поданий звіт, просив прийняти звіт.
Представник стягувача підтримав подані заперечення, просив суд відмовити у прийнятті звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12 та застосувати до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.
За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу, проголошено її вступну та резолютивну частини.
20.06.2012 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 5009/761/12 затверджено мирову угоду між ДП "Енергоринок" та АТ "Запоріжжяобленерго", за умовами якої боржник зобов'язаний погасити основний борг за куповану електроенергію, який виник за січень, лютий, березень, червень, липень, листопад 2011 року в розмірі 216 500 390,00 грн; інфляційні нарахування у розмірі 3 384 109,33 грн; 3 % річних у розмірі 4 093 549,12 грн; пеня у розмірі 10 000,00 грн; 0,1 % штрафу у розмірі 5 000,00 гр. судового збору у розмірі 65 640,00 грн, всього - 224 058 688,45 грн. Позивач надає Відповідачу розстрочку погашення заборгованості в сумі 224 058 688,45 грн. на нижченаведених умовах, а Відповідач зобов'язується погасити заборгованість відповідно до нижченаведених умов. Погашення суми основного боргу за куповану електроенергію здійснюється шляхом щомісячного перерахування Відповідачем згідно з графіком грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Позивача № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк», МФО 300465 з обов'язковим зазначенням у призначенні платежу реквізитів цієї Мирової угоди, періоду виникнення та періоду погашення заборгованості, в т.ч. ПДВ. Погашення інфляційних нарахувань, 3% річних, штрафу, пені, судового збору здійснюється шляхом щомісячного перерахування Відповідачем згідно з графіком грошових коштів на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465
з обов'язковим зазначенням у призначенні платежу реквізитів даної Мирової угоди, виду заборгованості (інфляційні нарахування, 3% річних, штраф, пеня, судовий збір) та періоду погашення. Загальний строк погашення заборгованості Відповідачем перед Позивачем встановлюється до 31 травня 2022 року (включно). Перший платіж із погашення заборгованості, що підлягає розстрочці за цією Мировою угодою, повинен бути здійснений не пізніше 30 червня 2012 року. Кожний черговий платіж має бути здійснений Відповідачем не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з наведеним графіком. У випадку невиконання Відповідачем умов цієї Мирової угоди, в т.ч. невчасного здійснення чергового платежу, Позивач має право направити ухвалу господарського суду Запорізької області про затвердження цієї Мирової угоди на примусове виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).
В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - заявника.
За приписами ч. 1 ст. 345-1 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: про захист ділової репутації; що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в інших спорах немайнового характеру.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (ч. 4 ст. 345-1 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу (ч. 7 ст. 345-4 ГПК України).
Судом встановлено, що боржник до звіту не додав жодного належного доказу, що підтверджує об'єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати ухвалу суду, яка вступила в силу ще у 2012 році, а також в підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.
З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання ухвали суду у даній справі у досить значний проміжок часу, з 2012 року по 2026 рік, тобто майже 14 років.
Водночас, з матеріалів виконавчого провадження про стягнення заборгованості з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ДП «Енергоринок» стягувачу стало відомо про отримання Боржником на свою користь в черні 2025 року 35,5 млн. грн дивідендів від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що свідчить про отримання боржником доходу, який міг би бути використаний на погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок» згідно із рішенням суду.
Боржником у Звіті не спростовано наявність на його рахунках значних грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із ДП «Енергоринок» та добровільного виконання ухвали суду у даній справі.
Станом на 01.04.2026 року заборгованість по справі №5009/761/12 за ухвалою від 20.06.2012 складає 118 585 575,49 грн, з якої: 112 254 828,04 грн основний борг за червень, липень та листопад 2011 року; 2 865 585,33 грн інфляційні нарахування; 3 465 162,12 грн 3% річних. В 2026 році погашена заборгованість з основного боргу на суму 1 298 176,38 грн, в тому числі сплачено в лютому - березні 1 260 000,00 грн, та розподілено державним виконавцем в січні - березні 38 176,38 грн.
При цьому, АТ «Запоріжжяобленерго» продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує дохід та прибуток від такої діяльності, що підтверджується відкритими даними, зокрема, з сайту «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/c/00130926 ) та системи «Ліга-Закон» (https://compliancepro. ligazakon.net/document/6352377d-9ab0-493e-9981- 88827e661a59/dashboard/finances/analytics-ua ).
На підставі вищевикладених обставин, беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, поданий АТ «Запоріжжяобленерго» звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом.
Наявність чинного виконавчого провадження, вжиття виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу, а тактож зупинення виконавчого провадження не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.
В свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на стягувача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.
Також, не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання зобов'язань за договором та невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, п. 1 ст. 6 якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.
У справі Фуклєв проти України (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
У рішенні від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 та від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
У даній справі боржником не було спростовано наявність на його рахунках грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із стягувачем та добровільного виконання рішення суду.
При цьому, судом встановлено, що звіт боржника не містить орієнтовних строків повного і остаточного виконання ухвали суду у даній справі та відповідно обґрунтувань цих строків.
Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.
Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб'єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.
Отже, оскільки Звіт про виконання ухвали суду у даній справі поданий Боржником без додержання вимог статті 345-3 ГПК України (звіт не містить доказів повного виконання ухвали суду, а також боржник не надав відомостей про орієнтовні строки виконання рішення суду у повному обсязі та їх обґрунтування), суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті.
Відповідно до частини першої статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 345-4 ГПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 135 ГПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 135 ГПК України право, а не обов'язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, проте вважає за доцільне попередити керівника боржника про можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 ГПК України.
З огляду на викладене, часткове виконання ухвали суду у даній справі та на постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту боржника, суд вважає за доцільне додатково встановити боржнику новий строк для подання звіту про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12 до 11.05.2026.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 342, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 11.05.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.04.2026.
Головуючий суддя А.О. Науменко
Суддя Н.Г. Зінченко
Суддя М.В. Мірошниченко