вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 911/2279/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Ракоїд М.Ю. (в залі суду),
від відповідача: Мурченко Є.О. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 (повний текст складено 01.10.2025)
у справі №911/2279/25 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком"
про стягнення 319 469,36 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Служба) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" (далі - Товариство) про стягнення 319469,36 грн неустойки за договором від 28.07.2023 №3к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Яблунська 17, м. Буча, Бучанського району, Київської області, у зв'язку з порушенням строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати.
Позиції учасників справи.
Товариство у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач зазначає, що на момент отримання попередньої оплати відповідно до умов договору №3К-23 від 28.07.2023, такі платежі відносилися до третьої черги і не могли бути використані Товариством вчасно, оскільки була затримка в списанні коштів Держказначейською службою України з поточного рахунку, а саме Товариство мало змогу закупляти матеріали для виконання робіт на об'єкті до 25.09.2023, у період з 26.09.2023 по 06.11.2023 платежі з поточного рахунку в ДКСУ не списувались. На отриману суму авансового платежу Товариство закупило необхідні для виконання робіт на об'єкті матеріали і відповідні кошти вже були списані з банківського рахунку в ДКСУ, що підтверджується видатковими накладним на матеріал. Крім того, в кінці березня 2024 року ТОВ «АРМАБУД ПРОДЖЕКТ» розпочало здійснення коригування проєктно-кошторисної документації. За умовами договору саме на замовника покладено обов'язок щодо забезпечення Робіт проєктною документацією. Отже, проєктно-кошторисна документація по об'єкту розроблялась та затверджувалася без участі Товариства.
Товариство зазначає, що частину робіт за договором підрядником було виконано своєчасно, що підтверджується копіями актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в): №1 від 11.12.2023 за грудень 2023 року; №2 від 11.12.2023 за грудень 2023 року; №3 від 27.12.2023 за грудень 2023 року; №4 від 27.12.2023 за грудень 2023 року; №5 від 27.12.2023 за грудень 2023 року; №6 від 27.12.2023 за грудень 2023 року; №7 від 27.12.2023 за грудень 2023 року.
Коригування проєктної документації по об'єкту тривало з березня по серпень 2024 року. При цьому строк коригування не залежав від волі чи від дій Товариства.
04.12.2024 сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за грудень 2024 року №12, №13 та №14, якими остаточно закрито попередню оплату, отриману Товариством від замовника 12.09.2023.
29.11.2024 Товариство звернулося до Київської торгово-промислової палати із заявою про надання послуги з правової експертизи документів та отримання висновку про істотну зміну обставин (hardship) №29/11/01.
06.12.2024 Товариство отримало висновок про істотну зміну обставин (hardship) за нормами ст. 652 ЦК України №17/13-4/1067 Київської торгово-промислової палати, яким Київська торгово-промислова палата, ознайомившись з документами, наданими Товариством, підтвердила, що у відносинах сторін відбулось настання істотної зміни обставин за договором №3К-23 від 28.07.2023 про закупівлю робіт, укладеним між Службою та Товариством, в частині дотримання термінів погашення попередньої оплати, отриманої від Служби 12.09.2023 на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в) або повернення попередньої оплати у повному обсязі за відсутності вини Товариства; додатково зазначила, що у зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України Товариство мало право вимагати незастосування до нього за порушення строків погашення попередньої оплати штрафних санкцій, передбачених розділом 16 договору.
Товариство вважає, що істотна зміна обставин мала місце не внаслідок поведінки сторін договору, а незалежно від їх волі, адже погодження необхідності у здійсненні коригування проєктної документації потребує часових затрат на узгодження із технічним та авторським наглядом по об'єкту, а також слід взяти до уваги, що коригування проєктної документації здійснюється на замовлення КП «Бучабудзамовник» Бучанської міської ради, яке не є стороною договору. При цьому всі роботи за договором повинні здійснюватись у повній відповідності із проєктно-кошторисною документацією.
Товариство не мало можливості вчасно погасити суму попередньої оплати, отриманої 12.09.2023, надавши замовнику акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) до 12.03.2024, у зв'язку з необхідністю внесення змін до проєктно-кошторисної документації, а також не могло повернути попередню оплату у повному обсязі, оскільки кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів, що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних та актів надання послуг.
Після того, як в ході виконання договору з'ясувалася об'єктивна необхідність у здійснення додаткових робіт та, відповідно, внесення змін до проєктно-кошторисної документації, Товариство не могло надати акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за договором до моменту погодження відкоригованої проєктно-кошторисної документації, адже роботи повинні бути виконані у суворій відповідності до проєктно-кошторисної документації. При цьому Товариство не могло вплинути на строки здійснення коригування проєктної документації (яке тривало з березня по серпень 2024 року) за всієї турботливості та обачності, що від нього вимагалися.
Відповідач також зазначає, що у зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України він мав право вимагати незастосування до нього за порушення строків погашення попередньої оплати штрафних санкцій, передбачених розділом 16 договору.
Служба надала відповідь на відзив, а Товариство - заперечення, в яких сторони заперечують проти доводів один одного.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2025 позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Служби 319 469,36 грн неустойки та 3 833,63 грн витрат зі сплати судового збору.
Встановивши факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення у визначені договором строки невідпрацьованої суми отриманого від позивача авансу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 319 469,36 грн неустойки за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений п. 16.2 договору. Наданий позивачем розрахунок неустойки суд визнав правильним.
Суд надав оцінку доводам відповідача та визнав їх необґрунтованими. Підсумовуючи, суд констатував, що надання позивачем відповідачу авансу у договорі визначено як право замовника, а не його безумовний обов'язок. З договору вбачається, що обов'язок його виконання відповідачем жодним чином не ставиться в залежність від отримання авансу від позивача, оскільки, беручи участь у процесі закупівлі означених у договорі робіт, відповідач усвідомлював їх обсяг, кошторисну вартість та факт відсутності обов'язкового авансування робіт, а тому зобов'язаний був мати кошти на закупівлю необхідних для проведення означених робіт будівельних матеріалів незалежно від надання авансу, а всі доводи відповідача, наведені у його запереченнях проти позову, не можуть братися судом до уваги, позаяк, отримавши додатковий фінансовий ресурс від позивача, відповідач у будь-якому разі мав розраховувати на власні кошти та за будь-яких умов мав повернути незакриті актами частини авансу у строк, визначений договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Служби до Товариства про стягнення 319 469,36 грн.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, без належного дослідження доказів, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку апелянта, суд не у повному обсязі дослідив обставини щодо затримки у списанні коштів з Державної казначейської служби України, оскільки на момент отримання попередньої оплати такі платежі відносилися до третьої черги і не могли бути використані Товариством вчасно.
Крім того, скаржник вважає, що суд не у повному обсязі дослідив обставини щодо коригування проєктно-кошторисної документації, оскільки з кінця березня 2024 року така документація перебувала у процесі коригування. Товариство зазначає, що не мало можливості вчасно погасити суму отриманої 12.09.2023 попередньої оплати, надавши замовнику акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), у зв'язку з необхідністю внесення змін до проєктно-кошторисної документації, а також не могло повернути попередню оплату у повному обсязі, оскільки кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів.
Також, за доводами Товариства, суд не дослідив висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин, і залишив поза увагою календарний графік виконання робіт, який був змінений за погодженням сторін і яким строк виконання робіт був продовжений до кінця 2024 року.
Стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, Товариство зазначає, що суд вийшов за межі позовної заяви позивача.
Позиції учасників справи.
Служба надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Товариства заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу зашити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Товариство подало заяву, у якій навело заперечення проти поданого Службою відзиву.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2279/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 до надходження матеріалів справи №911/2279/25.
12.11.2025 матеріали справи №911/2279/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі №911/2279/25. Розгляд справи призначено на 15.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі №911/2279/25. Відкладено судове засідання до 12.01.2026.
Судове засідання призначене на 12.01.2026 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 14:26 до 14:42.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 призначено судове засідання на 25.02.2026.
25.02.2026 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву у розгляді справи до 01.04.2026 на підставі ст. 216 ГПК України.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
28.07.2023 Служба (замовник) та Товариство (підрядник) уклали договір №3К-23 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується відповідно о проектної документації, умов цього договору та вимог законодавства власними силами та/або залученим силами виконати роботи: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Яблунська, 17 м. Буча, Бучанському районі, Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді» (згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 ) Капітальний ремонт і реставрація) (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об'єктом робіт, зазначеним у п. 1.2 цього Договору.
