Рішення від 14.04.2026 по справі 905/566/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

14.04.2026 Справа №905/566/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області, м.Покровськ в інтересах держави в особі: Добропільської міської ради, м.Добропілля повноваження якої тимчасово здійснює: Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, м.Добропілля

до відповідача 1: Громадської організації «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», м.Добропілля

до відповідача 2: Громадської організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», смт Новодонецьке

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1: Державної інспекції архітектури та містобудування України, м.Київ

про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва

Представники учасників справи:

прокурор (в залі суду): Ногіна О.М.;

від позивача (в режимі відеоконференції): Головатий Д.В.;

від відповідача 1: не з'явилися;

від відповідача 2 (в режимі відеоконференції): Амельченко В.П.;

від третьої особи: не з'явилися.

Суть спору: Заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області, м.Покровськ в інтересах держави в особі Добропільської міської ради, м.Добропілля повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, м.Добропілля звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача 1, Громадської організації «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», м.Добропілля та відповідача 2, Громадської організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», смт Новодонецьке про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.

В обґрунтування позовної заяви прокурор посилається на те, що Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» за відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку було внесено недостовірні відомості у дозвільні документи на будівництво, та збудовано капітальну нерухому споруду - торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, замість розміщення тимчасових споруд. У подальшому, Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» зареєстровано право власності на самочинне будівництво з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та подаровано вказане нерухоме майно Громадській організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке». На підставі норм Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, таке майно не могло бути в подальшому відчужене та набуте на підставі правочину - договору дарування між відповідачами. Недобросовісна поведінка відповідачів порушує право власності територіальної громади міста Добропілля на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/566/25; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 01.07.2025 об 11:00год.; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від прокуратури надійшла заява №56-3619ВИХ-25 від 10.06.2025 з доказами направлення позову з додатками третій особі.

23.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи, Державної інспекції архітектури та містобудування України, м.Київ надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Третя особа просить суд розглядати справу без участі представника Державної інспекції архітектури та містобудування України за наявними матеріалами, враховуючи подані письмові пояснення. Третя особа зазначає, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації. У разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурнобудівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію в момент реєстрації права власності, акти одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об'єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Третя особа звертає увагу на те, що Господарський суд Донецької області в рішенні від 11.10.2024 по справі №905/375/24, залишеним в силі Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, обґрунтовано зазначив про неузгодженість доводів прокуратури з наявною в матеріалах справи довідкою від 17.10.2019 виконавчого комітету Добропільської міської ради №19-Х.19, яка видана ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» стосовно уточнення адреси торгівельного комплексу по проспекту Шевченка 1Б (кадастровий номер 1411500000:00:027:0125). Третя особа наполягає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

27.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення №02/05-33/08/189/02 від 27.06.2025 з викладенням правової позиції з приводу заявлених прокурором вимог за змістом яких позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що спірний об'єкт нерухомості - торгівельний комплекс фактично розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 за адресою: м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку № 1. Відповідачем 1 при первинній реєстрації права власності на спірний об'єкт державному реєстратору подана довідка про уточнення адреси торгівельного комплексу на проспекті Шевченка будинок 1Б, водночас, вказана довідка не є документом, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. За кадастровим номером земельної ділянки 1411500000:00:027:0125 в Реєстрі будівельної діяльності інформації про присвоєння адреси не знайдено. Рішення про присвоєння адреси м.Добропілля, пр-т Шевченка, 1Б виконавчим комітетом Добропільської міської ради не приймалось, містобудівні умови та обмеження для проєктування та будівництва за цією адресою не видавались. Також, Добропільська міська рада зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:027:0133 не могла знаходитись в користуванні ГО «Центр муніципального розвитку м.Добропілля». Добропільська міська рада/Добропільська міська військова адміністрація не приймали рішень щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 фізичним або юридичним особам у власність чи користування (у тому числі на умовах оренди), звернень щодо надання цієї земельної ділянки у користування не надходили, доходи до бюджету Добропільської міської територіальної громади у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою не надходять, за вказаних обставин, відповідачами у порушення діючих законодавчих норм України порушено права та законні інтереси позивача, як власника земельної ділянки. Таким чином, ефективним способом захисту у зазначеній ситуації є знесення самочинного будівництва за рішенням суду, оскільки об'єкт має усі ознаки самочинного будівництва.

30.06.2025 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява №01/01-17/09/512/02 від 30.06.2025 за змістом якої позивач просить суд проводити судові засідання у справі №905/566/25 без участі представника заявника, позовні вимоги підтримують (не скріплено ЕЦП).

01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 30.06.2025 за змістом якої просить суд проводити судові засідання у справі №905/566/25 без участі представника заявника, позовні вимоги підтримують.

01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 2, Громадської організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», смт Новодонецьке надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30.06.2025, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідачем 2 заявлено клопотання про витребування доказів. За змістом відзиву відповідачем 2 повідомлено суд, що належним позивачем по справі може бути орган державного архітектурно-будівельного контролю. У відзиві зазначається, що у позовній заяві прокурор стверджує про подання замовником недостовірних даних, посилаючись на додані до позовної заяви докази, однак надані прокурором докази є листами, які Покровська окружна прокуратура Донецької області, Добропільська міська рада Покровського району Донецької області та Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області надсилали один одному, а тому не можуть вважатися достовірними доказами; єдиними достовірними доказами тієї обставини, подавав чи не подавав замовник недостовірні дані до органу державного архітектурно-будівельного контролю, є документи, які були подані заявником (відповідачем 1) для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310, зареєстрованої 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області. Господарський суд Донецької області в рішенні від 11.10.2024 по справі №905/375/24, залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, зазначив про неузгодженість доводів прокуратури з наявною в матеріалах справи довідкою від 17.10.2019 виконавчого комітету Добропільської міської ради №19-Х.19, яка видана ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» стосовно уточнення адреси торгівельного комплексу по проспекту Шевченка 1Б (кадастровий номер 1411500000:00:027:0125), яка має оцінюватися у взаємозв'язку з іншими обставинами справи. Тобто, ці обставини вже є встановленими судовими рішеннями у справі №905/375/24, які набрали законної сили, а відтак, в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, ці обставини не доказуються повторно при розгляді нашої теперішньої справи. Реєстрація права власності відповідача 2 на об'єкт нерухомості була здійснена на підставі договору дарування від 17.03.2021. Договір дарування від 17.03.2021 не визнавався судом недійсним, недійсність цього договору також не є прямо встановленою законом, а відтак необхідною підставою для скасування реєстрації права власності відповідача 2 є подання прокурором позову про визнання цього договору недійсним та задоволення такого позову судом. Для застосування ст. 228 Цивільного кодексу України є необхідним заволодіння не об'єктом самочинного будівництва, а незаконне заволодіння майном територіальної громади. Висновок прокурора про те, що укладення відповідачем 2 договору дарування від 17.03.2021 було спрямоване на незаконне заволодіння майном територіальної громади є лише припущенням прокурора та не підтверджується жодними належними, допустимими та достовірними доказами, а відтак встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину не є спростованою щодо договору дарування від 17.03.2021. Так само, як є припущенням, яке не підтверджується жодними доказами, твердження прокурора про те, що відповідач 2 не міг не знати про самочинність будівництва. Обставина відсутності обізнаності відповідача 2 про порушення прав позивача та відсутності зловмисної домовленості між відповідачами вже встановлена рішенням суду, що набрало законної сили і не підлягає повторному доказуванню у нашій справі. Водночас, задоволення позову та припинення права власності відповідача 2 на належне йому нерухоме майно є незбалансованим та непропорційним втручанням у право власності відповідача 2 та призведе до невиправданого порушення його прав, що є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.07.2025 відкладено підготовче засідання на 21.07.2025 об 11:00год.; задоволено клопотання відповідача 2 про витребування доказів; витребувано у Державної інспекції архітектури та містобудування України у строк до 18.07.2025 копії документів, які були подані заявником Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310 «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», зареєстрованої 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

11.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшла заява вихідний №519-25 від 11.07.2025 про виконання ухвали суду, за змістом якої зазначено, що шляхом моніторингу відомостей, які містяться в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності за параметром пошуку «реєстраційний номер - ДЦ141192751310» встановлено, що наявна інформація про зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 02.10.2019 щодо об'єкта будівництва «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», кадастровий номер - 1411500000:00:027:0133, замовник будівництва - Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (ЄДРПОУ 38181837). Разом з цим повідомлено, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутні електронні копії документів, які були подані заявником Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ141192751310 «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», зареєстрованої 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області. Також, документів у паперовій формі за параметрами пошуку, зазначеними в ухвалі, в розпорядженні ДІАМ не виявлено.

11.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшла відповідь на відзив вихідний №56/2-4474ВИХ-25 від 10.07.2025. Прокурор наполягає, що доказами наданими до позовної заяви підтверджується, що відповідач 1 не був станом на дату будівництва та станом на теперішній час власником або користувачем ні земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0133, ні з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 та не мав дозволу на забудову цих земельних ділянок, що свідчить про здійснення відповідачем 1 самочинного будівництва, що, в свою чергу, є підставою для скасування оспорюваної декларації. При заповненні і подачі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310 від 02.10.2019 замовником було внесено недостовірні відомості. Скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та як наслідок скасування державної реєстрації є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади м.Добропілля, що спростовує підстави оформлення права власності відповідачем 1 на торгівельний центр. При цьому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виконання, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів, а отже між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який, з огляду на предмет спору та суб'єктний склад сторін, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Водночас, положення ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містять імперативної норми щодо того, що тільки орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду може звертатися до суду із вказаними позовними вимогами, а лише зазначено в якому випадку він обов'язково звертається до суду із вказаними позовними вимогами. Щодо твердження представника відповідача 2 про те, що від задоволення першої позовної вимоги про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи відмови у її задоволенні залежить відмова чи задоволення наступних позовних вимог, то вказане твердження також є помилковим, адже, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав. Документи отримані за письмовим запитом прокурора є допустимими, належними, достовірними та вірогідними відповідно до положень ГПК України, адже отримані у спосіб, прямо передбачений Законом України «Про прокуратуру». Щодо тверджень про те, що обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві вже досліджувались судами першої та апеляційної інстанції у справі №905/375/24, то господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм, при цьому оціночні судження, викладені у мотивувальній частині рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2024 у справі № 905/375/24 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024) не можуть прийматися судом до уваги при вирішенні даного спору, адже у вказаному рішенні суд тільки надав свої правові оцінки певним фактам при розгляді іншої справи з іншими предметом позову та іншими позовними вимогами, що відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, не є обов'язковим для врахування суду у поточній справі. Водночас наголошується, що незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем 1, вона в силу положень ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України (що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього) не набула права власності на самочинно збудований торгівельний комплекс, а отже, не могла його відчужувати за договором дарування третій особі. Оскільки спірний договір дарування торгівельного комплексу укладений всупереч положень ч. 2 ст. 718, ст. 376 Цивільного кодексу України, а саме без врахування того, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому, отже вказаний договір спрямований на незаконне заволодіння об'єктом самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності та згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Одночасно з переданням права власності на об'єкт нерухомості обов'язковою умовою договору є передача майнових прав на земельну ділянку, тобто у разі укладення договору без дотримання вказаних умов особа має однозначно розуміти, що прав на користування земельною ділянкою у неї немає та що будівництво є самочинним, тому ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» мала очевидно розуміти незаконність розміщення нерухомого майна та його самочинний характер. При цьому, незважаючи на те, що ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» отримало у 2021 році об'єкт нерухомості без земельної ділянки, за протягом понад чотирьох років право користування землею воно не оформило, до міської ради з приводу оформлення таких прав не зверталось. Водночас, наголошується, що у даному випадку немає втручання в ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» майнову сферу, застосовуючи вимогу про знесення спірного об'єкта нерухомості так, як об'єкт самочинного будівництва вона отримала безкоштовно за договором дарування та не вкладала будь-яких коштів або майна у самочинне будівництво, у зв'язку з цим, вона не несе будь-яких втрат у разі задоволення позовних вимог.

11.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшли письмові пояснення вихідний №56/2-4438ВИХ-25 від 11.07.2025 щодо правової позиції третьої особи, за змістом яких зазначено, що ані факт реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, ані факт державної реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. Щодо тверджень про неузгодженість доводів прокурора з наявною в матеріалах справи довідкою про уточнення адреси торгівельного центру, слід зазначити наступне: вказана довідка навпаки додатково підтверджує внесення замовником будівництва недостовірних даних до декларації, адже земельна ділянка, зазначена у довідці має кадастровий номер 1411500000:00:027:0125, а земельна ділянка у повідомленні про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації - 1411500000:00:027:0133, це дві різні земельні ділянки з різною площею та цільовим призначенням, які знаходяться за різними адресами, водночас, на які ані право користування, ні право власності відповідача не набували. При цьому, щодо тверджень третьої особи про те, що відповідач 2 не був учасником процедур, за якими відповідні державні органи прийняли в межах своєї компетенції рішення, які спричинили виникнення у відповідача 1 права власності на спірний об'єкт та не може у зв'язку із цим зазнати непропорційного втручання у володіння своїм майном, зазначено, що у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних із встановленням суб'єктного складу осіб, зобов'язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема ст. 376 цього Кодексу, таким чином, за висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду знесення самочинного будівництва має здійснювати не особа, яка його вчинила, а особа, до якої, як вона вважає, перейшло право власності на такий об'єкт.

