09 квітня 2026 року м. Харків Справа № 905/781/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Жельне С.Ч. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Писаренко О.В.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ПрАТ “Грета» (вх. № 469Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22 (повна ухвала складена 05.03.2026 в приміщенні господарського суду Донецької області суддею Ніколаєвою Л.В.)
за позовом Акціонерного товариства “Таскомбанк»
до Приватного акціонерного товариства “Грета»
про стягнення заборгованості в сумі 52 152 429,84 грн,
за участю Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22, з урахуванням ухвали від 15.04.2024 про виправлення описки, частково задоволено позов АТ “Таскомбанк»; стягнуто з ПрАТ “Грета» на користь АТ “Таскомбанк» заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 у загальній сумі 47 873 981,03 грн, з яких: 41 758 135,61 грн заборгованість за кредитом, 5 640 652,60 грн заборгованість за відсотками, 475 192,82 грн заборгованість за комісією та витрати зі сплати судового збору в сумі 718 109,72 грн; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
01.04.2024 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
ПрАТ “Грета» звернулось до суду із заявою за вх. № 112/26 від 09.01.2026 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 328 ГПК України, в якій відповідач (боржник просив суд визнати наказ господарського суду Донецької області від 01.04.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилався на зарахування взаємних зустрічних вимог згідно із заявами про залік взаємних вимог від 17.07.2025 №17/07/25-1, від 14.10.2025 №14/10/25-1, оскільки вартість майна, прийнятого АТ “Таскомбанк» в рахунок погашення боргу, яка встановлена висновками експертиз Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 21.03.2024 №№25207, 25209, від 25.03.2024 №25126/25201, перевищує розмір кредиторської заборгованості перед банком, у зв'язку з чим ПрАТ “Грета» виконало свої зобов'язання перед банком в повному обсязі, що є підставою для визнання наказу господарського суду Донецької області від 01.04.2024 таким, що не підлягає виконанню. Також відповідач (боржник) зазначив, що після проведення заліку взаємних вимог та в силу ст. 37 ЗУ “Про іпотеку» та ст. 25 ЗУ “Про заставу» АТ “Таскомбанк» має заборгованість перед ПрАТ “Грета» у розмірі різниці між вартістю прийнятого АТ “Таскомбанк» майна та розміром заборгованості ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» за кредитним договором.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22 відмовлено Приватному акціонерному товариству “Грета» у задоволенні заяви за вх. №112/26 від 09.01.2026 про визнання наказу господарського суду Донецької області від 01.04.2024 у справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- проаналізувавши зміст заяв ПрАТ “Грета» про залік взаємних вимог від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1, які надіслані АТ “Таскомбанк», суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначені заяви є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі;
- існуює невизначеність між сторонами щодо вартості зазначеного майна, що, в свою чергу, виключає безспірність існування зобов'язань АТ “Таскомбанк» перед ПрАТ “Грета», на зарахування яких ПрАТ “Грета» було вчинено залік взаємних вимог згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1;
- додатково про спірність зобов'язань, на зараховування яких ПрАТ “Грета» вчинено правочини згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1, свідчить наявність у провадженні Господарського суду міста Києва справи №910/12993/25 за позовом ПрАТ “Грета» до АТ “Таскомбанк» про: визнання недійсним додатку 20 І від 23.10.2021 до генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 (в редакції договору №9 від 23.10.2021), укладеного між АТ “Таскомбанк» та ПрАТ “Грета»; визнання акта АТ “Таскомбанк» - протокольного рішення засідання комітету з управління непрацюючими активами АТ “Таскомбанк» від 23.12.2022 (протокол № 231222/1) частково недійсним у тій частині, що стосується прийняття у власність АТ “Таскомбанк» майна ПрАТ “Грета» в рахунок часткового погашення заборгованості, у першу чергу за основним боргом та процентами за кредитною лінією в євро за субкредитною угодою - додатком 20 І від 23.10.2023 до генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, отже, ПрАТ “Грета» оспорює як підставу виникнення у нього частини зобов'язань перед АТ “Таскомбанк», так і підставу виникнення у АТ “Таскомбанк» зустрічних зобов'язань, на залік яких були спрямовані заяви ПрАТ “Грета» від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1;
- обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, в порядку статті 328 ГПК України, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника, адже в іншому випадку між сторонами з цього приводу виникає спір про право, який неможливо вирішити лише шляхом застосування процесуальної норми;
- зважаючи на обставини, які свідчать про спірність зустрічного зобов'язання АТ “Таскомбанк» (невизначеність/неузгодженість щодо існування такого зобов'язання та його розміру), підстави вважати, що зобов'язання ПрАТ “Грета» за рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 припинено шляхом зарахування взаємних вимог згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1 відсутні, а тому заява ПрАТ “Грета» за вх. № 112/26 від 09.01.2026 про визнання наказу господарського суду Донецької області від 01.04.2024 у справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
ПрАТ “Грета» через систему “Електронний суд» надіслало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ПрАТ “Грета» а саме:
- визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторії Безручко щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 79869153 неправомірною;
- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторію Безручко винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 79869153;
- визнати наказ господарського суду Донецької області від 01.04.2024, який був виданий на виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :
- ПрАТ «Грета» подало до господарського суду Донецької області скаргу на бездіяльність державного виконавця та заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню від 05.01.2026 № 05/01/26- 1 по справі № 905/781/22, як один процесуальний документ, однак суд першої інстанції розглянув окремо кожну із цих вимог і по кожній вимозі виніс ухвалу, що порушує ч. 6 ст. 173 ГПК України і є підставою для скасування ухвали;
- ПрАТ «Грета» здійснило односторонній правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (залік), яким заявило про припинення грошового зобов'язання перед АТ «Таскомбанк» у зв'язку з тим, що ринкова вартість майна, прийнятого АТ «Таскомбанк» за протокольним рішенням від 23.12.2022 (протокол № 231222/1), перевищує суму боргу, стягнутого за рішенням суду, проте місцевий господарський суд фактично проігнорував існування цього правочину, не надав йому жодної правової оцінки та не дослідив його правові наслідки у зв'язку із заявою за ст. 328 ГПК України, що суперечить принципу презумпції правомірності правочину, встановленому статтею 204 Цивільного кодексу України;
- місцевий господарський суд не врахував того, що зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який не потребує згоди іншої сторони, а заперечення кредитора не блокують припинення зобов'язання зарахуванням, за умови дотримання вимог ст. 601 ЦК України;
- суд першої інстанції не надав оцінки експертному висновку як ключовому доказу зустрічних вимог, а саме: висновку судової експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса» , який підтверджує, що ринкова вартість майна, яке АТ «Таскомбанк» прийняв у власність за протокольним рішенням від 23.12.2022, істотно перевищує суму заборгованості, стягнутої рішенням; відповідно у АТ «Таскомбанк» виникло грошове зобов'язання перед ПрАТ «Грета» щодо різниці між ринковою вартістю майна та сумою боргу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ “Грета» (вх. № 468Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22. Призначено справу до розгляду на 09.04.2025 о 10:30 год.
Учасникам справи встановити строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.
26.03.2026 від АТ «Таскомбанк» (яке 16.03.2026 отримало ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026) у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначений учасник справи просить залишити ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що:
- ПрАТ «ГРЕТА» мала доводити відсутність боргу за Кредитним договором чи недійсність Кредитного договору саме в межах розгляду справи №905/781/22, чого не було зроблено;
- суд першої інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.09.2022 у справі №917/244/21, дійшов вірного висновку в оскаржуваній ухвалі, що у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, при цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється;
- на підставі заяви від 17.07.2025 за вих. №17/07/25-1 про залік взаємних вимог у справі №905/781/23 вже ухвалено судове рішення від 24.11.2025, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні заяви ПрАТ «ГРЕТА» про визнання наказу від 01.04.2025 таким, що не підлягає виконанню, проте, не зважаючи на наявність преюдиційних обставин, встановлених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 щодо відсутності підстав для визнання наказу від 01.04.2024 таким, що не підлягає виконанню, ПрАТ «ГРЕТА» вчергове звернулось до суду із заявою від 05.01.2026 про визнання наказу від 01.04.2024 таким, що не підлягає виконанню;
- суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов правильного висновку про те, що «обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника, адже в іншому випадку між сторонами з цього приводу виникає спір про право, який неможливо вирішити лише шляхом застосування процесуальної норми, отже, зважаючи на обставини, які свідчать про спірність зустрічного зобов'язання АТ «Таскомбанк» (невизначеність/неузгодженість щодо існування такого зобов'язання та його розміру), підстави вважати, що зобов'язання ПрАТ «Грета» за рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 припинено шляхом зарахування взаємних вимог згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1 відсутні;
- у справі №905/781/22 між сторонами наявні існуючи судові спори, ініційовані зі сторони ПрАТ «ГРЕТА» щодо наявності боргу у Банку перед апелянтом (справа №910/15619/24), а також щодо оспорення підстав, що призвели до заборгованості (справа №910/12293/25), що розглядаються в Господарському суді м. Києва, що виключає безспірність обставин, якими боржник обґрунтовує наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню .
В судове засідання 09.04.2026 з'явився представник позивача (стягувача), який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, які він навів у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники відповідача (боржника) та Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання 09.04.2026 не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку до електронних кабінетів зазначених учасників справи електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026).
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представників відповідача (стягувача) та Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною ч. 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як встановлено ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 ГПК України Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин .
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17, підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
-матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання.
ПрАТ “Грета» вважає підставою для визнання наказу господарського суду Донецької області від 01.04.2024 у справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню, обставину відсутності боргу перед АТ “Таскомбанк» у зв'язку з його припиненням шляхом зарахування зустрічних вимог.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, у жовтні 2022 року АТ “Таскомбанк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ПрАТ “Грета» про стягнення заборгованості за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 в сумі 89 620 215,26 грн, з яких: 83 200 000 грн - тіло кредиту, 6 104 340,44 грн - відсотки, 316 574,82 грн - комісія та в розмірі 1 037 837,52 євро, з яких: 1 000 000,00 євро - тіло кредиту, 37 837,52 євро - відсотки.
Під час розгляду судом справи №905/781/22 АТ “Таскомбанк» у позасудовому порядку задовольнило частину грошових вимог за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 шляхом звернення стягнення на майно ПрАТ “Грета» у відповідності до укладених договорів іпотеки, застави та прийняло у власність в рахунок погашення боргу наступне майно: нежитлові приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташовані за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 10; нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 51 820,60 кв.м., розташовані за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1; земельна ділянка, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер: 1411700000:00:002:0495, цільове призначення: для обслуговування території заводу за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1; нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 5 196,40 кв.м., розташовані за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького Б., буд. 32; земельна ділянка, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер: 1422481500:01:000:0015, цільове призначення: для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-он, Білокузьминівська сільська рада; 1170 позицій рухомого майна.
Відповідно до долучених АТ “Таскомбанк» до матеріалів справи звітів ПП “Академія оцінки і права» про оцінку майна від 19.12.2022 ринкова вартість майна ПрАТ “Грета», на яке було звернуто стягнення в позасудовому порядку, становить: нежитлового приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташованого за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 10 - 1 018 800 грн; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 51 820,60 кв.м., розташованих за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 - 30 104 400 грн; земельної ділянки, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер: 1411700000:00:002:0495, цільове призначення: для обслуговування території заводу за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 - 5 233 000 грн; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5 196,40 кв.м., розташованих за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького Б., буд. 32 - 1 735 200 грн; земельної ділянки, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер: 1422481500:01:000:0015, цільове призначення: для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, Білокузьминівська сільська рада - 1 404 000 грн, виробничого обладнання та устаткування у кількості 1170 позицій, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 - 43 346 904 грн.
Як встановлено у рішенні Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22, за рахунок вищезазначеного майна, набутого у власність АТ “Таскомбанк», була погашена частково заборгованість ПрАТ “Грета» за кредитним договором у розмірі 1 060 781,96 євро та 41 441 864,39 грн, що в гривневому еквіваленті становить 82 842 304 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22, з урахуванням ухвали від 15.04.2024 про виправлення описки, частково задоволено позов АТ “Таскомбанк» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог на суму боргу, який погашено за рахунок звернення стягнення на майно); стягнуто з ПрАТ “Грета» на користь АТ “Таскомбанк» заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 у загальній сумі 47 873 981,03 грн, з яких: 41 758 135,61 грн - заборгованість за кредитом, 5 640 652,60 грн - заборгованість за відсотками, 475 192,82 грн - заборгованість за комісією та витрати зі сплати судового збору в розмірі 718 109,72 грн; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
01.04.2024 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
За відомостями з АСВП 23.12.2025 відкрито виконавче провадження №79869153 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 01.04.2024 у справі №905/781/22.
18.07.2025 ПрАТ “Грета» направило на електронну та юридичну адресу АТ “Таскомбанк» заяву про залік взаємних вимог (у порядку ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України) від 17.07.2025 №17/07/25-1 на суму 42 476 245,33 грн.
Згідно з цією заявою, з моменту її направлення вважається, що:
- ПрАТ “Грета» виконало свої зобов'язання перед АТ “Таскомбанк» за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 та рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 щодо перерахування грошових коштів на суму 42 476 245,33 грн, з яких: 41 758 135,61 грн - заборгованість за кредитом, 718 109,72 грн - заборгованість за судовим збором;
- АТ “Таскомбанк» виконало свої зобов'язання перед ПрАТ “Грета» з перерахування різниці між вартістю прийнятого ним у власність майна ПрАТ “Грета», яке було предметом застави за договорами застави рухомого майна №313 від 26.02.2020, №314 від 26.02.2020, №678 від 29.05.2020, №1623 від 09.11.2020, №1016 від 24.06.2021, договорами іпотеки №553, №555, №557 від 27.03.2018, та розміром заборгованості ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» на суму 42 476 245,33 грн.
В заяві зазначено, що після проведення цього заліку взаємних вимог АТ “Таскомбанк» має заборгованість перед ПрАТ “Грета» у розмірі різниці між вартістю прийнятого у власність майна та розміром заборгованості ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» за кредитним договором, яка становить 169 848 218,41 грн (295 166 767,74 грн (вартість майна) - 124 600 439,61 грн (розмір заборгованості, встановлений рішенням суду) - 718 109,72 грн - судовий збір за рішенням суду).
15.10.2025 ПрАТ “Грета» направило на електронну та юридичну адресу АТ “Таскомбанк» заяву про залік взаємних вимог (у порядку ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України) від 14.10.2025 №14/10/25-1 на суму 6 115 845,42 грн.
Згідно з цією заявою, з моменту її направлення вважається, що:
- ПрАТ “Грета» виконало свої зобов'язання перед АТ “Таскомбанк» за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 та рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 щодо перерахування грошових коштів на суму 6 115 845,42 грн, з яких: 5 640 652,60 грн - заборгованість за відсотками, 475 192,82 грн - заборгованість за комісією;
- АТ “Таскомбанк» виконало свої зобов'язання перед ПрАТ “Грета» з перерахування різниці між вартістю прийнятого ним у власність майна ПрАТ “Грета», яке було предметом застави за договорами застави рухомого майна №313 від 26.02.2020, №314 від 26.02.2020, №678 від 29.05.2020, №1623 від 09.11.2020, №1016 від 24.06.2021, договорами іпотеки №553, №555, №557 від 27.03.2018, та розміром заборгованості ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» на суму 6 115 845,42 грн.
В заяві ПрАТ “Грета» зазначає, що після проведення цього заліку взаємних вимог АТ “Таскомбанк» має заборгованість перед ПрАТ “Грета» у розмірі різниці між вартістю прийнятого у власність майна та розміром заборгованості ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» за кредитним договором, яка становить 163 732 372,99 грн (295 166 767,74 грн (вартість майна) - 124 600 439,61 грн (розмір заборгованості, встановлений рішенням суду) - 6 115 845,42 грн (проценти та комісія, стягнуті рішенням суду) - 718 109,72 грн (судовий збір, стягнутий рішенням суду).
Заліки зустрічних вимог здійснено ПрАТ “Грета», виходячи з того, що вартість майна, яке АТ “Таскомбанк» прийняло у власність, становить 295 166 767,74 грн, на підтвердження чого ПрАТ “Грета» надано висновки експертів Національного наукового-центру “Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса», а саме: висновок експертів №25207 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи від 21.03.2024; висновок експертів №25209 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 21.03.2024; висновок експерта №25126/25201 за результатами товарознавчої експертизи від 25.03.2024.
У відповідь на вказані заяви ПрАТ “Грета» про залік взаємних вимог АТ “Таскомбанк» листами від 18.08.2025 №32754/70.1. та від 30.10.2025 №46531/70.1. заперечило проти заліку взаємних вимог, оскільки, на думку АТ “Таскомбанк», у нього відсутні грошові зобов'язання перед ПрАТ “Грета».
Також, 25.12.2025 ПрАТ “Грета» направило на електронну адресу АТ “Таскомбанк» вимогу від 23.12.2025 №23/12/25-1 про виконання грошового зобов'язання у порядку ст. 530 ЦК України, якою вимагало протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги перерахувати на користь ПрАТ “Грета» грошові кошти в сумі 163 732 372,99 грн, як виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі ст. 37 ЗУ “Про іпотеку», ст. 25 ЗУ “Про заставу», ст. ст. 530, 601 ЦК України, правочинів про залік зустрічних однорідних вимог ПрАТ “Грета» від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст. 601 ЦК України).
Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК України).
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Законодавством не передбачено порядку та форми подання відповідної заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, але, виходячи з правової природи правочину вказана заява повинна містити чітке формулювання наміру зарахувати вимоги, точні суми та підстави зобов'язань, що підлягають зарахуванню.
Для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав, та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, тобто відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, не передбачена чинним законодавством, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог, що узгоджується із правовою позиціією, викладеною у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/226/18.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №910/18256/17 зауважив, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе не лише за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами .
Також Верховний Суд у постанові від 26.11.2019 у справі №920/240/18 вказав, що зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер; у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов'язаннях сторін прозорості та безспірності.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку цілком правомірно послався місцевий господарський суд, викладені такі правові висновки щодо застосування ст. 601 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України:
- зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;
- вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 910/5109/21.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.09.2022 у справі №917/244/21 зазначено, що у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Зі змісту заяв ПрАТ “Грета» про залік взаємних вимог від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1, які надіслані АТ “Таскомбанк», вбачається, що за своєю правовою природою зазначені заяви є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі, про що обгрунтовано зазначив місцевий господарський суд.
Вказане зумовлює необхідність встановлення судом та доведення кредитором - ПрАТ “Грета» наявності безспірного зустрічного зобов'язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію ( у вказаному випадку - сплатити грошові кошти).
ПрАТ “Грета», стверджуючи про припинення грошових зобов'язань перед АТ “Таскомбанк» за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 та рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 на підставі вчинених ним правочинів відповідно до заяв про залік взаємних вимог від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 № 14/10/25-1, виходить з того, що у АТ “Таскомбанк» наявні зустрічні грошові зобов'язання перед ним зі сплати різниці між вартістю прийнятого АТ “Таскомбанк» у власність майна в рахунок погашення заборгованості ПрАТ “Грета» за кредитним договором та розміром цієї заборгованості.
Водночас, вартість майна ПрАТ “Грета» визначила на підставі висновків експертів Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №25207 та №25209 від 21.03.2024, №25126/252201 від 25.03.2024 у розмірі 295 156 767,74 грн.
Поряд з цим, АТ “Таскомбанк», зазначаючи про відсутність у нього будь-яких грошових зобов'язань перед ПрАТ “Грета», виходить з вартості майна, яка визначена на підставі звітів ПП “Академія оцінки і права» про оцінку майна від 19.12.2022 та складає 82 842 304 грн.
Зважаючи на наведене, наразі існують висновки про оцінку вартості одного й того самого майна за різною ціною (експертні висновки Національного наукового центра “Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» та звіти про оцінку майна ПП “Академія оцінки і права»), правильність яких належними доказами не спростована.
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, вищенаведена обставина свідчить про неузгодженість між сторонами вартості зазначеного майна, що, відповідно , виключає безспірність існування зобов'язань АТ “Таскомбанк» перед ПрАТ “Грета», на зарахування яких ПрАТ “Грета» було вчинено залік взаємних вимог згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1.
Окрім цього, додатково про спірність зобов'язань, на зараховування яких ПрАТ “Грета» вчинено правочини згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1, свідчить наявність у провадженні господарського суду міста Києва справи №910/12993/25 за позовом ПрАТ “Грета» до АТ “Таскомбанк» про: визнання недійсним додатку 20 І від 23.10.2021 до генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 (в редакції договору №9 від 23.10.2021), укладеного між АТ “Таскомбанк» та ПрАТ “Грета»; визнання акта АТ “Таскомбанк» - протокольного рішення засідання комітету з управління непрацюючими активами АТ “Таскомбанк» від 23.12.2022 (протокол № 231222/1) частково недійсним у тій частині, що стосується прийняття у власність АТ “Таскомбанк» майна ПрАТ “Грета» в рахунок часткового погашення заборгованості, у першу чергу за основним боргом та процентами за кредитною лінією в євро за субкредитною угодою - додатком 20 І від 23.10.2023 до генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018.
Отже, наразі ПрАТ “Грета» оспорює в судовому порядку як підставу виникнення у нього частини зобов'язань перед АТ “Таскомбанк», так і підставу виникнення у АТ “Таскомбанк» зустрічних зобов'язань, на залік яких були спрямовані заяви ПрАТ “Грета» від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1.
Окрім цього, з 10.01.2025 у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15619/24 за позовом ПрАТ “Грета» до АТ “Таскомбанк» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 1 000 000 грн, як різниці між ринковою вартістю рухомого та нерухомого майна ПрАТ “Грета», яку АТ “Таскомбанк» прийняв у власність згідно з протоколом засідання комітету з управління непрацюючими активами АТ “Таскомбанк» від 23.12.2022 № 231222/1, та заборгованістю ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018.
При цьому, зі змісту ухвали господарського суду міста Києва від 10.01.2025 у справі №910/15619/24 вбачається, що первинний розмір заявлених у цій справі ПрАТ “Грета» позовних вимог становив 168 530 962,19 грн.
Водночас, у заяві про залік взаємних вимог від 17.07.2025 №17/07/25-1 ПрАТ “Грета» зазначає, що після цього зарахування зустрічних вимог у АТ “Таскомбанк» залишаються грошові зобов'язання перед ПрАТ “Грета» у вигляді різниці між вартістю прийнятого у власність АТ “Таскомбанк» майна та розміром заборгованості ПрАТ “Грета» перед АТ “Таскомбанк» за кредитним договором в розмірі 169 848 218,41 грн, а в заяві про залік взаємних вимог від 14.10.2025 №14/10/25-1 ПрАТ “Грета» зазначає, що після зарахування зустрічних вимог згідно з цією заявою розмір грошових зобов'язань АТ “Таскомбанк» становить 163 732 372,99 грн.
Також за змістом заяв ПрАТ “Грета» від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1 про залік взаємних вимог вартість спірного майна становить 295 166 767,74 грн, що не узгоджується з вартістю цього майна, яка визначена у висновках експертів Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» №25207 та №25209 від 21.03.2024, №25126/252201 від 25.03.2024 та складає 295 156 767,74 грн.
При цьому, як вже зазначалося із посиланням на відповідну судову практику Верховного Суду, в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд, розглядаючи виключно процесуальне питання, позбавлений процесуальної можливості вирішувати по суті існуючий між сторонами спір щодо вартості майна.
Одночасно, питання правомірності набуття АТ “Таскомбанк» права власності на нерухоме іпотечне та рухоме заставне майно в рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ “Грета» за кредитним договором, в тому числі за вартістю визначеною у звітах ПП “Академія оцінки і права» від 19.12.2022 та від 20.12.2022, досліджувалось судами під час розгляду справи №910/1091/24 за позовом ПрАТ “Грета» до АТ “Таскомбанк», Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Горбурова К.Є. про визнання недійсним рішення АТ “Таскомбанк» про набуття предмету іпотеки (застави) за договорами; визнання відсутнім права власності у АТ “Таскомбанк» на майно; визнання недійсними рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В рішенні Господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №910/1091/24, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 та постановою Верховного Суду від 09.07.2025, не встановлено обставин порушення АТ “Таскомбанк» вимог законодавства та умов іпотечного договору, договорів застави при набутті ним права власності на предмети іпотеки та застави за ціною, визначеною експертними звітами про оцінку ПП “Академія оцінки і права».
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, положення ч. 2 ст. 328 ГПК України, виходячи з імперативних приписів ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу.
Обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника, адже в іншому випадку між сторонами з цього приводу виникає спір про право, який неможливо вирішити лише шляхом застосування процесуальної норми.
Отже, зважаючи на обставини, які свідчать про спірність зустрічного зобов'язання АТ “Таскомбанк» (невизначеність/неузгодженість щодо існування такого зобов'язання та його розміру), відсутні достатні підстави вважати, що зобов'язання ПрАТ “Грета» за рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 припинено шляхом зарахування взаємних вимог згідно з заявами від 17.07.2025 №17/07/25-1 та від 14.10.2025 №14/10/25-1.
Апелянт зазначає, що односторонній правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (залік), яким заявило припинення грошового зобов'язання перед АТ «Таскомбанк» не визнаний недійсним у жодному судовому рішенні; не визнаний нікчемним законом; прямо спрямований на припинення грошового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України. Незважаючи на це, як стверджує апелянт, суд першої інстанції фактично проігнорував існування цього правочину, не надав йому жодної правової оцінки та не дослідив його правові наслідки у зв'язку із заявою за ст. 328 ГПК України.
Однак колегія суддів не може погодитися із вказаними твердженнями апелянта, оскільки місцевим господарським судом було встановлено, що вимоги, які зараховані ПрАТ “Грета» за вказаним одностороннім правочином, не є безспірними, так як підстави виникнення таких вимог оспорюються сторонами, в тому числі щодо змісту та розміру відповідних зобов'язань сторін.
Також апелянт зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який не потребує згоди іншої сторони, а заперечення кредитора не блокують припинення зобов'язання зарахуванням, за умови дотримання вимог ст. 601 ЦК України.
Однак колегія суддів в даному розрізі зазначає, що хоча наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони і відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення, проте це жодним чином не свідчить про нівелювання необхідності дотримання такої невід'ємної умови зарахування, як безспірність вимог, що зараховуються, тобто відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань.
Оскільки вимоги, які зараховані ПрАТ “Грета» за одностороннім правочином, не є безспірними, то є безпідставними також посилання апелянта на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки висновку судової експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса» , який підтверджує, що ринкова вартість майна, яке АТ «Таскомбанк» прийняв у власність за протокольним рішенням від 23.12.2022, істотно перевищує суму заборгованості, стягнутої рішенням.
Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заява ПрАТ “Грета» за вх. № 112/26 від 09.01.2026 про визнання наказу господарського суду Донецької області від 01.04.2024 у справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що ПрАТ «Грета» подало до господарського суду Донецької області скаргу на бездіяльність державного виконавця та заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню від 05.01.2026 № 05/01/26- 1 по справі № 905/781/22, як один процесуальний документ, однак суд першої інстанції розглянув окремо кожну із цих вимог і по кожній вимозі виніс ухвалу, що порушує ч. 6 ст. 173 ГПК України і є підставою для скасування ухвали.
Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, оскільки стаття 173 ГПК України регулює питання об'єднання і роз'єднання позовних вимог, що не має жодного відношення до скарги боржника на бездіяльність державного виконавця, подання та розгляд якої регулюється статтями 3391 - 345 ГПК України, та заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, подання та розгляд якої регулюється статтею 328 ГПК України.
Отже посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом положень ч. 6 ст. 173 ГПК України є безпідставними, тоді як факту порушення місцевим господарським судом при окремому розгляду вищенаведених скарги та заяви боржника інших норм процесуального законодавства, зокрема, статті 328 ГПК України, боржником не доведене.
Крім того, необхідно зазначити, що предметом доказування при визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є недоліки щодо його видачі або статус зобов'язання на день подання заявником відповідної заяви. Водночас, предметом доказування у провадженнях про оскарження дій виконавців є законність та повнота виконання ними своїх повноважень. Отже, розгляд зазначених заяви та скарги є процесуально недоречним.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для вирішення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаної ухвали відсутні.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Крім того, у зв'язку із відсутністю доказів зарахування до Державного бюджету України суми судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги у зазначеній справі колегія суддів стягує з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 129, 270, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ПрАТ “Грета» (вх. № 469Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2026 у справі № 905/781/22 залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Грета» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, буд.1; код ЄДРПОУ 00153488) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 2662,40 грн. за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 20.04.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя І.А. Шутенко