Справа № 509/316/26
20 квітня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їхніх представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
за участю обвинуваченої ОСОБА_9
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду, в с.-щі Овідіополь матеріали кримінального провадження № 12021162160000777 від 04.09.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Бишляги та КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
14 січня 2026 року, до Овідіопольського райсуду Одеської області надійшли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування № 12021162160000777 від 04.09.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, затверджених Чорноморською окружною прокуратурою Одеської області, які згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 р. були розподілені в провадження судді ОСОБА_1 .
В підготовчому судовому засіданні представниками потерпілих було заявлено клопотання про арешт всього рухомого та нерухомого майна обвинуваченої Бишляги задля забезпечення цивільного позову потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Бишляги та КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди на суму матеріальної шкоди 150000 грн. та моральної шкоди 5000000 грн., з посиланням на неможливість виконання рішення суду в частині цивільного позову потерпілих у випадку його задоволення і реалізації майна обвинуваченої та цивільної відповідачки Бишяги, щоб забезпечити потерпілим і цивільним позивачам реальне та ефективне виконання рішення суду і запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення суду в частині цивільного позову, надавши при цьому документальне підтвердження існування у обвинуваченої (цивільної відповідачки) на праві власності нерухомого майна у виді квартири, загальною площею 54,8 кв.м, житловою 37 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Потерпілі та прокурор підтримали клопотання, проти задоволення якого запреречували обвинувачена зі своїм захисником.
Беручи до уваги норми ч.ч. 1,2 ст. 172 КПК України, якими унормовано, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, а клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке - не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а метою арешту вказаних речей, є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Згідно із ч.ч. 6,8 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частина 2 статті 171 КПК України передбачає - у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено : підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 172 КПК України - клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» № 5005840182002 від 14.04.2026 р., ОСОБА_9 на праві власності належить квартира, загальною площею 54,8 кв.м, житловою 37 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
На думку суду, в даному випадку, суд вважає необхідним накласти арешт саме на вказаний об'єкт нерухомого майна, який належить на праві власності обвинуваченій ОСОБА_10 , а саме в забороні відчуження та розпорядження (продажу, даруванні, безоплатній передачі, винесенні довіреності на розпорядження даним майном на третіх осіб та вчинення інших будь яких правочин) вказаним майном, з метою забезпечення цивільного позову у випадку його задоволення, беручи до уваги, що інше будь-яке рухоме чи нерухоме майно обвинуваченої, представниками потерпілих не зазначено та неконкретизоване, окрім вказаної квартири, що унеможливлює накладення арешту на все майно обвинуваченої в рамках суми позову.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -
1. Клопотання - задовольнити частково ;
2.Накласти арешт з забороною відчуження та розпорядження (продажу, даруванні, безоплатній передачі, винесенні довіреності на розпорядження даним майном на третіх осіб та вчинення інших будь яких правочин) вказаним майном, яке належить на праві власності обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : на квартиру загальною площею 54,8 кв.м, житловою 37 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1