21.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 21.07.2025, за змістом яких відповідач 2 наполягає, що спосіб отримання прокурором доказів жодним чином не спростовує той факт, що додані до позовної заяви документи, створені в результаті переписки одного з одним суб'єктів, що виступають на стороні позивача, були створені за наявності впливу (особиста зацікавленість в результатах розгляду справи), спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а відтак додані до позовної заяви документи, складені посадовими особами Покровської окружної прокуратури Донецької області, Добропільської міської ради Покровського району Донецької області та Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області не можуть вважатися достовірними доказами. Відповідно до відповіді третьої особи на ухвалу суду про витребування документів можна встановити, що витребувані судом документи були втрачені у процесі передачі архіву Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка ліквідувалась, до Державній інспекції архітектури та містобудування України, при цьому з урахуванням принципу належного урядування відповідач 2 не повинен зазнавати майнових втрат внаслідок втрати державними органами документів, які підтверджують законність набуття права власності на торгівельний центр першим власником цього майна (відповідачем 1). Водночас, положення ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлюють єдину можливу підставу для застосування передбаченого нею способу захисту - подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Переважна частина доказів наданих прокуратурою не стосуються безпосередньо змісту зареєстрованої декларації та зазначених у ній даних. Зміст декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 02.10.2019, у сукупності з відомостями про те, що ця декларація була зареєстрована, свідчить що при її перевірці органом державного будівельно-архітектурного контролю не було виявлено недостовірних відомостей. З урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів» докази, які перевірялись особами, які не є зацікавленими у результатах розгляду справи зміст декларації, поданої відповідачем 1, із зазначенням відповідних відомостей, в тому числі про існування договору оренди від 11.11.2008, у сукупності з відомостями про те, що при перевірці доданих до декларації документів співробітники Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області не виявили розбіжностей між змістом декларації і доданих до неї документів, визнали подані відомості достовірними і зареєстрували декларацію, жодним компетентним органом не виявлено порушень у діях співробітників цього органу при реєстрації декларації є більш вірогідними, ніж докази, складені особами, які є зацікавленими у результатах розгляду справи (докази, подані прокурором, із посиланням на які він стверджує, що відповідач 1 подав недостовірні відомості для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, в тому числі відомості про існування договору оренди від 11.11.2008).

Ухвалою суду від 21.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/566/25 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 19.08.2025 об 11:00год; визнано явку всіх учасників справи обов'язковою.

30.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшли додаткові пояснення по справі №56/2-/4759ВИХ-25 від 30.07.2025, за змістом яких зазначено, що ні наявність зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, ні наявність державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомості не спростовують факту самочинного будівництва у силу положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України та не змінюють правового режиму такого будівництва як самочинного. Наголошено, що прокурор не може мати власної зацікавленості в жодній справі, а діє виключно відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на захист інтересів держави, що обґрунтовано належним чином у позовній заяві. Крім того, вказується, що оскільки у відповідача 1 був відсутній договір оренди земельної ділянки, як і право приватної власності, а відповідач 2, набувши у власність нерухоме майно, документально не оформив користування спірною земельною ділянкою та не уклав з Добропільською міською радою відповідний договір оренди земельної ділянки, тобто у цей період відповідач 2 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельну ділянку використовував для розміщення об'єкта нерухомого майна. Власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою. Зважаючи, що за відповідачем 2 не зареєстровано у встановленому законодавством порядку будь-яке право на спірну земельну ділянку, у нього відсутні в силу вимог ПК України обов'язки податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.

19.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 18.08.2025, за змістом яких зазначено, що викладені представником прокуратури у поясненнях від 30.07.2025 доводи не містять жодних заперечень ні стосовно застосування у нашій справі принципу належного урядування, ні стосовно оцінки доказів у нашій справі відповідно до стандарту доказування «вірогідність доказів», а відтак, пояснення прокурора не спростовують необхідності застосування при вирішенні нашої справи принципу належного урядування і стандарту доказування «вірогідність доказів». Відзначає, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності відповідача 2 та знесення торгівельного комплексу не призведе до отримання територіальною громадою прибутку від використання земельної ділянки, а відтак не є належним і ефективним способом захисту права територіальної громади на отримання такого прибутку.

Ухвалою суду від 19.08.2025 закрито підготовче провадження по справі №905/566/25; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.09.2025 об 11:00 год.

08.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 08.09.2025 про долучення доказів, за змістом якого останній просить суд поновити строк на приєднання до матеріалів справи №905/566/25 фотографій, що підтверджують руйнування торгівельного комплексу та приєднати до матеріалів справи означені докази.

У судовому засіданні 09.09.2025 оголошувалась перерва до 30.09.2025 об 11:40 год, задоволено клопотання від 08.09.2025 відповідача 2 про долучення доказів, поновлено відповідачу 2 пропущений процесуальний строк для подання доказів та долучено їх до справи.

Ухвалою від 30.09.2025 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі №905/566/25 та замінив судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим засіданням, зупинив провадження у справі №905/566/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвалою суду від 17.02.2026 поновлено провадження по справі, призначено підготовче засідання на 17.03.2026 об 11:00 год.

11.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшли додаткові пояснення по справі №56-1224ВИХ-26, в яких прокуратура наполягає на задоволенні позовних вимог.

17.03.2026 через підсистему “Електронний суд» від представника Добропільської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі б/н від 17.03.2026.

Ухвалою суду від 17.03.2026 закрито підготовче провадження по справі №905/566/25; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.04.2026 об 11:00 год.

В судовому засіданні 14.04.2026 прокурор надала пояснення щодо позову, просила задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання 14.04.2026 в режимі відеоконференції з'явився представник позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 14.04.2026 в режимі відеоконференції з'явився представник відповідача 2, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання 14.04.2026 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, на підставі наступного.

Третя особа була повідомлена про розгляд справи та призначені судові засідання належним чином шляхом направлення ухвал суду до її електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

Як вбачається із Відповіді №11556620 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, юридична особа Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», м.Добропілля (ЄДРПОУ 38181837) не зареєструвала електронний кабінет.

В умовах відсутності електронного кабінету у відповідача 1, копії ухвал суду по справі направлялись на юридичну адресу відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (поштові відправлення поверталися до суду з відміткою про підстави невручення «адресат відсутній за вказаною адресою») та на електронну адресу відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.

Окрім того, на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі «Судова влада» були опубліковані оголошення зі змістом резолютивних частин ухвал суду для відповідача 1, роздруківки означених оголошень наявні в матеріалах справи.

