ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2026 року Справа № 918/18/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Багіров Р.А. адвокат
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Басюк О.П. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 про забезпечення позову у справі №918/18/26 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн (суддя Андрійчук О.В., м.Рівне)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод"
про стягнення в сумі 825 474,00 грн, та
за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині"
про розірвання договору та стягнення 3 575 094, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/18/26 заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду у цій справі законної сили шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн;
- накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0299, площа 1.8744 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 41 950,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222654007245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0276, площа 2.6783 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 44 920,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222616107245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0250, площа 2.838 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 68 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1922968607245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:01:002:0294, площа 1.3894 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 40 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1505224107245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0039, площа 2.1221 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 46 920,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231239407245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0040, площа 2.2236 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 47 580,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 744806507245, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", у межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 року у справі №918/18/26 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині», в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТДВ “Рівнехолод» в частині накладення арешту на грошові кошти - відмовити.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 про забезпечення позову у справі №918/18/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15 квітня 2026 року.
09 квітня 2026 року представником ТДВ “Рівнехолод» адвокатом Басюком О.П. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині» (код ЄДРПОУ 43375525) в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 року по справі №918/18/26 про забезпечення позову. Залишити ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 року по справі №918/18/26 про забезпечення позову без змін.
15 квітня 2026 року через систему “Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" адвокатом Гламазда М.П. подане клопотання про долучення доказів: рахунку ТОВ “Органік стандарт» на оплату базової вартості сертифікації за щорічну сертифікацію відповідно до ЗУ № 2496-VIII №1200 від 08.04.2026; рахунку ТОВ “Органік стандарт» на оплату послуги інспекції відповідно до Стандарту Naturland (Німеччина) №1201 від 08.04.2026; рахунку ТОВ “Органік стандарт» на оплату базової вартості сертифікації за щорічну сертифікацію відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/848 №1202 від 08.04.2026; рахунку ТОВ “Органік стандарт» на оплату послуги інспекції відповідно до Стандарту Bio Suisse (Швейцарія) №1203 від 08.04.2026; довідки ТОВ “Ягоди Волині»№24 від 15.04.2026 про облікову кількість працівників товариства; довідки ТОВ “Ягоди Волині» №25 від 15.04.2026 про стан взаєморозрахунків; договору оренди землі від 25.08.2025 укладеного між Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області та ТОВ “Ягоди Волині»; додатку №1 до вказаного договору - акт приймання-передачі; повідомлення про початок виконання будівельних робіт - нового будівництва будівлі прохідної на вул. Центральна в с.Карасин, Камінь-Каширського району Волинської області від 31.03.2026; витяг з реєстру документів ЄДЕССБ.
З урахуванням приписів статті 80 та статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду поданого представником ТОВ “Ягоди Волині» клопотання про долучення доказів від 15.04.2026 через “Електронний суд», враховуючи наступне.
Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частинами четвертою, п'ятою та восьмою цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною третьою статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тобто, в даному випадку, системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази повинні існувати на момент розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову.
Верховний Суд неодноразово вказував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21, від 09.12.2020 у справі №924/232/18, від 16.04.2024 у справі №922/331/23).
Так, колегія суддів зазначає, що надані представником скаржника до клопотання про долучення доказів від 15.04.2026 докази, а саме: рахунок ТОВ “Органік стандарт» на оплату базової вартості сертифікації за щорічну сертифікацію відповідно до ЗУ № 2496-VIII №1200 від 08.04.2026; рахунок ТОВ “Органік стандарт» на оплату послуги інспекції відповідно до Стандарту Naturland (Німеччина) №1201 від 08.04.2026; рахунок ТОВ “Органік стандарт» на оплату базової вартості сертифікації за щорічну сертифікацію відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/848 №1202 від 08.04.2026; рахунок ТОВ “Органік стандарт» на оплату послуги інспекції відповідно до Стандарту Bio Suisse (Швейцарія) №1203 від 08.04.2026; довідка ТОВ “Ягоди Волині»№24 від 15.04.2026 про облікову кількість працівників товариства; довідка ТОВ “Ягоди Волині» №25 від 15.04.2026 про стан взаєморозрахунків; повідомлення про початок виконання будівельних робіт - нового будівництва будівлі прохідної на вул. Центральна в с.Карасин, Камінь-Каширського району Волинської області від 31.03.2026; витяг з реєстру документів ЄДЕССБ датовані після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 17.03.2026, що свідчить про те, що такі докази були відсутні станом на час прийняття оскаржуваного судового рішення, та відповідно взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів товариством.
Водночас, договір оренди землі від 25.08.2025 укладеного між Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області та ТОВ “Ягоди Волині»; додаток №1 до вказаного договору - акт приймання-передачі хоча й існували станом на момент ухвалення оскаржуваної ухвали від 17.03.2026, однак, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки причини їх неподання до суду першої інстанції не можуть бути визнані винятковими в розумінні ч.3 ст.269 ГПК України. Таким чином, колегія суддів констатує, що скаржником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду в день судового засідання. Поряд з цим, судова колегія зазначає, що вказані докази разом із клопотанням відповідно до приписів ст.117, ст.118 ГПК України мали бути подані з апеляційною скаргою, а доповнення до неї з урахуванням приписів ст.266 ГПК України. Однак таким правом скаржник не скористався.
15 квітня 2026 року вищевказане клопотання про долучення доказів з аналогічними додатками (вх.№3124/26) надіслано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" адвокатом Гламазда М.П. на електронну пошту Північно-західного апеляційного господарського суду.
Приписами частини п'ятої та шостої статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Абзацом першим та другим частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
За приписами частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
У постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила необхідність дотримання викладених вище положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Отже, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" адвокатом Гламазда М.П. може подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС, або в паперовій формі.
Проте, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" адвокат Гламазда М.П. надіслав наведене вище клопотання про долучення доказів з додатками на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду без накладення електронного цифрового підпису з використанням підсистем "Електронний суд" та "Електронний кабінет".
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.
Суд, з'ясувавши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 170 Господарського процесуального кодексу України).
Подане представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" адвокат Гламазда М.П. клопотання про долучення доказів з додатками на електронну адресу Північно-західного апеляційного суду не містить відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на клопотання, із використанням підсистеми "Електронний суд".
Враховуючи, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" адвокат Гламазда М.П. звернувся не у спосіб передбачений процесуальним законодавством, колегія суддів дійшла висновку про повернення без розгляду клопотання про долучення доказів з додатками (вх.№3124/26) на підставі частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
Представник ТОВ “Ягоди Волині» в судовому засіданні 15.04.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник ТДВ “Рівнехолод» в судовому засіданні 15.04.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали оскаржуваної ухвали та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, розглянувши заяву ТДВ “Рівнехолод» про забезпечення позову, встановив, що між ТОВ “Ягоди Волині» (продавцем) та ТДВ “Рівнехолод» (покупцем) 24.06.2025 укладено договір поставки, на виконання якого позивач за первісним позовом поставив продукцію на загальну суму 4 400 568,00 грн. Покупець частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 3 575 094,00 грн.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що у власності ТОВ “Ягоди Волині» перебувають земельні ділянки незначної вартості порівняно із сумою заявлених зустрічних вимог (3 575 094,00 грн), а також наявні зв'язки між відповідачем за зустрічним позовом та іншими юридичними особами, пов'язаними з його власником, що на переконання суду свідчить про потенційну можливість відчуження майна.
Оцінюючи правові підстави заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову спрямоване на гарантування реального виконання можливого судового рішення та запобігання утрудненню чи неможливості такого виконання. При цьому суд зазначив, що для застосування заходів забезпечення достатнім є обґрунтоване припущення існування ризику невиконання рішення, а не доведення фактичних дій відповідача щодо відчуження майна.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що у спорах про стягнення грошових коштів першочерговим заходом забезпечення є накладення арешту саме на грошові кошти відповідача, оскільки виконання рішення безпосередньо залежить від їх наявності. Водночас, у разі недостатності коштів, допустимим є додаткове накладення арешту на майно в межах різниці між сумою позову та наявними коштами.
Оцінюючи доводи відповідача про можливе блокування господарської діяльності, суд першої інстанції визнав їх недостатніми для відмови у забезпеченні позову, зазначивши, що арешт має тимчасовий характер, не позбавляє права власності, а лише обмежує право розпорядження майном.
У результаті дослідження матеріалів справи та оцінки доводів сторін суд першої інстанції дійшов таких висновків: між сторонами наявний спір майнового характеру щодо значної суми коштів; обрані заявником заходи забезпечення позову є пов'язаними з предметом спору та співмірними заявленим вимогам; накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача є необхідним і обґрунтованим заходом забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд першої інстанції частково задовольнив заяву ТДВ “Рівнехолод» та застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Ягоди Волині» у межах суми зустрічних позовних вимог 3 575 094,00 грн, а також на належне йому нерухоме майно (земельні ділянки) в межах різниці між сумою позову та арештованими коштами.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що ухвалою від 17.03.2026 суд першої інстанції частково задовольнив заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти ТОВ “Ягоди Волині» в межах суми зустрічного позову та на належні йому земельні ділянки. При цьому апелянт оскаржує ухвалу суду першої інстанції виключно в частині арешту грошових коштів. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про необхідність застосування такого заходу забезпечення позову. На його думку, накладення арешту на грошові кошти фактично призвело до повного блокування господарської діяльності підприємства, що суперечить принципу співмірності заходів забезпечення позову. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність будь-яких доказів реальних ризиків невиконання можливого рішення суду. Зокрема, не встановлено фактів відчуження майна, виведення активів, підготовки до припинення діяльності чи інших дій, які б свідчили про недобросовісну поведінку товариства. Натомість висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях щодо потенційної можливості розпорядження коштами.
Апелянт також наголошує, що ТДВ “Рівнехолод» зловжило процесуальними правами, оскільки спочатку прийняло товар, частково його оплатило, визнавало заборгованість, а після подання позову безпідставно заявило зустрічні вимоги щодо якості товару. Крім того, зустрічний позов подано з пропуском встановленого процесуального строку без поважних причин. Окремо апелянт підкреслює, що арешт грошових коштів має значно більш обтяжливі наслідки, ніж арешт нерухомого майна, оскільки унеможливлює здійснення поточних платежів. Це позбавляє підприємство можливості виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, виконувати договірні зобов'язання та забезпечувати виробничий процес, що фактично призводить до зупинення його діяльності.
Апелянт доводить, що товариство є діючим та фінансово стабільним підприємством, яке розвивається, здійснює інвестиції у виробництво та не має наміру ухилятися від виконання зобов'язань. Вартість його активів перевищує суму заявлених вимог, що свідчить про відсутність необхідності у такому суворому заході забезпечення позову, як арешт коштів.
Крім того, апелянт вказує на порушення судом принципів змагальності та рівності сторін, оскільки заява про забезпечення позову була подана без належного повідомлення, а ухвалу винесено до того, як апелянт зміг подати письмові заперечення.
Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що як вбачається з тексту заяви ТДВ “Рівнехолод» про вжиття заходів забезпечення позову, заявник чітко та недвозначно просив суд накласти арешт на грошові кошти, що перебувають на рахунках ТОВ “Ягоди Волині» в межах суми 3 285 724,00 грн. Більш того, в прохальній частині заяви така сума була продубльована у текстовому вигляді (словами).
Натомість, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції постановив накласти арешт на грошові кошти в межах суми зустрічних позовних вимог 3 575 094,00 грн.
Таким чином, апелянт вважає, що вийшовши за межі вимог заяви про забезпечення позову та самостійно збільшивши суму коштів, на які накладається арешт (на 289 370,00 грн), суд першої інстанції грубо порушив принцип диспозитивності господарського судочинства. Суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи погіршувати становище відповідача за зустрічним позовом та обирати більш обтяжливий обсяг забезпечення, ніж той про який просив сам заявник.
Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи скаржника у зазначає, що доводи ТОВ “Ягоди Волині» про нібито блокування його господарської діяльності внаслідок накладення арешту на грошові кошти є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. У відзиві позивач за зустрічним позовом наголошує, що твердження апелянта про “рейдерство» та економічне знищення підприємства є оціночними, неконкретизованими та такими, що не підтверджені жодними доказами, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом до уваги. Заперечуючи доводи апеляційної скарги, ТДВ “Рівнехолод» вказує, що сам по собі арешт грошових коштів не означає автоматичного припинення господарської діяльності товариства, а апелянтом не доведено наявності фінансових зобов'язань чи інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення діяльності у зв'язку із застосованими заходами забезпечення позову. У відзиві ТДВ “Рівнехолод» звертає увагу на те, що апелянт посилається на окремі документи (зокрема, специфікацію до договору з пов'язаною особою), однак не надає жодних підтверджень фактичного виконання таких договорів (видаткових накладних, актів приймання-передачі тощо), що ставить під сумнів реальність відповідних господарських операцій. У цьому контексті позивач за зустрічним позовом зазначає, що наявність правовідносин ТОВ “Ягоди Волині» з пов'язаними юридичними особами свідчить про ризик можливого виведення активів, що у свою чергу, підтверджує обґрунтованість застосування заходів забезпечення позову.
Також ТДВ “Рівнехолод» у відзиві підкреслює, що предметом зустрічного позову є стягнення грошових коштів, а тому саме накладення арешту на грошові кошти є належним і адекватним заходом забезпечення позову, спрямованим на гарантування виконання можливого рішення суду. Водночас зазначає, що з огляду на відсутність інформації про фактичний залишок коштів на рахунках апелянта, додаткове накладення арешту на належне йому нерухоме майно (земельні ділянки) є виправданим та спрямованим на забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позову. Застосований судом захід забезпечення позову не є виходом за межі заявлених вимог, а навпаки відповідає їх змісту та є результатом належної оцінки судом обставин справи.
Окремо ТДВ “Рівнехолод» наголошує, що накладені заходи забезпечення позову не мають наслідком економічного знищення підприємства апелянта, а доводи про протилежне є лише припущеннями.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 року у справі № 918/18/26 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині», в межах суми позовних вимог за зустрічним позовом 3 575 094,00 грн та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТДВ “Рівнехолод» в частині накладення арешту на грошові кошти відмовити.
Отже, ухвала Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 про забезпечення позову у справі №918/18/26 з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині, а саме в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині», в межах суми позовних вимог за зустрічним позовом 3 575 094,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, у частинах першій, другій якої унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципам співвіднесення, адекватності, співмірності виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Про це зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21 та від 28.08.2023 у справі №906/304/23.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Водночас співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, що узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суд викладені у постанові №754/5683/22 від 24.04.2024.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали ТДВ "Рівнехолод" 02.03.2026 до суду першої інстанції подано зустрічний позов до ТОВ "Ягоди Волині" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині» на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Рівнехолод» кошти в розмірі 3 575 094,00 грн, які були сплачені ним за договором №4/М від 24.06.2025, укладеним між ТДВ “Рівнехолод» та ТОВ “Ягоди Волині» та розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині» та Товариством з додатковою відповідальністю “Рівнехолод» договору №4/М від 24.06.2025 (аркуші матеріалів оскарження ухвали - а.м.о.у. 67-80).
Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що 24.06.2025 між ТОВ "Ягоди Волині" (продавець) та ТДВ "Рівнехолод" (покупець) укладено договір, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар - ягоди малини органічної, ягоди обліпихи органічної (продукція) за цінами, визначеними у рахунках - фактурах, накладних, що є невід'ємною частиною договору. На виконання умов цього договору продавець поставив покупцю товар на загальну суму 4 400 568,00 грн, що підтверджується видатковими накладними. ТДВ "Рівнехолод" за отриману продукції розрахувався частково, сплативши 3 575 094,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції. З метою перевірки продукції на наявність пестицидів ТДВ “Рівнехолод» звернулось до незалежної акредитованої лабораторії GALAB Laboratories (Гамбург, Німеччина) та передало відібрані зразки продукції. Лабораторією GALAB Laboratories (Гамбург, Німеччина) проведені відповідні дослідження, за результатом яких виявлено наявність пестицидів у поставленій ТОВ “Ягоди Волині» для ТДВ “Рівнехолод» за договором продукції. ТДВ “Рівнехолод» звернулось з висновками незалежної акредитованої лабораторії GALAB Laboratories (Гамбург, Німеччина) до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області з метою з'ясування подальших можливих дій щодо продукції, отриманої від ТОВ “Ягоди Волині». Проаналізувавши надані сертифікати досліджень, Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області у своєму листі від 16.02.2026 №02-02-17/01-11/729-26 зазначило про невідповідність відібраних зразків вимогам українського та європейського органічного законодавства та вказало, що обіг таких партій малини замороженої, як органічної, заборонено. При цьому зазначено про необхідність вилучення такої продукції з обігу, проведення розслідування та додаткових лабораторних досліджень. За наслідком проведення лабораторних досліджень зразків, відібраних 17.02.2026, складено експертний висновок №0022785 п/2б від 20.02.2026, відповідно до якого досліджувана продукція не відповідає Регламенту європейського парламенту та Ради (ЄС) від 23.02.2005 №396/2005. Вказана обставина свідчить про істотне порушення умов договору, а відтак є підставою для відмови позивача від договору та повернення коштів в розумінні положень статті 678 ЦК України (а.м.о.у. 67-80).
Таким чином, зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір, оскільки за зустрічною позовною заявою ТДВ "Рівнехолод" на виконанням умов договору поставки сплатило частково в сумі 3 575 094,00 грн за поставлений товар, в свою чергу, залишок несплаченої суми 825 474,00 грн є у даній справі предметом первісного позову ТОВ "Ягоди Волині" до ТДВ "Рівнехолод", однак з огляду на істотне порушення умов договору, як вважає позивач за зустрічним позовом, просить суд розірвати договір та стягнути з ТОВ “Ягоди Волині» сплачені частково на його виконання грошові кошти.
Відповідно до приписів ст. 136, п.1 ч.1 ст.137 ГПК України ТДВ "Рівнехолод" 16.03.2026 звернулося до суду першої інстанції з заявою про забезпечення зустрічного позову в межах справи №918/18/26 (а.м.о.у.1-3), в якій просив вжити заходи щодо забезпечення зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю “Рівнехолод» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині» про розірвання договору та стягнення коштів в справі №918/18/26 шляхом накладення арешту (в тому числі заборони продажу, дарування, поділу, зміни адреси, цільового призначення, внесення в якості вкладу до статутного капіталу юридичної особи, передачі в заставу, перереєстрації, або відчуження чи обтяження будь яким іншим шляхом; в тому числі шляхом зупинення продажу, якщо такий буде розпочатий, зупинення процедури проведення аукціону (прилюдних торгів) та/або підготовки проведення такого аукціону (торгів)) на нерухоме майно, що перебуває у власності та зареєстроване з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині», а саме на:
-земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0299, площа 1.8744 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222654007245;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0276, площа 2.6783 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222616107245;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0250, площа 2.83 8 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1922968607245;
-земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:01:002:0294, площа 1.3894 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1505224107245;
- земельну ділянку, кадастровий номер 07245 85000:09:002:003 9, площа 2.1221 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231239407245;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0040, площа 2.2236 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 744806507245.
Загальна вартість належних ТОВ “Ягоди Волині» земельних ділянок згідно з відомостями з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень становить 289 365,00 грн.
Вжити заходи щодо забезпечення зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю “Рівнехолод» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині» про розірвання договору та стягнення коштів в справі №918/18/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на рахунку/рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Ягоди Волині» в межах суми 3 285 724,00 грн. (три мільйони двісті вісімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять чотири гривні, нуль копійок).
Судова колегія зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 24.05.2022 у справі №911/2719/21, від 13.04.2021 у справі №910/15607/19).
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Судова колегія, при вирішенні питання про забезпечення позову здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і досліджує подані в обґрунтування заяви докази та встановлює наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом зустрічної позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд оцінює докази в обґрунтування заяви про забезпечення позову на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
З доказів наявних в матеріалах оскаржуваної ухвали щодо обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ТДВ «Рівнехолод» в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти вбачається, що відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у власності ТОВ “Ягоди Волині» перебуває таке нерухоме майно: земельна ділянка, кадастровий номер 0724585000:09:002:0299, площа 1.8744 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 41 950,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222654007245; земельна ділянка, кадастровий номер 0724585000:09:002:0276, площа 2.6783 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 44 920,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222616107245; земельна ділянка, кадастровий номер 0724585000:09:002:0250, площа 2.838 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 68 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1922968607245; земельна ділянка, кадастровий номер 0724585000:01:002:0294, площа 1.3894 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 40 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1505224107245; земельна ділянка, кадастровий номер 0724585000:09:002:0039, площа 2.1221 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 46 916,32 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231239407245; земельна ділянка, кадастровий номер 0724585000:09:002:0040, площа 2.2236 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 47 578,68 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 744806507245. Загальна вартість належних ТОВ “Ягоди Волині» земельних ділянок згідно з відомостями з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень становить 289 365,00 грн (а.м.о.у 4-6).
Колегія суддів зазначає, що відповідач за зустрічним позовом оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на вказані земельні ділянки не оскаржує.
Поряд з цим, з матеріалів оскаржуваної ухвали вбачається, що згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та одноосібним власником ТОВ “Ягоди Волині» є Ішмурат Віталій Віталійович. При цьому відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ішмурат Віталій Віталійович є також власником та співвласником таких юридичних осіб: ТОВ “Біо Беррі», в якому Ішмурат Віталій Віталійович є керівником та співвласником; ТОВ “Біо Стандарт», в якому Ішмурат Віталій Віталійович є керівником та співвласником; ТОВ “Тарумши», в якому Ішмурат Віталій Віталійович є одноосібним власником. За інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ТОВ “Біо Беррі» передало для ТОВ “Ягоди Волині» в суборенду земельні ділянки (кадастровий номер 0723682800:03:001:0099, площа 14.5453 га; кадастровий номер 0723682800:03:001:0122, площа 1.6969 га). Вказана обставина свідчить про взаємодію та зв'язок між юридичними особами, що перебувають у власності та співвласності Ішмурата Віталія Віталійовича, а також про можливість відчуження земельних ділянок ТОВ “Ягоди Волині» для інших, пов'язаних із власником вказаного товариства, юридичних осіб, це також підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №468295745 від 16.03.2026; інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо Товариство з обмеженою відповідальністю “Біо Беррі»; інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо Товариство з обмеженою відповідальністю “Біо Стандарт»; інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо Товариство з обмеженою відповідальністю “Тарумши» (а.м.о.у.4, 7-9). Відтак суд першої інстанції вважав, що є підстави для накладення арешту на вказані земельні ділянки в якості забезпечення позову. Зважаючи на заявлену до стягнення в зустрічному позові суму 3 575 094,00 грн, накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ “Ягоди Волині» не буде достатнім для повного забезпечення позову, у зв'язку з чим судом першої інстанції забезпечено зустрічний позов шляхом накладення арешту на банківські рахунки ТОВ “Ягоди Волині» в межах суми заявлених позовних вимог зустрічного позову - 3 575 094,00 грн, що не зможе бути забезпечена накладенням арешту на нерухоме майно (а.м.о.у.10-18).
За приписами п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Судова колегія звертає увагу, що оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається (така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23).
Так, грошові кошти, на відміну від більшості видів майна, є найбільш ліквідним активом, що дає можливість їх швидкого та безперешкодного відчуження чи перерахування третім особам. За відсутності обмежень у вигляді арешту коштів на банківських рахунків ТОВ “Ягоди Волині» об'єктивно має можливість у будь-який момент розпорядитися такими коштами, що створює реальну загрозу їх вибуття з володіння товариства.
Враховуючи, що предметом заявлених позовних вимог за зустрічною позовною заявою є зокрема грошові кошти, відтак в першу чергу арешт має бути накладений на грошові кошти, оскільки саме з їхньою наявністю безпосередньо пов'язана можливість виконання судового рішення.
Отже, оскільки предметом зустрічної позовної заяви є, зокрема позовна вимога майнового характеру про стягнення коштів у сумі 3 575 094,00 грн, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач за зустрічною позовною заявою необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом зустрічного позову.
При цьому адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу за зустрічним позовом і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення 3 575 094,00 грн доцільно накласти арешт на майно відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Ягоди Волині» саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Такими чином, з'ясувавши обставини та дослідивши докази, колегія суду дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Ягоди Волині» в межах суми лише зустрічних позовних вимог - 3 575 094,00 грн, а не арешт усіх грошових коштів наявних на банківських рахунках відповідача за зустрічним позовом.
Зазначені ТДВ “Рівнехолод» у заяві про забезпечення позову обставини щодо пов'язаності ТОВ “Ягоди Волині» з іншими юридичними особами, кінцевим бенефіціаром яких є одна і та сама фізична особа ОСОБА_1 , а також факти передачі земельних ділянок у суборенду між такими суб'єктами господарювання, свідчать про наявність організаційно-економічних зв'язків, які об'єктивно створюють ризик відчуження активів або їх перерозподілу між пов'язаними особами. Така поведінка може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення зустрічного позову.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини, оцінивши докази з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначеного позивачем за зустрічним позовом заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни зустрічного позову - 3 575 094,00 грн в разі задоволення зустрічних позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, доводи ТДВ “Рівнехолод» щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Ягоди Волині» в межах суми ціни зустрічного позову 3 575 094,00 грн є обґрунтованими, а вказаний захід забезпечення позову є співмірним, адекватним та необхідним, оскільки він спрямований на забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення у разі задоволення зустрічного позову.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог заяви про забезпечення позову та самостійно збільшив суму коштів, на які накладається арешт, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки накладення арешту на майно, зокрема земельні ділянки, які належать на праві власності ТОВ «Ягоди Волині» за кадастровим номером 0724585000:09:002:0299 площа 1.8744 га; за кадастровим номером 0724585000:09:002:0276 площа 2.6783 га, за кадастровим номером 0724585000:09:002:0250 площа 2.838 га; за кадастровим номером 0724585000:01:002:0294 площа 1.3894 га; за кадастровим номером 0724585000:09:002:0039 площа 2.1221 га; за кадастровим номером 0724585000:09:002:0040 площа 2.2236 га (який не є предметом оскарження) не обмежуючись грошовими коштами відповідача за зустрічним позовом, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача за зустрічним позовом, що рішення суду першої інстанції у разі задоволення зустрічного позову, буде реально виконане та позивач за зустрічним позовом отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення зустрічного позову у справі про стягнення грошових коштів, відповідач за зустрічним позовом матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за зустрічним позовом, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сукупна вартість майна (земельні ділянки), на яке накладено арешт як додаткова гарантія (289 365,00 грн), є значно меншою за розмір заявлених зустрічних позовних вимог (3 575 094,00 грн), що свідчить про дотримання критерію співмірності заходів забезпечення позову та відсутність надмірного втручання у майнові права відповідача.
Таким чином, накладення судом першої інстанції арешту, як на грошові кошти відповідача за зустрічним позовом у межах ціни позову (3 575 094,00 грн), так і в якості додаткової гарантії на належні йому земельні ділянки (які не є предметом оскарження), спрямоване на забезпечення реального та ефективного виконання можливого судового рішення про задоволення зустрічного позову. Такий підхід узгоджується з усталеною судовою практикою, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 07.04.2023 у справі №910/8671/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21 відповідно до якої забезпечення позову може охоплювати не лише грошові активи, але й інше майно боржника, якщо існує ризик утруднення або неможливості виконання рішення суду, а отже суд першої інстанції діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, не вийшов за межі заяви про забезпечення позову та забезпечив належний баланс між інтересами сторін.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні ст.60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (з конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, тобто спростувати обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.
Суд наголошує, що відповідач (боржник) не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, є неспівмірними (наприклад, надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" в обґрунтування доводів неспівмірності вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн посилається на те, що це призведе до зупинки життєдіяльності компанії, адже товариство штучно позбавляється об'єктивної можливості виплачувати заробітну плату найманим працівникам, сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі до державного та місцевих бюджетів; розраховуватися з контрагентами за енергоносії, паливно-мастильні матеріали, добрива, саджанці та послуги, що є критично важливим для безперервного сільськогосподарського циклу підприємства; обслуговувати поточні договірні зобов'язання, що неминуче призведе до нарахування штрафних санкцій та руйнування ділової репутації.
Поряд з цим, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, про включення його до Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції, а також посилається на отримання у суборенду від Прилісненської сільської ради земельних ділянок площею 14,5453 га та 1,6969 га. (а.м.о.у. 31-35). Разом з тим, наведені відомості не містять обґрунтування їх зв'язку із застосованими судом заходами забезпечення позову та не пояснюють, яким чином вони впливають на оцінку правомірності таких заходів. Фактично ця інформація підтверджує здійснення ТОВ “Ягоди Волині» господарської діяльності. Однак сам по собі факт ведення господарської діяльності не свідчить про те, що вжиті заходи забезпечення позову призводять до блокування господарської діяльності відповідача за зустрічним позовом, а відтак спростовує відповідні доводи апелянта.
Щодо посилання ТОВ “Ягоди Волині» на те, що 03.03.2026 року товариство на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2026 укладеного між ТОВ “Біо Беррі» та ТОВ “Ягода Волині» придбало основних засобів (системи поливу, саджанці тощо) на загальну суму 3 300 000 грн (а.м.о.у.36), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, керівником та одноосібним власником ТОВ “Ягоди Волині» є ОСОБА_1 . Поряд з цим, відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є також власником та співвласником Товариства з обмеженою відповідальністю “Біо Беррі» (код ЄДРПОУ 43612009), в якому ОСОБА_1 є керівником та співвласником (а.м.о.у. 7).
З аналізу наведеної інформації вбачається, що договір купівлі-продажу від 02.03.2026, на який посилається апелянт, укладено між пов'язаними особами - юридичними особами, які мають спільного власника та керівника, яким є одна й та сама фізична особа - ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений у специфікації, а покупець прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2.1 договору, кількість, вартість, номенклатура та інші характеристики товару визначаються у специфікації.
Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 договору передбачено, що загальна вартість договору становить 3 300 000,00 грн з ПДВ, при цьому сторони погодили відстрочку платежу до 31.12.2026 з можливістю здійснення дострокової оплати.
Отже, з умов вказаного договору вбачається, що ТОВ “Ягоди Волині» як покупець має право здійснити оплату товару на умовах відстрочки, тобто до кінця 2026 року, що фактично виключає необхідність негайного перерахування коштів у зазначеній сумі. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про існування термінового обов'язку сплатити 3 300 000,00 грн, а відтак не підтверджується і довід апелянта щодо завдання непоправної шкоди його господарській діяльності внаслідок застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянт додав до апеляційної скарги Специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу від 02 березня 2026 року, якою визначено номенклатуру товару, що підлягає передачі (а.м.о.у. 37). Водночас до матеріалів апеляційної скарги не подано жодного первинного документа (зокрема, видаткових накладних чи актів приймання-передачі), який би підтверджував фактичне передання товару від ТОВ “Біо Беррі» до ТОВ “Ягоди Волині». За таких обставин укладення договору купівлі-продажу від 02.03.2026 між пов'язаними суб'єктами господарювання за відсутності доказів реального виконання поставки обґрунтовано ставить під сумнів саме виникнення у ТОВ “Ягоди Волині» зобов'язання щодо оплати товару за цим договором.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що факт укладення ТОВ “Ягоди Волині» договору з пов'язаною юридичною особою ТОВ “Біо Беррі» підтверджує обґрунтованість доводів ТДВ “Рівнехолод», щодо наявності ризику використання пов'язаних суб'єктів господарювання для відчуження активів та виведення грошових коштів з власності ТОВ “Ягоди Волині».
Поряд з цим, доводи ТОВ “Ягоди Волині» про необхідність розраховуватись за енергоносії, паливно-мастильні матеріали, добрива, саджанці та послуги, що є критично важливим для безперервного сільськогосподарського циклу підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянтом не надано суду жодних документів на підтвердження обсягів зобов'язань зі сплати за енергоносії; відсутні відомості щодо потреби у паливно-мастильних матеріалах, їх кількості та вартості, а також не надано інформації про наявність у власності чи користуванні ТОВ “Ягоди Волині» транспортних засобів або техніки, для експлуатації яких такі матеріали є необхідними. Також не підтверджено належними доказами витрати на придбання саджанців і оплату відповідних послуг.
Крім того, судова колегія відзначає, що з доданої ТОВ “Ягоди Волині» фінансової звітності за 2025 рік (Баланс на 31 грудня 2025 року) вбачається, що баланс ТОВ “Ягоди Волині» становить 7 238,5 тис. грн; дебіторська заборгованість становить 1 650,1 тис. грн; кредиторська заборгованість становить 845,0 тис. грн; доходи 4 793,6 тис.грн.
Таким чином, зазначені показники у сукупності з недоведеністю апелянтом наявності будь-яких істотних фінансових зобов'язань свідчать про те, що вжиті у цій справі заходи забезпечення позову щодо ТОВ “Ягоди Волині» не матимуть наслідком його економічного знищення і блокування господарської діяльності.
Посилання апелянта на штатний розпис ТОВ “Ягоди Волині» з 01.03.2026 (а.м.о.у. 38) судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки зазначений документ має внутрішній, односторонній характер, складається самим суб'єктом господарювання та не підтверджує фактичного існування відповідних трудових відносин і реального здійснення витрат на оплату праці. Такий документ сам по собі не є належним і достатнім доказом у розумінні процесуального закону, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами чи іншими доказами (зокрема, платіжними відомостями, податковою звітністю, договорами тощо), а відтак не може слугувати підставою для висновків щодо фінансового стану товариства або обґрунтованості заявлених доводів апелянта.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо порушення його процесуальних прав у зв'язку з поданням заяви про забезпечення позову безпосередньо перед судовим засіданням та відсутністю можливості попереднього ознайомлення з нею не заслуговують на увагу, оскільки не узгоджуються з вимогами процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову підлягає розгляду судом не пізніше двох днів з дня її надходження та, як загальне правило, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову у строки, визначені процесуальним законом, зокрема на наступний день після її подання, є правомірним та не свідчить про порушення прав ТОВ “Ягоди Волині». Відтак наведені апелянтом твердження є безпідставними та спрямовані на формальне обґрунтування неіснуючих процесуальних порушень.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 зазначив: “Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висновано про можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до приписів ст.3 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Апелянт не надав суду та матеріали оскарження ухвали не містять належних доказів на спростування доводів ТДВ “Рівнехолод» у заяві про забезпечення позову та вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн.
З урахуванням викладеного, колегія судів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно забезпечив зустрічний позов, зокрема шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни зустрічного позову - 3 575 094,00 грн і як додаткова гарантія шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0299, площа 1.8744 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 41 950,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222654007245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0276, площа 2.6783 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 44 920,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2222616107245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0250, площа 2.838 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 68 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1922968607245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:01:002:0294, площа 1.3894 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 40 000,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1505224107245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0039, площа 2.1221 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 46 920,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231239407245; земельну ділянку, кадастровий номер 0724585000:09:002:0040, площа 2.2236 га, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі: 47 580,00 грн, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 744806507245, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", у межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, оскільки такі заходи є адекватними, співмірними тимчасовими, безпосередньо пов'язаними з предметом спору про стягнення грошових коштів та спрямованим на реальне виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення зустрічних позовних вимог, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 17.03.2026 про забезпечення позову у справі №918/18/26 в оскаржуваній частині відсутні.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 про забезпечення позову у справі №918/18/26 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 про забезпечення позову у справі №918/18/26 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ягоди Волині", в межах ціни позову - 3 575 094,00 грн, без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "20" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.