16 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 674/298/25
Провадження № 22-ц/820/559/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 674/298/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 яка подана її представником - адвокатом Мєлєкєсцевим Олегом Ігоровичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року у складі судді Шафікової Ю.Е у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Кам'янець-Подільського районного територіального округу Люзняк Олег Миколайович про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_2 ), який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як за спадкоємицею за законом.
В обґрунтування позовних вимог посилалася, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід - ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Після його смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_2 ), право власності належить померлому на підставі свідоцтва про право власності від 16.04.1987 року, виданого виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради Хмельницької області, однак оригінал правовстановлюючих документів на вказане домоволодіння втрачені внаслідок пожежі, яка сталася в будинку 13 листопада 2006 року.
Позивачка посилалася, що спадкоємцями за законом є вона - ОСОБА_1 та онук померлого ОСОБА_2 , так як на день смерті діда вони проживали разом, їх мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ще раніше діда.
Позивачка звернулась до нотаріуса для отримання Свідоцтва про право на спадщину, проте їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що у спадкоємців відсутні правовстановлюючі документи на вищезазначене майно.
У зв'язку із зазначеним, а також наявністю на сьогодні перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у позивачки виникли підстави для подачі вказаного позову, крім того відповідач, хоч і прийняв спадщину в силу законодавчих норм, шляхом проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не заявив відмову від неї, проте, до сьогодні не вчинив жодних дій щодо її оформлення. Більш того, він уже досить тривалий час перебуває за кордоном, не приїжджає до України, і за його усним повідомленням не бажає й не планує в подальшому здійснювати процедуру оформлення права власності на спадкове майно, не заперечує стосовно оформлення права власності на спадкове майно на позивачку. Тому, вважала за можливе та належне оформити право власності не на , а в цілому, на все спадкове майно померлого діда домоволодіння, житловий будинок і господарські споруди.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в минулому АДРЕСА_2 ), який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як за спадкоємицею за законом, у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Додатковим рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605, 60 грн.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мєлєкєсцев О.І. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник апелянтки вказує на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права. Вважає, що суд невірно трактував норму статті 549 ЦК УРСР, розділяючи дії, які свідчать про прийняття спадщини на окремі складові частини. Посилається, що як вбачається з даної норми, мають бути дотримані одночасно дві умови: спадкоємець повинен фактично вступити в управління майном та подати заяву про прийняття спадщини, невиконання хоча б однієї з цих умов свідчить про неприйняття спадщини або про фактично відмову від неї. Відповідач після смерті діда проживав у місті Кропивницький та вже досить тривалий час перебуває за кордоном, до України не приїжджає, при цьому він усно повідомив що не бажає і не планує оформляти право власності на спадкове майно і не заперечує щодо того щоб позивачка оформила право власності на спадкове майно одноособово. Також представник апелянтки вказує, що зміна місця проживання відповідача вказує на те що він не вступив в управління або володіння спадковим майном.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є онуками ОСОБА_3 , а їх мати - ОСОБА_4 була дочкою ОСОБА_3 .
Дочка ОСОБА_3 та матір позивачів - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_5 володів на праві власності житловим будинком по АДРЕСА_1 (на час смерті с. Маків Дунаєвецького району).
На час смерті ОСОБА_3 за адресою його проживання : АДРЕСА_1 (на час смерті с. Маків Дунаєвецького району) було зареєстровано місце проживання та проживали: його онука - позивачка ОСОБА_1 та його онук - відповідач ОСОБА_2 , які, як онуки спадкодавця, на час відкриття спадщини після якого не було в живих їх матері, яка б була спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується відповідною довідкою селищної ради.
Інші спадкоємці, передбачені ст. ст. 529, 530 ЦК УРСР 1964 року, разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 не проживали, спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном чи поданням державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини не прийняли.
Заповіту ОСОБА_3 не складав.
13 лютого 2025 року за заявою позивач ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу № 13/2025 щодо майна померлого ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Люзняк О.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 51/02-31 від 13.02.2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на вищезазначене майно.
При цьому, у даній постанові зазначено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Втрата правовстановлюючого документа є перешкодою для оформлення спадкових прав ОСОБА_1 .
Оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до відносин спадкування суд застосовує норми ЦК УРСР 1963 року.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому батькові чи матері.
Згідно зі ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 18/5 від 14.06.94, роз'яснено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном поряд з іншим може бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема iз правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо iнше прямо не випливає iз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України в разi вiдсутностi документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом беззаперечно встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли його онука - позивачка ОСОБА_1 та його онук - відповідач ОСОБА_2 , які, як онуки спадкодавця, на час відкриття спадщини після якого не було в живих їх матері, яка б була спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживали на час смерті спадкодавця разом з ним в житловому будинку за адресою його проживання : АДРЕСА_1 (на час смерті с. Маків Дунаєвецького району), що належав спадкодавцю на праві власності та продовжили там проживати і після смерті спадкодавця.
Таким чином, продовжуючи проживати в даному будинку, позивач і відповідач фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що кореспондується з нормами ст. 549 ЦК України та редакції 1964 року та п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.94.
Однак, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно у вигляді житлового будинку та є інший спадкоємець першої черги за законом за представленням, який разом з позивачкою прийняв спадщини після смерті ОСОБА_3 , суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги і та визнав за позивачкою право власності на частину спірного будинку,
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно застосував норм матеріального права, відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадину після смерті ОСОБА_3 та не вступив в управління спадковим майном, так як не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, після смерті діда проживав в м. Кропивницькому, а невиконання хоча б однієї з умов, передбачених ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, свідчить про неприйняття спадщини та фактичну відмову від неї, слід відхилити.
За п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.94 Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини.
За змістом норм ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року достатньо лише однієї з умов для прийняття спадщини, якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, а тому апелянтом неправильно тлумачиться дана норма цивільного законодавства.
Як зазначено вище ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 за правом представлення, прийняв спадщину після смерті спадкодавця, на час відкриття спадщини після якого не було в живих їх матері, оскільки проживав на час смерті спадкодавця разом з ним в житловому будинку, що належав спадкодавцю на праві власності, та продовжив там проживати і після смерті спадкодавця, що свідчить про прийняття ним спадщини шляхом вступу в володіння і управління спадковим майном.
Заяву про відмову від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини відповідно до вимог ст. 553 ЦК УРСР 1963 року нотаріусу не подавав.
В м. Кропивницькому зареєстрований з 06.08.2013 року, тобто через 15 років після смерті ОСОБА_3 .
При цьому, позивач жодними доказами не довела, що відповідач не вступив управління та володіння спадковим майном, не спростувала тієї обставини, що відповідач продовжив проживати в житловому будинку, фактично вступивши у володіння даним будинком, хоча обов'язок доказування даної обставини лежить саме на ній.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 яка подана її представником - адвокатом Мєлєкєсцевим Олегом Ігоровичем, залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
О.І. Ярмолюк