Отже, відповідач 1 був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що відповідачем 1 не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії відповідач 1 суд не повідомив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу.

З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

Як зазначає прокурор та як свідчать матеріали справи, 28.11.2018 відповідач 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» звернувся до Добропільського міського голови щодо надання дозволу на розміщення тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) у м.Добропіллі по проспекту Шевченка, в районі житлового будинку № 1 для провадження підприємницької діяльності.

30.11.2018 головний архітектор м.Добропілля видав відповідачеві 1 паспорт прив'язки № 5 для розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності, паспорт прив'язки є дійсним до 29.11.2028. Адреси споруд відсутні.

14.12.2018 між відповідачем 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» та Добропільською міською радою укладено Договір №1 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Добропілля - земельної ділянки по проспекту Шевченка в районі житлового будинку №1 (119,25м.кв.) для розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності.

19.03.2021 ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» звернулась до Добропільської міської ради із заявою від 18.03.2021 про розірвання договору №1 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Добропілля від 14.12.2018 у зв'язку з відчуженням за договором дарування торгівельного комплексу загальною площею 117,2 м.кв. за адресою: м.Добропілля, проспект Шевченка, будинок 1Б.

Додатковою угодою від 18.03.2021 розірвано укладений між відповідачем 1 та Добропільською міською радою договір № 1 від 14.12.2018 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою та анульовано паспорт прив'язки №5 від 30.11.2018 вищезазначеної групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 використовував земельну ділянку позивача площею 119,25м.кв. з дозволу позивача у період з 14.12.2018 по 18.03.2021 для розміщення тимчасових споруд на території проспект Шевченко, район житлового будинку №1, м.Добропілля.

30.09.2019 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від відповідача 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (замовник) надійшло повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ДЦ 061192731831, в якому замовник повідомив про початок виконання будівельних робіт, а саме про початок будівництва торгівельного комплексу загальною площею 117,2 м2 за адресою: проспект Шевченка, буд.1А у м.Добропілля Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1411500000:00:027:0133), документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: договір оренди від 11 листопада 2008 року.

02.10.2019 відповідачем 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» подано до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларацію від 02.10.2019 про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1). Декларація подана до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області щодо об'єкта: будівництво торгівельного комплексу площею 117,2 м2; адреса: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, 1А; дата початку будівництва 30.09.2019, дата закінчення будівництва 01.10.2019; інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: договір оренди б/н від 11.11.2008, кадастровий номер 1411500000:00:027:0133.

Згідно інформації, яка надана Державною інспекцією архітектури та містобудування України суду 11.07.2025, шляхом моніторингу відомостей, які містяться в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності за параметром пошуку «реєстраційний номер - ДЦ 141192751310» встановлено, що наявна інформація про зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 02.10.2019 щодо об'єкта будівництва «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», кадастровий номер - 1411500000:00:027:0133, замовник будівництва - Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля».

Суд відзначає, що в матеріалах справи копія договору оренди б/н від 11.11.2008 відсутня.

За відомостями технічного паспорта на торгівельний комплекс від 02.10.2019 (суб'єкт виготовлення - ФОП Корпухов А.О.) за адресою: АДРЕСА_1 розташовано торгівельний комплекс «А1» 1 поверхом, що складається з 3 (трьох) приміщень: 01 приміщення загальною та основною площею 60,0 м2, 02 приміщення загальною та основною площею 28,5 м2, 03 приміщення загальною та основною площею 28,7 м2 (загальна площа 117,2 м.кв.).

Згідно рішення Добропільської міської ради від 21.11.2018 № 7/50-38, земельна ділянка 1411500000:00:027:0133 як об'єкт цивільних прав з'явилась лише у 2018 році в результаті поділу.

Водночас, згідно договору оренди від 09.01.2019 між Добропільською міською радою та Рум'янцевою Л.М., акту приймання-передачі об'єкта оренди від 09.01.2019, витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно, відповіді Добропільської МВА від 24.04.2023 №03/1016-10/01/02 земельна ділянка 1411500000:00:027:0133 з 21.01.2019 перебуває в оренді у Рум'янцевої Лариси Миколаївни строком на 5 років.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№429098985 від 29.05.2025) земельна ділянка 1411500000:00:027:0133 є землею комунальної власності Добропільської міської ради знаходиться в оренді у громадянки ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 09.01.2019 строком на 5 років.

Відповідно до змісту відповіді Добропільської МВА від 24.04.2023 № 03/1016-10/01/02, за адресою просп. Шевченка, буд. 1А у м. Добропіллі знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:028:0075, яка з 10.06.2013 перебуває у власності ТОВ «Фортуна» та на ній розташований належний цьому товариству торгівельний комплекс.

В матеріалах справи наявна довідка «Про уточнення адреси» №19-Х.19 від 17.10.2019 підписана секретарем Добропільської міської ради В.А. Плєтньовим, згідно змісту якої повідомлено, що довідка надана Громадській організації «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» стосовно уточнення адреси торгівельного комплексу по проспекту Шевченка (земельна ділянка кадастровий номер - 1411500000:00:027:0125); поштова адреса торгівельного комплексу: Донецька обл., м.Добропілля, проспект Шевченка, 1Б.

Згідно змісту листа Добропільської МВА №03/1016-10/01/02 від 24.04.2023 повідомлено Покровську окружну прокуратуру, що рішення про присвоєння адреси м.Добропілля, пр-т Шевченка, 1Б виконавчим комітетом Добропільської міської ради не приймалось, містобудівні умови та обмеження для проєктування та будівництва за цією адресою не надавались, угоди щодо користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 з Добропільською міською радою не укладались та наданий час не оформлювались, орендна плата до бюджету Добропільської громади не сплачується.

18.10.2019 відповідачем 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» подано заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень на об'єкт нерухомості - торгівельний комплекс за адресою Донецька обл., м.Добропілля, проспект Шевченка 1Б; до заяви додано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310 від 02.10.2019, кадастровий номер земельної ділянки не зазначено.

22.10.2019 державний реєстратор прав на нерухоме майно Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник Інна Олександрівна прийняла рішення за №49272855 про державну реєстрацію прав приватної власності на торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, просп. Шевченка, буд. 1Б за громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», кадастровий номер земельної ділянки не зазначено.

17.03.2021 між відповідачем 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (дарувальник) та відповідачем 2, ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» (обдарований) укладений договір дарування торговельного комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Шиманським І.Ю., згідно змісту якого Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» зобов'язується безоплатно передати, а Громадська організація «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» зобов'язується прийняти в дар торгівельний комплекс розташований за адресою: Донецька область, м.Добропілля, проспект Шевченка, будинок №1Б; за даними правовстановлюючого документа та Технічного паспорту виготовленого станом на « 02» жовтня 2019 року Карнаух В.Я., Інженером з інвентаризації нерухомого майна (сертифікат серія АЕ №002833), відчужується торгівельний комплекс А-1, матеріал стін - мет.каркас, алюмінієвими композитними панелями. Загальна площа 117,2кв.м.; нерухоме майно що відчужується розташоване на земельній ділянці, площею 0,0276 га (кадастровий номер 1411500000:00:027:0125), яка на момент посвідчення цього договору перебуває у комунальній власності, що перевірено згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1408752772021 сформованого за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру 10.03.2021.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №429075329 від 29.05.2025 щодо торгівельного комплексу (реєстраційний номер об'єкта 1941982414115) загальною площею 117,2 кв.м. за адресою: Донецька область, м.Добропілля, просп.Шевченка, будинок 1Б належав/належить на праві власності:

- ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», дата державної реєстрації - 18.10.2019, державний реєстратор Булошник І.О., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 49272855 від 22.10.2019, документи, що подані для державної реєстрації: довідка, серія та номер: 19-Х.19, видний 17.10.2019, видавник: Виконавчий комітет Добропільської міської ради; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ДЦ141192751310, виданий 02.10.2019, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, речове право припинено: 17.03.2021;

- ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», дата державної реєстрації - 17.03.2021, приватний нотаріус Добропільського міського нотаріального округу Шиманський І.Ю., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57134025 від 17.03.2021; документи, що подані для державної реєстрації: договір дарування від 17.03.2021 торгівельного комплексу, серія та номер: 309, виданий 17.03.2021, видавник Шиманський І.Ю. приватний нотаріус Добропільського міського нотаріального округу.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №429094785 від 29.05.2025 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 площею 0,0276 га, знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Добропілля, проспект Шевченка; із цільовим призначенням: для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та належить територіальній громаді в особі Добропільської міської ради, код ЄДРПОУ 32897190.

Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, площа земельної ділянки 0,0276га, місце розташування: Донецька обл., м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку №1, власник: Добропільська міська рада, код ЄДРПОУ 32897190, дата державної реєстрації 05.12.2016, номер запису про право 17883475.

Листом Добропільської МВА №03/0095-10/02 від 24.03.2023 повідомлено Покровську окружну прокуратуру, що договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 з Добропільською міською радою не укладався.

Листом Добропільської МВА №03/1651-10/01/02 від 16.06.2023 повідомлено заступника керівника Покровської окружної прокуратури, що за розпорядженням начальника міської військової адміністрації було здійснено обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 з метою виявлення факту її використання, про що складений відповідний акт від 15.06.2023 №1, за змістом якого встановлено результати обстеження земельної ділянки, а саме на земельній ділянці 1411500000:00:027:0125 розташована нежитлова будівля, яка належить ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» на підставі договору дарування торгівельного комплексу від 17.03.2021 НМР716719, зареєстрованим приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області в реєстрі за номером 309.

В матеріалах справи також наявні копії листів Покровської окружної прокуратури Донецької області до ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, до Державної інспекції архітектури та містобудування України, до Управління державної інспекції архітектури та містобудування в Донецькій області, та відповіді на означені листи.

В матеріалах справи наявні податкові декларації по сплаті земельного податку та квитанції про сплату податку відповідачем 2 за земельну ділянку з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 за 2023-2025 роки.

Водночас, відповідачем 2 до матеріалів справи долучені фотографії, що підтверджують руйнування торгівельного комплексу внаслідок військової агресії Російської Федерації у місті Добропілля.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.2024 у справі №905/375/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відмовлено у задоволені позовних вимог заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі позивача Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, до відповідача 1 - Громадської організації “Центр муніципального розвитку міста Добропілля», до відповідача 2 - Громадської організації “Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» про визнання за Добропільською міською територіальною громадою в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області права власності на самочинно збудований торговельний комплекс, загальною площею 117,2 м2, розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, район житлового будинку № 1.

Вважаючи, що Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» за відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку було внесено недостовірні відомості у дозвільні документи на будівництво, та збудовано капітальну нерухому споруду - торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, замість розміщення тимчасових споруд, а у подальшому, Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» зареєстровано право власності на самочинне будівництво з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та подаровано вказане нерухоме майно Громадській організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», та у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідачів порушено право власності територіальної громади міста Добропілля на земельну ділянку, заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області, м.Покровськ звернувся до Господарського суду Донецької області з даним позовом.

Давши правову оцінку документам і матеріалам, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження міської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Добропілля, суд дійшов висновку про те, що Добропільської міської ради, м.Добропілля повноваження якої тимчасово здійснює: Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, м.Добропілля є представницьким органом територіальної громади міста Добропілля, уповноваженою діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

З викладеного слідує, що прокурором правильно визначено позивача у спірних правовідносинах, а звернення обумовлено необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час користування земельними ділянками комунальної власності.

Так, Покровська окружна прокуратура неодноразово зверталась до Добропільської міської військової адміністрації Донецької області із листами за № 56/2-132ВИХ-24 від 26.01.2024 та за №56/2-789ВИХ-25 від 12.02.2025 щодо необхідності вжиття заходів реагування з метою усунення порушень інтересів держави внаслідок незаконних дій відповідачів щодо самочинного капітального будівництва об'єкта нерухомого майна - торгівельного центру у м.Добропіллі на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної форми власності, державної реєстрації права власності на нього та подальше його відчуження.

Добропільською міською військовою адміністрацією Донецької області надано відповіді за № 01/01-19/0407/09-01/402/02 від 01.02.2024 та за №01/01-17/0634/09-01/786/02 від 18.02.2025, згідно з якими заходи, в тому числі, цивільно-правового характеру не вживались та у подальшому вживатися не будуть у зв'язку із дефіцитом коштів в бюджеті громади.

Таким чином, Добропільською міською радою, повноваження якої на теперішній час здійснює Добропільська міська військова адміністрація Донецької області, жодних заходів, у тому числі позовного характеру не вжито, що свідчить про невиконання останньою як уповноваженим органом покладених на неї функцій по захисту інтересів держави.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області повідомив Добропільську міську раду повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області (повідомлення № 56/2-3141ВИХ-25 від 26.05.2025) про представництво інтересів держави шляхом пред'явлення до Громадської організації «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», м.Добропілля, Громадської організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», смт Новодонецьке про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області повноваження якої тимчасово здійснює: Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, м.Добропілля у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо розгляду справи за правилами господарського судочинства.

Сутність розглядуваного спору полягає у доведенні прокурором підстав для скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності за відповідачем 2, ГО «Фонду муніципального розвитку смт Новодонецьке» та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва відповідачем 2, ГО «Фонду муніципального розвитку смт Новодонецьке».

На підставі п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У постановах від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 та від 23.06.2019 у справі №680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що спір власника земельної ділянки щодо захисту майнового права на неї з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій ділянці, розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який, з огляду на предмет спору та суб'єктний склад сторін, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Щодо вимог про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310 «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області» (замовник: ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», код ЄДРПОУ: 38181837), зареєстровану 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 Господарського процесуального кодексу України) суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Оцінюючи належність обраного прокурором способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити також із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У цій справі прокурор просить скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Статтею 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено порядок прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п'ята статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частини дев'ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об'єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2020 у справі №826/4286/17 виснував, що з моменту реєстрації права власності на новостворений об'єкт вичерпує свою дію декларація про готовність об'єкта до експлуатації та рішення про видачу сертифікату готовності.

У цьому випадку скасування декларації, яка є індивідуальним актом одноразового застосування, не призведе до поновлення прав позивача, адже декларація про готовність об'єкта до експлуатації вичерпала свою дію після реєстрації за відповідачем 1 права власності на об'єкт будівництва (спірну будівлю), та не спричинить жодних правових наслідків і не зумовить ефективний захист тих прав, які як вважає прокурор та позивач є порушеними, у такому разі завдання судочинства не виконуватиметься.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2024 № 357/14323/18 та інших.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду розглядала вимогу про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації як належний спосіб захисту виключно за обставин, коли на відповідній ділянці заборонене будь-яке будівництво, крім гідротехнічних споруд (див. висновок, сформульований у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 63)).

За обставин цієї справи, суд не встановив, що на земельній ділянці Добропільської територіальної громади з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125, будівництво неможливе.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

При цьому, як вже зазначалося вище, прокурор та позивач вбачає порушення своїх прав саме у реєстрації права власності та зайнятті земельної ділянки спірною будівлею.

Водночас, суд зауважує, що прокурором заявлено вимоги не про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а про скасування самої декларації.

Тому з огляду на наведене, зважаючи на підстави позову та вказане порушення, суд вважає, що скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації не має будь-яких правових наслідків та не призведе до поновлення прав або інтересів позивача, тому в частині позовних вимог про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації слід відмовити.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності за Громадською організацією «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» на нерухоме майно - торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Шиманського І.Ю. від 17.03.2021 №57134025 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна за №1941982414115, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

Особливості права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 Цивільного кодексу України).

Стаття 375 Цивільного кодексу України врегульовує право власника на забудову належної йому земельної ділянки, тобто можливість власника земельної ділянки здійснювати на ній будівництво в порядку, встановленому законом. Власник має право здійснювати на належній йому земельній ділянці нове будівництво, створюючи будівлі та споруди, яких раніше не існувало.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 Цивільного кодексу України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту частини першої статті 376 Цивільного кодексу України об'єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 Земельного кодексу України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об'єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об'єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

У статті 90 Земельного кодексу України наведено детальний перелік прав власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 Цивільного кодексу України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов'язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об'єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб'єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що стаття 376 Цивільного кодексу України розташована у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на земельну ділянку.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Особливістю об'єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 Цивільного кодексу України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов'язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого у статті Цивільного кодексу України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено. Такий висновок сформульовано у пункті 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

З огляду на викладене в постанові від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

Як встановлено судом земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 є землею комунальної власності Добропільської міської ради.

З встановлених обставин справи вбачається, що відповідач 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» не отримував ні у власність, ні у користування земельну ділянку 1411500000:00:027:0125 для будівництва торгівельного центру, оскільки паспорт прив'язки від 30.11.2018, що отриманий ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» та договір №1 від 14.12.2018 пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Добропілля не є підставою для використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 для капітального будівництва.

30.09.2019 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від відповідача 1, ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (замовник) надійшло повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ДЦ 061192731831, в якому замовник повідомив про початок виконання будівельних робіт, а саме про початок будівництва торгівельного комплексу загальною площею 117,2 м2 за адресою: проспект Шевченка, буд.1А у м.Добропілля Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1411500000:00:027:0133), документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: договір оренди від 11 листопада 2008 року.

Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 02.10.2019 подана відповідачем 1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області щодо об'єкта: будівництво торгівельного комплексу площею 117,2 м2; адреса: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, 1А; дата початку будівництва 30.09.2019, дата закінчення будівництва 01.10.2019; інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: договір оренди б/н від 11.11.2008, кадастровий номер 1411500000:00:027:0133.

Водночас, відповідно до рішення Добропільської міської ради від 21.11.2018 за №7/50-38 земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:027:0133 (адреса: АДРЕСА_2 ) була сформована в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0037 в 2018 році, а згідно договору оренди землі від 09.01.2019 земельна ділянка 1411500000:00:027:0133 перебувала в оренді у Рум'янцевої Лариси Миколаївни строком на 5 років, отже відповідачем 1 в декларації зазначений неіснуючий договір оренди б/н від 11.11.2008, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до змісту відповіді Добропільської МВА від 24.04.2023 № 03/1016-10/01/02, за адресою просп. Шевченка, буд. 1А у м. Добропіллі знаходиться інша земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:028:0075, яка з 10.06.2013 перебуває у власності ТОВ «Фортуна» та на ній розташований належний цьому товариству торгівельний комплекс.

Отже, при заповненні і подачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 30.09.2019 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.10.2019 відповідачем 1 було внесено до неї недостовірні відомості щодо адреси нерухомого майна та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій побудований об'єкт нерухомості.

Підставою для реєстрації права власності за відповідачем 1 стала декларація про готовність об'єкта до експлуатації та довідка виконавчого комітету Добропільської міської ради від 17.10.2019 № 19-Х.19 щодо уточнення адреси торгівельного комплексу.

У вказаній довідці виконавчого комітету зазначено, що: торгівельний комплекс знаходиться за адресою: м.Добропілля, проспект Шевченка, 1Б; розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №429094785 від 29.05.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 площею 0,0276 га є землею комунальної власності Добропільської міської ради; адреса: Донецька обл., проспект Шевченка; не перебуває у користуванні будь-яких осіб; вказана ділянка має вид використання: для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 площею 0,0276га; адреса: Донецька обл., проспект Шевченка, 1; вид використання: для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності; власник Добропільська міська рада, дата реєстрації: 05.12.2016.

Відповідно до тимчасового порядку реалізації експериментального проєкту з присвоєння адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин - момент здійснення будівництва), рішення про присвоєння або зміну адреси об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна відповідно до цього Порядку приймає уповноважений орган містобудування та архітектури (далі - уповноважений орган з присвоєння адреси). Уповноваженим органом з присвоєння адреси може бути: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради - якщо об'єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; районні в м.Києві державні адміністрації - якщо об'єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження районної у м. Києві державної адміністрації; місцева державна адміністрація - якщо об'єкт розташований у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради або районних у м. Києві державних адміністрацій.

У відповідності до ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Так, частини 5 та 6 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон доповнено статтею 26-3 згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019, який набрав чинності 01.12.2019) передбачають, що адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється виконавчим органом міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження міської ради. Виконавчий орган міської ради, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, визначеного частиною дев'ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону, приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об'єкта будівництва, вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Позивач наполягає, що за період з 2018 по 2021 роки виконавчим комітетом Добропільської міської ради не приймалось рішення про присвоєння адреси: м.Добропілля, пр-т Шевченка, 1Б на земельній ділянці 141150000:00:027:0125, містобудівні умови та обмеження для проєктування та будівництва за цією адресою не видавались, протилежного матеріали справи не містять, водночас відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125, вказано місце розташування: Донецька обл., м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку №1.

Отже довідка виконавчого комітету Добропільської міської ради «Про уточнення адреси» №19-Х.19 від 17.10.2019, що підписана секретарем Добропільської міської ради Плєтньовим В.А., без відповідного рішення виконавчого комітету, не є належний документом, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що за розпорядженням начальника міської військової адміністрації було здійснено обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 з метою виявлення факту її використання, про що складений відповідний акт від 15.06.2023 №1, за змістом якого встановлено результати обстеження земельної ділянки, а саме: на земельній ділянці 1411500000:00:027:0125 розташована нежитлова будівля, яка належить ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» на підставі договору дарування торгівельного комплексу від 17.03.2021 НМР716719, зареєстрованим приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області в реєстрі за номером 309.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1, Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», м.Добропілля збудував спірне нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 (цільове призначення: для розміщення тимчасових споруд), що знаходиться в комунальній власності Добропільської міської ради, уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування означеної земельної ділянки та набув право власності на нього (нерухоме майно) на підставі документів (повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 30.09.2019 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02.10.2019) з недостовірними відомостями та без належного присвоєння об'єкту поштової адреси.

Дослідивши обставини справи та наявність в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що будівництво торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м.Добропілля, пр-т Шевченка, 1Б, яке було здійснено на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Добропілля, кадастровий номер 1411500000:00:027:0125, підпадає під ознаки самочинного будівництва відповідно до визначення ст. 376 Цивільного кодексу України.

Фактично первісний власник, відповідач 1, оминув законодавчо встановлену процедуру будівництва, збудував торгівельний комплекс на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, внаслідок чого Добропільська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися належним їй майном (земельною ділянкою, на якій розташований нерухоме майно - торгівельний комплекс).

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи (інформаційна довідка №429075329) право власності на торгівельний комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1941982414115), який розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, просп.Шевченка, будинок 1Б на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 був зареєстрований на праві власності за відповідачем 1 (Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля»), а з 17.03.2021 на підставі договору дарування від 17.03.2021 власником об'єкту нерухомості є відповідач 2 (Громадська організація «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке»).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

При цьому термін «визнання», який вживається в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нормах статті 376 Цивільного кодексу України, має різне змістовне значення. В контексті регулювання відносин, пов'язаних із самочинним будівництвом, термін «визнання» має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Самою по собі реєстраційною дією передбачений статтею 376 Цивільного кодексу України судовий порядок не може бути підмінений.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

У постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (№ 914/608/20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123).

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Повноцінне здійснення прав на нерухоме майно неможливе без державної реєстрації з огляду на те, що вона є завершальним етапом набуття повного обсягу речових прав. Однак сама по собі державна реєстрація речових прав не захищає учасників цивільних відносин від порушень права власності та інших речових прав.

Як слідує із змісту частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не може звертатись за підтвердженням належного їй права власності або вимагати визнання належного їй права в іншому, позасудовому порядку.

Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п'ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 Цивільного кодексу України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 Цивільного кодексу України).

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi №916/1174/22).

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора (скасування державної реєстрації права власності) є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

На підставі викладеного, належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об'єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.

Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21).

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності за Громадською організацією «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» на нерухоме майно - торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, який розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, проспект Шевченка, 1Б, проведену рішенням приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Шиманського І.Ю. від 17.03.2021 №57134025 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна за №1941982414115.

Щодо вимоги про зобов'язання Громадську організацію «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером: 1411500000:00:027:0125 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - торгівельного комплексу загальною площею 117,2 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку № 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1941982414115) суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

Як зазначено у цьому рішенні, на земельній ділянці, що належить до комунальної власності, здійснено самочинне будівництво, яке порушує права власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 вказала, що належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження нею, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113).

Обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (Постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23).

Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до частини другої статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб'єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред'явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.

Статтею 376 Цивільного кодексу України регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною другою статті 212 Земельного кодексу України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб'єктів, які створюють такі перешкоди.

Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов'язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

На об'єкт самочинного будівництва не виникає право власності як на нерухому річ (згідно із частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов'язок щодо знесення об'єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об'єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України, статус об'єкта самочинного будівництва не змінюється.

Внаслідок укладення договору дарування у ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» не виникає право власності на нерухому річ (право на нерухому річ не виникло у ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» як у особи, яка здійснила самочинне будівництво, і не може бути передане іншим особам), проте ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» набула права на об'єкт самочинного будівництва.

ГО «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» користується земельною ділянкою без відповідних правових підстав, її дії є самовільним зайняттям земельної ділянки. На земельній ділянці розташований об'єкт самочинного будівництва, який належить відповідачу 2 та зареєстрований за ним. Це створює перешкоди для власника земельної ділянки.

Обов'язок знести об'єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.

Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №908/2388/21.

Водночас, суд під час розгляду справи має оцінити добросовісність відповідачів та пропорційність застосовуваних до них засобів.

Відповідач 2 зазначав, що задоволення позову призведе до незбалансованого та непропорційного втручання прокурора у право на мирне володіння майном.

Щодо наведеного, суд зазначає наступне.

Так, згідно із частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов'язковою умовою використання земельної ділянки під забудову є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне її зайняття. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Зважаючи на встановлені судом обставини у цій справі, суд зазначає, що відповідач 1 перед здійсненням будівництва спірної забудови, ознайомившись зі змістом земельного та цивільного законодавства, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про незаконність здійснення забудови за відсутності у нього правовстановлюючих документів на землю комунальної власності. Проігнорувавши вимоги чинного законодавства, відповідач 1 фактично взяв на себе ризики, пов'язані, в тому числі, із можливим знесенням самочинно збудованого об'єкта будівництва.

Тож, надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, суд враховує, що поведінка відповідача 1 щодо спорудження об'єкта нерухомості за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети, не була добросовісною і у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об'єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Добропілля.

При цьому, як було встановлено судом, відповідач 2 при укладенні договору дарування з відповідачем 1 та набуванні активу у виді торгового комплексу, проявивши розумну обачність, не міг не знати, що цей актив (нерухоме майно) є проблемним та існують права та претензії третіх осіб на нього. Зокрема, відповідач 2 не міг не знати про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку на якій знаходиться нерухоме майно під час укладення договору дарування, з урахуванням вимог законодавства щодо істотних умов договору дарування, що у свою чергу виключає можливість добросовісного набуття ним прав на об'єкт нерухомості, водночас доказів звернення відповідачем 2 після підписання договору дарування до власника земельної ділянки для укладання договору оренди суду не надано. На переконання суду, сплата відповідачем 2 земельного податку не спростовує факту відсутності у нього права користування спірною земельною ділянкою.

Окрім того, об'єкт самочинного будівництва відповідач 2 отримав безкоштовно за договором дарування, отже не вкладав коштів або майна у самочинне будівництво.

Відповідачі не набули права власності на нерухоме майно в установленому законом порядку, а відтак непропорційне втручання з боку держави в мирне володіння майном у даному випадку відсутнє, оскільки ґрунтується на законі, є виправданим обставинами спірних правовідносин, направлене на задоволення суспільного, публічного інтересу (захист прав власника земельної ділянки), переслідує легітимну мету відновлення стану, який існував до порушення.

При цьому, відповідач 2 не позбавлений права заявити вимоги про компенсацію (відшкодування) збитків, спричинених відповідними наслідками, до відповідача 1.

За таких обставин право органу місцевого самоврядування повернути самовільно зайняту земельну ділянку з огляду на встановлені у даній справі обставини гарантоване чинним законодавством України (стаття 212 Земельного кодексу України) та не порушує критерію пропорційності втручання у мирне володіння майном.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовну вимогу про зобов'язання Громадську організацію «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером: 1411500000:00:027:0125 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - торгівельного комплексу загальною площею 117,2 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку № 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1941982414115) слід задовольнити.

Щодо посилань відповідача 2 на рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2024 у справі № 905/375/24 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувалися і встановлювалися у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Оціночні судження, викладені у мотивувальній частині рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2024 у справі № 905/375/24 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024) не можуть прийматися судом до уваги при вирішенні даного спору, адже у вказаному рішенні суд тільки надав свої правові оцінки певним фактам при розгляді іншої справи з іншими предметом позову та іншими позовними вимогами, що відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не є обов'язковим для врахування суду у поточній справі.

Щодо доводів відповідача 2, що додані до позовної заяви докази є перепискою прокурора з позивачем, а отже, докази, отримані в результаті вказаного листування не можуть вважатися достовірними, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, документи отримані за письмовим запитом прокурора є допустимими, належними, достовірними та вірогідними відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Щодо тверджень відповідача 2 стосовного того, що єдиними достовірними доказами тієї обставини, подавав чи не подавав замовник недостовірні дані до органу державного архітектурно-будівельного контролю, є документи, які були подані заявником (відповідачем 1) для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310, зареєстрованої 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, то суд ухвалою від 01.07.2025 задовольнив клопотання відповідача 2 про витребування доказів та витребував в Державної інспекції архітектури та містобудування України копії документів, які були подані заявником Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 141192751310 «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», зареєстрованої 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

На виконання ухвали суду від 01.07.2025 від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшла заява, за змістом якої зокрема зазначено, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутні електронні копії документів, які були подані заявником Громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ141192751310 «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», зареєстрованої 02.10.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області. Також, документів у паперовій формі за параметрами пошуку, зазначеними в ухвалі, в розпорядженні ДІАМ не виявлено.

Інформація щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1411500000:00:027:0125, 1411500000:00:027:0133, щодо спірного об'єкту нерухомості міститься у реєстрах: Державному реєстрі нерухомого майна та Державному земельному кадастрі; в матеріалах справи наявні копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повідомлення про початок виконання будівельних робіт спірного торгівельного центру, а також інші документи, які є допустимими, належними, достовірними та вірогідними доказами по справі.

Таким чином, втрата державними органами документів, наданих відповідачем 1 до органу державного архітектурно-будівельного контролю не порушує принцип "належного урядування", при наявності в матеріалах справи інших допустимих, належних, достовірних та вірогідних доказів.

Твердження відповідача 2, що спірний об'єкт нерухомості знаходиться на території активних бойових дій згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, відповідно до норм чинного законодавства не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.

Суд відзначає, що інші доводи та заперечення учасників справи ретельно досліджені і вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме в частині зобов'язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером: 1411500000:00:027:0125 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - торгівельного комплексу загальною площею 117,2 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку № 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1941982414115), у задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокуратурою при зверненні з цим позовом до суду сплачено 7267,20 грн судового збору з урахуванням коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» (за три позовних вимоги), а також сплачено 1211,20грн судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову з урахуванням коефіцієнту пониження 0,8 за подання заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд», що була задоволена судом.

З огляду на вимоги законодавства та враховуючи те, що позовні вимог задоволені частково (в частині однієї позовної вимоги), судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: стягненню з відповідачів на користь прокуратури підлягає сума у розмірі 3633,60 грн в рівних частинах (2422,40 грн - сума судового збору, сплаченого за подачу позову в частині задоволеної вимоги, 1211,2 грн - сума судового збору, сплаченого за розгляд заяви про забезпечення позову), інші витрати покладаються на прокуратуру.

Відносно вжитих судом заходів забезпечення позову суд зазначає, що згідно ч.ч. 7, 8 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 2, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області, м.Покровськ в інтересах держави в особі Добропільської міської ради, м.Добропілля повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, м.Добропілля до Громадської організації «Центр муніципального розвитку міста Добропілля», м.Добропілля та Громадської організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке», смт Новодонецьке про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - задовольнити частково.

Зобов'язати Громадську організацію «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» (85010, Донецька обл., м.Добропілля, смт Новодонецьке, вул.Благовісна, буд.3, код ЄДРПОУ 39768472) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером: 1411500000:00:027:0125 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - торгівельного комплексу загальною площею 117,2 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку № 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1941982414115).

Стягнути з Громадської організації «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (85004, Донецька обл., м.Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 83, кабінет 106, код ЄДРПОУ 38181837) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002) судові витрати у розмірі 1816,80 грн.

Стягнути з Громадської організації «Фонд муніципального розвитку смт Новодонецьке» (85010, Донецька обл., м.Добропілля, смт Новодонецьке, вул.Благовісна, буд.3, код ЄДРПОУ 39768472) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002) судові витрати у розмірі 1816,80 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 14.04.2026 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 20.04.2026.

Суддя Г.Є. Курило