Об'єкт: багатоквартирний житловий будинок по вул. Яблунська, 17, м. Буча, Бучанському районі, Київської області. Місце розташування Об'єкта: вул. Яблунська, 17, м. Буча, Бучанському районі, Київської області. Виконавець здійснює виконання робіт в строки, передбачені Календарним графіком виконання робіт (додаток №2 до договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією та тендерною документацією, до повної готовності об'єкта внаслідок завершення робіт та прийняття його в експлуатацію (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору виконавець підтверджує, що належним чином оцінив та розрахував договірну ціну при поданні своєї тендерної пропозиції, за якою визначено ціну за цим договором та яка не може переглядатись за виключенням випадків, визначених законодавством України.
Виконавець підтверджує, що укладення та виконання ним цього договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить положенням його установчих документів. Виконавець підтверджує, що він має всі необхідні дозволи (ліцензії, сертифікати), які вимагаються законодавством України для виконання ним своїх обов'язків за цим договором (п. 1.4 договору).
Виконавець підтверджує, що розуміє всі вимоги замовника щодо строків, якості та обсягу робіт. Ціна робіт, вказана в розділі 3 цього договору, включає повний обсяг робіт. Виконавець не вправі виконувати будь-які додаткові роботи, не передбачені цим договором та додатками до нього, без узгодження та їх належного оформлення із замовником відповідно до чинного законодавства (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору виконавець приступає до виконання робіт за договором протягом трьох днів з дня підписання договору за наявності дозвільної документації (за потреби) згідно з чинним законодавством та незалежно від отримання авансу.
Строки, початок та закінчення робіт, види, послідовність та етапи виконання робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток №2 до договору) (п. 2.5 договору).
Згідно з п. 3.1 ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) і становить 81 999 000 грн, без ПДВ. Договірна ціна є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (додаток №1 до договору). Договірна ціна за цим договором визначається сторонами як тверда.
Виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п. 4.4.1 договору).
Відповідно до п. 11.1 договору порядок та строки фінансування за цим договором визначаються чинними нормативно-правовими актами України, умовами цього договору та узгодженим сторонами протоколом погодження договірної ціни (додаток №3), який є невід'ємною частиною цього договору.
Попередня оплата, що не перевищує 30% відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунка для цілей, визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць за відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконання будівельних робіт» (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок замовника (п. 12.8 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №6 від 12.02.2024).
За порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягає поверненню, за кожен день затримки такого повернення (абз. 5, п. 16.2 договору зі змінам, внесеними додатковою угодою №7 від 11.03.2024).
Згідно з п. 19.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання сторонами та діє до 30.04.2024, а у частині виконання зобов'язань сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
12.09.2023 Служба сплатила Товариству 24 584 700,00 грн з призначенням платежу «попередня оплата на кап.рем.багатокварт. житл.буд. в м. Буча вул. Яблунська,17,зг.д.3К-23 від 28.07.23; в т.ч.ПДВ-4 097 450,00».
11.12.2023 Товариство та Служба підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року (форма КБ-3) та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в) на суму 314 150,08 грн.
15.03.2024 Товариство та Служба підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року (форма КБ-3) на суму 6 983 601,13 грн.
15.04.2024 Товариство та Служба підписали акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 1 784 734,09 грн; акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 2 277 223,68 грн; акт №10 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 2 419 567,00 грн; акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 502 076,36 грн.
Відповідач використав попередню оплату з порушенням визначених строків. Зокрема, лише 12.12.2023 попередня оплата була частково погашена Виконавцем на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за 2023-2024 роки (форма КБ-2в) у розмірі 314150,08 грн, 15.03.2024 - у розмірі 6983601,13 грн, 25.06.2024 - у розмірі 902,04 грн, а 05.12.2024 - ще у розмірі 17286046,75 грн.
31.12.2024 Служба направила Товариству претензію №2905/010/02 від 31.12.2024 щодо сплати неустойки за договором, у якій вимагала сплатити неустойку у сумі 319 469,36 грн на відповідний рахунок органу Державної казначейської служби України.
Товариство вимогу претензії не виконало, у зв'язку з чим Служба звернулася з позовом у цій справі.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд встановив, що Служба та Товариство уклали договір, який за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до правовідносин у даній справі застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Стаття 875 ЦК України визначає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 879 та ч. 4 ст. 882 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України).
У постанові від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. У разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/1084/18).
Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, (у редакції, чинній на момент укладення спірного Договору, далі - Порядок) визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів. Цей Порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень (п. 2, 3 Порядку).
Розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи) (п. 18 Порядку).
Згідно з абз. 2 п. 19 Порядку замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Тобто вимога щодо повернення невикористаного авансу має імперативний характер, оскільки випливає з приписів законодавства (абз. 2 п. 19 Порядку), і сторони договору не можуть від неї відступити. Таким чином, у підрядника виникає безумовний обов'язок повернути замовнику невикористану частину авансу після спливу встановленого законом та договором тримісячного строку (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
У договорі в редакції станом на дату його укладення сторони не узгодили строк повернення авансу, однак у п. 12.7 визначили право замовника здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», в розмірі та на строк визначених в належним чином оформленому рішенні Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України щодо робіт, надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду.
У первинній редакції договору сторони у п. 16.2 передбачили нарахування неустойки за порушення строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати - неустойку у розмірі 0,5% від суми невикористаної попередньої оплати з урахуванням ПДВ, що підлягала поверненню за кожен день затримки такого повернення.
В подальшому сторони укладали додаткові угоди, якими змінювали умови договору.
Так, згідно з п. 12.8 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №6 від 12.02.2024, попередня оплата, що не перевищує 30% відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць за відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконання будівельних робіт» (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок замовника.
За порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягає поверненню, за кожен день затримки такого повернення (абз. 5, п. 16.2 договору зі змінам, внесеними додатковою угодою №7 від 11.03.2024).
Отже, додатковою угодою №6 до договору сторони збільшили строк повернення авансу до 6 місяців порівняно зі строком, визначеним у Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ. Підставність дій щодо укладення додаткової угоди №6 не оспорювалась.
Суд встановив, що 12.09.2023 Служба перерахувала Товариству 24 584 700,00 грн попередньої оплати, тому, з урахуванням умов договору, Товариство мало використати ці кошти до 12.03.2024 або повернути їх замовнику (Службі).
Сторони у договорі визначили, що використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в).
У постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 15.11.2019 у справі №924/233/18 Верховний Суд виснував, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».
12.12.2023 Товариство частково погасило попередню оплату на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за 2023-2024 роки (форма КБ-2в) у розмірі 314 150,08 грн, 15.03.2024 - у розмірі 6 983 601,13 грн, 25.06.2024 - у розмірі 902,04 грн, а 05.12.2024 - у розмірі 17 286 046,75 грн.
Таким чином, основна частина авансу була використана з порушенням визначених договором строків.
Оскільки авансовий платіж у сумі 24 584 700 грн був перерахований 12.09.2023, але у встановлений договором строк (до 12.03.2024) Товариство його належним чином не використало та не повернуло, у нього (Товариства) виник обов'язок повернути невикористані кошти.
Несвоєчасне виконання цього обов'язку є підставою для стягнення неустойки, яка передбачена абз. 5 п. 16.2 договору.
Щодо доводів Товариства про те, що частину робіт за договором було виконано своєчасно (акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в): за грудень 2023 року №1 від 11.12.2023; за грудень 2023 року №2 від 11.12.2023; за грудень 2023 року №3 від 27.12.2023; за грудень 2023 року №4 від 27.12.2023; за грудень 2023 року №5 від 27.12.2023; за грудень 2023 року №6 від 27.12.2023; за грудень 2023 року №7 від 27.12.2023) колегія суддів зазначає, що виконання робіт за зазначеними актами не є предметом спору у цій справі.
Доводи Товариства про те, що подання актів КБ-2в у визначений строк було ускладнене обставинами, пов'язаними з проектною документацією, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що за умовами п. 12.7 договору здійснення попередньої оплати замовником є його правом, а не обов'язком. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов'язок відповідача виконати умови договору жодним чином не ставиться в залежність від отримання авансу від позивача, оскільки беручи участь у процесі закупівлі означених у договорі робіт, відповідач усвідомлював обсяг робіт, їх кошторисну вартість та факт відсутності обов'язкового авансування робіт, а тому мав враховувати ці умови.
При цьому суд зауважує, що за умовами п. 2.1 договору виконавець приступає до виконання робіт за договором протягом трьох днів з дня його підписання при наявності дозвільної документації (за потреби) згідно з чинним законодавством та незалежно від отримання авансу, а тому критично оцінює доводи Товариства в частині, що стосується проєктної документації, а також в частині, що стосується затримки в списанні коштів попередньої оплати та неможливості їх використання Товариством вчасно.
Колегія суддів зауважує, що у разі неможливості погасити попередню оплату на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в), Товариство мало забезпечити виконання іншого, альтернативного, передбаченого договором варіанту - повернення невикористаної частини авансу у встановлений строк.
Посилання відповідача на погодні умови є необґрунтованими, оскільки, укладаючи договір, виконавець як професійний суб'єкт господарювання мав враховувати сезонність та ризики виконання робіт у зимовий період. Крім того, погодні умови могли обмежувати виконання лише окремих видів робіт (фасадних та покрівельних), але не виключали можливості виконання інших робіт, передбачених кошторисом. Таким чином, суд вважає, що цей довід не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Щодо посилань Товариства на висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) за нормами ст. 652 ЦК України колегія суддів зазначає, що у цьому висновку підтверджено настання істотної зміни обставин за договором в частині дотримання термінів погашення попередньої оплати, отриманої від Служби 12.09.2023 на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) або повернення попередньої оплати у повному обсязі за відсутності вини Товариства. Однак у цьому висновку відсутні відомості про те, що завадило Товариству повернути попередню оплату. Те, що Товариство витратило кошти на придбання будівельних матеріалів, не є обставиною, що перешкоджає повернути кошти попередньої оплати, оскільки, як зазначено вище, здійснення замовником попередньої оплати є його правом, а не обов'язком.
Верховний Суд послідовно виснував, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Згідно зі ст. 617 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання зобов'язання сталося внаслідок господарських ризиків. Усі обставини, на які посилається відповідач (затримка Казначейства, коригування документації, погодні умови), належать саме до сфери його господарської діяльності та ризиків, які виконавець зобов'язаний був врахувати під час укладення договору. Коригування проектної документації тривало з березня 2024 року, коли вже виникло зобов'язання щодо повернення авансового платежу, і тривало до серпня 2024 року.
За умовами п. 17.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладення договору, виникли поза волею сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання договору. Відсутність у виконавця коштів, потрібних для виконання зобов'язань за договором або відсутність у сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання договору, не є обставинами непереборної сили.
Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна негайно, в порядку передбаченому умовами договору, повідомити іншій стороні про їх настання/припинення та про їх наслідки, але у будь-якому випадку, не пізніше п'яти робочих днів з дня, відповідно, настання чи припинення зазначених обставин. Такі письмові повідомлення повинні бути підтверджені протягом не більше ніж 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення (про настання чи припинення вказаних обставин) документом, виданим Торгово-Промисловою Палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (далі - ТПП), в якому повинно бути зазначено про початок таабо закінчення дії форс-мажорних обставин та їх негативний вплив на можливість виконання стороною своїх зобов'язань за договором.
Недотримання стороною вищезазначеного порядку повідомлення (з наступним підтвердженням) про обставини непереборної сили, в т.ч. несвоєчасне повідомлення про них іншу сторону, надає право відповідній стороні не приймати посилання сторони, яка не може виконувати свої зобов'язання за договором, на обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та розірвання договору в односторонньому порядку підстав дії таких обставин (п. 17.3 договору).
Отже, сам факт настання обставин непереборної сили без дотримання процедури повідомлення та підтвердження, передбаченої договором, не звільняє сторону від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин. Лист Товариства від 11.03.2024 не може вважатися повідомленням про настання форс-мажорних обставин, оскільки в його змісті відсутня інформація про сам факт настання таких обставин. Крім того, зазначений лист був направлений за один день до закінчення граничного строку погашення авансового платежу, що також свідчить про недотримання передбаченого договором порядку повідомлення.
За таких обставин доводи Товариства з посиланням на дію форс-мажорних обставин як на підставу звільнення від відповідальності суд першої інстанції обґрунтовано визнав необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.
Служба заявила до стягнення з Товариства неустойку у розмірі 319 469,36 грн за прострочення використання та неповернення авансу, яка розрахована наступним чином:
- за період з 13.03.2024 по 14.03.2024 (2 дні) на суму боргу 24 270 549,92 грн - 4 854,11 грн;
- за період з 15.03.2024 по 24.06.2024 (102 дні) на суму боргу 17 286 948,79 грн - 176 326,88 грн;
- за період з 25.06.2024 по 12.09.2024 (80 днів) на суму боргу 17 286 046,75 грн - 138 288,37 грн.
Перевіривши наданий Службою та здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів визнає його арифметично правильним, до стягнення з Товариства на користь Служби підлягає 319 469,36 грн неустойки за неповернення попередньої оплати (авансу) на підставі п. 16.2 договору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі №911/2279/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі №911/2279/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.04.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак