вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/11658/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Колесника Р.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Фурсов Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 (суддя - П.І.Паламар)
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2025
в межах справи № 910/11658/25 за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" м. Києва
про стягнення безпідставно збережених коштів, ціна позову 2411279,08 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Стороженко К.М.;
від відповідача: Литвин А.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" була задоволена, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/11658/25 від 19 листопада 2025 до 19 листопада 2026.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2025.
На думку апелянта, при прийнятті ухвали суд першої інстанції порушив норми ст. 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, а також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що привело до неправильного вирішення справи.
Скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Разом з тим, відповідачем на підтвердження «скрутного фінансового становища» не надано жодних належних доказів відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Судом першої інстанції не встановлено об'єктивні, непереборні, виняткові обставини для правомірності відстрочення виконання рішення суду до 19.11.2026. На думку Київської міської ради суд першої інстанції формально підійшов до вказаного питання та виходив виключно із загально відомої обставини - введення воєнного стану.
В порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, зокрема документи фінансової звітності, а саме: баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів тощо, якими би підтверджувалося надмірне фінансове навантаження на останнього.
Наведені відповідачем у заяві про відстрочення обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, тобто не виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
У судове засідання 08.04.2026 з'явились представники сторін.
Представник позивача (апелянта) просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувану ухвали залишити без змін.
08.04.2026 надав заяви про долучення доказів: платіжної інструкція №52 від 10.03.2026р. на суму 300 000,00 гривень про оплату коштів за рішенням Господарського суду міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025; платіжної інструкція №60 від 07.04.2026р. на суму 276 487,28 гривень про оплату коштів за рішенням Господарського суду міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025; лист Київської міської ради № 225-СК-1098 від 30.03.2026 року на підтвердження сплати ТОВ "Квіткова Галявина" на користь Київської міської ради коштів (позадоговірних платежів) у розмірі 624 000 гривень, та їх часткового зарахування в рахунок погашення заборгованості по судовому рішенню.
Вказує, що докази підтверджують добросовісність відповідача щодо усвідомлення обов'язку виконання судових рішень, що набрали законної сили.
У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55 Конституції України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 вказаної статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Крім того, при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з безпідставно збереженими коштами в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
З матеріалів справи, пояснень боржника, змісту рішення суду у справі слідує, що предметом стягнення грошової суми є фактичне користування відповідачем земельною ділянкою протягом 22 жовтня 2024-2 вересня 2025 років без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, чим зберіг у себе 2 411 279,08 грн., які мав заплатити за землекористування.
Ухвала Господарського суду міста Києва №910/11658/25 від 21.01.2026 мотивована тим, що упродовж 2022-2025 років через систематичні обстріли міста Києва, території розташування ринку, майно боржника неодноразово пошкоджувалося, що зумовило переривання виробничої діяльності, необхідність відновлення пошкодженого майна.
Боржник має інше зобов'язання перед стягувачем по сплаті грошових сум у розмірі 7613769,13 грн за користування тією ж земельною ділянкою за період з 21 жовтня 2021 р. по 21 жовтня 2024 р. Указане зобов'язання боржником виконується належним чином на умовах відстрочки, наданої рішенням суду від 7 квітня 2024 р. у справі № 910/13612/24, що свідчить про можливість самостійного виконання рішення у цій справі на умовах відстрочки. Виконання рішення підтверджує платіжними дорученнями №№ 156, 157 від 23 вересня 2025 на загальну суму 240 281,85 грн, № 171 від 9 жовтня 2025 на суму 160 000,00 грн, № 186 від 11 листопада 2025 на суму 160 000,00 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, суд першої інстанції вказує, що упродовж 2022-2025 років через систематичні обстріли міста Києва, території розташування ринку, майно боржника неодноразово пошкоджувалося, що зумовило переривання виробничої діяльності, необхідність відновлення пошкодженого майна.
Колегія суддів дослідивши додані до заяви про відстрочення виконання рішення документи зазначає, що до заяви не додано жодних документів, які б встановлювали факт того, що конкретно майно боржника зазнало ушкоджень внаслідок військової агресії рф, як-то фотографії, акти обстеження, висновок експерта тощо. З доданих до заяви фотографій (у вигляді скриншотів з новин) неможливо ідентифікувати пошкодження майна, яке належить саме боржнику. Також, не надано доказів, які б підтверджували розмір фактично завданих збитків.
Також, боржником документально не підтверджено факт переривання виробничої діяльності, як-то актом, яким оголошено простій на підприємстві тощо.
З декларацій про дохід боржника вбачається, отримання коштів. Доказів витрат цих коштів на невідкладні потреби, які мали би вказувати на пріоритет витрат, суду також не надано.
Тобто, поза межами доведення залишилось питання важкого фінансового стану відповідача.
До заяви про відстрочення виконання рішення суду боржником надано листи, які видані АТ «Перший Український Міжнародний Банк», які не містять відомостей про дату видачі та реєстраційний номер; посадову особу, яка формувала ці листи та несе відповідальність за правдивість наданої інформації; відсутній підпис та відтиск печатки фінансової установи; відсутні відомості про цифровий електронний підпис тощо.
Крім того, апеляційна інстанція не приймає доводи суду першої інстанції, як підставу для відстрочення у даній справі - належне виконання боржником на умовах відстрочки, наданої рішенням суду від 7 квітня 2025 у справі № 910/13612/24.
Так, у рішенні Господарського суду міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025 відстрочено його виконання в частині стягнення 7 523 487,28 грн до 07.04.2026.
До заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі, в якості належного виконання рішенні Господарського суду міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025, додані платіжні інструкції на зальну суму 565 281,85 грн. (том 1 а.с. 194-198): №№ 156, 157 від 23 вересня 2025 на загальну суму 240 281,85 грн, № 171 від 9 жовтня 2025 на суму 160 000,00 грн, № 186 від 11 листопада 2025 на суму 165 000,00 грн.
Так, з урахування звернення з заявою про відстрочення виконання рішення у даній справі (05.01.2026) та датою прийняття рішення Господарським судом міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025, яким боржнику надано відстрочення до 07.04.2026, вбачається, що за період з 07.04.2025 по 05.01.2026 (майже 9 місяців) боржник виконав своє зобов'язання на 7,5%.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025 відстрочено його виконання в частині стягнення 7 523 487,28 грн до 07.04.2026, тому, судова колегія звертає увагу на те, що станом на 08.04.2026 (розгляд даної апеляційної скарги) доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/13612/24 від 07.04.2025 у повному обсязі, судовій колегії надано не було.
В порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, зокрема документи фінансової звітності, а саме: баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів тощо, якими би підтверджувалося надмірне фінансове навантаження на останнього.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання до 19.11.2026 відповідачем до суду першої інстанції не надано.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі № 910/11658/25 - скасуванню, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2025 не підлягає задоволенню.
Суд додатково зазначає, що при складанні вступної та резолютивної частин постанови від 08.04.2026, було допущено описку та не вказано абзац шостий та сьомий резолютивної частини наступного змісту:
« 6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 1, код 35671102) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) витрати по оплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 2 662,40 грн.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ».
Відповідно до ст.243 Господарського процесуального кодексу України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки, питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд вважає за необхідне виправити допущену описку в цьому процесуальному документі.
Керуючись статтями 129, 232-241, 243, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі № 910/11658/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі № 910/11658/25 - скасувати.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2025 - відмовити.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
5. Матеріали справи № 910/11658/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Доповнити резолютивну частину постанови, вступну та резолютивну частини постанови абзацами шостим та сьомим наступного змісту:
« 6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіткова Галявина" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 1, код 35671102) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) витрати по оплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 2 662,40 грн.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ».
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2026.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді Р.М. Колесник
А.І. Тищенко