Ухвала від 20.04.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

20.04.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Руденко Е.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника в розмірі 157279,04 грн. (вх.№ 1246/26 від 19.03.2026), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

представники не з'явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№ 75623 від 26.03.2025).

14.03.2026, тобто з порушенням строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про грошові вимоги до боржника на суму 157279,04 грн., з додатками за переліком (вх.№ 1246/26 від 19.03.2026).

Ухвалою суду від 23.03.2026 залишено без руху заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника у розмірі 157279,04 грн. Встановлено заявнику строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

30.03.2026 до суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, з додатками за переліком (вх.№ 1414/26 від 30.03.2026).

Ухвалою суду від 30.03.2026 констатовано, що недоліки заяви усунуті у встановлений строк та спосіб, тому заява ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника вважається поданою у день первинного її подання та приймається судом до розгляду. Водночас судом відкладено вирішення питання про визначення дати та часу розгляду вказаної заяви, повідомлено заявника та інших учасників справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», що судове засідання з розгляду цієї заяви буде проведено після попереднього засідання господарського суду, дата, час та місце проведення якого буде визначена судом додатково.

З матеріалів справи відомо, що 30.03.2026 суд постановив ухвалу за результатами попереднього засідання.

Згідно з ухвалою суду від 02.04.2026 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 1246/26 від 19.03.2026) на 20.04.2026 року, визнано явку уповноважених представників сторін у судове засідання необов'язковою, вирішено інші процедурні питання.

Про хід справи та про дату судового засідання заявник повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, також процесуальні документи по справі були надіслані на електронну пошту заявника, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Згідно вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

В судовому засіданні 20.04.2026 сторони участі не приймали, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника у цьому засіданні за наявними документами.

В обґрунтування вимог у своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 17.07.2018 по 19.10.2020 він працював у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», після звільнення роботодавець з ним не розрахувався, заборгованість із заробітної плати становить 157279,04 грн, яка була стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 у справі №905/169/25 (208/13102/24). Проте боржник вказане судове рішення не виконав, заборгованість не погасив.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 у справі №905/169/25 (208/13102/24) з супровідним листом, рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 у справі №905/169/25 (208/13102/24), паспортні дані та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1

ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подано до суду додаткові пояснення у справі від 16.04.2026 про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 01-41/2815/26 від 16.04.2026), в пункті 4 яких зазначає, що від ОСОБА_1 заяву не отримував та з її змістом не ознайомлений, також зазначена заява відсутня серед матеріалів справи в електронному кабінеті Товариства в підсистемі «Електронний суд». Водночас, боржник повідомляє, що згідно з його обліковими даними, заборгованість перед заявником становить 150236,26 грн. за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року, про що надає довідку до цих пояснень.

Суд зазначає, що аргументи ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не підтверджені жодним долученим до пояснень доказом та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, зокрема до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 долучено докази направлення заяви з додатками на адресу боржника від 27.03.2026 (опис вкладення до 3850000101898, відправлення за адресою м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87б, том 274 арк.справи 30). Сам лише факт неотримання боржником поштової кореспонденції, яка з додержанням вимог процесуального закону надсилалась кредитором (заявником) на офіційну поштову адресу боржника, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду від 02.04.2026 у цій справі, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання поштової кореспонденції. Згідно з процесуальним законодавством заявник як фізична особа не має обов'язку мати зареєстрований електронний кабінет в системі Електронний суд", заява з грошовими вимогами до боржника подана до суду у паперовій формі, відсканована судом у день її надходження та у цей день долучена до електронної справи, відтак, боржник не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи в системі “Електронний суд», до якої ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» має повний доступ як учасник справи. Доказів протилежного боржником не подано.

Розпорядником майна не подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника.

Частиною 4 статті 45 КУзПБ унормовано, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

За правилами частини 6 статті 45 цього Кодексу заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Суд виходить з того, що згідно з частинами 1, 4 та 5 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці. (ст. 97 КЗпП України).

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Роботодавцем також не надано суду будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №905/169/25 (208/13102/24) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітній платі в розмірі 157279,04 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та зборів).

У цьому рішенні господарський суд встановив розмір заборгованості відповідача перед позивачем та період її виникнення.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №905/169/25 (208/13102/24) сторонами не оскаржувалась, нечинним повністю чи частково у встановленому порядку не визнавалась та набрало законної сили 31.07.2025. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №905/169/25 (208/13102/24), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі, що розглядається.

Надану боржником довідку від 15.04.2026 про заборгованість перед ОСОБА_1 на суму 150236,26 грн. суд до уваги не приймає, оскільки така довідка не є первинним документом, а вказані у ній відомості не підтверджені жодним доказом.

Відповідно до частини 6 статті 41 КУзПБ під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Абзацом першим частини п'ятої статті 41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги про виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів.

Станом на дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №905/169/25 (208/13102/24), не подано належних доказів відсутності заборгованості перед заявником у розмірі 157279,04 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на заявлену суму.

Водночас, оскільки заява з кредиторськими вимогами подана до суду після спливу тридцятиденного строку з дня оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, такі вимоги хоча і є конкурсними, але не мають вирішального голосу на комітеті (зборах) кредиторів, мають дорадчий голос.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в розмірі 157279,04 грн.

Зобов'язати розпорядника майна-арбітражного керуючого Карауш Ю.В. включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 20.04.2026.

Суддя Н.В. Величко