Дата документу 09.04.2026
Справа № 501/4740/25
2/501/48/26
09 квітня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
третя особа: служба у справах дітей Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області
третя особа: служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області
предмет та підстави позову: про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (треті особи: служба у справах дітей Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області), згідно якої просить суд:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Одеса, громадянку України відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Одеса;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян до повноліття доньки, тобто 19 вересня 2040 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач проживав з відповідачкою з січня 2021 до жовтня 2022 року.
Від спільного проживання у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після народження дитини, відповідачка після повернення з лікарні зібрала свої речі та пішла з дому.
Позивач вказує, що дитина проживає разом з ним, знаходиться на повному утриманні та самостійному вихованні. Відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків, від виховання дитини, не спілкується з донькою, не надає матеріальної допомоги, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач відзиву на позов не надала.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив проводити судове засідання без його участі (а.с.105).
Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав та в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу судової повістки про виклик до суду, проте конверт повернувся з відповідною відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.59, 110), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач також викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України» (а.с.109 зворотній бік, а.с.113). Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з'явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи від 21.10.2025 матеріали справи розподілено на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.16).
Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с.22-23).
Ухвалою суду від 19.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.34-35).
Ухвалою суду від 22.12.2025 залучено до участі у справі у якості третьої особи службу у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (а.с.56).
Ухвалою суду від 12.01.2026 витребувано від служби у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с.93-94).
Ухвалою суду від 19.02.2026 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.108).
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).
Згідно копії договору від 08.12.2025 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та засвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Слаєвою Р.К., сторони домовились про місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком за місцем реєстрації дитини на час підписання договору: АДРЕСА_1 (а.с.46-47)
Відповідно до характеристики Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області від 08.12.2025 на ОСОБА_1 , останній позитивно характеризується за місцем проживання, де проживає разом з малолітньою донькою та своїми батьками (а.с.48).
ОСОБА_1 має стабільний заробіток, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу (а.с.49-52).
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 самостійно, без участі матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сам постійно проживає разом з донькою, яка знаходиться на повному його утриманні та самостійному вихованні. Відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, самоусунулась від виховання дитини, не спілкується з донькою, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров'ям, розвитком дитини, тощо (а.с.62-63).
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що після народження дитини, відповідачка після повернення з лікарні зібрала свої речі та пішла з дому. ОСОБА_1 самостійно, без участі матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сам постійно проживає разом з донькою, яка знаходиться на повному його утриманні та самостійному вихованні. Відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, самоусунулась від виховання дитини, не спілкується з донькою, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров'ям, розвитком дитини, тощо (а.с.69).
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що після народження дитини, відповідачка після повернення з лікарні зібрала свої речі та пішла з дому. ОСОБА_1 самостійно, без участі матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сам постійно проживає разом з донькою, яка знаходиться на повному його утриманні та самостійному вихованні. Відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, самоусунулась від виховання дитини, не спілкується з донькою, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров'ям, розвитком дитини, тощо (а.с.75).
Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що після народження дитини, відповідачка після повернення з лікарні зібрала свої речі та пішла з дому. ОСОБА_1 самостійно, без участі матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сам постійно проживає разом з донькою, яка знаходиться на повному його утриманні та самостійному вихованні. Відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, самоусунулась від виховання дитини, не спілкується з донькою, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров'ям, розвитком дитини, тощо (а.с.79).
У письмових поясненнях свідка ОСОБА_9 викладено аналогічні за змістом обставини щодо самоусунення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітньої ОСОБА_11 (а.с.86).
Згідно висновку органу опіки та піклування Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області від 09.02.2026 №17, доцільно позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.103-104).
V. Оцінка Суду.
Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК України: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідача спрямоване на захист «прав і свобод» дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
Судом за обставинами справи встановлено, що відповідач життям доньки не цікавляться, участі у вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не спілкується з дитиною, не надає доньці доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною належного виховання, що свідчить про ухилення нею від виконання своїх батьківських обов'язків. Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК України, є підставою для позбавлення батьківських прав.
Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України».
Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дітей зі своїми батьками.
В ситуації, що розглядається розлучення відповідача з дитиною відбулося за ініціативи відповідача, яка жодним чином не продемонструвала Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною. За таких обставин, без бажання відповідача, держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов'язків.
Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між нею і дитиною не зміняться, тому що вони разом не проживають.
Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про дитину, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дитини.
Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дитини.
Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між дитиною та матір'ю склались таким чином, що дитина на даний час взагалі проживає окремо від матері, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані «інтереси дитини» в широкому розумінні на поняття сім'ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).
Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки вона з нею не проживає, так само даний захід не виключає можливість побачення матері зі своєю дитиною.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між дитиною та матір'ю.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачі мають право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).
В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідача в їх сімейне життя та при визначенні «якнайкращих інтересів дитини».
Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органів служби у справах дітей, які мали можливість перевірити умови проживання дитини, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачу, як висловити свою думку, так змінити своє відношення до виховання дитини.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідача може бути позбавлено батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб.
Б. Щодо стягнення аліментів.
Згідно із частиною другою статті 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Статтею 180 СК передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У зв'язку із чим, відповідно до статті 182 СК, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, Суд знаходить підстави для стягнення аліментів на утримання дитини, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: служба у справах дітей Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області) про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Одеса, громадянку України відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Одеса.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян з дня подачі позову до суду з 21.10.2025 до повноліття доньки, тобто 19.09.2040 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним - процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко