ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2026 року Справа № 903/1078/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Найдич Г.В.
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25 (повний текст складено 05 лютого 2026 року, суддя Дем'як В.М.)
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області
про стягнення 457 656,54 грн
Комунальне некомерційне підприємство "Нововолинська центральна міська лікарня" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" про стягнення збитків у розмірі 457656,54 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2025 року у справі №903/1078/25 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25 закрито провадження у справі в частині стягнення 18 528,44 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору та задоволено позов Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про стягнення 439128,10 грн.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 3а, код ЄДРПОУ 40913671) на користь Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, проспект Перемоги, будинок 7, код ЄДРПОУ 01983016) 439128,10 грн. безпідставно збережених коштів.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 3а, код ЄДРПОУ 40913671) на користь Комунального некомерційного підприємства “Нововолинська центральна міська лікарня» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, проспект Перемоги, будинок 7, код ЄДРПОУ 01983016) 6864, 85 грн. витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами не є договірними у частині переплати вартості теплової енергії, а мають ознаки зобов'язань з безпідставного набуття майна, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки кошти, сплачені позивачем понад фактичну вартість теплової енергії, набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Суд першої інстанції встановив, що застосування відповідачем тарифу на теплову енергію у розмірі 3 190,18 грн за 1 Гкал з 01 січня 2022 року здійснено з порушенням вимог статті 20 Закону України "Про теплопостачання", оскільки такий тариф набрав чинності лише після спливу 30-денного строку з моменту подання заяви, тобто з 28 січня 2022 року, а до цього часу підлягав застосуванню раніше затверджений тариф.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" на користь Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" 439128,1 грн безпідставно збережених коштів та 6 864,85 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору прямо передбачено рівний обов'язок як виконавця, так і споживача здійснювати контроль за кількістю фактично наданої послуги та правильністю визначення її вартості виходячи з тарифу, чинного на момент надання послуги. При цьому, відповідно до підпункту 3 пункту 30 договору, споживач зобов'язаний оплачувати послугу виключно за ціною (тарифом), встановленою відповідно до законодавства. Апелянт наголошує, що відповідачем у повному обсязі забезпечено право позивача на отримання інформації щодо застосованого тарифу, структури ціни, обсягів споживання та порядку надання послуг, що підтверджується наявністю у позивача журналу показників лічильника, актів здачі-приймання робіт та іншої первинної документації, яка була використана самим позивачем при формуванні позовних вимог і проведенні розрахунків. За таких обставин, як стверджує скаржник, тариф у розмірі 3190,18 грн/Гкал за період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року був застосований сторонами узгоджено, що підтверджується підписанням Акта здачі-приймання робіт №1 від 03 лютого 2022 року представниками обох сторін без будь-яких застережень. Відтак, висновок суду першої інстанції про одностороннє та навмисне завищення відповідачем тарифу на 1260,76 грн/Гкал апелянт вважає таким, що не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки, навіть за наявності помилки, вона є спільною дією сторін, а не наслідком протиправної поведінки відповідача.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення 439128,10 грн, безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог та фактично змінив правову кваліфікацію спірних правовідносин, застосувавши положення статті 1212 ЦК України про безпідставне набуття майна. Скаржник наголошує, що позов обґрунтований виключно порушенням відповідачем умов договору та заподіянням матеріальної шкоди (збитків), із посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України та норми зобов'язального права, тоді як суд застосував інститут недоговірних (кондикційних) зобов'язань, які мають іншу правову природу, не пов'язані з укладенням договору та не передбачають наявності вини чи порушення зобов'язання. У цьому контексті апелянт заперечує правомірність посилання суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 щодо принципу jura novit curia, вказуючи на відсутність подібності фактичних обставин, оскільки у наведеній справі йшлося про інші правовідносини, ніж у даному спорі, де предметом є виконання конкретного договору постачання теплової енергії.
Скаржник стверджує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги фактично спрямовані на відшкодування шкоди, яка, на його думку, була завдана внаслідок нібито внесення відповідачем недостовірних даних до актів здачі-приймання робіт. Водночас такі вимоги не відповідають правовій природі спірних правовідносин та не узгоджуються з обраним позивачем способом захисту, оскільки відсутні належні правові підстави для стягнення збитків у заявленому розмірі. Посилаючись на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанови від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц та від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, апелянт зазначає, що неправильний вибір способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених обставин. За таких умов, на переконання скаржника, суд першої інстанції, не врахувавши зазначених положень матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2026 року у справі №903/1078/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15 квітня 2026 р. об 10:40 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
02 квітня 2026 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25 законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві відповідач зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки кошти, отримані відповідачем понад фактичну вартість теплової енергії, набуті без достатньої правової підстави, що підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунками позивача та актом ревізії.
Відповідач також наголошує, що застосування тарифу у розмірі 3190,18 грн/Гкал у період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки відповідне рішення органу місцевого самоврядування набрало чинності лише після спливу встановленого строку, а тому у вказаний період підлягав застосуванню попередній тариф, що і було правильно враховано судом першої інстанції при визначенні суми безпідставно отриманих коштів.
Крім того, у відзиві зазначено, що доводи апеляційної скарги про погодження сторонами тарифу шляхом підписання акта здачі-приймання робіт не спростовують факту його неправомірного застосування, оскільки сторони не наділені повноваженнями змінювати тарифи, встановлені уповноваженим органом, а тому такі дії не створюють правових підстав для отримання відповідачем коштів у більшому розмірі.
За наведених обставин відповідач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
10 квітня 2026 року від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення, у яких заявник, посилаючись на результати проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства, зазначає про встановлення порушень при формуванні та застосуванні тарифів на теплову енергію у 2021- 2022 роках, що, на його думку, призвело до завищення вартості послуг та безпідставного отримання відповідачем грошових коштів за рахунок бюджетних коштів.
У поясненнях викладено обставини застосування тарифу за принципом "мовчазної згоди", а також наведено розрахунки сум завищення вартості теплової енергії за відповідні періоди, які, за твердженням заявника, підтверджують наявність у відповідача безпідставно набутого майна.
Крім того, заявник підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо кваліфікації спірних правовідносин як таких, що підпадають під регулювання статті 1212 ЦК України, та вважає обраний позивачем спосіб захисту належним і ефективним. У зв'язку з цим просить долучити подані пояснення до матеріалів справи, врахувати їх при розгляді апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, а також здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
14 квітня 2026 року від представника ТОВ "Теплопостач" - адвоката Ткачука М.Л. надійшла заява про проведення судового засідання без його участі та без участі відповідача. У вказаній заяві вказано, що подану апеляційну скаргу відповідач підтримує в повному обсязі.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та пояснень третьої особи, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 09 березня 2021 року між Комунальним некомерційним підприємством "Нововолинська центральна міська лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" укладено договір № 81-П/2021 про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 1 договору №81-П/2021 від 09 березня 2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії (послугу з централізованого опалення) для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в повному обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 21 Договору №81-П/2021 від 09 березня 2021 року сторони погодили, що споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.
Згідно з пунктом 22 Договору №81-П/2021 від 09 березня 2021 року ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього Договору тариф на послугу становить 1699,96 гривень за 1 Гкал, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради "Про тарифи ТОВ "Теплопостач" від 17 жовтня 2019 року №311.
Відповідно до частин третьої та четвертої пункту 22 Договору № 81-П/2021 від 09 березня 2021 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх в дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради №311 від 17 жовтня 2019 року затверджено тариф на теплову енергію в розмірі 1699,96 грн за 1 Гкал з ПДВ.
Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради №410 від 05 листопада 2021 року, яке офіційно оприлюднене 08 листопада 2021 року, затверджено тариф на теплову енергію в розмірі 1929,42 грн за 1 Гкал з ПДВ, який набрав чинності з 09 листопада 2021 року.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт №9 від 23 листопада 2021 року на оплату послуг з централізованого опалення за період з 01 листопада 2021 року по 21 листопада 2021 року, тариф в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал з ПДВ застосовано з 01 листопада 2021 року.
Оплата послуг з централізованого опалення за вказаний вище період КНП "НЦМЛ" проведена в повному обсязі на вищезазначену суму, що підтверджується платіжним дорученням №77 від 25 листопада 2021 року № 77.
28 грудня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" подано до Нововолинського міського голови заяву №32 про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії.
Вказаною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" ініціювало встановлення тарифу на теплову енергію, зокрема для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 3190,18 грн за Гкал з ПДВ.
04 лютого 2022 року виконавчим комітетом Нововолинської міської ради надано відповідь на зазначену заяву листом №306/02-40/2-22, яким повідомлено про відмову у встановленні тарифу. Зазначеним листом також повідомлено, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" від 28 грудня 2021 року №32 розглядалась на засіданні виконавчого комітету 03 лютого 2022 року.
03 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" (виконавець), в особі директора Коптюка Анатолія Васильовича, та Комунальним некомерційним підприємством "Нововолинська центральна міська лікарня" (споживач), в особі директора Шипелика Олега Володимировича, укладено договір №67-П/2022 про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов'язався надавати споживачеві послуги з централізованого постачання теплової енергії (код ДК 021:2015:09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) до будівель споживача за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, проспект Перемоги, 7, а споживач - своєчасно та в повному обсязі оплачувати такі послуги на умовах договору.
Пунктами 13- 20 договору врегульовано порядок обліку споживання теплової енергії, зокрема визначено, що обсяг спожитої послуги обчислюється у гігакалоріях (Гкал), встановлено порядок зняття показань вузлів обліку, визначення обсягів у разі їх відсутності або несправності, а також порядок проведення перерахунків.
Відповідно до пункту 21 договору визначено, що споживач здійснює оплату послуг виконавця, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.
Згідно з пункту 22 договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 3190,18 грн за 1 Гкал. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Згідно з пунктом 45 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2022 року. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, але умови договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01 січня 2022 року, на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 47 договору умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
На виконання договору про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії №67-П/2022 від 03 лютого 2022 року відповідачем фактично надавались послуги з теплопостачання позивачу, які останнім приймались та оплачувались.
Зокрема, факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт №1 від 03 лютого 2022 року, відповідно до якого за січень 2022 року позивачу поставлено теплову енергію в обсязі 415,16648 Гкал за ціною 3190,18 грн за 1 Гкал з ПДВ на загальну суму 1324454,14 грн. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень щодо їх обсягу та якості.
Оплата за надані послуги здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 04 лютого 2022 року №3, відповідно до якого грошові кошти у сумі 1324454,14 грн перераховані на користь відповідача за рахунок коштів місцевого бюджету.
У матеріалах справи також міститься копія журналу показників лічильників теплової енергії з 2018 року, який фіксує обсяги фактичного споживання теплової енергії позивачем у відповідні розрахункові періоди.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2025 року з 10 березня 2025 року по 30 травня 2025 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2025 року.
Відповідно до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2025 року від 06 червня 2025 року №130304-22/014 під час ревізії представниками Держаудитслужби встановлено, що протягом 2021 - 2022 років між КНП "НЦМЛ" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" (Відповідачем) укладалися договори про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії, за умовами яких зазначене Товариство зобов'язувалося надавати КНП "НЦМЛ" послуги з централізованого постачання теплової енергії відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач (Позивач) зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги в строки і на умовах, що визначені цими договорами.
Під час ревізії було встановлено, що у 2022 році КНП "НЦМЛ" закуповувало, а ТОВ "Теплопостач" надавало послуги з централізованого постачання теплової енергії згідно договору про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії №67-П/2022 від 03 лютого 2022 року, укладеного за результатами проведення переговорної процедури.
З наданих ТОВ "Теплопостач»"для проведення закупівлі копій документів, а саме: заяви ТОВ "Теплопостач" до Нововолинського міського голови від 28 грудня 2021 року №32 та листа ТОВ "Теплопостач" від 25 січня 2022 року №1 до КНП "НЦМЛ", аудитслужбою встановлено, що тариф на теплову енергію в розмірі 3190,18 грн. встановлений відповідно до частини 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", так як виконавчим комітетом Нововолинської міської ради протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви про встановлення тарифу (28 грудня 2021 року) не встановлено тариф та не надано вмотивовану відмову у його встановленні.
Зокрема, вказаний тариф в розмірі 3190,18 грн. зазначений в направленій ТОВ "Теплопостач" до міського голови заяві від 28 грудня 2021 року №32 про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, який розрахований відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" на рівні 90 відсотків від середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу.
Ревізори зазначають, що на направлений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області в ході ревізії запит від 20 березня 2025 року №130304-13/679-2025 виконавчим комітетом Нововолинської міської ради, а саме листом від 27 березня 2025 року №1970/02-23/2-25, підтверджено факт отримання від ТОВ "Теплопостач" заяви від 28 грудня 2021 року №32 про зміну тарифу 28 грудня 2021 року та надання відповіді про відмову листом від 04 лютого 2022 року №306/02-40/2-22. Зокрема, у відповіді про відмову вказано про розгляд заяви ТОВ "Теплопостач" на засіданні виконавчого комітету 03 лютого 2022 року, що свідчить про не прийняття рішення та не надання відповіді протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви.
За даними обліку розрахунків КНП "НЦМЛ" з ТОВ "Теплопостач", тариф у розмірі 3190,18 грн. за 1 Гкал з ПДВ за договором №67-П/2022 застосовувався з 01 січня 2022 року.
За інформацією Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 19 травня 2025 року №05.03-07/3349, яка надана на запит Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 04 квітня 2025 року №130304-14/824-2025, тариф встановлений за принципом мовчазної згоди для ТОВ "Теплопостач" має бути застосований по закінченню 30 календарних днів з моменту отримання заяви від 28 грудня 2021 року уповноваженим органом.
Оскільки, виконавчий комітет Нововолинської міської ради у встановлений законодавством 30-денний строк з дня реєстрації заяви не встановив розмір тарифу та не надав вмотивовану відмову, визначений за заявою ТОВ "Теплопостач" від 28 грудня 2021 року тариф почав діяти з 28 січня 2022 року, а до цієї дати діяв тариф затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 листопада 2021 року №410 в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал.
Отже, встановлення у договорі №67-П/2022 умови застосування з 01 січня 2022 року тарифу на теплову енергію в розмірі 3190,18 грн. за 1 Гкал з ПДВ та фактичне застосування цього тарифу при розрахунках за теплову енергію поставлену КНП "НЦМЛ" в період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року, здійснено в порушення частини 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання".
Вказане порушення призвело до завищення ТОВ "Теплопостач" в акті здачі-приймання робіт №1 від 03 лютого 2022 року (надання послуг централізованого опалення) тарифу на поставлену КНП "НЦМЛ" за період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року теплову енергію на 1260,76 грн. за 1 Гкал (3190,18 - 1929,42).
За даними Журналу показників лічильників тепла в період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року лікарнею спожито 348,30428 Гкал теплової енергії, загальна сума завищення ТОВ "Теплопостач", як надавачем (постачальником), вартості поставленої у цей період теплової енергії за договором №67-П/2022 становить 439128,10 грн. (1260,76 грн. х 348,30428 Гкал), чим завдано шкоди (збитків) місцевому бюджету на зазначену суму.
Як зазначено в Акті ревізії, на направлений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області в ході ревізії запит від 21 березня 2025 року №130304-14/690-2025 від ТОВ "Теплопостач" отримано лист №2 від 26 березня 2025 року, у якому інформації із вказаних питань не надано.
У акті також вказано, що у 2021 році КНП "НЦМЛ" також закуповувало, а ТОВ "Теплопостач" надавало послуги з централізованого постачання теплової енергії, зокрема згідно договору про надання послуги з постачання теплової енергії №81-П/2021 від 09 березня 2021 року.
Для КНП "НЦМЛ" в період надання послуг по 08 листопада 2021 року діяв тариф на теплову енергію в розмірі 1699,96 грн. за 1 Гкал з ПДВ, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради "Про тарифи ТОВ "Теплопостач" від 17 жовтня 2019 року №311.
Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради №410 від 05 листопада 2021 року, що офіційно оприлюднене на сайті Нововолинської міської ради 08 листопада 2021 року, яке набрало чинності з 09 листопада 2021 року, затверджено тариф в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал з ПДВ.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт №9 від 23 листопада 2021 року на оплату послуг з централізованого опалення за період з 01 листопада 2021 року по 21 листопада 2021 року, тариф в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал з ПДВ застосовано з 01 листопада 2021 року, чим порушено рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради "Про тарифи ТОВ "Теплопостач" №311 від 17 жовтня 2019 року та №410 від 05 листопада 2021 року. Оплата послуг з централізованого опалення за вказаний вище період КНП "НЦМЛ" проведена в повному обсязі на вищезазначену суму, що підтверджується платіжним дорученням від 25 листопада 2021 року №77.
Вказане порушення призвело до завищення ТОВ "Теплопостач" на 229,46 грн. за 1 Гкал тарифу на теплову енергію поставлену в період з 01 листопада 2021 року по 08 листопада 2021 року, через застосування тарифу в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал з ПДВ, а не діючого в цей період тарифу в розмірі 1 699,96 грн за 1 Гкал (1929,42 - 1699,96 = 229,46).
За даними журналу показників лічильників тепла КНП "НЦМЛ" споживання теплової енергії в період з 01 листопада 2021 року по 08 листопада 2021 року складає 78,13 Гкал, завищення ТОВ "Теплопостач" вартості поставленої у цей період теплової енергії складає в загальній сумі 17 927,71 грн. (229,46 х 78,13 = 17 927,71).
Ревізією встановлено, що у період проведення повірки лічильника теплової енергії, розташованого у приміщенні "профоглядів" лікарні, з 08 жовтня 2021 року по 07 листопада 2021 року кількість поставленої теплової енергії визначалася розрахунково.
Згідно рахунку-фактури №30 від 01 грудня 2021 року та розрахунку місячної потреби теплової енергії, для опалення приміщення "профоглядів" лікарні в період з 01 листопада 2021 року по 07 листопада 2021 року поставлено 2,618 Гкал теплової енергії по ціні 1929,42 грн. за 1 Гкал з ПДВ на суму 5051,22 грн., яка повністю оплачена КНП "НЦМЛ".
У зазначеному періоді діяв тариф на теплову енергію затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради "Про тарифи ТОВ "Теплопостач" №311 від 17 жовтня 2019 року в розмірі 1699,96 грн. за 1 Гкал з ПДВ, а рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради №410 від 05 листопада 2021 року про затвердження тарифу в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал з ПДВ набрало чинності з 09 листопада 2021 року, як зазначалося вище.
Отже, в порушення вищевказаних рішень виконавчого комітету Нововолинської міської ради, тариф в цей період (з 01 листопада 2021 року по 07 листопада 2021 року) на теплову енергію завищено ТОВ "Теплопостач" на 229,46 грн, що призвело до завищення вартості поставленої в цей період теплової енергії на загальну суму 600,73 грн. (229,46 х 2,618 = 600,73).
У результаті оплати поставленої ТОВ "Теплопостач" у листопаді 2021 року теплової енергії по завищеній вартості через завищення тарифу, завдано матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету на загальну суму 18528,44 грн (17 927,71 + 600,73).
Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Теплопостач" протягом відповідних періодів 2021 - 2022 років, через завищення вартості поставленої КНП "НЦМЛ" та оплаченої бюджетними коштами теплової енергії, сукупно завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 457656,54 грн. (439 128,10 +18 528,44).
Відповідно до пункту 5 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства" від 19 червня 2025 року №130304-14/1352-2025, контролюючий орган зазначив:
"5. Внаслідок застосування ТОВ "Теплопостач" з 01 січня 2022 року нового тарифу на послуги з постачання теплової енергії, яка виробляється з використанням альтернативних джерел енергії, у розмірі 3190,18 грн за 1 Гкал, що перевищував розмір чинного тарифу на 1260,76 грн за 1 Гкал, без дотримання термінів щодо його впровадження, зокрема, 30-денного строку з дня подання до виконавчого комітету Нововолинської міської ради заяви про перегляд тарифу, яка подана вказаним постачальником 28 грудня 2021 року, у разі не надання вмотивованої відмови у його встановленні, визначеного частиною 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", під час надання послуг з теплопостачання за договором від 03 лютого 2022 року № 67-П/2022, завищено їх вартість за період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року на суму 439128,10 грн, яка оплачена замовником - КНП "НЦМЛ".
Крім того, внаслідок застосування ТОВ "Теплопостач" з 01 листопада 2021 року тарифу на теплову енергію у розмірі 1929,42 грн за Гкал, затвердженого та встановленого рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради №410 від 05 листопада 2021 року, яке набрало чинності 09 листопада 2021 року, тобто раніше встановленого терміну, під час розрахунків за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2021 року по 08 листопада 2021 року завищено їх вартість на суму 18 528,44 гривень.
Загалом внаслідок завищення ТОВ "Теплопостач" вартості послуг з теплопостачання, яка оплачена Комунальним некомерційним підприємством "Нововолинська центральна міська лікарня" коштом міського бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) Позивачу на суму 457656,54 грн".
12 червня 2025 року КНП "НЦМЛ" з метою забезпечення відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди (збитків), на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" було направлено лист за №1861/01.1/01-09 із проханням в досудовому порядку, в десятиденний строк з дня отримання листа, повернути КНП "НЦМЛ" безпідставно набуті ТОВ "Теплопостач" кошти у розмірі 457656,54 грн (завищення вартості поставленої закладу теплової енергії у 2021 - 2022 роках). Однак, у вказаний строк, відповіді на лист КНП "НЦМЛ" не отримало і відповідно ТОВ "Теплопостач" кошти не повернуло.
30 червня 2025 року КНП "Нововолинська центральна міська лікарня" звернулося до відповідача з претензією про відшкодування шкоди (збитків) за №2119/01.1/01-09 на суму 457656,54 грн. Проте, відповіді на претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" не надано і відповідно позивачу кошти у добровільному порядку не сплачені.
Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, закривши провадження у справі в частині стягнення 18 528,44 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору та задовольнивши позов у частині стягнення з відповідача 439 128,10 грн безпідставно збережених коштів.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що рішення місцевого господарського суду переглядається в апеляційному порядку лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 439 128,10 грн безпідставно збережених коштів, оскільки в іншій частині рішення не оскаржується та, відповідно, не є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із загальновизнаного принципу jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого саме на суд покладено обов'язок надати належну правову кваліфікацію встановленим обставинам справи та самостійно визначити, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від того, на які норми права посилаються сторони.
Для правильного вирішення даного спору визначальним є встановлення правової природи спірних правовідносин та з'ясування того, чи є сплачена позивачем сума у розмірі 439128,10 грн наслідком виконання сторонами умов договору №67-П/2022 від 03 лютого 2022 року, зокрема в частині застосування тарифу на теплову енергію, чи така сума є коштами, безпідставно набутими (збереженими) відповідачем у зв'язку із застосуванням тарифу до набрання ним чинності, всупереч вимогам законодавства.
Колегія суддів враховує, що правовідносини, пов'язані з наданням послуг з постачання теплової енергії, регулюються, зокрема, Законом України "Про теплопостачання", а також рішеннями органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на теплову енергію.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюються уповноваженим органом або вважаються встановленими за принципом мовчазної згоди після спливу 30 календарних днів з дня подання відповідної заяви суб'єктом господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" від 28 грудня 2021 року №32 про встановлення тарифу була отримана уповноваженим органом 28 грудня 2021 року, у зв'язку з чим відповідний тариф у розмірі 3190,18 грн за 1 Гкал міг вважатися таким, що набрав чинності лише з 28 січня 2022 року, а до цього часу підлягав застосуванню раніше встановлений тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 листопада 2021 року №410 затверджено тариф на теплову енергію для Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" у розмірі 1929,42 грн за 1 Гкал, який набрав чинності з 09 листопада 2021 року, а також подано заяву відповідача від 28 грудня 2021 року №32 про встановлення нового тарифу у розмірі 3190,18 грн за 1 Гкал .
Отже, тариф на теплову енергію має публічно-правову природу, встановлюється уповноваженим органом або застосовується за принципом мовчазної згоди у визначеному законом порядку, а відтак не може визначатися виключно за домовленістю сторін договору чи шляхом підписання первинних документів, оскільки такі дії не створюють правових підстав для його застосування всупереч вимогам законодавства.
Дане підтверджено і пунктом 22 укладеного між сторонами договору, згідно з яким ціною (вартістю) послуги є встановлений відпповідно ло законодавства тариф на теплову енергію.
Саме з урахуванням зазначеного правового регулювання колегія суддів здійснює оцінку встановлених у справі обставин та доводів сторін.
За таких обставин у разі, якщо споживачем здійснено оплату послуг із застосуванням тарифу, який на відповідний період не набрав чинності, постачальник фактично отримує та зберігає у себе грошові кошти понад належне, без достатньої правової підстави.
З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову, між сторонами у даній справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення коштів, які є безпідставно набутими (збереженими) відповідачем.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19).
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі №911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі №903/142/21 та в інших.
Отже, основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №916/2478/20, від 04 травня 2022 року у справі №903/359/21, від 05 жовтня 2022 року у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №910/13271/18, від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18, від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20).
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що у період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року КНП "НЦМЛ" закуповувало, а ТОВ "Теплопостач" надавало послуги з централізованого постачання теплової енергії згідно договору про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії №67-П/2022 від 03 лютого 2022 року, укладеного за результатами проведення переговорної процедури, яка застосована відповідно до пункту 2 частини 2 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі" (відсутність конкуренції з технічних причин на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено виключно певним суб'єктом господарювання), про що зазначено у протоколі переговорів №38 від 28 січня 2022 року, який підписаний від Учасника директором ТОВ "Теплопостач" Коптюком А.В. та скріплений печаткою відповідача.
Умовами договору №67-П/2022 від 03 лютого 2022 року передбачено постачання лікарні 2841,6 Гкал теплової енергії на загальну суму 9 065 715,49 грн.
Згідно з пункту 22 договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 3190,18 грн за 1 Гкал. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до пункту 45 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2022 року. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, але умови договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01 січня 2022 року, на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Вказаний тариф в розмірі 3190,18 грн. зазначений в направленій ТОВ "Теплопостач" до міського голови заяві №32 від 28 грудня 2021 року про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, який розрахований відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" на рівні 90 відсотків від середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу.
ТОВ "Теплопостач" листом №1 від 25 січня 2022 року повідомило КНП "НЦМЛ", що тариф на теплову енергію в розмірі 3190,18 грн. встановлений відповідно до частини 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", так як виконавчим комітетом Нововолинської міської ради протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви про встановлення тарифу не встановлено тариф та не надано вмотивовану відмову у його встановленні.
Згідно акту здачі-приймання робіт №1 від 03 лютого 2022 року за січень 2022 року надано послуг з централізованого опалення в кількості 415,16648 Гкал за ціною 3190,18 грн. з ПДВ на загальну суму 1 324 454,14 грн., які лікарнею повністю оплачені. Факт проведення позивачем оплати послуг з централізованого постачання теплової енергії за вказані вище період та загальну суму, за рахунок коштів місцевого бюджету, підтверджується платіжним дорученням №3 від 04 лютого 2022 року.
Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, зокрема, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Згідно статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема:
- встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;
- перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, а) власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення енергетичної ефективності, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії.
Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті.
Тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що тариф встановлений за принципом мовчазної згоди для ТОВ "Теплопостач" має бути застосований по закінченню 30 календарних днів з моменту отримання заяви від 28 грудня 2021 року уповноваженим органом.
Відтак, судами встановлено, що виконавчий комітет Нововолинської міської ради у встановлений законодавством 30-денний строк з дня реєстрації заяви не встановив розмір тарифу та не надав вмотивовану відмову на лист ТОВ "Теплопостач" від 28 грудня 2021 року, а відтак суд вважає, що тариф в розмірі 3190,18 грн. з ПДВ почав діяти з 28 січня 2022 року, а до цієї дати діяв тариф затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 листопада 2021 року №410 в розмірі 1929,42 грн. за 1 Гкал.
Виходячи з вищезазначеного, встановлення у договорі №67-П/2022 умови застосування з 01 січня 2022 року тарифу на теплову енергію в розмірі 3190,18 грн. за 1 Гкал з ПДВ та фактичне застосування цього тарифу при розрахунках за теплову енергію поставлену КНП "НЦМЛ" в період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року, здійснено в порушення статті 20 Закону України "Про теплопостачання".
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що застосування Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" тарифу у розмірі 3190,18 грн за 1 Гкал при формуванні акту здачі-приймання робіт №1 від 03 лютого 2022 року за період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року є неправомірним, оскільки на вказаний період такий тариф не набрав чинності, а підлягав застосуванню раніше встановлений тариф у розмірі 1929,42 грн за 1 Гкал.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про завищення відповідачем вартості поставленої теплової енергії на 1 260,76 грн за 1 Гкал (3190,18 грн - 1929,42 грн), що призвело до безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у відповідній частині.
Судами встановлено, що в період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року лікарнею спожито 348,30428 Гкал теплової енергії, загальна сума завищення ТОВ "Теплопостач", як надавачем (постачальником), вартості поставленої у цей період теплової енергії за договором №67-П/2022 становить 439128,10 грн. (1260,76 грн. х 348,30428 Гкал).
Крім того, вказане також підтверджується актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня", складеним Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 06 червня 2025 року №130304-22/014, яким зафіксовано завищення вартості теплової енергії у зв'язку із застосуванням відповідачем тарифу, що не набрав чинності у відповідний період.
Відповідно до зазначеного акта ревізії встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" при формуванні вартості теплової енергії за січень 2022 року застосовано тариф у розмірі 3190,18 грн за 1 Гкал до моменту набрання ним чинності, у зв'язку з чим до 27 січня 2022 року підлягав застосуванню тариф у розмірі 1929,42 грн за 1 Гкал, що призвело до безпідставного завищення вартості наданих послуг на суму 439128,10 грн та зайвого перерахування бюджетних коштів.
Колегія суддів дійшла висновку, що положення частини 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 листопада 2021 року №410, а також положення статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку, що у разі застосування суб'єктом господарювання тарифу на теплову енергію, який на відповідний період не набрав чинності, та отримання оплати за таким тарифом, відповідні правовідносини у частині різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою за своєю правовою природою є кондикційними.
Тобто у такому випадку постачальник теплової енергії фактично отримує оплату за надані послуги із застосуванням тарифу, який не підлягав застосуванню у відповідний період, та зберігає у себе грошові кошти у частині, що перевищує належну до сплати суму, визначену за чинним тарифом.
Отже, особа, яка без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, що повинні були бути сплачені за користування комунальним майном, зобов'язана повернути такі кошти власникові цього майна на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі №201/9127/21 зазначила, що кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним способом захисту майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави.
При цьому для виникнення кондикційних зобов'язань наявність вини набувача значення не має, оскільки визначальним є сам факт набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок повернути безпідставно набуте або збережене майно не є заходом відповідальності, а має на меті відновлення майнового становища особи, за рахунок якої відбулося таке збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17).
Отже, у даному випадку обов'язок відповідача повернути суму безпідставно набутого (збереженого) майна виникає в силу самого факту отримання оплати за надані послуги із застосуванням тарифу, який не підлягав застосуванню у відповідний період, та не залежить від причин такого застосування, зокрема від дій відповідача, уповноваженого органу чи інших осіб.
Колегія суддів зазначає, що стягнення з відповідача суми безпідставно набутого збереженого) майна не створює для нього будь-яких додаткових чи необґрунтованих негативних наслідків, оскільки предметом позову є виключно кошти, отримані понад належне, які підлягали визначенню та оплаті за чинним на відповідний період тарифом.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах застосування положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України спрямоване на відновлення майнової рівноваги між сторонами, що відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановлені обставини, зокрема факт отримання відповідачем оплати за надані послуги із застосуванням тарифу, який не підлягав застосуванню у відповідний період, та відповідне перевищення сплаченої суми над належною до сплати, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутого (збереженого) майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки грошові кошти у сумі 439 128,10 грн, які перераховані Комунальним некомерційним підприємством "Нововолинська центральна міська лікарня" як оплата послуг з централізованого опалення, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" без належної правової підстави, з огляду на те, що нарахування та оплата вартості таких послуг за період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року мали здійснюватися відповідно до тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 листопада 2021 року №410.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума 439 128,10 грн є безпідставно набутими (збереженими) грошовими коштами, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Довід апелянта про те, що застосування тарифу у розмірі 3 190,18 грн/Гкал у період з 01 січня 2022 року по 27 січня 2022 року було результатом узгоджених дій сторін та спільного контролю за визначенням вартості послуг, є безпідставним, оскільки суперечить правовій природі тарифу на теплову енергію, умовам укладеного між сторонами договору та встановленим у справі обставинам.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ціна послуг визначається виключно на підставі тарифу, встановленого уповноваженим органом у порядку, передбаченому законодавством, і не може змінюватися чи погоджуватися сторонами договору на власний розсуд. Відтак, незалежно від наявності у позивача інформації про застосований тариф, ведення обліку споживання чи підписання актів здачі-приймання робіт, сторони не наділені повноваженнями змінювати момент набрання тарифом чинності або застосовувати його до правовідносин раніше такого моменту.
Посилання апелянта на підписання акта здачі-приймання робіт №1 від 03 лютого 2022 року без застережень також не спростовує висновків суду, оскільки зазначений акт має виключно обліковий характер і підтверджує факт надання послуг та їх обсяг, але не є правовою підставою для застосування тарифу, який у відповідний період не набрав чинності.
Крім того, твердження апелянта про спільну помилку сторін не впливає на правову оцінку спірних правовідносин, оскільки у даному випадку визначальним є не характер поведінки сторін, а відсутність правової підстави для отримання відповідачем коштів у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним тарифом.
Таким чином, наведений довід апелянта є необґрунтованим та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо неправомірності застосування відповідачем тарифу у спірний період і, як наслідок, безпідставного збереження ним грошових коштів.
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та неправомірно змінив правову кваліфікацію спірних правовідносин, застосувавши положення статті 1212 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають процесуальним нормам.
Активна роль суду у господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації правової природи відносин між сторонами, виборі і застосуванні відповідних норм права, а також у повному і всебічному з'ясуванні обставин справи на підставі досліджених доказів. Позовна заява повинна містити предмет та підстави позову, при цьому предметом позову є матеріально-правова вимога, а підставами - обставини, якими обґрунтовуються ці вимоги, тоді як правова кваліфікація таких обставин не є визначальною та не обмежує суд у застосуванні належних норм права.
Отже, при вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах заявлених позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, що випливають із встановлених обставин справи, та визначає саме ту норму права, яка підлягає застосуванню. Така функція суду має імперативний характер і є складовою принципу jura novit curia, відповідно до якого обов'язок надати належну правову кваліфікацію відносинам сторін покладено саме на суд (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19).
Застосування судом першої інстанції положень статті 1212 Цивільного кодексу України у даній справі не свідчить про зміну предмета чи підстав позову, оскільки предметом спору залишалося стягнення грошових коштів, сплачених позивачем понад необхідний розмір, а встановлені судом обставини підтверджують, що такі кошти набуті відповідачем не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза його межами, а саме внаслідок застосування тарифу, який у спірний період не набрав чинності.
За таких обставин набуття відповідачем коштів понад вартість фактично наданих послуг виключає застосування до спірних правовідносин норм договірного (зобов'язального) права та зумовлює застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України як таких, що регулюють відносини з безпідставного набуття (збереження) майна.
Доводи апелянта про те, що заявлені позивачем вимоги фактично є вимогами про відшкодування шкоди, а тому обраний спосіб захисту є неналежним, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні способу захисту з правовою кваліфікацією спірних правовідносин. У даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, тобто обрав належний спосіб захисту майнового права, спрямований на відновлення свого порушеного майнового становища.
Водночас визначення правової природи спірних правовідносин та відповідної норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, належить до повноважень суду. Незгода апелянта з тим, що суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини як такі, що регулюються статтею 1212 ЦК України, не свідчить про неправильність обраного способу захисту та не може бути підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі №903/1078/25 залишити без змін.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №903/1078/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "15" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.