вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.04.2026м. ДніпроСправа № 904/722/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко", м. Львів
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 380 577,34грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованість у розмірі 380 577,34грн, з яких:
- основний борг у розмірі 366 480,00грн;
- 3 % річних у розмірі 4 849,58грн;
- втрати від інфляції у розмірі 9 247,76грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №265-25 закупівлі товару від 28 травня 2025 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Також позивач зазначив, що очікує понести витрати на правову допомогу у даній справі в суді першої інстанції в орієнтованому розмірі 40 000,00грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить закрити провадження у справі №904/722/26 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 366 480,00грн, а також врахувати клопотання КПТМ "Криворіжтепломережа" про зменшення витрат на оплату (можливої) правничої допомоги на 99%, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності господарської справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт по справі №904/722/26.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач підтверджує, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість у розмірі 366 480,00грн. ТОВ "ТВК "Сіко" просить: закрити провадження у справі №904/722/26 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 366 480,00грн, у зв'язку добровільним погашенням заборгованості відповідачем після звернення позивача з позовом до суду; стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 3 % річних у розмірі 4 849,58грн та втрати від інфляції у розмірі 9 247,76грн, а також судовий збір у розмірі 4 567,20грн та витрати на правову допомогу адвоката у даній справі у розмірі 15 000,00грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 справу №904/722/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
28 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець, відповідач) укладено договір №265-25 закупівлі товару (а.с. 6-7).
За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити: Комплекс вимірювальний "Флоутек-ТМ 2-3-4" зі змонтованим обладнанням у шафі (ДК 021:2015: 38540000-2 - Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати) (далі - товар).
Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами у специфікації (додаток №1 до договору), яка є його невід'ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків із внесенням відповідних змін до договору за згодою сторін (п. 1.2, 1.3 договору).
За змістом пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 366 480,00грн (триста шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ: 61 080,00грн (шістдесят одна тисяча вісімдесят гривень 00 копійок).
Фактична вартість товару, що поставляється за цим договором, підтверджується видатковими накладними (п. 3.2 договору).
В пункті 4.1 договору сторони погодили, що покупець проводить оплату протягом 60-ти календарних днів за фактично поставлений товар у відповідності до виставлених рахунків шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок
постачальника після підписання відповідної накладної. Наявність заборгованості за попередньо поставлений товар не є підставою для відмови у наступних поставках згідно заявок покупця.
Розрахунки проводяться у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника, вказаний у розділі XIV цього договору (п. 4.2 договору).
Датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.5 договору).
Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар (п. 6.1.1); приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною та умовами договору (п. 6.1.2).
Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.1); на дострокову поставку товару за письмовим погодженням покупця (п. 6.4.2).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).
Згідно пункту 11.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31 грудня 2025 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1) на поставку товару: "Флоутек-ТМ 2-3-4" для лічильника Itron Delta2050 G100 DN50, у кількості 2 шт., за ціною 76 350,00грн (без ПДВ); комплекс "Флоутек-ТМ 2-3-4" для лічильника Itron Delta S3F G400 DN150 у кількості 1 шт., за ціною 76 350,00грн (без ПДВ); комплекс "Флоутек-ТМ 2-3-4" для лічильника TZ/Fluxi G1000 DN150 у кількості 1 шт., за ціною 76 350,00грн (без ПДВ), на загальну суму 366 480,00грн (а.с. 8).
Додатковими угодами №1 від 28.05.2025 та №2 від 18.06.2025 до договору №265-25 від 28.05.2025 сторони дійшли згоди внести зміни в додаток №1 "Специфікація №1" та виклали його в новій редакції (а.с. 9-10, 11-12).
На виконання умов договору ТОВ "ТВК "Сіко" поставило відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 366 480,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №59 від 11.07.2025 (а.с. 13).
Видаткова накладна містить підписи сторін скріплені печатками підприємств.
Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р59 від 11.07.2025 (а.с. 35).
У визначений пунктом 4.1 договору строк КПТМ "Криворіжтепломережа" не здійснило оплату вартості поставленого товару.
У січні 2026 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №26/01-33 від 27.01.2026 та просив до 31.01.2026 виконати оплату за поставлений товар (а.с. 17).
У відповідь на лист КПТМ "Криворіжтепломережа" листом №3517/04 від 13.01.2025 повідомило, що на даний час не має фінансової можливості сплатити суму існуючої заборгованості, але приймає усі необхідні заходи щодо погашення заборгованості у найкоротший термін (а.с. 15).
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 366 480,00грн, 3% річних у розмірі 4 849,58грн та втрат від інфляції у розмірі 9 247,76грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору закупівлі товару, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В пункті 4.1 договору сторони погодили, що покупець проводить оплату протягом 60-ти календарних днів за фактично поставлений товар у відповідності до виставлених рахунків шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок
постачальника після підписання відповідної накладної.
З огляду на положення спірного договору та специфікації до нього відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару:
за видатковою накладною №59 від 11.07.2025 не пізніше 09.09.2025, прострочка виконання настає з 10.09.2025.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань призвело до виникнення заборгованості, станом на дату звернення з позовом до суду, у відповідача за договором в загальному розмірі 366 480,00грн.
Під час розгляду справи відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції:
№16047 від 23.02.2026 на суму 116 480,00грн. Призначення платежу: за машини та обладнання згідно рах. №61 від 11.07.2025 (повн) дог. №265-25 від 28.05.2025 (а.с. 61);
№16021 від 20.02.2026 на суму 50 000,00грн. Призначення платежу: за машини та обладнання згідно рах. №61 від 11.07.2025 (повн) дог. №265-25 від 28.05.2025 (а.с. 63);
№16000 від 19.02.2026 на суму 200 000,00грн. Призначення платежу: за машини та обладнання згідно рах. №61 від 11.07.2025 (повн) дог. №265-25 від 28.05.2025 (а.с.74).
Позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення основної заборгованості.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).
Верховний Суд зазначає, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову необхідно відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 також виснувала, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо). Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" звернулося до суду 18.02.2026 (документ сформовано в системі "Електронний Суд" 18.02.2026).
Оскільки відповідачем сплачено основний борг після звернення позивача з позовом до суду (відповідач перерахував загальну суму 366 480,00грн - 19.02.2026, 20.02.2026, 23.02.2026, тобто після відкриття провадження у справі), провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 366 480,00грн підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4 849,58грн за період з 10.09.2025 до 17.02.2026 та втрати від інфляції за період з жовтня 2025 року по січень 2026 року у розмірі 9 247,76грн (а.с. 23).
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунок є вірним.
Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19) (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 13.08.2025 у справі № 910/11038/24, від 27.01.2026 у справі 910/2840/25).
Сума інфляційних втрат складає, на суму боргу 366 480,00грн * 102,5% (сукупний індекс інфляції за вересень 2025 року - січень 2026 року) = 375 642,00грн - 366 480,00,00грн = 9 162,00грн.
Відповідач зазначив, що розрахунок втрат від інфляції та 3% річних позивачем здійснено вірно.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 4849,58грн та втрати від інфляції у розмірі 9 162,00грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
16 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" (клієнт, позивач) та Адвокатом Жуком Ростиславом Стефановичем (адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №16/02/2026 (а.с. 19-20).
Згідно пункту 1.1 договору адвокат зобов'язується надати правову (правничу) допомогу та здійснити представництво й захист інтересів клієнта в усіх державних органах і установах, у тому числі у судах всіх інстанцій та юрисдикцій у правоохоронних органах (у тому числі, у територіальних підрозділах Національній поліції, Державній фіскальній службі, перед органами слідства та прокуратури, у Державній виконавчій службі та її територіальних підрозділах, перед приватними виконавцями, в органах нотаріату та юстиції, Державній реєстраційній службі тощо, в підприємствах установах та організаціях будь-якої форми власності) з усіма правами що надані клієнту та його адвокату згідно законодавства України.
Договір набирає чинності з моменту його підписання, та діє до 31 грудня 2026 року включно (п. 3.1 договору).
Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Загальна вартість гонорару в межах доручення, передбаченого даним договором та порядок розрахунку та оплати гонорару визначається у додатковій угоді до даного договору, та містить у собі конфіденційну інформацію, яка не підлягає розголошенню стороннім особам (п. 4.1 договору).
При розрахунку вартості правової допомоги, що надається згідно даного договору, враховується час, витрачений адвокатом, складність справи та/або правового питання клієнта тощо (п. 4.3 договору).
За результатами надання правової допомоги складається акт наданої правової допомоги, що підписується представниками кожної із сторін. Акт наданої правової допомоги є невід'ємною частиною даного договору, та підставою для проведення розрахунків (оплат) та підтверджує факт надання правової допомоги за даним договором та складається адвокатським об'єднанням без конкретизованого зазначення складу правової допомоги та їх опису, за кожен звітний місяць, вид чи етап правової допомоги, конкретне правове питання та/або його вид тощо, і подається на підпис клієнту. Відмова клієнта від акту не допускається (п. 4.4 договору).
Сума, вказана в п. 4.1 даного договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.6 договору).
16 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" (клієнт, позивач) та Адвокатом Жуком Ростиславом Стефановичем (адвокат) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №16/02/2026 від 16.02.2026 (а.с. 21).
На виконання умов п. 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №16/02/2026 від 16.02.2026 сторони погодили наступний механізм визначення розміру гонорару адвоката за надання клієнту правової допомоги:
сторонами погоджено, надання інших видів правової допомоги обчислюється погодинно, при цьому вартість однієї години роботи адвоката над справами клієнта становить 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок, і може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п. 1.1 додаткової угоди);
сторонами погоджено, що базова вартість надання послуг з представництва інтересів клієнта в судових засіданнях та/або в правоохоронних органах, становить 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок без ПДВ (п. 1.2 додаткової угоди);
у випадку, якщо адвокат підготувався та прибув у призначене судове засідання до суду (а тому числі в режимі відеоконференції, але судове засідання не відбулося з незалежних від адвоката причин (неявка іншої сторони у справі, зайнятість судді в іншому засіданні, відсутність технічної можливості провести судове засідання і т.д.) вартість наданих послуг клієнту розраховується відповідно до базової вартості наданих послуг, визначених у п. 1.2 цієї додаткової угоди (п. 1.4 додаткової угоди);
сторонами погоджено фіксовану вартість правової допомоги з підготовки однієї позовної заяви у справі про стягнення заборгованості з боржників клієнта становить 15 000,00грн за одну судову справу (п. 1.5 додаткової угоди).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката 15 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1408 від 18.02.2026 (а.с. 22).
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правової (правничої) допомоги №16/02/2026 від 16.02.2026 (а.с. 19-20); ордер серії ВС №1440830 від 18.02.2026 (а.с. 41). Статус адвоката Жука Ростислава Стефановича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1846 від 15.06.2012 (а.с. 42).
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
В позовній заяві позивач зазначив про витрати на правничу допомогу в розмірі 40000,00грн, однак у відповіді на відзив від 28.02.2026 просить стягнути з відповідача 15000,00грн.
За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач проти запланованих понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн заперечує, просить зменшити витрати на правничу допомогу на 99%. Так, представником позивача було складено просту (нескладну) позовну заяву про стягнення безспірної заборгованості згідно діючого договору закупівлі товару, основна заборгованість відповідачем не оспорюється, а навпаки визнається; господарська справа №904/722/25 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, втім у випадку визнання суми основної заборгованості у вказаній справі відсутні будь-які процесуальні дії, такі як: без призначення відповідних експертиз, залученням третіх осіб, забезпечення позову, виклику свідків тощо, а отже відсутність виконання будь-яких робіт представником позивача.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини першої ст. 86 ГПК суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Процесуальні документи, наявні у справі підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Жуком Ростиславом Стефановичем.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги на суму 380491,58грн.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у розмірі 14996,62грн (380491,58грн * 15 000,00грн /380 577,34грн).
Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу на 99%, вважає заявлену суму витрат обґрунтованою, розумною і співмірною до ціни позову.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 567,20грн, замість 4 566,93грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1409 від 18.02.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 36,46).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 168,14грн (14 011,58грн * 4566,93грн / 380 577,34грн).
Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору в сумі 4 397,76грн (366 480,00грн * 4 566,93грн / 380 577,34грн) повертаються позивачу з Державного бюджету у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 366 480,00грн (відсутність предмета спору).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення 380 577,34грн - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" основного боргу 366 480,00грн у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код 03342184; пров. Цісик Квітки, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" (ідентифікаційний код 43176970; вул. Кульпарківська, 230а, корпус 5, офіс 2г, м. Львів, 79071) 3% річних у розмірі 4 849,58грн (чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять гривень 58коп.), втрати від інфляції у розмірі 9 162,00грн (дев'ять тисяч сто шістдесят дві гривні 00коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14996,62грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 62 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 168,14грн (сто шістдесят вісім гривень 14коп.).
У решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Сіко" (ідентифікаційний код 43176970; вул. Кульпарківська, 230а, корпус 5, офіс 2г, м. Львів, 79071) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4397,76грн (чотири тисячі триста дев'яносто сім гривень 76коп.), сплачений згідно платіжної інструкції №1409 від 18.02.2026, яка містяться у матеріалах справи №904/722/26, видати ухвалу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано - 20.04.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва