Справа № 766/18580/24
н/п 2/766/1650/26
15.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участі секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у листопаді 2024 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року в розмірі 21773,20 грн.; за кредитним договором № 4123205 від 08.11.2023 року в розмірі 4730,00 грн., а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2023 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 76611491 від 15.11.2023 року. На умовах, встановлених договором, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений договором строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року у загальному розмірі 21773,20 грн., з яких: 5800,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 15973,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки, станом на день пред'явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 21773,20 грн., з яких: 5800,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 15973,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Окрім цього, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2023 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» договір № 4123205 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.11.2023 року. Укладення Договору здійснено сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Сredit7».
Відповідно до п.п. 1.2-1.3. Договору, на умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Загальний розмір кредиту складає 1000,00 грн.; строк кредиту - 360 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
27.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27062024, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників згідно реєстру, у тому числі за договором № 4123205 про надання споживчого кредиту від 08.11.2023 року.
Оскільки, станом момент пред'явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за договором № 4123205 про надання споживчого кредиту від 08.11.2023 року, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 4730,00 грн., з яких: 1000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3730,00 грн. - відсотки за користування кредитом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 15.11.2023 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 76611491 від 15.11.2023 року. Так, договір позики № 76611491 від 15.11.2023 року і таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора Т3ар7k5drn.
Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений договором строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Параметри та умови позики, порядок і графік повернення та сплати процентів, визначено п. 2 Договору позики № 76611491 від 15.11.2023 року: сума позики - 5800,00 грн.; строк позики/строк договору (первісний строк кредитування) - 30 днів; денна процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності протягом первісного строку кредитування) - 2,5%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період воєнного стану) - 2,70%; пеня % /день (не застосовується в період воєнного стану) - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 114432,08%; орієнтовна загальна вартість позики - 10150,00 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року у загальному розмірі 21773,20 грн., з яких: 5800,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 15973,20 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
При цьому, судом встановлено, що позивачем надано лише витяг з Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, у зв'язку із чим відсутня можливість встановити строк дії даного договору, а також поширення його положень на факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року. Надані позивачем копії Додаткової угоди № 2 від 28.07.2021 року та Додаткової угоди № 22 від 11.04.2024 року не містять положень щодо пролонгації дії або вказівки на термін дії Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, що унеможливлює встановлення факту правомірності переходу права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
До того ж, позивачем не надано підтвердження факту надання (перерахування) кредитних коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Первісним кредитором) на користь ОСОБА_1 на умовах, визначених договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року, зокрема й перерахування коштів у сумі 5800,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Окрім цього судом встановлено, що 08.11.2023 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» договір № 4123205 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.11.2023 року. Укладення Договору здійснено сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Сredit7».
Так, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4123205 від 08.11.2023 року, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора С400.
Відповідно до п.п. 1.2-1.4. Договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Загальний розмір кредиту складає 1000,00 грн.; строк кредиту - 360 днів; періодичність сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
27.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27062024, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників згідно реєстру, у тому числі за договором № 4123205 про надання споживчого кредиту від 08.11.2023 року.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 27062024 від 27.06.2024 року та Витягу з реєстру боржників від 19.10.2023 року, ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за договором № 4123205 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.11.2023 року до ОСОБА_1 в сумі 4730,00 грн., з яких: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3730,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту у випадку не можливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).
При цьому, позивачем не надано підтвердження факту надання (перерахування) кредитних коштів ТОВ «Лінеура України» (Первісним кредитором) на користь ОСОБА_1 на умовах, визначених договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4123205 від 08.11.2023 року, зокрема й перерахування коштів у сумі 1000,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Частиною першою ст. 512 ЦК України, встановлено, що якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діалогового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимог.
Частиною першою статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не впливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржником іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.
З матеріалів справи і досліджених в суді доказів, які надано позивачем, суд доходить таких висновків.
Насамперед слід зазначити, що позивачем не надано підтвердження перерахування на користь відповідача та отримання останнім грошових коштів за наступними договорами: за Договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року в сумі 5800,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний у п. 28 Договору; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4123205 від 08.11.2023 року в сумі 1000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний у п. 2.1 Договору.
До того ж, позивачем надано лише витяг з Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, у зв'язку із чим відсутня можливість встановити строк дії даного договору, а також поширення його положень на факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року. Надані позивачем копії Додаткової угоди № 2 від 28.07.2021 року та Додаткової угоди № 22 від 11.04.2024 року не містять положень щодо пролонгації дії або вказівки на термін дії Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, що унеможливлює встановлення факту правомірності переходу права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
На переконання суду саме по собі звернення відповідача до фінансової установи (кредитора) із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Разом із тим, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано допустимих доказів на підтвердження видачі, перерахування кредитних коштів відповідачу.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Водночас представник позивача до суду з таким клопотанням не звертався.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за банківськими рахунками а також інші первинні бухгалтерські документи можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
В той же час, відповідні виписки по рахункам відповідача та будь-які інші первинні бухгалтерські документи надано не було, клопотання про витребування їх судом в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, не подано.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
За таких обставин, кредитний договір між кредитодавцем та позичальником є укладеним з моменту отримання кредитних коштів саме позичальником. В матеріалах справи відсутнє підтвердження факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів за Договором позики № 76611491 від 15.11.2023 року в сумі 5800,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний у п. 28 Договору; за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 4123205 від 08.11.2023 року в сумі 1000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний у п. 2.1 Договору.
Таким чином, укладення кредитного договору і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позові перед судом не доведено. Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів за Договором позики № 76611491 від 14.06.2021 року, відповідно до п. 28 Договору; за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно п. 2.1 Договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними кредитними договорами є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 84206 від 15.10.2024 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду покладається на позивача у повному обсязі.
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.04.2026 року
СуддяЯ. В. Шестакова