Справа № 519/2774/25
Провадження № 6/519/12/26
20.04.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
за участю секретаря судового засідання Волкової Н.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, за участю ТОВ «Споживчий Центр»,
Заявник звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.02.2026 Південним міським судом Одеської області ухвалено рішення №519/2774/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитом у розмірі 43730,00 грн. Заяву мотивує тим, що у ньго скрутне матеріальне становище, а саме: обмежений щомісячний дохід, на утриманні перебуває неповнолітня дитина та дружина в декретній відпустці. У зв'язку з чим просив розстрочити виконання рішення суду на двадцять місяців.
В судове засідання учасники судового провадження не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, заява про розгляд справи в їх відсутність до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2025 Південним міським судом Одеської області ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитом у розмірі 43730,00 грн, судовий збір у розмірі 1839,40 грн.
Згідно із ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно із ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно із ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 у справі №916/190/18.
Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час не має, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище, у зв'язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду на двадцять місяців.
Суд вважає, що викладені заявником обставини для розстрочки виконання рішення суду (неможливість одним платежем погасити заборгованість) не є безперечною підставою для розстрочки виконання судового рішення. Оскільки передбачених законом підстав для розстрочки виконання рішення суду у справі не встановлено, обставини, на які заявник посилалася не є достатніми і винятковими, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 208-210, 373 ЦПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, за участю ТОВ «Споживчий Центр» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